Інструмент народного вето є однією з ключових складових народовладдя, адже він дає можливість громадянам прямо впливати на законодавчу роботу парламентів або місцевих рад. В країнах Північної та Південної Америки, як і в Європі відхиляючі референдуми не є популярними: законодавство лише 4 країн легітимізує право громадян на відхилення прийнятого законодавства.

На відміну від країн Європи у Сполучених Штатах Америки на національному рівні процес народного вето та референдумів взагалі не передбачений. Однак подібний процес передбачений законодавством 23 штатів та однієї території: Аляска, Арізона, Арканзас, Каліфорнія, Колорадо, Айдахо, Мен, Меріленд, Масачусетс, МічІган, Міссурі, Монтана, Небраска, Невада, Нью-Мексико, Північна Дакота, Огайо, Оклахома, Орегон, Південна Дакота, Юта, Вашингтон, Вайомінг та Віргінські острови США.

Найперший референдум відбувся в 1906 році в штаті Орегон. Для ініціювання народного вето потрібно було зібрати підписи як мінімум 4% виборців. Так, 4 червня 1906 року виборці штату Орегон могли підтримати або проголосувати проти Закону про фінансування психіатрічних лікарень, шкіл для глухих, німих, сліпих, пенітенціарних закладів, університетів, сільськогосподарських шкіл та інших закладів освіти. Закон підтримали 62.1% виборців.

Всього з 1906 по 2018 рік було проведено 521 вето референдум на території Сполучених Штатів Америки. Виборцями було підтримано 181 референдум (34.7%) та відхилено – 340 (65.3%). Найбільша кількість референдумів була проведена у Північній Дакоті (75), Орегоні (68) та Каліфорнії (48), найменша – у Вайомінгу (1), Неваді (2) та Нью-Мексико (3).

У штаті Невада перший аброгативний референдум пройшов в 1956 році, а другий – в 1990 році. Для проведення референдуму за відміну законодавчого акта потрібно зібрати не менше 10% підписів виборців від кількості, яка проголосувала на останніх виборах, протягом 120 днів з моменту прийняття закону. У 1956 році виборці Невади голосували за чи проти законопроєкту про податок на прибуток, за що проголосували 68.8% виборців. В 1990 році у бюлетені стояло питання про підтримку Закону про аборти, згідно з яким жінка могла зробити аборт протягом 24 тижнів після початку вагітності, якщо цей термін минав – лікар міг зробити їй аборт лише в тому випадку, коли б вагітність загрожувала б життю жінки чи її дитини. Ініціативу підтримали 63.5% виборців.

Загалом саме питання податків є найбільш поширеним під час ініціювання народного вето серед виборців США. За 112 років податкові закони ставали причиною референдумів 84 рази, з них лише 22 отримали підтримку виборців.

Цікавим є також факт, що на Алясці, в штаті Мен та Вайомінгу голос «За» означає, що виборець виступає проти Закону, в той час як в усіх інших штатах, де передбачена процедура вето референдумів, – голос «За» означає підтримку Закону.

Процедура проведення відміняючого референдуму прописана і в законах країн Латинської Америки.

Так, в Колумбії 10% виборців можуть ініціювати процес відміни закону через референдум. Рішення буде вважатись прийнятим, якщо за нього проголосують більше 50% виборців, при мінімальній явці в 25%. Однак, забороняється проводити референдуми з питань міжнародних договорів, з бюджетних та податкових питань. Втім, з 1990 року, з моменту набуття чинності Конституції Колумбії, не відбулось жодного аброгативного референдуму в країні.

Конституція Уругваю також регламентує проведення референдумів проти прийнятих законів. У статті 79 зазначено, що протягом одного року не менш як 25% виборців можуть звернутись до парламенту з ініціативою про відміну закону. Єдиним виключенням є податкові закони. В 1986 році парламентом Уругваю був прийнятий Закон, яким передбачалась амністія для представників колишньої військової хунти. В 1987 році були зібрані підписи на проведення референдуму за відміну Закону. 16 квітня 1989 року був проведений день голосування. За збереження закону проголосувало 55.95% виборців, проти – 41.3%, явка склала 87.8% виборців.

У 2001 році Генеральна Асамблея Уругваю прийняла Закон № 17.448, згідно з яким відмінялась монополія компанії ANCAP (Administración Nacional de Combustibles, Alcoholes y Portland) на видобуток нафти. 7 грудня 2003 року пройшов референдум, за результатами якого 63.72% виборців проголосували за скасування закону і за продовження монополії.

Ще одна країна Латинської Америки, в якій можливе проведення відміняючого референдуму, ‑ це Венесуела. В цій державі потрібно як мінімум 10% підписів виборців для відміни законів та 5% для відміни указів президента. Для легітимності рішення – явка має складати не менше 40% виборців. Не можна виносити на референдум питання бюджету, податків, прав людини та міжнародних договорів. Виборці Венесуели ще жодного разу не використовували своє право на народне вето.

Як вже було зазначено – інструмент народного вето не є популярним в країнах Америки. Можливість проведення відхиляючих референдумів наявна лише в 4 країнах з 35, в двох з яких: в Колумбії та Венесуелі, громадяни ще жодного разу не скористались своїм правом на народне вето; в США взагалі не регламентоване проведення на національному рівні, проте така можливість є лише в 23 штатах, одні з яких активно використовують механізм відміними законів, а інші – майже ні. Досвід американських країн показує, що наявність профільного законодавства – це не обов’язкове використання свого права громадянами, для цього потрібне ще й розвинуте громадянське суспільство.

 

Про інститут народного вето в країнах Європи читайте в нашому матеріалі за посиланням.