Владімір Путін може вже вп’яте зайняти посаду Президента РФ. Перший період його президентства припадає на 2000–2004 і 2004–2008 роки, а другий — на 2012–2018 та 2018–2024 роки. У проміжку між ними номінально посаду глави держави обіймав Дмітрій Мєдвєдєв, який у 2008 році ініціював внесення змін до конституції задля збільшення строку президентських повноважень із 4 до 6 років. У результаті Путін отримав можливість залишитися при владі ще на два терміни загальною тривалістю 12 років. Загалом офіційно він є президентом уже 20 років, а з урахуванням перебування на посаді прем'єр міністра, він керує Росією близько 26 років.

Полювання на українську літературу, вбивства культурних діячів та перетворення історичних місць на пам'ятки радянської епохи — непоправні злочини окупантів. Про те, як росіяни стирають українську ідентичність з культурного простору та переписують історію, читайте у матеріалі. Українська культурна спадщина, багата і неповторна, стала об'єктом систематичного знищення з боку росії на тимчасово окупованих територіях сходу України ще з 2014 року. У цій статті Східний Варіант спільно з аналітикинею Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Снопок розгляне серію злочинів, вчинених проти культурної спадщини України на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини й дослідить їх наслідки для самоідентифікації українського народу.

2024 рік можна назвати справжнім святом демократії, адже в щонайменше 64 країнах світу відбудуться вибори, і братимуть участь у них майже 49% населення світу. Зокрема, владу обиратимуть країни-партнери України: США, Литва, Південна Корея тощо. Також надзвичайно важливими є вибори до Європейського парламенту. Впродовж 6–9 червня виборці 27 країн голосуватимуть за 720 депутатів. Очільник дипломатії ЄС Жозеп Боррель зауважив, що ці вибори — “ключова ціль” для дезінформаційних кампаній, особливо російських. ОПОРА розібралася, як ЄС готується до майбутніх виборів до Європарламенту, які ризики становить передвиборча дезінформація у ЄС для України та які уроки може винести Україна для підготовки до післявоєнних виборів. 

Минулого місяця Росія зосередила свої зусилля на просуванні думки про неминучість поділу української території. Кремль намагався переконати західну аудиторію в нездатності України перемогти, підштовхуючи наших союзників розпочати переговори з урахуванням російських інтересів і "територіальних реалій".  Москві важливо не допустити політичного компромісу України з країнами Глобального Півдня, особливо в питанні реалізації мирного плану. Тому в російській риториці наша держава постає як ключовий чинник економічних негараздів небагатих країн.  Путінський режим спрямовує зусилля й на підготовку передумов для дестабілізації Молдови, розхитування єдності США та Європи, а також налаштування нейтральних до Росії країн проти Заходу. Для цього використовуються міждержавні майданчики БРІКС та G20, де нині головують Росія і Бразилія.

У дискусіях про те, як довести вчинення Росією геноциду, переважно наводять аргументи про фізичне знищення, депортації й насилля щодо населення окупованих територій. Водночас русифікація й індоктринація, спрямовані на заперечення ідентичності українців в окупації, — це системна політика, яка може свідчити про намір знищити український народ як такий.  Ми дослідили законодавчі акти РФ, публічні заяви представників російської влади та місцевих колаборантів, свідчення з російських та проросійських медіа на ТОТ, заяви української влади та правоохоронних органів, а також проросійські місцеві телеграм-канали і сторінки “ВКонтакте”. Цей звіт — одна з перших спроб охарактеризувати культурну політику в так званих “Л/ДНР” з 2014 р., а також описати “кримський сценарій” культурної окупації, який наразі впроваджують на окупованих частинах Херсонської, Запорізької, Луганської й Донецької областей.

Для українців Навальний – доволі суперечлива фігура. З одного боку, він критикував режим Путіна, а з іншого – підігрував риториці Кремля про Україну. Для Заходу ж, який одвічно намагається знайти "хороших росіян", аби побудувати політичний діалог, він був символом опозиції й найбільшою загрозою для нинішнього авторитарного режиму. Ймовірно, що і в Кремлі Навального вважали небезпечним. Спершу його не допустили до виборів, потім спробували вбити, а згодом посадили у в'язницю, з якої йому не вдалося вийти живим. Вбивство або доведення до смерті "опозиційного" політика вчергове продемонструвало, що Росія – давно не демократія, а путінський режим страшенно боїться втратити контроль над політичним процесом. Відтак, Кремль копіює тактику гітлерівської Німеччини й очищує внутрішнє політичне поле від уявних "ворогів".

Російська Федерація веде цілеспрямовану політику зі зміни ідентичності українців на захоплених територіях. Паралельно з активними бойовими діями з 2014 року росіяни знищують українську культуру в окупації шляхом цензури та поліціювання. Насаджуючи “вєлікій русскій язик”, вони намагаються унеможливити практикування української мови й культури та передачу їх наступним поколінням. Разом з тим, російська адміністрація формує комплексну систему організацій, інституцій та заходів, щоб забезпечити регулярний і всеохопний контакт мешканців окупованих територій із російською культурою. Саме тому Громадянська мережа ОПОРА проводить дискусію-рефлексію “Культурна політика росіян на тимчасово окупованих територіях України”. Запрошуємо вас обговорити наслідки, до яких призведе цілеспрямована політика знищення української культури та насильницьке навʼязування російської. 

µ=Минулого тижня (25 вересня – 1 жовтня) в Україні анонсували створення Альянсу для виробництва зброї. Кремль не відмовляється від імперіалістичних прагнень та погрожує захопити нові території. Для цього агресор планує спрямувати на війну більше третини федерального бюджету. Попри зростання державного боргу, Росії досі вдається фінансувати війну проти України через частковий обхід санкцій та використання компаній із третіх країн для імпорту товарів військового призначення. Партнери України докладають зусиль, аби Росія не могла обходити санкції, але обмеження проти Москви потребують більш пильної уваги національних урядів, а також напрацювань стратегії перманентного їх посилення.