Напередодні Центральна виборча комісія оприлюднила офіційні результати виборів народних депутатів України 2012 року. Згідно результатів лише в декількох областях України перемогу по всім одномандатним виборчим округам отримали кандидати від однієї партії. До них належить і Харківщина, де домінуюче місце у волевиявленні населення було віддане кандидатам-мажоритарникам від Партії регіонів.
Так, ще на початку виборчого процесу Харків та область було розподілено територіально на 14 виборчих округів. У середньому на цих округах участь у передвиборчій гонці приймали від 5 до 11 кандидатів від різних партій та самовисуванців. Але не всі вони дійшли до кінцевого етапу виборчої боротьби: до дня голосування реєстрація 16 кандидатів була скасована.
На Харківщині домінуюче місце у волевиявленні населення було віддане кандидатам-мажоритарникам від Партії регіонів
Найбільший показник прихильності електорату (65,59 %) отримав рідний брат голови Харківської обласної державної адміністрації Михайла Добкіна Дмитро Добкін, який балотувався по 178 виборчому округу від Партії регіонів. Його головний опонент, кандидат-мажоритарник від Комуністичної партії України, Геннадій Федотов, отримав 14,27% голосів виборців. Тобто різниця голосів між кандидатами склала – 51,32%.
Ще одним кандидатом, який переміг з великим відривом від конкурента, став Олександр Фельдман, який балотувався по 174 виборчому округу – 59,28 %, в той час, як його головний опонент Сергій Петрик, висунутий «Політичною партією «УДАР» Віталія Кличка» набрав лише 12,62 % голосів.
Найменшу кількість голосів виборців, в порівнянні з однопартійцями, що балотувалися на Харківщині отримав Дмитро Святаш на 171 виборчому окрузі – 38,39 %.
Цікава ситуація спостерігалася на 169 виборчому окрузі, коли різниця між головними претендентами за перемогу постійно коливалася і в загальному вигляді склала усього 7,69 %. Перше місце посіла «регіоналка» Ірина Бережна – 41,82%, друге – Олександр Кірш, представник ВО «Батьківщина» – 34,13 %.
Ще одним кандидатом від Партії регіонів, що переміг, став Євгеній Мураєв. Він висувався у 181 окрузі. Різниця між ним та його головним опонентом Михайлом Ярмолюком від політичної партії «УДАР Віталія Кличка» склала – 43,86 %.
Різниця між іншими кандидатами-мажоритарниками від Партії регіонів та їх головними опонентами коливалась в межах – 14-40%. Так, Валерій Писаренко (168 ВО) отримав 43,44 % голосів виборців, Ірина Горіна (171 ВО) - 46,31 %, Володимир Мисик (172 ВО) - 51,97%, Анатолій Денисенко (173 ВО) – 50,60 %, Володимир Кацуба (175 ВО) – 54,84%, Дмитро Шенцев (176 ВО) – 58.64 %, Віктор Остапчук (177 ВО)- 56,82 %, Анатолій Гіршфельд (179 ВО) - 45,16 %, Олександр Біловол (180 ВО) – 55,32 %.
Спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА поспілкувались з експертами різних галузей стосовно їхніх оцінок факту перемоги представників однієї політичної сили у всіх одномандатних виборчих округах Харківщини.
Кандидат історичних наук, професор Сергій Куделко: «Для нас это не является удивлением, а уже традицией: восток Украины имеет свои политические настроения, на западе страны – свои, а в центре – свои. Поэтому в данном случае здесь другой результат был бы более удивительным. Я этим вопросом не занимался, но, на мой вигляд, это было прогнозировано. Опять же, что я вам скажу по поводу всего этого… настроение избирателей очень быстро меняется. И от любви избирателей до ненависти – один шаг. Так, в 1991 году большинство населения проголосовало за сохранение СССР, а через какое-то время они уже голосовали за независимость. Поэтому выборы в какой-то мере, показывают только ситуативное положение. Здесь проблема в другом, в том, чтобы научиться друг-друга слышать, воспринимать, уважать, не мешать друг другу, а сама жизнь уже покажет, что лучше и как лучше. Поэтому ни радости, ни огорчения от того, что в данном случае произошло вот так, испытывать не приходится. Здесь нет места для удивления…»
Юридичний консультант Харківської обласної організації політичної партії «Наша Україна», юрист Максим Корнієнко: «В этом ничего удивительного нет… В Харькове ни одна из оппозиционных партий не выдвинула ни одного кандидата, который мог бы выиграть по мажоритарке. По округам... Если мы берем 168 округ: Игорь Балута от ВО «Батькивщина» и Валерий Писаренко от Партии регионов. Я вам скажу, что два ВУЗа просто в приказном порядке проголосовали за Валерия Писаренко – это медицинский и университет имени В.Каразина. Потом, у нас есть ряд колоний. В Харькове колонии явно проголосовали за Партию регионов. Об этом свидетельствует и то, что после выборов харьковские колонии признали лучшими колониями в Украине.
Почему в 169 ИО выиграла Ирина Бережная? Во-первых – админресурс нереальный. Потом, она – женщина, поэтому на подсознательном уровне многие ее рассматривали как мать. Многие люди голосовали за нее потому, что она просто симпатичная. Большую роль тут сыграли и студенты. Я знаю, что их просто загоняли на участки.
Ирина Горина в 171 ИО купила избирателей пайками. Она пропиарилась здесь и на строительстве дорог.
В 174 ИО Александр Фельдман выиграл честно. У него поддержка нереально большая. Он работает пять лет. И он – один из тех депутатов, которые делают очень много для избирателей и не теряют с ними связь.
Дмитрий Добкин набрал более 65% в 178 ИО. Ну, результат этот явно «нарисованный». Я сомневаюсь, что он реально что-то сделал для округа.
Это были самые скучные выборы и самые не подготовленные…»
У випадку з мажоритарниками, мала місце банальна купівля виборців, в чому влада і її кандидати мала цілком очевидну перевагу
Кандидат історичних наук, доцент Денис Журавльов: «На мою думку, нинішня українська влада, успішно проваливши всі спроби сформувати не те що позитивний, а бодай просто прийнятний імідж України в світі як держави з демократичною системою цінностей, спробувала "реабілітуватися", провівши т.зв. "чесні вибори". В перекладі з цинічної мови офіоціозу нашою, людською, це означає менші, ніж зазвичай махінації зі списками депутатів, що йшли за пропорційною системою (результат - опозиція тут набрала непогані відсотки, чим влада все ще вважає за потрібне хизуватися перед Євросоюзом, США і Росією як свідченням демократичних досягнень в Україні). Цапом-відбувайлом, які мали забезпечити ПР потрібний результат у парламенті, звісно стали мажоритарники - більшість з опозиційних кандидатів тут не мали тих можливостей, які мав адмінресурс, часто їхнім спробам агітації і роботи з виборцями брутально перешкоджали (наш Червонозаводський район не виняток). Крім того, як завжди у випадку з мажоритарниками, мала місце банальна купівля виборців, в чому влада і її кандидати мала цілком очевидну перевагу. Як результат, часто кандидати не від партії влади лишалися незнайомі пересічному виборцеві, котрий голосував за знайомі прізвища. Тому, як на мене, секрет "сенсаційного" успіху партії влади в нашій області аж надто простий - це як і раніше, підкуп, створення на практиці (в теорії-то все як завжди було гаразд...) неоднакових умов для ведення передвиборчої агітації, а також, імовірно, якийсь відсоток прямих махінацій з голосами виборців після виборів. Вдячною за досягнуті таким чином результати партія влади має бути перш за все своїй надійній опорі - керівництву області...»
Шеф-редактор журнала "Бухгалтер", кандидат в народні депутати від ОО «Батьківщина» у 169 ВО Олександр Кірш: «Основной причиной прохода кандидатов от Партии регионов по мажоритарным округам является циничное использование админресурса. В то время как Партия регионов рекламировалась, оппозиция не могла заявить о себе даже за деньги. Никаких возможностей заявить о себе оппозиции не было. Единственными открытыми для нее СМИ были телеканал «Симон» и радио «Новая волна». Власть также не стеснялась рекламировать представителей Партии регионов: были выпущены буклеты с соответствующими заявлениями. Плюс – силовое давление. Нам постоянно сносили палатки. Отметил бы я и продпакеты…
Неравным был и день выборов. Фиксировались факты подвозов. Было невероятное количество испорченных бюллетеней. Условия были изначально неравными. Это были выборы, где я боролся исключительно с админресурсом…»