В Україні під час обох виборчих кампаній у 2019 році стало очевидним те, що соціальні мережі стають тими майданчиками, де вийти на контакт з виборцями доволі просто та ефективно. З того часу ОПОРА постійно слідкувала за промо-активностями українських політичних гравців у соціальній мережі Facebook. У лютому та березні серед тих, хто найбільш активно користується інструментом політичної реклами, ми помітили групу сторінок (Політичні війни, Вільний Донбас, Економічні війни, Все гарно в Україні)...

Як витратити мільйон на просування фіктивних рейтингів і змусити півсотні фіктивних людей хвалити (а згодом — дискредитувати) кандидата в мери Києва. Бачили в соцмережах картинку з «рейтингом», у якому Андрій Пальчевський обігнав Дональда Трампа й наздоганяє Джо Байдена? Цей дотеп заснований на реальних подіях: в останні кілька тижнів користувачі Facebook, і не лише кияни, бачать у стрічці рекламні дописи з результатами «соціологічних опитувань», за якими кандидат у мери Києва Андрій Пальче...

Наступного дня після виборів фейсбук-стрічка рясніла радістю і зловтіхою, гнівом, розчаруванням і погрозами, образливими епітетами та ярликами. Здавалося, люди зовсім не здатні прийняти вибір, із яким вони не згодні, зрозуміти мотиви тих, хто підтримував іншого кандидата або не підтримав їхнього. І справа не лише у людській природі. Це також наслідок виборчих технологій — цілеспрямованого поділу суспільства. Технологій, які особливо ефективно працюють в інтернеті.

У червні в очікуванні місцевих виборів зросли вкладення у політичну рекламу окремих політиків та партій. Найбільше серед політиків з власних сторінок  інвестують Петро Порошенко, Володимир Гройсман, Микола Тищенко, “Слуга народу” та Партія Шарія.

Досвід агітаційних кампаній референдуму про членство Великої Британії в Європейському Союзі у 2016 році та парламентських виборів у 2019 році доводить, що  вплив політиків та партій на виборців онлайн є доволі значним. Водночас присутнє незаконне використання особистих даних та маніпуляції інформацією. Як це відбувається та що з цим намагається робити держава, громадськість, самі соціальні мережі?

Мікротаргетинг – це маркетингова стратегія, яка використовує персональні та демографічні дані користувачів для виявлення інтересів конкретних людей або малих груп однодумців, з метою вплинути на їх поведінку або ж ставлення до чогось. Для будь-якої мікротаргетингової рекламної кампанії характерна насамперед велика кількість оголошень. Наприклад, Майкл Блумберґ під час своєї виборчої кампанії на праймеріз демократичної партії опублікував у соціальній мережі Facebook понад 120 тисяч оголошень. ...

Найбільше дезінформації розповсюджують анонімні телеграм-канали, тоді як у рекламних фейсбук-постах переважають меседжі з явними ознаками піару, зокрема й «чорного». Огляд одеських фейсбук-сторінок та телеграм-каналів у березні-квітні 2020 року.

Львівські політики критикують центральну владу і мера, а мер розповідає, як допомагає місту боротися з коронавірусною епідемією. Огляд контенту львівських фейсбук-груп у березні-квітні 2020 року.

Учасники майбутніх виборів почали рекламуватись у фейсбуку, а в телеграмі розганяли фейки та закликали вірити меру, а не міністерству. Огляд найпопулярніших ресурсів у соцмережах столиці у березні-квітні 2020 року.