Верховна Рада України 18 червня прийняла у першому читанні законопроєкт №3612 “Про народовладдя через всеукраїнський референдум”, до написання якого долучилась і Громадянська мережа ОПОРА. Ми вже повідомляли, що зміниться із прийняттям законодавства про всеукраїнський референдум, які питання громадянин може запропонувати на всеукраїнський референдум, а з яких питань референдум призначається Президентом або Верховною Радою, а також висловлювали позицію ОПОРИ щодо законопроєкту №3612 . Цього разу ми проаналізували, як пересічний український громадянин може взяти участь у референдумі, окрім як прийти на виборчу дільницю та віддати свій голос.
Як ініціатори референдуму
Громадяни можуть ініціювати винесення на всеукраїнський референдум питання загальнодержавного значення (наприклад, вступ до НАТО) або щодо втрати чинності Законом чи окремими його положеннями.
Для цього ініціатор має організувати збори за участі 300 виборців, на яких оберуть ініціативну групу з 60 людей, а також голову, секретаря зборів та уповноваженого представника ініціативної групи. На зборах необхідно буде сформулювати, як звучатиме питання на референдумі та запропонувати текст законопроєкту про втрату чинності законом або його окремими положеннями. Текст не може бути змінений на пізніших стадіях процесу референдуму.
ЦВК відмовляє у реєстрації ініціативної групи, якщо не були дотримані вимоги щодо проведення загальних зборів та її утворення. Також групі відмовлять у створенні, якщо питання, що виносяться на референдум, згідно з висновком Конституційного Суду не відповідатимуть Конституції чи суперечитимуть закону про референдум. Наприклад, порушуватимуть загальновизнані принципи і норми міжнародного права, будуть спрямовані на порушення державного суверенітету і територіальної цілісності України чи на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі. Крім того, питання референдуму не можуть стосуватися податків, бюджету, амністії чи належати до компетенції органів правопорядку, прокуратури чи суду.
Якщо усі вимоги законодавства зі створення ініціативної групи виконані, Центральна виборча комісія її реєструє.
Протягом 60 днів ініціативна група проводитиме агітацію щодо ініціативи проведення всеукраїнського референдуму та збиратиме підписи щонайменше 3 мільйонів виборців. При цьому по 100 тисяч підписів має бути з 18 адміністративно-територіальних одиниць (у той же час у статті 72 Конституції України вказано про дві третини областей). Агітація повинна відбуватися виключно за кошти фонду ініціативної групи.
Будь-який виборець може підтримати ідею проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, заповнивши підписний лист або подавши заяву до регіонального чи територіального представництва ЦВК письмово або в електронній формі. Підтримати він може одну ініціативу лише один раз. Заява в електронному вигляді створюється з використанням електронного цифрового підпису.
Виборець також може особисто брати участь у агітації щодо підтримки чи не підтримки ініціативи без витрачання особистих коштів. А пізніше й агітувати за чи проти самого питання референдуму.
Якщо підписи на підтримку всеукраїнського референдуму за народною ініціативою зібрано за всіма вимогами, ЦВК передає рішення про підсумки зборів Президенту України. А останній вже проголошує референдум.
Як члени комісій
На референдумі утворюються окружні та дільничні комісії. Виборець може увійти лише до однієї з цих комісій. При цьому він не має бути членом ініціативної групи, представником чи уповноваженою особою суб’єктів референдуму, посадовою або службовою особою органів державної та місцевої влади, офіційним спостерігачем, а також утримуватись у в’язниці або мати непогашену судимість за тяжкий, особливо тяжкий злочин, злочин проти виборчих прав громадян або корупційний злочин.
Кандидатури у члени окружних та дільничних виборчих комісій можуть подати ініціативна група, політична партія, яка має свою фракцію у Верховній Раді й зареєстрована як прихильник або опонент питання референдуму, а також позапарламентська політична партія, зареєстрована як прихильник або опонент питання референдуму.
Представники партій, які мають фракцію і зареєстровані прихильниками чи опонентами питання референдуму, включаються до комісії обов’язково, а решта членів комісії доукомплектовується шляхом жеребкування таким чином, щоб гарантувати рівну кількість прихильників та опонентів питання референдуму в комісії.
Окружна комісія організовує та проводить референдум у межах територіального округу, утворює дільничні виборчі комісії, надає їм правову та технічну допомогу, організовує навчання членів ДВК, передає їм бюлетені для голосування та іншу документацію, встановлює підсумки голосування в окрузі.
Дільнична комісія з референдуму отримує списки виборців, надсилає їм запрошення, організовує голосування виборців, підраховує голоси, віддані на референдумі, та передає результати голосування окружній виборчій комісії.
Як спостерігачі
Якщо на виборах спостерігачі можуть бути представлені кандидатом, партією та громадською організацією, то на референдумі дещо більший список. Так, спостерігачем можна бути від політичної партії або громадської організації, які є прихильниками чи опонентами питання референдуму, а також від ініціативної групи, якщо референдум проводиться за народною ініціативою. Втім, можна бути і незалежним спостерігачем від громадської організації, яка не належить до прихильників чи опонентів референдуму, натомість отримала від ЦВК дозвіл на спостереження на референдумі. Щоправда, така організація не може бути зареєстрована як прихильник чи опонент питання референдуму.
Центральна виборча комісія реєструє не більше двох спостерігачів від однієї громадської організації, якій надано дозвіл на спостереження. Ці спостерігачі мають право бути присутніми на засіданнях ЦВК, які стосуються питань референдуму. Інших спостерігачів реєструють окружні виборчі комісії у відповідних територіальних округах.
Хто може бути офіційним спостерігачем? У законопроєкті про це написано коротко – виборець, тобто дієздатний громадянин, що досягнув 18-річного віку.
А от не може бути спостерігачем член комісії з референдуму, уповноважена особа суб’єкта процесу референдуму, посадова чи службова особа органів місцевої та державної влади, суддя, працівник суду, прокуратури чи правоохоронних органів, військовослужбовець, член ініціативної групи, людина, яка має непогашену судимість за тяжкі злочини, злочини проти виборчих прав громадян чи корупційні злочини.
Спостерігач має право бути присутнім на засіданнях комісій з референдуму, спостерігати з будь-якої відстані за процесом видачі бюлетенів у день голосування, робити фото та відео (при цьому важливо не порушувати таємницю голосування), спостерігати за підрахунком голосів та встановленням підсумків голосування, звертатись до членів комісії або ініціативної групи з вимогою невідкладно припинити порушення, складати акти про виявлення порушень, отримувати копії протоколів.
Офіційні спостерігачі не мають права заповнювати бюлетень замість виборця, навіть якщо він попросить про це, не можуть порушувати таємницю голосування та перешкоджати діяльності членів комісій.
Як виборці
Звичайно, найголовніша участь громадянина у референдумі – зробити усвідомлений вибір. Тут його права та обов’язки майже повністю збігаються з виборами.
Так, брати участь у референдумі виборець повинен добровільно, особисто, з дотриманням таємниці голосування. Ніхто не має права примушувати його голосувати чи не голосувати, розголошувати його волевиявлення та голосувати замість нього.
Виборцю з інвалідністю або не здатному самостійно заповнити бюлетень чи опустити його в скриньку може допомогти інший виборець, і це не буде вважатись порушенням вимоги особистого голосування.
Крім того, виборці з порушенням зору забезпечуються трафаретами зі шрифтом Брайля, збільшувальними пристроями тощо.
Також виборці мають право вільно і всебічно обговорювати питання всеукраїнського референдуму, офіційні інформаційні матеріали, його можливі наслідки, а також агітувати щодо підтримки чи не підтримки питання референдуму (лише не на виборчій дільниці).
Як і під час виборів, громадяни можуть тимчасово змінити своє місце голосування без зміни виборчої адреси, аби голосувати за місцем свого фактичного перебування. Для цього вони з письмовою чи електронною заявою мають звернутись до органу ведення Державного реєстру виборців не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування.