21 березня відбудуться вибори Президента Республіки Конго. Серед кандидатів — Дені Сассу-Нгессо, який вже обіймає цю посаду понад 30 років. А 23 березня в Ізраїлі відбудуться четверті за неповні два роки вибори в Кнесет (парламент).
Президентські вибори у Республіці Конго
Президент Республіки Конго обирається на п'ятирічний термін. Перемагає той кандидат, який набрав абсолютну більшість дійсних голосів. Якщо жоден кандидат не досягне такої більшості, двоє лідерів, які набрали найбільшу кількість голосів, проходять у другий тур. Повторне голосування призначається через 21 день після оголошення результатів Конституційним судом.
Виборчий закон в Республіці Конго був затверджений у 2001 році та змінений у 2007, 2012, 2014 та 2016 роках. Відповідно до його положень, усі дорослі, яким виповнилося 18 років, можуть голосувати (включаючи тих, кому ще не виповнилося 18, але буде на момент виборів).
Виборча кампанія в Республіці Конго починається за 15 днів, а закінчується за два дні до голосування, опівночі. Оскільки вибори в Конго завжди проводяться в неділю, це означає, що агітація повинна припинитися в п’ятницю опівночі.
Підготовка виборів контролюється міністерством внутрішніх справ, яке відповідає за виборчі списки, прийом кандидатур, придбання та розповсюдження матеріалів для організації голосування. Однак відповідальна за організацію виборів Незалежна національна виборча комісія (CNEI — Commission nationale électorale indépendante). Комісія відповідає за перевірку виборчих списків, матеріальне забезпечення безперебійної виборчої кампанії, збір результатів голосування та їх передачу міністру внутрішніх справ та Конституційному суду. До складу Незалежної національної виборчої комісії входять державні службовці, члени політичних партій та громадянського суспільства. Місцеві виборчі комісії мають подібний склад і контролюються Національною комісією.
Виборчі дільниці у день голосування відкриті з 7:00 до 18:00 (хоча час можна продовжити, якщо виборців буде більше, ніж передбачалося). Усі партії мають право на своїх делегатів на всіх виборчих дільницях.
Те, що президентські вибори в Республіці Конго відбудуться 21 березня 2021 року, анонсував у своєму виступі перед парламентом наприкінці грудня 2020 року чинний президент Дені Сассу-Нгессо.
Спочатку бажання взяти участь у виборах Президента Конго виявило 8 осіб. Зокрема, чинний лідер Дені Сассу-Нгессо, Гі-Брайс Парфе Колелас, який на виборах 2016 року отримав другу позицію, Матіас Дзоном, колишній міністр фінансів. Найбільша опозиційна група в країні Панафриканський союз за соціальну демократію (UPADS) заявила, що бойкотуватиме вибори. Згодом двоє інших опозиційних кандидатів теж вибули з виборчого змагання.
Дені Сассу-Нгессо в різні періоди обіймає посаду президента Республіку Конго понад 30 років: від 1979 до 1992, з 1997 року до сьогодні. Довше таку посаду на африканському континенті обіймають тільки президенти Екваторіальної Гвінеї та Камеруну. Сассу-Нгессо був одним з організаторів перевороту в 1968 році, в серпні 1968 став членом правлячої хунти — Національної ради революції. З 1969 обіймав вищі посади в конголезькій партії праці. З 1972 — куратор армії по партійній лінії. У 1975-77 — партійний куратор оборони і держбезпеки. З 1976 — міністр оборони. З 1977 — полковник. З березня 1979 — президент Республіки, глава уряду і глава партії, а також за сумісництвом міністр оборони, міністр держбезпеки і міністр внутрішніх справ. Був переобраний на посаду президента Республіки у 2002 році з 90% голосів виборців. 12 липня 2009 відбулися чергові президентські вибори. Окрім чинного президента Республіки, в них брали участь ще 12 кандидатів. Однак, на думку багатьох оглядачів, деякі з них були людьми, спеціально висунутими президентом з метою роздроблення опозиції, тоді як інші представляли карликові партії, і не мали шансу на перемогу.
За п’ять місяців до голосування 2016 року конституційний референдум скасував обмеження щодо терміну перебування на посаді та вікових обмежень до кандидатів, що дозволило Сассу-Нгессо повторно балотуватися. У другому турі президентських виборів, що відбулися 20 березня 2016 року, виборов 60% голосів виборців. Після цих виборів країну охопило насильство, що змусило тисячі людей покинути свої домівки. Два його опоненти Сассу-Нгессо — Жан-Марі Мішель Мококо та Андре Окомбі Салісса, оскаржували результати виборів. Їх заарештували, а суд виніс рішення про позбавлення волі на 20 років за звинуваченням у підриві державної безпеки. Ще один кандидат відбував покарання у в'язниці за розпалювання громадських безладів та повстання.
Прихильники референдуму 2015 року щодо зняття обмежень терміну президентства перед будівлею парламенту в Браззавілі (столиця Республіки Конго). Фото: Wikimedia / Daniel Massamba (CC BY 2.0)
А в 2018 році генерал армії потрапив до в'язниці за звинуваченнями у підготовці державного перевороту проти президента, при цьому влада заявила, що він планував «знищити президентський літак під час польоту».
У лютому 2021 року католицька церква Конго заявила, що має «серйозні застереження» щодо майбутніх виборів, оскільки до списків виборців включені мертві громадяни. Про політичний тиск також заявляв один з кандидатів Гі-Брайс Парфе Колелас. Він скаржився на те, що йому заблокували посадку в літак, щоб зупинити його агітаційну кампанію на півночі. «Конго перетворився на поліцейську державу», - говорив Колелас під час передвиборчої кампанії.
На цих виборах влада Конго прийняла рішення провести голосування для військових достроково, в середу. Опозиція заявила, що це спроба фальсифікувати вибори.
Парламентські вибори в Ізраїлі
23 березня в Ізраїлі відбудуться четверті за неповні два роки парламентські вибори. У грудні 2020 року члени правлячої коаліції не змогли узгодити в парламенті (Кнесеті) проєкт державного бюджету на 2020 і 2021 роки, а тому весь склад Кнесету припинив свою роботу.
Передісторія. За підсумками виборів 9 квітня 2019 року лідер партії-переможця «Лікуд» Бенджамін Нетаньяху не зміг сформувати уряд, після чого партія прем'єра провела через парламент рішення про саморозпуск Кнесету і проведення повторних виборів у вересні. Ні партії правого блоку, до якого входить «Лікуд», ні лівий блок на чолі з «Кахоль-Лаван», не змогли набрати 61 мандат, необхідний для формування коаліційного уряду в 120-місцевому парламенті. З цієї причини в країні не вдалося сформувати коаліційний уряд, і 17 вересня 2019 року пройшли другі дострокові вибори. Однак і на других виборах обидві партії правого і лівого блоків не набрали більшості для формування коаліційного уряду. Після цього було знову прийняте рішення про дострокові вибори 2 березня 2020 року. Хоча партія Нетаньяху фінішувала попереду на березневих виборах, правим партіям знову не вдалося отримати більшість для формування коаліційного уряду. Після тривалих переговорів лідер блоку «Кахоль-Лаван», колишній начальник генерального штабу ізраїльської армії Бені Ганц погодився сформувати коаліцію з Нетаньяху за умови зміни прем'єр-міністра, і новий уряд приступив до виконання обов'язків у травні 2020 року. Однак проблема довіри між двома партіями через 7 місяців знову привела до розпуску коаліції Нетаньяху-Ганц.
Система виборів в Ізраїлі заснована на двох основних (конституційних) законах: «Основний закон: Кнесет» 1958 року і «Закон про вибори в Кнесет» (об'єднаний варіант) 1969 року. У 1992 році був прийнятий «Закон про партії». З того часу лише зареєстровані законним чином партії допускаються до участі у виборах і можуть подати свій список кандидатів.
В Ізраїлі прийнята загальнонаціональна система виборів, заснована на принципі пропорційності, тобто кількість мандатів, які отримує кожен список, пропорційна числу голосів виборців, котрі проголосували за нього. Єдине обмеження — електоральний бар'єр, що становить 3,25% всіх дійсних голосів виборців. Щоб пройти в Кнесет партійним списком, необхідно набрати щонайменше 3,25% від загальної чисельності голосів виборців, які взяли участь у виборах.
Згідно із цією системою, виборці голосують за список, а не за конкретного кандидата. У деяких партіях проходять попередні вибори — «праймеріз». На праймеріз члени партії обирають кандидатів, які будуть представляти цю партію на виборах до Кнесету. Такі вибори проходять за допомогою прямого голосування членів партії. В інших партіях вищий партійний орган сам вибирає кандидатів. У релігійних партіях кандидатів призначають духовні лідери.
Вибори в Кнесет проходять раз на чотири роки, однак сам Кнесет або прем'єр-міністр можуть прийняти рішення перенести їх на більш ранній термін. У виняткових випадках Кнесет може працювати і більше чотирьох років.
Загальні принципи проведення виборів були встановлені в статті №4 «Основного закону: Кнесет», згідно з якою вибори в Кнесет будуть загальними, загальнонаціональними, прямими, рівними, таємними і пропорційними. Цей пункт може бути змінений лише за згодою щонайменше 61 депутата Кнесету.
Принцип загальності охороняє право кожного громадянина, який досяг 18 років, брати участь в голосуванні, а також право кожного громадянина, який досяг 21 року, бути обраним. Ізраїльтяни, котрі знаходяться за кордоном не від імені держави, не мають права голосувати.
Існує перелік посад, обіймаючи які неможливо балотуватися в Кнесет: президент країни, державний контролер, судді, офіцери дійсної служби, високопоставлені державні працівники. Для того, щоб отримати право виставити свою кандидатуру, їм, відповідно до закону, необхідно звільнитися щонайменше за 100 днів або за 6 місяців до виборів.
Розподіл місць в Кнесеті відбувається наступним чином: загальну кількість голосів, відданих партіям, що подолали електоральний бар'єр, ділять на 120, і таким чином встановлюють кількість голосів, які дають списку одне місце в Кнесеті. Залишкові мандати віддають партіям, за які проголосувала найбільша кількість виборців. Ця система в Ізраїлі називається «системою Бадер-Офера» — за іменем депутатів Кнесету Йоханана Бадер і Авраама Офера, котрі запропонували її ввести. Дві партії можуть укласти перед виборами угоду про розподіл «зайвих голосів».
Згідно з календарним планом Центральної виборчої комісії, 1 січня 2021 року було опубліковано уточнені списки виборців. Після цієї дати вже не можна було змінювати місце голосування. До 10 лютого можна було подати апеляції на участь у виборах тих чи інших кандидатів і партій. Найчастіше апеляції подаються проти участі у виборах партій БАЛАД, «Оцма Ієгуда» і окремих депутатів.
9 березня в Ізраїлі розпочалася трансляція передвиборчих роликів. Участь у змаганнях беруть 10 партій, які входили до попередньо складу Кнесету, та ще 30 інших.
Голосування в посольствах і консульствах за межами Ізраїлю розпочалося 11 березня. У середу, 17 березня, на базах ЦАХАЛу по всій країні були відкриті близько 335 виборчих дільниць для військовослужбовців. Раннє голосування було запропоновано військовослужбовцям на прохання Центральної виборчої комісії. У сам день виборів, 23 березня, для військовослужбовців буде відкрито близько 550 виборчих дільниць. Військовослужбовці, які перебувають у звільненні, зможуть проголосувати за місцем проживання.
Голова ЦВК показує набір для голосування для тих, хто знаходяться в карантині (Фото: ЦВК)
Через пандемію Covid-19 голосів, поданих у так званих подвійних конвертах, ймовірно, буде вдвічі більше, ніж на минулих виборах (за оцінками ЦВК більше 500 тисяч). Мова йде не тільки про військовослужбовців, ув'язнених, дипломатів і моряків. Адже цьогоріч у спеціальних конвертах будуть подані голоси виборців, які перебувають на домашньому або готельному карантині; госпіталізованих хворих на коронавірусну хворобу; людей, які проживають або працюють в будинках для людей похилого віку; співробітників ЦВК і членів виборчих комісій на місцях голосування.
Голосування у подвійних конвертах — одна із особливостей системи виборів в Кнесет. Після того, як в ніч виборів підраховується переважна більшість голосів, поданих громадянами країни за місцем проживання, в Кнесеті під наглядом центрвиборчкому починається обробка «подвійних конвертів». У внутрішньому конверті — виборчий бюлетень. На другому, зовнішньому, — написано ім'я виборця. Спочатку перевіряються «зовнішні» конверти, щоб переконатися, що цей громадянин не голосував також і за місцем проживання. Потім внутрішній конверт з бюлетенем поміщається в закриту скриню, де всі анонімні конверти перемішуються, а потім виймаються для підрахунку поданих в них голосів. Працівники Центрвиборчкому («зазвичай це підробіток для старшокласників» – так написано на сайті Кнесету) вводять отримані дані в центральну систему обробки даних голосування. У звичайній ситуації підрахунок голосів, поданих в подвійних конвертах, займає 48 годин.
Офіційні результати повинні бути опубліковані не пізніше 31 березня, після чого протягом 22 днів можна буде подавати апеляцію на результати голосування. Але генеральний директор Центральної виборчої комісії Орлі Адас заявила в інтерв'ю радіостанції «Галею ЦАХАЛ», що підрахунок голосів після виборів в Кнесет повинен завершитися до полудня п'ятниці, 26 березня, тобто до початку свята Песах.
Після публікації остаточних результатів президент Рівлін почне консультації з головами партій, що пройшли в Кнесет. Питання обговорення — хто займеться формуванням уряду. Якщо той чи інший кандидат отримує рекомендацію 61 депутата, йому передається це право. Якщо жоден з кандидатів не отримає 61 рекомендацію, то рішення приймає сам президент. Політик, який отримав мандат, має 28 днів на формування уряду, хоча може подати ще прохання про продовження на 14 днів. Після цього мандат переходить до іншого кандидата, який теж має 28 днів. Якщо і йому не вдається сформувати уряд, мандат повертається в Кнесет. Тоді протягом 21 дня будь-який депутат може подати спікеру лист, підписаний 61 парламентарієм, які рекомендують його на посаду прем'єр-міністра. Якщо нікому не вдається зібрати необхідні підписи за три тижні, Кнесет автоматично розпускається.
Підготувала Яна Золотарьова