Цього тижня росія відреагувала масованими ракетними ударами по цивільних об’єктах в різних містах України на рішення міжнародної спільноти щодо постачання озброєння та європейського розвитку України. Натомість в інформаційному полі України збільшилось пересторог щодо можливої безпосередньої участі білорусів у війні росії на території України. Про все це поговорили аналітики ОПОРИ разом із запрошеним гостем під час традиційного щоп’ятничного онлайн-обговорення «War Speeches» 1 липня.

Аналітик ОПОРИ Андрій Савчук зазначає, що цього тижня подій було багато, на жаль, більшість з них трагічні, адже Україна потерпала від масових ракетних обстрілів. Він припускає, що таким чином росія могла демонструвати образу на отримання Україною офіційного статусу кандидата ЄС або офіційне підтвердження надання систем залпового вогню HIMARS. Зокрема, відповідно до цинічних заяв російських політичних лідерів, пряме влучання по торговому центру в Кременчуці – це удар по військовому ангару із західною допомогою. Як зазначає аналітик, путін у публічній площині цього тижня вчергове змінив цілі їхньої «спецоперації». Тепер вони апелюють до безпеки самої росії в контексті протидії НАТО та «звільненні» територій Донбасу.

Натомість в інформаційному полі України, як зазначає аналітик, зараз найбільш актуальною темою є потенційне сухопутне вторгнення білорусів. Звісно, поширення такої панічної інформації серед населення прикордонних областей може бути елементом ІПСО для створення інформаційної істерії. Проте, з огляду на те, що Секретар РНБО Олексій Данілов проговорює можливість такої загрози та інформує про перевірки бойової готовності на кордоні, можливо повністю ігнорувати відповідну ймовірність і не варто. Хоча, за словами того ж Данілова, близько 75% білорусів не мають бажання приєднуватись до війни росії в Україні, проте це не стосується керівництва країни, оскільки варто розуміти, що, по суті, Білорусь наразі окупована.

Як відзначає аналітик ОПОРИ Анатолій Бондарчук, відкриття другого фронту з боку Білорусі може відбуватися по двох причинах. По-перше, щоб скувати ЗСУ й не дати нам можливості перекидати війська на інші ділянки фронту. По-друге, щоб завадити поставкам західної зброї.

«Білорусь фактично дала свої території як плацдарм для російських військ. Вони використовують її як свою військову базі. Вони за допомогою залізниці там перекидають свої війська, також там був розміщений контингент російської армії. З території Білорусі заходили на територію України російські війська 24 лютого. Плюс ми знаємо, що з повітряного простору Білорусі російські літаки завдають ракетних ударів по території нашої країни. Але разом з тим білоруська армія не перетнула кордон України, тому зараз можна говорити про те, що в повній мірі Білорусь не вступила в цю війну. Хоча вона, скажімо так, достатньо серйозно сприяє російським агресорам», - Бондарчук.

Вітіс Юрконіс (Vytis Jurkonis), викладач Інституту міжнародних відносин та політичних наук Вільнюського університету, проєктний директор Freedom House у Вільнюсі вважає, що це відкрите питання, чи дійсно кремль змушує Білорусь повноцінно вступити у війну. «Я все ж схильний думати, що їх влаштовує нинішня ситуація, коли в певному плані Білорусь є Санчо Пансою, зброєносцем для кремля. Коли територія Білорусі таке прохідний двір, де можуть вас обстрілювати, де можуть літати військові літаки, зробити перепочинок, де лікування проходять ті, що були поранені, де й військовополонені також проходили через білоруську територію. Тож у цьому плані треба чітко зазначити, що білоруський режим не є нейтральним гравцем, він є співучасником злочину та війни проти України», - Вітіс Юрконіс.

За його словами, стримуючим фактором є, зокрема, пересторога, що в разі оголошення офіційного вступу Білорусі у війну, білоруська армія може або приєднатися до полку імені Кастуся Калиновського, що воює на боці України. Або взагалі може розпочатись боротьба проти режиму лукашенка. Ще одним таким фактором для кремля може бути те, що вони потенційно не хочуть втрачати території Білорусі з-під свого впливу, тому не включення білоруських військових у війну сприятиме тому, що навіть потім, після перемоги України, російські війська змушені будуть виходити з території України, але вони тоді зможуть залишатися в Білорусі.

«Поки що вони вільно користуються територією Білорусі. Білоруський режим також голосує, як їм треба на різних там міжнародних платформах. І в цьому плані, я думаю, що кремль не обов'язково так жорстко примушує білоруський режим прямо вже включатися в війну. Незважаючи на те, що, в принципі, вони і зараз є співучасником злочину проти України», - Вітіс Юрконіс.

Як зазначає аналітик Андрій Савчук, у нас в інфопросторі раніше також ширилась ідея, що білоруських військовослужбовців просто переодягнуть у форму росіян і таким чином вони будуть залучені у військові дії проти України. А в разі нападу російської армії з боку Білорусі потенційно цих переодягнених російських військових можуть задля присутності і контролю залишати в тилу на окупованих територіях, наприклад, на блокпостах. «Російська федерація, коли вже намагалася рухатися в сторону Криму, вони значну кількість територій не окуповували й обходили. Це, власне, зіграло з ними злий жарт щодо шляхів постачання – ті ж палаючі бензовози, меми з тракторами і так далі. І наібито білорусів готові, власне, залишати на блокпостах, залишати виконувати функції, які зараз в Херсонській області виконує росгвардія. Тобто, таких собі мати 20 тисяч «тиловиків», - Савчук.

«Я не виключаю, що це вже відбувається. Але загалом треба сказати, що це вже відбувалося у 2014 році. Ми знаємо, що були білоруси, які воювали на Донбасі з обох боків. Були й ті, котрі воювали за незалежну Україну, допомагали вже тоді, ще до полку імені Кастуся Калиновського. Але були й ті, хто був на боці кремля. У цьому плані також можна було бачити подвійні стандарти білоруського режиму. Не дивлячись на те, що вони наливали каву Ангелі Меркель на мінському майданчику переговорів, але насправді позиція все одно була на боці кремля. І те, що майданчик цих переговорів був у Мінську – це була територія кремля, вона ніяк не була нейтральною територією – це не Фінляндія, не Швейцарія, не Австрія тощо. У цьому плані, мені здається, нам вже давно треба було зняти рожеві окуляри щодо сутності білоруського режиму та його лицемірства. Тому в цьому плані мене такі інтерпретації ніяк не дивують. По факту це вже відбувалося, особливо на персональній основі. Я впевнений, що були ті, що пішов воювати, заробляти гроші – суто прагматика, жодної ідеології. На жаль, білоруський режим за 20 років нічого не робив, щоб відстоювати свою незалежність і суверенітет – навпаки, все більше продавався кремлівському режиму. Наразі ми бачимо всі наслідки цього», - Вітіс Юрконіс.

За словами аналітика Андрія Савчука, в Україні є дві суспільні думки щодо білорусів. Перша позиція така, як озвучив Секретар РНБО Олексій Данілов, що режим лукашенка є злочинним і не репрезентує білорусів, тому левова частка білоруського населення не винна. Друга позиція наполягає, що так чи інакше Білорусь залучена у війну – обстріли з тієї території, військові бази, логістика для солдатів, що, власне, безпосередньо роблять і в чому сприяють десятки тисяч білорусів. Тому білоруське населення винне і несе колективну відповідальність. Крім того, вони також нічого не роблять і для того, щоб скинути режим лукашенка, крім тих білорусів, які воюють в якості добровольців проти росії в Україні.

За словами Вітіса Юрконіса, безумовно білоруський режим не дорівнює білоруському народові і навпаки. І це видно за соціологією та за численними фактами, що білоруський народ чинить опір проти війни.  «Я з повагою ставлюся до білоруських громадян. Я з повагою ставлюся до тієї допомоги, яку вони, не дивлячись на своє особисте лихо і трагедію, намагаються допомагати Україні і дуже чітко говорити, що злочинець – це білоруський режим, співучасник – це білоруський режим», - Вітіс Юрконіс. Тож, на його думку, не зовсім чесно і коректно говорити про колективну відповідальність білорусів. «Все це лицемірство, балансування, спроба відвернути увагу – це типова політика лукашенка. На жаль, були політики і в Україні, які на це повелися, які не вірили, що наступ з боку Білорусі можливий. На жаль, це сталося, і білоруський режим це дозволив. Але я думаю, що громадяни Білорусі намагалися все це викрити, показати. І ще не вечір. Щодо протестів у Білорусі, я думаю, що вони принишкли, бо великий терор відбувається проти інакодумців. Але протестні настрої там нікуди не поділися», - Вітіс Юрконіс.

Він також вважає, що демократичні сили Білорусі зараз єдині як ніколи і вони однозначно підтримують Україну. Проте часом виникають спроби штучно їх розділяти, що може свідчити про вплив російських наративів.

«Коли будуть переговори щодо України, а вони зрештою будуть, у жодному разі не можна забувати Білорусь. Тобто війська російські не можуть залишитися на території Білорусі, тому що це буде такою ж загрозою як для України, так і для Балтійських країн і так далі. Незалежність, суверенітет і демократія Білорусі – це одне з питань безпеки України», - Вітіс Юрконіс.

Щодо небезпек організації «Сувалського коридору» – гіпотетичного сухопутного проходу по кордону Польщі та Литви завдовжки близько 100 кілометрів, який міг би поєднати територію Білорусії з Калінінградською областю росії – експерт зазначає, що всі усвідомлюють рівень загроз та готові до всього. Він вважає, що набагато реальніший сценарій того, що відбувається в Україні, коли білоруський режим дозволяє російським військам користуватися своєю територією. «Є усвідомлення того, що є якась вразливість у цьому коридорі, про це говорять багато років. Тому і є присутність військ НАТО у всіх країнах Балтії – є британці, канадці, німці, чия чисельність зараз буде збільшуватись. Ми маємо НАТОвську повітряну поліцію, яка обороняє повітряний простір. І також не слід забувати, що є Польща, де є серйозна військова міць. І вони також зацікавлені, щоб цей простір був безпечним», - Вітіс Юрконіс. І зокрема тому ще з 2014 року Литва виконує своє домашнє завдання щодо посилення оборони. Так, з'явилися призовники, збільшився бюджет на оборону і він вже перевищує вимоги країн НАТО щодо 2% бюджету на цю сферу, покращується інфраструктура, щоб полегшити ротацію та постійне перебування військових НАТО на території країни.

Також Вітіс Юрконіс зазначає, якщо говорити про суб'єктність Білорусі, то в Європі вона ще з 2020 року була б немічною або взагалі її не було б, якби не демократичні сили та Світлана Тихановська. Бо білоруський режим у цьому плані робив усе навпаки, йдучи на різні домовленості з росією. І це було не питання суверенітету, а лише питання ціни.

Аналітики Громадянської мережі ОПОРА ретельно відстежують офіційну позицію росії щодо війни, яку вона розпочала на території України. Щоденні короткі аналітичні записки можна знайти на новому онлайн-інструменті «War Speeches». А щотижневі підсумки аналітики обговорюють під час онлайн-стрімів по п’ятницях о 15:00. Сподіваємося, що цей інструмент допоможе українській владі, її міжнародним партнерам, іншим зацікавленим сторонам у плануванні кроків для протидії державі-окупанту. Крім того, всі користувачі можуть ознайомитися з реакцією лідерів цивілізованого світу на заяви і провокації держави-окупанта на єдиному сайті. Ми вже проскролили для вас усі новини і проаналізували їх у загальному контексті.