Громадські спостерігачі «ОПОРИ» поспілкувались із знаним у регіоні політиком, політологом та громадським діячем стосовно нинішньої ситуації на політичних теренах області та його прогнозів щодо подальшого розвитку подій
Коротка довідка:
Олександр Веніамінович Урін - депутат 4 скликань Кременчуцької міської ради, політолог, доцент Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського
- Олександре Веніаміновичу, чи можете Ви сказати як науковець та політолог, чи змінилися політичні погляди полтавців з моменту минулих виборів та чи відчутно це вплине на результати цьогорічної передвиборчої кампанії?
- Безумовно. І тут є дві основні складові. По-перше, є незмінна складова – патерналізм значної частини наших виборців – люди чекають що їм хтось щось має дати і зневірились у тому, що від них щось залежить. Цей стан ще більше поширився серед населення і це, звісно, грає на руку політичній силі, яка знаходиться при владі і хоче там залишитись. Нажаль, цю зневіру важко подолати і вона, напевно, буде вирішальним фактором у виборі кандидата чи політичної сили. По-друге, звісно ж змінилась виборча система. Власне, вона не стільки змінилась, скільки повернулась до зразка 2002 року, причому у ще більш спотвореному вигляді. Тобто не зважаючи на наполегливі рекомендації всіх міжнародних організацій щодо пропорційної виборчої системи з так званими «відкритими» списками, яка панує в більшості розвинутих країн світу, у нас знову перемогла політична доцільність із змішаною системою.
- Наскільки я розумію, Ви різко негативно оцінюєте ситуацію із цьогорічним виборчим законодавством?
- Змішана система поєднує в собі всі недоліки і мажоритарної, і пропорційної систем. І ця гримуча суміш дає у результаті спотворення волевиявлення виборців. Чому? По-перше, знову ж таки «закриті» списки. Вони, звісно, існують і в деяких розвинених країнах світу. Але лише за умови, що в країні розвинена політична відповідальність партій. В Україні ж ми бачимо не справжню багатопартійність, а так звану квазіпартійність. Як на мене, це є головним недоліком цієї кампанії і останні події із формуванням окружних виборчих комісії це лише доводять. Коли 81 партія, 90% яких є фактично мертвими – тобто комерційними, штучними проектами – мають право мати своїх представників у всіх ОВК. Тобто, партія, яка висунула одного кандидата в одному з округів, може претендувати на участь у 225 комісіях. Питання – якщо партія знайшла лише одного кандидата, то де вони знайдуть 225 членів ОВК? В цій ситуації вони або торгуватимуть своїми місцями, або вже їх продали. Тому змішана система перетворилась у змагання гаманців. У нашому регіоні це помітно на прикладі кандидата по 150-ому округу – Костянтина Жеваго.
- Між іншим, про Жеваго. Як Ви оцінюєте його шанси на перемогу?
- З Костянтином Жеваго у питаннях прогулів на робочому місці може сперечатись хіба що перший номер олігархату нашої країни – Ренат Ахметов. Наш кандидат був на робочому місці 4 рази, Ахметов – 3 рази. Випередив трошки. І все одно, у нього зараз дуже великі шанси на перемогу в окрузі. Чому? Все дуже просто – знедолений люд дуже просто купити. Люди думають що «всі вони однакові» і краще зараз отримати ці 100-200 гривень». А той факт, що потім обранці матимуть за мету перш за все відбити кошти, витрачені на агітацію, - якось нівелюється.
- У кого крім Костянтина Жеваго є шанси, на Вашу думку?
- Дуже непогані шанси були у Ірини Дроздової (в\о 146) – керівника великого підприємства «Кременчукм’ясо» по Кременчуку, яка, я переконаний, була знята під тиском влади. Її висунення було спробою певної фінансової групи отримати свого депутата і зняття із реєстрації, безумовно, є способом забезпечити перемогу Олегу Надоші. Наразі, із 10 кандидатів, які залишились, лише один має шанс перемогти провладного кандидата – як це не дивно, це не висуванець опозиції, а самовисуванець Юрій Шаповалов. Проте швидше за все, навіть якщо він переможе, на нього тиснутимуть і намагатимуться переманити на свій бік. Думаю, тут опозиція зі своїм принципом «хто не з нами, той проти нас» суттєво програє провладній партії, яка може спокійно домовлятись про співпрацю із самовисуванцями. Про всяк випадок. Аби у випадку перемоги останніх отримати більше голосів у Верховній Раді.
- На Ваш погляд – полтавці підтримують партію влади?
- Не завжди. Далеко не завжди. Зараз можна вже спробувати зробити прогноз. Із великою вірогідністю я можу сказати, що партія влади і її сателіти – зокрема, комуністи – по пропорційній частині вибори програють. Не знаю, чи випередить одноосібно Об’єднана опозиція Партію регіонів, але у тому, що разом із УДАРом Об’єднана Опозиція набере більше голосів, ніж провладна сила та її сателіти – я певен. При цьому я не беру до уваги той факт, що є ще одна пара політичних сил, які потенційно потрапляють до парламенту – «Україна-вперед» та «Свобода». Проте в Полтавській області «Свобода» навряд чи отримає велику кількість голосів. Пов’язане це, зрозуміло, із ідеологічним направленням політичної сили.
- Як Ви розцінюєте ведення передвиборчої благодійності на території області з подальшим висуванням благодійників кандидатами у депутати Верховної Ради України?
- Для людей це добре, що вони хоча б щось дають. Думаю, що зростання від виборів до виборів не кількості нав’язливих біг-бордів, а кількості хоча й передвиборних та прикритих благодійними фондами «добрих справ» - це все ж кращий варіант.
- На Вашу думку, чи відображають передвиборчі програми кандидатів мажоритарників потреби та інтереси громади Полтавської області?
- Здебільшого програми кандидатів загальні – їх написали один раз і для всіх кандидатів партії, вони є гаслами, а не реальними шляхами досягнення поставлених цілей і мало чим відрізняються одна від одної. Інший варіант – різні програми, але однаково є виключно гаслами. Так, у Жеваго всі пункти починаються словами «допомогти…», «профінансувати…» Для себе я виділяю Юрія Шаповалова по 146-ому округу. У нього прописані не лише гасла, але і певні кроки для виконання обіцянок. Що ж стосується Партії регіонів, то тут зовсім інший варіант. Наче і конкретні дати проставлені, і лозунги досить цікаві. Однак варто звернути увагу на те, що всі обіцянки там датуються 2015 роком, хоча повноваження обраних цього року депутатів будуть дійсними набагато довше. Секрет дуже простий – вибори президента відбудуться якраз у 2015 році.
- Оскільки Ви працюєте та проживаєте у місті Кременчуці, який зараз виділений у виборчий округ № 146, також Ви були депутатом міської ради чотирьох скликань, чи можете Ви спрогнозувати, які чинники та фактори визначальним чином вплинуть на перемогу кандидата мажоритарника по 146 виборчому округу?
- Думаю на перемогу вплине перш за все адміністративний ресурс та певний його тиск. З іншого боку – розкидання голосів між 9 кандидатами і 10-им – об’єктивним лідером виборчих перегонів провладним кандидатом Олегом Надошею. Лишається лише сподіватись, що кременчужани виявляться більш відповідальними і голосуватимуть серцем та розумом.
Довідка
Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. Професійний моніторинг всіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічний перспективі громадське спостереження фокусується на покращення системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізує масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організує статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами.