Володимир Грицанчук працює в галузі енергетики вже близько 40 років. За цей час він встиг отримати неоціненний досвід роботи при будівництві жител із урахуванням альтернативних джерел енергії та енергозберігаючих технологій у Лондоні, Уотфорді та Ліверпулі. Тепер – реалізовує накопичений досвід у Запоріжжі, будучи експертом програми «UNIDO» (Швейцарія), «Центру енергоефективного та чистого виробництва», а також ТОВ «Екотехнік-Україна».
Про перспективи та проблеми міста в розвитку енергоефективності з Володимиром Грицанчуком спілкувалась Юлія Кривенко, регіональний прес-секретар житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА.
Пане Володимире, Ви переїхали із Кам’янця-Подільського, розкажіть, чи можете Ви порівняти перспективи цього міста та Запоріжжя в плані розвитку енергоефективних технологій?
Ви не повірите, але я приїхав з «енергоефективного» міста в… більш «енергоефективне»! Якщо серйозно, то такі міста, як Запоріжжя, Кам’янець- Подільський, Львів, Київ, Вінниця у свій час започаткували Асоціацію енергоефективних міст України. Але, на жаль, з високого старту, Запоріжжя на сьогодні отримало тяжку вагу – неенергоефективне житло. Тому «Муніципальний енергетичний план» передбачає наразі більше «теорії», аніж практики.
Так, на території Запорізької області будується одна із найбільш потужних у Європі вітрових станцій – «Приморська». Але ми сьогодні говоримо про місто. Так от, 102-тисячний Кам’янець-Подільський перевів уже три потужні котельні на альтернативне газу паливо – солом’яні пелети. А у Запоріжжі в цьому плані – тиша.
Приїхавши до Запоріжжя, Ви одразу взялися за втілення креативних енергозберігаючих проектів. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.
Перше, що я зробив, коли переїхав до Запоріжжя, – це оформив концепцію Проекту «Шляхами Петра Конашевича-Сагайдачного», яка орієнтована на відновлення історичної справедливості стосовно цього українського полководця та політичного діяча. Проект передбачав екскурсії по місцях, пов’язаних із подвигами Сагайдачного – і я запропонував передбачити для них лише екологічний транспорт: електробуси, електромобілі, у гірській місцевості – велосипеди. Для екскурсії на острів Хортицю я планував пустити перший в Запоріжжі, а можливо і в Україні, електробус за маршрутом «Запоріжжя-1» – «Центр» – острів Хортиця – «Запорізький дуб» – «Запоріжжя-1». За одне коло маршруту – 36 кілометрів – такий автобус витрачав би всього 6 гривень! При цьому економія на дизпаливі становила б 120 гривень. Проте місцева влада поки не пішла на зустріч цьому проекту.
Нещодавно Ви розробили блокпост для військових на сонячних батареях. Як у Вас виникла така ідея?
Ідея виникла у зв’язку з початком військових дій в Україні. І ми, колектив, «Екотехнік Україна», прекрасно розуміємо, що у наших захисників є проблеми із постачанням електроенергії. Тому була запроектована «Автономна фотоелектрична станція»: її можна використовувати на КПП на кордоні, у самій зоні АТО, на блок-постах, тимчасово – для переселенців. Для України – це інновація, проте у військах НАТО їх вже давно використовують для підтримки життєдіяльності бійців.
На Вашу думку, яка повинна бути державна програма щодо розвитку альтернативних джерел енергії? Її має реалізовувати центральна влада чи місцева?
Зовсім скоро повинні підписати закон про децентралізацію, тому подібні ініціативи будуть у руках місцевої влади, а вона вже сама вирішуватиме, чи робити щось на місцевому рівні, чи ні. Але непотрібно забувати і про думку громади в цьому питанні. Тому, якщо вже створюється сьогодні при міській раді комунальне підприємство «Запорізьке енергетичне агентство», то у статуті необхідно передбачити участь представників громади у прийнятті рішень. Наприклад, міг би існувати дорадчий орган, який об’єднає громаду, виконавчу владу і працівників КП.
Володимире, в Запоріжжі почалась реалізація Плану дій зі сталого енергетичного розвитку. Розкажіть, які плюси та мінуси Ви вбачаєте в Плані?
Так, Запоріжжя дійсно розробило і прийняло цей план до виконання. І в ньому є як багато плюсів, так і мінуси. Наприклад, основний акцент кошторису направлений на програму з термомодернізації житлового комплексу міста. Однак, як це насправді відбувається в Україні, ми ризикуємо зробити з будинків «термоси». За програмою, яка прийнята, немає жодного слово про вентиляцію кімнат у будинку, а якщо такого не буде, то слід очікувати хвороби і проблеми зі здоров’ям. Одним словом: ні до чого хорошого це не приведе. В місті є підприємці, які давно пропагують обладнання такої вентиляції. Тому необхідно передбачити немалі кошти і на цей вид модернізації житла, а точніше, – якщо вже робити, то робити все за європейськими стандартами.
І наостанок – наскільки нам відомо, раніше, працюючи в Чернівецької області, Ви проводили навчання для дітей щодо використання альтернативних джерел енергії. Чи проводите подібні заняття зараз у Запоріжжі?
Свого часу, виїжджаючи з Британії, я спеціально придбав мобільну сонячну панель 13 Ватт і конструктор «Альтернативні джерела енергії», який є гарним прикладом для дітей від 5-ти років, який переконливо ілюструє, що ж таке ці «альтернативні джерела енергії». Завдяки деталям цього «конструктора» діти та їхні батьки можуть привести у дію прилади, використовуючи енергію сонця, вітру, води, або механічну. Впевнений, що такі конструктори варто неодмінно мати в кожній українській школі. Адже в країнах, де влада приділяє увагу екологічній та енергетичній освіті дітей, ростуть покоління, що уважно ставляться до використання ресурсів, дбають про природу. Якщо і в нас, у Запоріжжі, ввести подібні уроки до шкільної програми, то матимемо шанс виростити геніальне покоління, яке глибоко розумітиме усі проблемні питання енергоспоживання і знатиме, як їх вирішувати – навіть на побутовому рівні.
Підготувала Юлія Кривенко спеціально для інформаційно-аналітичного порталу «Вместе».