Голосування під час російського вторгнення є юридично і практично неможливим.
Занепокоєння щодо рішення відкласти вибори в Україні висловили як друзі, так і недруги України. В епізоді подкасту від 27 червня колишній експерт Fox News Такер Карлсон саркастично сказав, що «схоже, демократія в Україні призупинена чи не найбільшим захисником демократії у світі – самим головнокомандувачем [Президентом України Володимиром] Зеленським".
Натомість, Голова ПАРЄ Тіні Кокс заявив, що, хоча він і визнає величезний масштаб боротьби, яку доводиться вести Україні, країна повинна виконувати свої зобовʼязання за міжнародними угодами щодо проведення виборів. «Саме від [України] залежить, як подолати цей виклик», – сказав він на саміті Ради Європи в травні, та додав, що «не буде жодних скарг проти України, якщо вибори не будуть ідеальними. Але якщо ви не проведете вибори, то у всіх будуть питання про вас … без виборів демократія неможлива».
Незалежно від того, чи походять заперечення проти перенесення виборів в Україні з позиції ворожості чи симпатії, люди, які їз висловлюють, не розуміють, що голосування під час цієї війни було би юридично, практично та інституційно неможливим. Україна перебуває у режимі воєнного стану, під постійною загрозою російських бомб, а багато громадян вимушено переміщені. Відтермінування виборів – аж ніяк не наслідок страхів Зеленського, оскільки рейтинги на його підтримку лише зросли під час війни. Країна, яка перебуває під повномасштабним вторгненням та окупацією, просто не в змозі голосувати.
Чергові вибори депутатів Верховної Ради України спочатку були заплановані на 29 жовтня 2023 року. Передвиборна кампанія мала би розпочатися за 60 днів до голосування, а це означає, що вже до наступного місяця слід було би мати доопрацьовані правила, щоб кандидати могли вчасно підготувати свою передвиборчу агітацію. Якби не війна, для Зеленського черга на голосування настала би у березні 2024 року.
Ці чергові заплановані вибори зірвані режимом воєнного стану, оголошеним у 2022 році, на початку повномасштабного російського вторгнення. Цього можна очікувати від країни, яка бореться за своє існування, коли значна частина її території окупована. Воєнний стан передбачений як концепція в Конституції України, і ці положення востаннє оновлювали в національному законодавстві у 2015 році, до того, як Зеленський пішов у політику.
Стаття 83 Конституції України передбачає, що у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради в умовах воєнного стану він автоматично продовжується до каденції нової Ради після закінчення воєнного стану. Стаття 19 законодавства України про воєнний стан прямо забороняє проведення загальнонаціональних виборів. Відтак, для України проведення виборів під час воєнного стану було би порушенням правових норм, які існували ще до Зеленського та повномасштабного російського вторгнення.
Кокс визнав це потім у розмові з Ольгою Айвазовською, головою чільної організації спостереження за виборами в Україні. Він заявивив: «Зрозуміло, що Конституція [України] не дозволяє проводити вибори, коли діє воєнний стан».
Однак навіть поза юридичними питаннями існують практичні перешкоди, подолати які було би просто неможливо.
Найяскравішим є те, що Україна веде війну, в якій уся територія повсякчас відкрита до російських атак. Повітряні тривоги по всій країні – дуже поширене явище, а тривати вони можуть від 20 хвилин до кількох годин. Навіть написання цієї статті було зірвано російським ракетним ударом по Львову, внаслідок якого загинуло 10 осіб (на момент написання цієї статті), а в авторів добряче струсонуло шибки. Про жодне надійне голосування, підрахунок та визначення результатів виборів по всій країні навіть не може йтися, адже перебої через повітряні тривоги цьому не сприятимуть.
Україна має систему надійних процедур для забезпечення цілісності процесу голосування. Усі виборчі скриньки повинні бути постійно видимими для спостерігачів та членів дільничної виборчої комісії, щоб не відбулося незаконного вкидання бюлетенів чи інших зловживань. Аналогічно, підрахунок бюлетенів повинен відбуватися під час одного засідання, на очах у всіх спостерігачів та членів комісії. Як можна здійснювати постійне спостереження за бюлетенями, списками виборців та іншими важливими документами, коли всі поспішають до бомбосховища? Як можна підтримувати безпеку, коли присутні в приміщенні для голосування і ті,хто чекають в черзі на вулиці, повинні зібратися в обмеженому просторі сховища?
Постійні обстріли також не сприяють забезпеченню рівних можливостей для голосування всіх українців. Україна не може забезпечити справедливий доступ до виборчого бюлетеня, коли сам факт голосування несе різний рівень ризику по всій країні. Більш постраждалі райони можуть навіть не мати можливості провести вибори безпосередньо після закінчення воєнного стану через проблеми безпеки (включаючи масштабні замінування), доступу (знищені виборчі дільниці) та порушення роботи ключових виборчих ресурсів (застарілі списки виборців та масова кількість переміщених осіб, включаючи тітоньок та бабусь, які забезпечують функціонування виборів в Україні).
Росія, ймовірно, вважатиме вигідним цілитися у виборчі дільниці по всій країні, щоб збільшити політичний хаос в Україні, так само, як Талібан намагався робити це під час виборів в Афганістані (а дії Росії могла би мати набагато потужніші наслідки). Непередбачуване насильство, властиве нині повсякденному українському життю, просто несумісне з чесними, відкритими та безпечними виборами.
Навіть якби український уряд ігнорував безпекові ризики, було би неможливо забезпечити достатню демократичність в таких умовах. Масове переміщення українців по всій країні, континенту та світу (не кажучи вже про тих, хто перебуває під російською окупацією) зробить це завдання таким самим марним, як і спроба Росії захопити Київ.
За даними Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні переміщено майже 14 мільйонів людей – майже третина всього довоєнного населення країни. Близько 6 мільйонів із них переміщені в інші райони України (як внутрішньо переміщені особи, ВПО), а майже 8 мільйонів втекли за кордон як біженці. Це найбільше переміщення людей з часів Другої світової війни.
Державний реєстр виборців України (ДРВ) не оновлювався з початку повномасштабного вторгнення Росії, і хоча Верховна Рада має робочу групу, яка розглядає відновлення ДРВ, її рекомендації очікуються не раніше осені 2023 року.
Україна працювала над тим, щоб переміщені внаслідок попередньої агресії Росії особи мали справедливий доступ до виборів, але ці системи ніколи не призначалися для того, щоб впоратися з такою великою кількістю переміщених осіб. Перед загальнонаціональними виборами 2019 року близько 1,5 мільйона українців були зареєстровані як ВПО. Сьогодні ця кількість збільшилася майже в чотири рази. І водночас за кордоном зареєстровано лише трохи більше 550 тисяч українців.
Закони для голосування за кордоном передбачають, що громадяни України повинні особисто проїхати до виборчої дільниці (розташованої в посольстві або консульстві), щоб проголосувати в день виборів. Це не тільки вимагатиме від багатьох українців проїхати сотні кілометрів у деяких країнах, але й повністю перевантажило б спроможність виборчих дільниць їх підрахувати. Як пояснила в інтерв'ю Foreign Policy Ольга Айвазовська, дипломатичні установи «не мають ні людського, ані фінансового ресурсу [для проведення голосування такого масштабу], ні місця для приміщень для голосування». Вона зазначила, що для відкриття там нових виборчих дільниць навіть знадобляться зміни до законів країн, де голосуватиме велика кількість українських виборців.
Робоча група Верховної Ради розглядає, як оновити реєстр виборців, але вона ймовірно не матиме готових рекомендацій аж до серпня, коли спочатку планувалося розпочати парламентську агітацію. За оцінками Айвазовської, для оновлення ДРВ після його повторного відкриття знадобиться щонайменше шість місяців.
Наразі в Україні також відсутня система заочного голосування. Вся система голосування в Україні ґрунтується на особистому голосуванні – навіть для людей, які госпіталізовані (всередині лікарень є виборчі дільниці) або прикуті до ліжка (працівники виборчих дільниць приносять бюлетені та скриньку безпосередньо до тих, хто не може вийти з дому). В Україні немає поточної або запланованої спроможності організувати масштабне голосування за допомогою пошти чи самостійного відправлення бюлетенів.
Оскільки кожен третій українець зараз переміщений, а ДРВ неможливо оновити, доки не будуть заплановані парламентські вибори в жовтні 2023 року, вибори воєнного часу позбавлять виборчих прав мільйони українських виборців, роблячи марними будь-які спроби забезпечити законний демократичний мандат.
Якщо люди справді стурбовані рішенням українського уряду відкласти вибори, яке прокладає шлях до диктатури Зеленського, варто ставити питання про те, чи не краще подолати це занепокоєння шляхом проведення планових виборів. Насправді, якби вибори відбулися зараз, дуже ймовірно, що Зеленський та його партія «Слуга народу» залізно отримали би свій мандат.
«В Україні існує повна довіра та підтримка провладної партії та президента», – сказав політолог Максим Джигун незалежному українському виданню «Заборона», посилаючись на опитування, проведене Центром Разумкова в лютому та березні. Джигун додав, що чи не кожна партія в Раді втратила частину підтримки.
Партія Зеленського, яка здобула першу абсолютну більшість у Верховній Раді в історії України під час впевненої перемоги у 2019 році, майже напевне збільшить свою більшість під час будь-яких виборів, проведених у воєнний час.
«Владі фактично було би вигідно провести вибори саме зараз, адже відсоток підтримки зараз набагато вищий, ніж до виборів 2019 року», – стверджує Джигун.
До того ж до процесу агітації також застосовуватимуть заходи безпеки, зумовлені воєнним станом. Хто розсудить думки партій чи ЗМІ? Зеленський, чия партія братиме участь у цих перегонах? Рада національної безпеки і оборони, яку очолює Зеленський? Сама Верховна Рада, в якій партія Зеленського вже має абсолютну більшість? Це додаткові питання, які вирішує підкомітет Верховної Ради з питань виборів.
Отже, хоча Карлсон та йому подібні стверджують, що Зеленський використовує війну, щоб здобути собі «абсолютну владу», частково скасувавши вибори, проведення планових виборів вочевидь дозволить президенту закріпити свої політичні здобутки та ще більше зміцнити владу.
Замість того, щоб скористатися цією можливістю за допомогою виборів, які провести було би нереалістично, президент України вирішив відкласти парламентські вибори, які визначатимуть повоєнне майбутнє України, доки його політичні статки можуть покращитися, а можуть і ні.
Айвазовська погоджується з рішенням Уряду України, пояснюючи, що «в гарячу фазу війни … не можна провести чесні і вільні вибори, коли існують юридичні обмеження прав і свобод. Це взаємовиключні речі».
Україна стане не першою демократією, яка відкладе голосування під час боротьби за життя. Сполучене Королівство відклало свої парламентські вибори, борючись за своє виживання проти нацистської Німеччини, а Канада, незважаючи на те, що не зазнала воєнних дій на власній території, відкладала парламентські вибори під час обох світових воєн. Війна – це також не гарантія перемоги на виборах. Перші післявоєнні вибори у Великій Британії консерватори Вінстона Черчилля програли, незважаючи на високу популярність премʼєр-міністра.
Насправді, вільні, чесні та безпечні вибори неможливо провести, поки боротьба України за своє існування залишається такою гострою. Як стверджує Айвазовська, «вибори цього року не можуть відбутися за жодних обставин, тому говорити про жовтень 2023 взагалі немає сенсу».
Оригінальна публікація: Foreign Policy
Лі Ріні – журналіст та редактор у Львові в Україні; працював заступником керівника спостереження на виборах у Саскачевані та брав участь у спостереженнях за сімома українськими виборами, у тому числі як довгостроковий спостерігач у 2019 та 2015 роках. Вивчав східноєвропейські студії в Київському університеті Шевченка та міжнародні конфлікти в Університеті Саскачевану.
Джоел Вассерман – аналітик та редактор у Львові, який був короткотерміновим спостерігачем на шести виборах по всій Україні у 2019 та 2020 роках. Здобув ступінь бакалавра з русистики та східноєвропейських студій в Університеті Тафтса.