Восени цього року росіяни планують провести так звані “вибори” до “законодавчих органів” окупованих частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також 79 муніципальних об’єднань, по суті окупаційних адміністрацій.
Цими “виборами” в Кремлі прагнуть легалізувати окупацію, тому готові проводити їх за будь-яку ціну, у тому числі під час воєнного стану, який вони оголосили на захоплених територіях. Для цього російські чиновники прогинають власне законодавство, додаючи в нього взаємно суперечливі норми, які мають створити формальні підстави для “виборів” в умовах активних бойових дій і ймовірної втрати захоплених територій.
Утім потрібно розуміти, що “вибори” в Росії – це лише слово, яке не має нічого спільного з демократичним, вільним, конкурентним і чесним процесом. Вони в Росії потрібні лише як формальна процедура, яка створює ілюзію демократії та дозволяє політичним елітам на чолі з Володимиром Путіним залишитися при владі стільки часу, скільки їм захочеться.
Росія бачить “вибори” як інструмент легалізації анексії
15 червня 2023 року Центральна виборча комісія РФ ухвалила рішення провести “вибори” на окупованих територіях у загальноросійський єдиний день голосування – 10 вересня. Хоча ще 20 жовтня 2022 року Володимир Путін ввів у цих регіонах воєнний стан, кілька тижнів тому у відповідний закон внесли зміни, які дозволяють виборчі процеси навіть в умовах цього правового режиму.
У відповідь українська ЦВК ухвалила постанову, якою підкреслила нелегітимність підготовки та проведення Росією будь-яких “виборів” на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. У документі вказано, що дії Росії не лише зазіхають на державний суверенітет України і її територіальну цілісність, а й є ще одним неспростовним доказом злочинів Росії та її політичного керівництва.
Головний речник Єврокомісії з питань зовнішньої політики Пітер Стано назвав рішення про “вибори” черговою спробою Росії легітимізувати незаконний військовий контроль над окупованими українськими територіями.
Такої самої думки дотримується юридичний радник Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк. Він вважає, що ці “вибори” покликані створити ілюзію демократичних процесів на окупованих територіях, затягнути мешканців ТОТ у російське електоральне поле і послабити їхній зв'язок з Україною. Юрист наголошує: якщо Росія проведе "вибори" на захоплених територіях, для України це нічого не змінить, бо, згідно з нормами міжнародного права, жодні “вибори” на окупованих територіях не легалізують анексію.
Також Павло Романюк додає, що Україна має протидіяти проведенню незаконних виборів. Звісно, найкращим варіантом буде визволення територій, але доки воно триває, можна скористатися іншими інструментами: наприклад, посилити дипломатичний тиск на Росію та притягувати до відповідальності за українським законодавством людей, котрі беруть участь в організації незаконного процесу або публічно закликають до нього.
Де Росія планує "обрати" нові окупаційні органи влади
Окупанти хочуть провести “вибори” окупаційних “Херсонської обласної думи” (36 людей), “Законодавчих зборів Запорізької області” (40 людей) , “Народної ради ЛНР” (50 людей) і “Народної ради ДНР” (90 людей). Крім того, в окупованому Криму мають відбутися додаткові “вибори” депутата Державної думи в Сімферопольському мажоритарному округу №19.
Раніше російська ЦВК утворила чотири окупаційні виборчі комісії, а ті своєю чергою сформували територіальні виборчкоми, що організовуватимуть “волевиявлення” на рівні громад. При цьому росіяни створили виборчі комісії й муніципальні округи навіть на тих територіях, яких вони не контролюють. Наприклад, гауляйтер Херсонської області Володимир Сальдо проголосив створення “Снігурівського муніципального округу”, але Україна звільнила Снігурівську громаду ще в листопаді 2022 року. Те саме стосується і Херсона.
Дещо інша ситуація в Донецькій області. Тут окупаційна влада теж вирішила організувати “вибори” в “Краснолиманському муніципальному окрузі”, вочевидь, забувши, що місто Лиман (окупанти називають його Красний Лиман. — Авт.) перебуває під контролем України. Усі населені пункти, які окупанти віднесли в цей муніципальний округ, також непідвладні РФ. “Вибори” до цих муніципальних зборів можуть відбутися віддалено — ймовірно, люди фізично “голосуватимуть” у місті Єнакієве. Про це свідчить той факт, що повноваження ТВК Краснолиманського округу перекладені на Єнакіївську виборчу комісію.
У березні окупанти також обрали голів виборчих комісій захоплених областей. На Херсонщині ВК очолила Марина Захарова, яка раніше працювала в так званому міністерстві праці та соціальної політики “ДНР” та адміністрації глави “ДНР”. Головою Запорізької ВК стала Галина Катющенко, в минулому представниця заборонених в Україні проросійських політичних сил “Партія регіонів” і “Опозиційний блок”. Колаборантка пов’язана із запорізьким гауляйтером Євгеном Балицьким і у 2015 році намагалася потрапити до Мелітопольської міської ради.
У Луганській ВК головує Єлена Кравченко, яка раніше очолювала “ЦВК ЛНР”. У 2018 році вона намагалася довести на Радбезі ООН, що “вибори” голови та депутатів “Народної Ради ЛНР” не суперечать Мінським угодам, але її не допустили на засідання. А Донецьку ВК очолив Володимир Висоцький, відомий лише тим, що також очолював так звану “ЦВК ДНР”.
Окупанти встановили, що “вибори” до окупаційних органів мають відбутися не пізніше ніж за рік з дня їх створення. У Херсонській області оголошено “вибори” до 14 муніципальних об’єднань, у Запорізькій — 16, Луганській — 28, Донецькій — 21.
Забігаючи наперед, зазначимо: російська влада змінила законодавство так, що тепер для проведення “виборів” до органу місцевого самоврядування обов’язки виборчої комісії на території адміністративного центру “суб'єкта федерації” можуть покласти на іншу виборчу комісію іншого суб’єкта. Тобто обов’язки територіальної виборчої комісії окупованого міста Генічеськ може виконувати, скажімо, ТВК в Донецьку, бо Херсон, який нібито досі є “центром суб’єкта РФ”, вже звільнили ЗСУ. Це пов'язано з тим, що український контрнаступ триває і окупанти не знають, де він може завершитися.
Російська “виборча” творчість, страхи та подвійні стандарти Кремля
На тлі всіх злочинів Росія завжди намагається позиціювати власні дії так, нібито вони відповідають положенням міжнародних або національних нормативно-правових актів. Навіть проведення так званої “спецоперації” Росія публічно аргументує нормами Статуту ООН.
“Вибори” на окупованих територіях теж організовують начебто відповідно до російського законодавчого поля, але щоб уможливити голосування під час воєнного стану, 29 травня 2023 року Держдума внесла низку змін у законодавство РФ. Щоправда, ці зміни часто суперечать одна одній і спрямовані на те, аби бодай якось зафіксувати голоси виборців на окупованих територіях.
Після трансформації згаданого вище російського закону “Про воєнний стан” “вибори” можна проводити за рішенням ЦВК після консультацій із силовиками. До того ж “волевиявлення” може відбуватися не на всій території суб’єкта РФ, де запроваджено режим воєнного стану, а тільки на окремій її частині. Тобто окупанти відразу передбачили, що можуть контролювати не всю територію певної української області, тому проведуть “вибори” там, де зможуть або встигнуть.
Водночас росіяни забули виправити положення закону, яке забороняє діяльність політичних партій і громадських об’єднань, тож тепер колізія: одна норма говорить, що діяльність партій заборонена, а інша — що партії можуть брати участь у “виборах” і висувати списки кандидатів. Це значить, що державі-агресору байдуже на законодавство, це прояв авторитаризму.
Крім того, на окупованих територіях не скасували ні обмежень на масові заходи і пересування, ні військової цензури на повідомлення й телефонні розмови. Це не дуже кореспондується із законом про вибори, який у Росії називається “Про основні гарантії виборчих прав та права на участь у референдумі громадян Російської Федерації”. Згідно з ним, однією з форм агітації є публічні заходи. Як їх мають проводити на практиці — невідомо.
Також виборчий закон дозволяє використовувати для агітації інтернет, друковані й аудіовізуальні матеріали, але додатковими змінами окупанти заборонили агітацію на ресурсах і сайтах, доступ до яких обмежений федеральним органом виконавчої влади. Іншими словами, агітувати, мабуть, дозволять хіба тільки в російській мережі “Вконтактє”. Над змістом агітації окупанти теж подумали, бо заборонили пропаганду та публічне демонстрування “нацистської атрибутики чи символіки”, що майже напевне стосується всього українського.
Не нехтує російське законодавство й словами про рівність кандидатів – у наданні їм друкованої площі в газетах, ефірів на телебаченні й радіо, місць для розміщення агітаційної продукції, приміщень для зустрічей з виборцями. Натомість, згідно з законом “Про воєнний стан”, запроваджено контроль за роботою друкарень і засобів масової інформації, їх також можна використовувати для потреб оборони. Тому забезпечення рівності всіх суб’єктів виборчого процесу під великим питанням.
Станом на початок липня право висувати кандидатів на окупованих територіях мають 27 політичних сил, а 5 партій – навіть регіональні осередки в окупованих областях. Це “Єдина Росія”, “Справедлива Росія — Патріоти — За правду”, ЛДПР, КПРФ і “Нові Люди”. Врешті, в умовах тоталітарного режиму й відсутності альтернативних політичних сил передвиборча агітація, можливо, й зовсім не потрібна – на відміну від пропагандистської картинки “щасливих” людей, які йдуть на виборчі дільниці.
Саме тому росіяни покреативили з організацією голосування. Його розтягнули аж на три дні — з 8 по 10 вересня. Якщо ці дні не підходять виборцю, він чи вона може проголосувати достроково в приміщенні територіальної або дільничної виборчої комісії.
Для тих, хто має “виборче право” на певній території, але перебуває поза її межами, організують виборчі дільниці за місцем фактичного перебування – така функція передбачена лише для виборів у законодавчі органи суб’єктів федерації. Іншими словами, за депутатів окупаційного органу “Херсонська обласна дума” теоретично можна буде проголосувати десь у Рязані.
У таких виборчих комісіях, а також у комісіях, “утворених у віддалених та важкодоступних місцевостях”, допускається виготовлення виборчих бюлетенів самою дільничною комісією. При цьому вимоги до захисту бюлетенів (водяний знак, мікрошрифт, захисна сітка) можуть не застосовувати.
Також окупанти передбачають можливість “голосувати” на прибудинкових територіях, територіях загального користування, а також в “інших місцях”. Як бачимо, підхід дуже “гнучкий”, але, мабуть, у Росії про таємне голосування нічого не чули, хоча така норма в російському законодавстві присутня.
Крім того, щоб отримати папірець з назвою “бюлетень”, людині достатньо показати будь-який документ із персональними даними, виданий органами публічної влади. Також змінами в закон про “вибори” росіяни передбачили можливість скорочення тривалості всіх виборчих процедур удвічі. Як такі скорочення мають втілюватися — невідомо, але теоретично “вибори” на окупованих територіях можуть відбутися, наприклад, завчасно, у серпні, а саме голосування може тривати не два, а один день.
Водночас у Росії остерігаються, що Україна звільнить окуповані території. Ймовірно, саме тому глава російської ЦВК Елла Памфілова вже не впевнена, що провести заплановані “вибори” вдасться. Так, 3 липня на зустрічі з Володимиром Путіним вона допустила, що доведеться відкласти “волевиявлення” на окупованих територіях через “обставини непередбачуваної сили”. При цьому наголосила, що зміни в законодавстві все-таки дають змогу проводити “вибори”. Хоча якщо скористатися прийнятими поправками, окупанти можуть обрати собі владу, взагалі перебуваючи на території Росії.
Однак як виявляється, усі ці процеси не стосуються території Росії. Так, виборча комісія Бєлгородської області через масовий відʼїзд місцевих жителів скасувала вибори депутатів Шебекінського округу, куди заходили бійці Російського добровольчого корпусу. Ще раніше скасували вибори до земських зборів Журавльовського сільського поселення Бєлгородського району.
Усе це вкотре підтверджує, що Росії байдуже на мешканців окупованих територій. Недолугі законодавчі зміни лише засвідчують абсурдність вдавання демократичних процесів, які потрібні агресору для посилення окупації. Росії потрібна лише картинка, де місцеве населення підтримує окупантів, а питання безпеки — другорядне. Тому що люди окупантам не потрібні, їм потрібні лише території. Ба більше, в Кремлі розуміють, що Україна не атакуватиме власне населення. Утім це не означає, що країні-агресору вдасться уникнути відповідальності за свої дії.
І не так важливо, коли це відбудеться. Головне — результат, а він неодмінно буде.
Дмитро Баштовий для LB.UA