З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україні разом із воєнним станом триває і загальна мобілізація. Які юридичні особливості цього періоду, хто і де може видавати повістки військовозобов’язаним громадянам та хто не підпадає під мобілізацію – про це все говорили радники з юридичних питань ОПОРИ 8 червня під час традиційного ефіру по середах ОПОРА.Live.

«Якщо виходити із законодавчого визначення, то мобілізація це насамперед певний комплекс заходів, які здійснюються з метою поступового, планомірного переведення економіки, діяльності органів влади, Збройних сил України та інших військових формувань на певні штати воєнного часу. Якщо трошки відійти від казуїстики, то мобілізацію часто вживають як певний період здійснення заходів воєнного часу», - зазначає радник з юридичних питань ОПОРИ Богдан Мохончук.

У день повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року в Україні було оголошено загальну мобілізацію разом із введенням воєнного стану Указом Президента затвердженого Верховною Радою України. Відповідно, наразі і воєнний стан, і загальну мобілізацію подовжено до 23 серпня цього року.

За словами юриста, в законодавстві є ще поняття особливого періоду, що є ширшою категорією. Особливий період включає в себе мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період після завершення воєнний дій. Наставати особливий період може у трьох випадках: 1) з моменту прийняття рішення про мобілізацію; 2) з моменту введення воєнного стану; 3) коли до повноважних органів доводиться інформація стосовно прихованої мобілізації. "Для нас важливо, що оці перші два пункти було виконано. Власне, ми можем казати, що окрім періоду проведення мобілізації сьогодні також діє так званий особливий період", - Богдан Мохончук.

Крім того, за словами юриста, Указ Президента, яким передбачається призов на строкову військову службу, було змінено й вона не відбувалась навесні. Невідомо, як будуть розвиватись події далі, але наразі передбачається призов саме в жовтні-грудні цього року.

«Щодо відмінностей, то строкова військова служба призначена насамперед для здобуття військово-облікової спеціальності, набуття відповідних практичних вмінь, навичок. Простіше кажучи - з метою навчання. Якщо ми говоримо про призов під час мобілізації або на особливий період, то він здійснюється насамперед для забезпечення обороноздатності, задоволення потреб Збройних сил України, в тому числі їх доукомплектування», - Богдан Мохончук.

Радник з юридичних питань ОПОРИ Павло Романюк зауважує: «На сьогодні Указом Президента України оголошено загальну мобілізацію на всій території України. Ні в Указі Президента, ні в іншому законодавстві не передбачено такого поняття як хвилі мобілізації. По суті, відбувається одна хвиля мобілізації з різними періодами, з різною інтенсивністю мобілізації – в якийсь період менше призивають, в якийсь більше, в якийсь період взагалі нікого не мобілізують. Тобто, така мобілізація відбувається залежно від потреб збройних сил в доукомплектування тих чи інших конкретних військових підрозділів. Черговість призову військовозобов’язаних та резервістів, залучення транспортних засобів для забезпечення потреб ЗСУ або інших військових формувань відбувається в обсягах, визначених мобілізаційними планами. Цей мобілізаційний план, відповідно, затверджується Генеральним штабом. Звісно, ці плани є засекреченими». Проте, за його словами, практика кількох черг мобілізації була в юридичному полі України. Це стосувалось оголошеної часткової мобілізації з 2014 року. Так, наприклад, у 2015 році відбулось три хвилі мобілізації протягом 210 діб».

За словами юриста, на військову службу під час мобілізації можуть призвати 2 категорії: 1) резервісти; 2) військовозобов’язані, які перебувають в запасі і не заброньовані в установленому Законом порядку на період мобілізації. Коли ми говоримо про резервістів, то це люди, які уклали контракт і, відповідно, проходять службу в військовому резерві Збройних сил України або інших військових формуваннях і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Щодо військовозобов’язаних, то це особи, які перебувають у запасі ЗСУ або інших військових формувань. Які зараховуються, відповідно, за наявності таких підстав: 1) придатність за станом здоров’я до проходження військової служби у мирний або воєнний час; 2) не досягли граничного віку перебування в запасі, який за загальним правилом становить 60 років, а для вищого офіцерського складу – 65 років. Військовозобов’язані можуть бути першої і другої категорії. Це залежить від того, чи проходила людина військову службу, чи здобула під час її проходження військово-облікову спеціальність. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування. Документами, що посвідчують особу таких військовозобов’язаних, є, відповідно, військовий квиток або тимчасове посвідчення.

«За загальним правилом, яке діє в мирний час і діє в певній мірі наразі, кожен військовозобов’язаний має перебувати на військовому обліку за місцем проживання. В разі зміни місця проживання, військовозобов’язаний має стати на військовий облік за новим місцем проживання. Однак, в умовах воєнного стану діє спеціальне правило, яке забороняє зміну місця проживання без дозволу відповідної посадової особи, визначеною Законом. Зокрема, це керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або ж в деяких випадках це може бути командир відповідного військового і не тільки військового підрозділу», - зазначає Павло Романюк.

За словами юриста, реалізація такої процедури може бути дещо ускладнена для внутрішньо переміщених осіб. На практиці для отримання статусу ВПО (внутрішньо переміщеної особи) військовозобов’язані мають стати на військовий облік у територіальний центр комплектування. Однак, щоб стати на військовий облік в новому місці проживання і знятися з обліку в попередньому місці проживання необхідно отримати цей дозвіл у відповідної посадової особи. Законодавство чітко не визначає такого окремого порядку постановки на облік для ВПО. Тимчасовий військовий облік без зняття з обліку за основним місцем проживання теж чітко не передбачений законодавством, хоча не виключено, що він може існувати на практиці.

Оповіщення громадян здійснюється загальним правилом на підставі документів керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Такими документами є 3: розпорядження, повістки та мобілізаційні розпорядження. За словами Богдана Мохончука, форми розпоряджень та повісток затверджені Постановою Кабінету Міністрів №921 від 7.12.2016. Попри те, що в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згадуються мобілізаційні розпорядження і що ними можуть оповіщатись громадяни, проте їх затвердженої форми немає. «Якщо проаналізувати судові рішення, а також звернутись до Указу Президента, яким затверджено форми про військовий квиток, то можна дійти висновку, що на практиці таке розпорядження вручається особі після того, як вона прибула до відповідного центру комплектування, а також якщо її було визнано придатною до військової служби. Вони мають форму такої вкладки, про їх видачу робиться запис у військовому квитку, також має бути інформація про зарахування до команди і необхідність явки в певний день і час для комплектування військових частин», - підкреслює Богдан Мохончук.

Як зазначає Павло Романюк, вручати повістки, оповіщати громадян може лише уповноважена особа. Згідно з Указом Президента України про загальну мобілізацію визначено і зобов’язано деякі категорії уповноважених осіб здійснювати таке оповіщення. Серед них, зокрема, місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування за участю органів місцевого самоврядування із залученням підприємств, установ, організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців. Відповідно до Указу їм було доручено забезпечити та організувати в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу під час мобілізації. Відповідно до закону, мобілізація за загальним правилом здійснюється керівниками територіальних центрів комплектування на підставі розпоряджень, повісток, мобілізаційних розпоряджень. Існує також можливість виклику керівниками органів, в яких особи перебувають на військовому обліку. Проте, вона стосується окремих категорій військовозобов’язаних та резервістів, наприклад, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших. Однак форма такого виклику в законодавстві не встановлена.

«Якщо ж говорити про загальний порядок оповіщення, то логічно, що відповідні документи можуть вручатись представниками територіальних центрів комплектування. Проте, затверджений Постановою Уряду порядок організації та ведення військового обліку містить й інший алгоритм. Спочатку територіальний центр комплектування та соціальної підтримки готують так звані розпорядження, форма яких затверджена у відповідній Постанові. Вони, по суті, і є тим списком громадян, що підлягають призову. Далі ці розпорядження передають виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, які і здійснюють подальше оповіщення. У разі, наприклад, відсутності призовників і військовозобов’язаних за місцем їхнього проживання, виклик можуть також доводити до відома власників будинків, у яких вони проживають. Можливо, таким чином презюмується, що власники будинків здійснюють подальше оповіщення. Крім того, коли ми говоримо про керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, то після отримання такого розпорядження вони видають наказ про оповіщення відповідних призовників військовозобов’язаних, а також доводять до їхнього відома у частині, що стосується забезпечення їх прибуття за викликом до відповідного територіального центру комплектування. В таких документах оповіщення обов’язково мають бути зазначені дата, час, місце прибуття. Доказом отримання громадянином повістки є його власноручний підпис на бланку повістки. Але знову ж таки Конституція України передбачає обов’язок захисту Вітчизни, захисту України. Тому громадянин, по суті, не має права відмовитись від підпису на бланку повістки, звичайно, за умови, що вона вручається уповноваженою особою», - зауважує Павло Романюк.

Щодо переліку місць, де можуть вручатись повістки, законодавство не каже нічого. З огляду на це, за словами юриста, практика складається так, що повістки вручаються в різних місцях. І політика органів, які уповноважені оповіщати громадян про виконання військового обов’язку здійснюється таким чином, що сьогодні ми чуємо про випадки оповіщення на блокпостах або інших місцях масового скупчення людей. Однак, на думку юриста, все ж таки варто пам’ятати декілька правил оповіщення: 1) обов’язково оповіщення здійснюється уповноваженими особами; 2) як правило, оповіщення здійснюється через вручення повісток і лише в деяких випадках щодо визначеної категорії осіб шляхом виклику; 3) повістка передбачає виключно письмову форму на відповідному бланку; 4) в повістці обов’язково мають бути зазначені дата, час та місце, куди потрібно прибути.

Юрист Богдан Мохончук також зазначає, що перелік категорій осіб, які не підлягають призову під час мобілізації є досить широким. Він зазначений у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У Законі також передбачено, що перелік може розширюватись іншими відповідними Законами. Варто звернути увагу, що громадяни, які підпадають під певні категорії, мають право на відстрочку призову лише у випадку виконання певних умов в межах цієї категорії. Як приклад юрист наводить такий ілюстративний перелік категорій громадян, які не можуть бути призвані на час мобілізації: 1) особи, яких було заброньовано органами влади, підприємствами, установами, організаціями і відповідна постанова Кабінету Міністрів регулює порядок бронювання; 2) особи з інвалідністю; 3) особи, які є непридатними за висновком ВЛК (військово-лікарської комісії); 4) жінки і чоловіки, на утриманні яких перебуває 3 і більше дітей, за умови, що вони не досягли 18 років; 5) жінки і чоловіки, які самостійно виховують дитину віком до 18 років, або на утриманні яких перебуває повнолітня дитина з інвалідністю I або ІІ групи; 6) народні депутати та депутати Верховної Ради АР Крим; 7) працівники деяких органів влади, але цей перелік органів влади є вичерпним (наприклад, поліція, податкова, НАБУ, ДБР та ін.); 8) студенти, асистенти-стажисти, аспіранти, докторанти, але за умови денної або дуальної форми здобуття освіти; 9) наукові і науково-педагогічні працівники, які працюють у закладах вищої або фахової передвищої освіти, а також особи, які працюють в наукових установах, й мають, відповідно, вчене звання або науковий ступінь, педагогічні працівники закладів середньої освіти за умови, що працюють не менш як на 0,75 ставки у цих закладах; 10) особи, чиї близькі родичи зникли безвісти або загинули під час АТО можуть бути мобілізовані за умови їх згоди, у протилежному випадку вони мають право на відстрочку.

Читайте також: