Генератор, павербанк та інвертор потрапили в топ пошукових запитів Google у категорії «Покупки» в Україні. Люди як можуть намагаються справлятися із екстренними ситуаціями власними зусиллями. Що варто зробити кожному, аби підготуватися до нелегкої зими у власному помешканні, як проактивно діють деякі громади, аби бути енергонезалежними і хто у цьому процесі може їм допомогти, про це і не тільки ОПОРА поспілкувалася із Дмитром Сакалюком, експертом із енергоефективності Екоклубу.

Як підготуватись до віялових відключень електроенергії у власному будинку?

Насправді є велика різниця, чи це приватний будинок, чи багатоквартирний. Тому що, якщо багатоквартирний, то фактично підготуватися можливо лише з точки зору забезпечення себе якоюсь мінімальною електроенергією, поки не буде електрики. Мова йде, наприклад, про акумулятори, LED-світильники на лампах чи USB-зарядці. Насправді зараз ринок дуже зріс, українські компанії почали робити чимало таких речей.

Дуже не рекомендую використовувати генератори у багатоквартирних будинках – це насправді велике зло, про це мало хто говорить, але в Україні вже з десяток випадків, коли люди загинули через його використання. Наприклад, через те, що ставлять такі генератори на сходовому майданчику. Насправді, це те ж саме, аби ви дихали вихлопними газами автомобіля, відмінність лише у тому, що випари із генератора дуже чадні і людина не відчуває моменту, коли насичує повітря цією гидотою. Тобто людина ніби нормально себе почуває, не відчуває дискомфорту, а тоді в один момент у людини починає крутитися голова, ще момент і людина втрачає свідомість і вже не може зреагувати на те, що з цією проблемою треба терміново щось робити. Тому у багатоквартирних будинках, де є ОСББ, можна скинутися на генератор з тієї точки зору, аби забезпечити автономним живленням індивідуальний тепловий пункт, якщо такий є, і насоси на якому не зможуть працювати без електрики. Якщо відключення тривають 3-4 години, як за графіком, то це виглядає некритично. Система опалення у таких будинках не встигає надто охолонути.

У багатьох громадах України була затверджена Програма відшкодування вартості генераторів для ОСББ (як вона працює у Рівному ОПОРА писала тут). Як гадаєте, наскільки це добре саме для ОСББ  у теперішніх умовах?

Насправді вважаю, що генератори для ОСББ мало що вирішують. Бо ви не купите генератор великої потужності, який зможе потягнути більшість системи. Та і його не вистачить на те, аби постачати електрику у квартири. Купують 3-5-7 кВт – то це якраз для індивідуального теплового пункту, ну і в принципі все. Можливо теоретично ще організувати освітлення сходових майданчиків, при вході у під’їзд. Та насправді це дуже важко, бо це не окремі вводи, а спільна система і якщо ти подасиш енергію у спільну систему, все інше теж заживиться. Тому фактично це неможливо. Якісь лише точкові речі. А навіщо тоді його купувати? Щоб що з ним робити? Аби він був? Тобто я особливо не бачу супер переваги у наявності у ОСББ генератора.

Що робити, коли довго немає тепла в будинку, як швидко «утеплитись»?

Себе утепляти. Махати після бою кулаками пізно: якщо треба було утеплятися, то треба було це робити літом. Зараз це немає жодного сенсу – це дорого, і неякісно буде зроблено. В Україні дуже мало компаній, які якісно роблять утеплення взимку. Клаптикове утеплення – це більше злочин, як користь, в цьому нема сенсу.

Якщо тепла немає, до прикладу, 2 доби, то слід організувати одну теплу кімнату у квартирі чи будинку. Тоді ви «переносите» все життя у ту кімнату, закриваєте туди двері, ущільнюєте. Колись бабусі й дідусі для цього прибивали на двері важку ковдру. Бажано вибирати кімнату без виходу на балкон, внутрішню, та, яка не виходить на зовнішні стіни.

Взагалі не рекомендую використовувати газові пальники у приміщеннях чи щось подібне, бо як «гахне», то буде не тільки вам проблема, але й усім і таке насправді стається: вони час від часу вибухають. Що рекомендую? По-перше – підібрати одяг і мати розуміння, що звичний одяг, у якому щодня буваєте вдома, не підходить. Треба фліски, термобілизна, максимально утеплені речі, щоб при будь якій температурі вам було комфортно. Друге – є портативні грілки, які розтираєш і вони виділяють тепло – там нема процесу горіння, це стається за рахунок хімічної реакції елементів. Можна мати про запас з 5-тірку таких штук. Ну і звичну грілку ніхто не відміняв – це «апарат», який гріє вас 3-4 години. Бо гарячу воду на крайній випадок можна отримати, розвівши надворі якесь вогнище. Якщо це зробити безпечно на прибудинковій території, то нема ніяких проблем отримати гарячу воду. Заливаєте у грілку і грієтеся.

Насправді найбільшу проблему через відсутність тепла протягом 2 діб бачу у водопостачанні. Без тепла ще можна жити: ходити у 3 кофтах і спати під 2 ковдрами, в принципі некомфортно, але не замерзнеш. Але якщо 2 доби нема тепла, це означає, що у підвалі холодно і може бути перемерзання водопостачання. Тут вже відповідальність ОСББ за цим слідкувати. З іншої сторони, не так просто це помітити і усунути, якщо замерзання сталося у трубі. Тому треба бути обережними до цього процесу. Є насправді два способи, як це можна робити: перший – слідкувати на вході, щоб не було перемерзання, другий – якщо постійно використовувати воду, то менша ймовірність, що вона замерзне. Якщо вона постійно біжить, то її не так легко заморозити. Теоретично можна спускати воду щодня з системи, щоб був прохід води і таким чином менша ймовірність замерзання. Але це не 100% гарантія, що це допоможе. 

Чи можливе повне відключення усіх комунальних послуг, і що потрібно робити у такому випадку?

Цілком можливе. Нас постійно обстрілюють.  З моєї точки зору, повний блекаут цілком можливий. Наші енергетики працюють над тим, аби цього не сталося. Ми велика країна з достатньо розгалуженою системою енергопостачання, тому це не так легко зробити, але можливо. 

Треба розуміти, що повний блекаут це коли у всієї країни не буде електрики і тоді зупиниться усе інше. Єдине, що продовжить працювати, – це ручні речі: ви зможете підкинути дрова у піч або, якщо у вас газовий балон, то без електрики можна за рахунок тиску його використовувати. Якщо у вас будуть балони, то теоретично можна буде їхати на газозаправну станцію, там у них мають бути генератори. Тобто працюватиме все, що не потребуватиме електрики. 

Наш уряд заявляє, що після повного блекауту через 3-4 дні ми відновимося. Не так легко перезапустити систему. Наприклад, якщо ви тягнете якусь вагонетку і пересуваєте її, то коли ви перестаєте її пересувати, то ще певний час вона рухається, якщо ж вона зупиниться зовсім, то сил для того, аби знову її привести в рух, треба значно більше. От блекаут – це коли та вагонетка  зупинилася повністю і ви намагаєтеся знову зрушити її з місця. Тут треба розуміти, що електроенергії не може вироблятися більше, ніж зараз споживається, менше – може, а більше – ні. І от проблема збалансувати цей момент. У нас атомні станції не запускаються на трошки, вони набирають швидкість і хтось постійно повинен підбирати цю електрику, бо вони не зможуть “розігнатися”. Ми ніколи не були в блекауті, тому хочеться вірити, що заяви Уряду про 2-3 дні базуються на тому, що вони пропрацювали цей момент. Будучи більш реалістичним, я орієнтуюся на 7-10 днів, тому що ми ніколи не були в блекауті і не знаємо, що таке повністю перезапускати систему, коли вимкнулося все, до останньої лампочки, і в цьому справді є складність.

Чи готувалися органи влади до таких подій? Можливо є приклади з інших міст, де вже якісь дії на випередження вчинялися?

Планували чи ні – це залежить від органу місцевого самоврядування. Це такий ресурс, який не можна взяти і купити. Сила місцевого самоврядування у людях, які у ньому працюють. Якщо люди здатні думати головою добре, то вони зазвичай можуть і планувати добре. Якщо коротко, то частина органів місцевого самоврядування підготувалися. Тобто, яка у нас проблема? У нас нема електрики і грубо з цим ми нічого зробити не можемо, тому що ми її не виробляємо зазвичай у себе самі. Друга проблема – це тепло і вода. Третя – критична інфраструктура у вигляді лікарень. Говорячи про те, що робили органи місцевого самоврядування, які думали про те, що таке може статися, вірили в це – вони зробили подвійне заживлення всіх котелень. Відповідно, коли є відключення світла, то котельня підключається до іншої лінії, де є електрика і працює. Друге – якісні водоканали вже у серпні мали запас генераторів, тобто вони готувалися, на них правда дивилися трохи з нерозумінням, що вони витрачають мільйони на великі генератори, бо водоканали ніби маленькі структури. Але ті, хто купив тоді генератори, вони вже були готові. Третє – частина органів місцевого самоврядування почали встановлювати сонячні станції і це супер рішення, яке може допомагати у критичній ситуації. Ми розуміємо, що орган місцевого самоврядування не може водночас поставити велику сонячну станцію, щоб забезпечити усе, що йому потрібно, але коли у Вознесенську Миколаївської області була станція на 50 кВт на водоканалі, то очисні споруди завжди працювали і це дуже важливо. Це рішення, яке змінює докорінно все, що відбувається. Тобто, якщо у серпні про це ще практично ніхто не думав, то сьогодні я просто щодня маю з десяток різних комунікацій щодо встановлення сонячних станцій. Екоклуб прямо зараз починатиме монтувати сонячну станцію у Звягелі Житомирської області (колишня назва – Новоград-Волинський). Ми плануємо встановлювати сонячну станцію на даху лікарні у Житомирі. Також у нас є потенційна пропозиція встановити таку станцію для лікарні у Хотині Чернівецької області. Зараз у нас є доволі великий запит щодо базових розрахунків на водоканали. Зазначу, що Екоклуб відкритий до співпраці: якщо комусь із Рівненської області цікаво включитися у цей процес, то запрошуємо! Ми можемо підготувати попередні техніко-економічні обгрунтування, необхідні для встановлення сонячних станцій тим, кому це потрібно. Ми не беремо за це кошти, а самі наймемо спеціалістів, які допоможуть вам зрозуміти, якої потужності станція потрібна, виходячи з ваших умов, а далі – рішення за вами. При цьому ми можемо шукати самі якесь фінансування. З іншої сторони просто зараз я працюю з двома водоканалами, які мають гарантію від міського голови, що на наступний рік, як тільки вони розроблять з нами розрахунок, якої потужності станція їм потрібна, їм виділять кошти із міського бюджету. 

Станція буде працювати круглий рік. Зрозуміло, що взимку вона буде видавати значно менше електрики, ніж влітку. Але якщо це дозволить забезпечити базову потребу, а влітку – забезпечить всю потребу, то це суперово.

Що в такій ситуації краще – встановити сонячну станцію, хоча це й дорожче, чи придбати генератор?

По-перше, генератор – це не стале рішення. Україна зараз воює за свій вибір бути європейцями у прямому розумінні цього слова. Кожен із нас так чи інакше долучився до цього процесу і хоче бути у демократичному світі. І хоча ми зараз про це й не думаємо, бо війна, та наш вибір означає, що після її завершення, ми маємо реагувати на нові виклики. Зокрема, це  кліматичні зміни, бо цього ніхто не відміняв, воно нікуди не ділося. Тож якщо ми хочемо і держава просуває, що ми будемо у Євросоюзі, і принаймні будемо робити все, щоб туди потрапити, то маємо розуміти, що окрім появи багатьох можливостей у вигляді фінансування, ринків послуг і праці, на нас ще покладається багато зобов’язань, у тому числі і в енергетичному та екологічному секторі. Це означає, що нам доведеться скорочувати викиди. Використання генераторів передбачає, що викидів буде багато. Найважливіше – я вірю у Перемогу, хочу вірити, що рідні і друзі, які воюють, скоро розтрощать ту машину і постане питання, коли ми відновимо енергосистему: що нам робити з тисячами генераторів, які ми накупили? Для розуміння, генератор – це не така штука, що через 5 років дістав її, завів і вона буде працювати, його треба обслуговувати для того, аби через 5 років він завівся. Я добре знаю, що є стандарти, якщо генератор стоїть у лікарні, його треба раз у 3 місяці запускати і працювати годину на генераторі. Це 40 літрів палива, це мастильні матеріали і так далі. Є безліч причин, через які іноді генератор – це єдине рішення і тому ми зараз його купуємо. Але коли у вас постає питання, чи генератор, чи станція, то я би дуже обережно ставився до цього. У нас через 77 днів закінчиться зима і що ми тоді будемо робити із генераторами? А станція  буде працювати і давати нам електрику. Це набагато сталіше рішення з точки зору екології та економіки. Треба брати до уваги теперішні тарифи на електрику для бюджетних установ, а в майбутньому вони точно будуть зростати – нема шансів, що вони не зростуть – я прогнозую, що зростуть доволі значно: у 2-3 рази мінімум. Уже на сьогодні при нинішньому тарифі станція окуповується приблизно за 3-3,5 роки. Якщо раніше це було 7 років і це трохи довго, то 3,5 роки – це навіть не каденція міського голови. Це прекрасний проект, який можна показувати всім і це інвестиційно привабливий проект. Можна брати станцію у лізинг, можна брати у кредит – на цьому можна швидко економити гроші.

Чи є програми від міжнародних партнерів по отриманню устаткування для облаштування сонячних станцій? Бо про передачу генераторів різної потужності ми часто чуємо у новинах.

Дуже класне запитання, я буквально у понеділок повернувся із Берліну – це було моє перше відрядження за час війни закордон, доволі складне: і логістично, і морально, але важливе з точки зору розуміння ситуації. Справді, ми часто чуємо про генератори, а про сонячні станції – ні, тут питання в тому: як органи місцевого самоврядування можуть заявити, що їм треба сонячна станція, якщо держава створила умови, що ти можеш подати заявку на генератори, насоси і не можеш подати на сонячну станцію? Тобто з тієї інформації, яка наявна у мене, створена спеціальна форма, яка називається You Needs – вона закрита, до неї мають доступ тільки верифіковані користувачі. Наприклад, ми як громадська організація зайти туди всередину і подивитися, що там відбувається, не можемо. Туди мають доступ органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства і донори. Наскільки мені відомо, всередині нема можливості подати заявку, що я хочу сонячну станцію. Тож метою моєї поїздки у Берлін, де ми мали зустрічі із представниками міністерств та профільними бізнес-асоціаціями, було пояснити, що органи місцевого самоврядування значно ліпше розуміють, що їм потрібно, ніж Офіс Президента України. У нас 1470 громад в Україні, і я думаю, що, наприклад, у Костополі чи Сарнах краще знають, що потрібно їм як сьогодні і вже, так і стратегічно, ніж Офіс Президента, але процес через війну максимально централізований. І наш меседж був про те, що генератори, трансформатори  – це круто, вони потрібні, але давайте ми трохи будемо повертати фокус на зелену енергетику, зелене відновлення, бо ми зараз наситимося генераторами, а що потім із ними будемо робити – незрозуміло. І я вірю, що нас почули: на наступних зустрічах, які були після того, вже з понеділка, і я був вже слухачем, а не спікером, там спілкувалися між собою країни і почали говорити про потенційний зелений список потреб. Тобто те, про що ми заявляли, уже сьогодні починають виносити на порядок денний. Є інша сторона медалі, коли органи місцевого самоврядування шукають поза державним механізмом умови, в тому числі через Екоклуб, міжнародні фонди і так далі, для впровадження енергоефективних рішень. І процес набирає, з моєї точки зору, такого лавиноподібного ефекту, тому що ми ставимо декілька сонячних станцій і маємо запит на десятки. Щонайменше, з того, що я знаю: німецький фонд ставить у Чорткові та у Бучі; Greenpeace – у Горенці, Гостомельська громада, GIZ – у Сумах на лікарні, у Жмеринці на водоканалі. Тобто процес починає набирати ходу. У Бродах я маю конкретний запит: з місцевого бюджету на наступний рік планують ставити станцію. Вознесенськ Миколаївської області цього року виділяє гроші з місцевого бюджету, щоб поставити станцію в додаток до тієї, що в них була, бо вони побачили, що це реально працює.  Люди відчули результат від сонячних кіловат, коли світла нема, а станція завжди дає енергію – хай кіловат, хай 2 – залежно від потужності, але певний запас є і не треба чекати, запрацює чи ні.

Ще прекрасний приклад – Суми. У них станція – це вже третій етап проекту на лікарні, у центрі міста. Там мова йде звісно не про 200-250 кВт: літом на пікові станція виробляє 50 кВт електрики, зимою – це десь 25-30 кВт, але це навіть не генератор на 7 чи 10 кВт. Це при поганому освітленні, треба розуміти, що погодні умови сильно впливають. Є дні, коли й зимою вона може видавати 100-110 кВт. Також Суми хочуть встановити величезну станцію на тролейбусне депо, щоб усі тролейбуси їздили від сонячної енергії і це реально здійсненний проект у сучасних умовах.

Раніше Екоклуб досліджував ситуацію щодо теплопостачання у Рівному і виявилося, що є чимало будинків із твердопаливними котлами – як багатоквартирних, так і приватних. Чи є такі котли панацеєю у сучасних умовах?

Будь-яку ідею можна спаскудити і зробити недобре. Щодо твердопаливних котлів найважливіше – це питання сталості походження деревини чи іншої біомаси, яка буде там спалюватися. Якщо рубати все підряд, тоді ця котельня не матиме сенсу. Спалювати там дерево, яке ти щойно спиляв з вологістю 30-40% теж немає сенсу – диму багато, тепла мало. Якщо підходити з розумом, мати весь ланцюжок виробництва енергетичної рослини до моменту спалювання, то тоді у цьому є сенс. У принципі я не бачу проблем мати твердопаливні котельні серед міста, якщо там нормальні фільтри стоять. От котельня на щепі на Ювілейному, поряд з лікарнею на Макарова, опалює цілий мікрорайон. Чи є якісь проблеми? Я не помітив, працює адекватно, жодних проблем нема. От питання, звідки береться деревина? Потрібно розуміти, що в нас під містом побудувався Кроноспан, його заявлена максимальна потужність передбачає 25% всієї деревини, яка буде вироблятися в Україні. Це означає, що усі починають конкурувати за деревину, солому і так далі. На сьогодні у нас є багато проблем в Україні, коли твердопаливні котельні не працюють, бо вони не мають де купити паливо. Тобто продавати палети на деревину в Європу це супер вигідно: європейці купують палету по 400-450 євро при тому, що українці хочуть купити за 50 євро. Зрозуміло, що виробник буде реалізовувати там, де йому вигідно. І постає питання, що люди можуть ходити по посадках і лісах і рубати все, що “погано” росте. Таким чином ми можемо перетворитися у Грузія, яка під час нападу росії вирубала практично все, і з 2008 року вони не можуть оновити свій лісофонд. Потрібно розуміти, що це велике багатство, а росія вже знищила близько 30% лісів за офіційними даними Міндовкілля. Тому використання твердопаливних котлів можливо при умові якісного планування: не просто я купив котел і все буде добре, а обдумати питання, де я братиму паливо наступні 10 років і чи буде воно екологічне.

Зараз Екоклуб реалізовує проєкт #ТеплоВільні. Чи якось кооперуєтеся із органами влади, аби сприяти поширенню такої корисної інформації серед населення?

Проект веде моя колега Наталка Холодова і він у першу чергу зосереджений не на місцеві органи влади, а на звичайних людей. В нас не було цілі, щоб нашу кампанію поширити через органи місцевого самоврядування. Більше того, я вважаю, що органи місцевого самоврядування мали б зробити це самі ще у вересні і майже ніхто цього не зробив. Я не хочу нікого ображати, але у мене питання: хтось знав, до того як почали відключати електрику, де будуть розміщені пункти незламності чи обігріву, не принципово як їх називати, у Рівному? Хтось знав, де ДСНС розставить ці палатки? В мене ще питання: а хтось знав, де можна буде розміститися з дітками до 3 років у випадку блекауту? Де ця інформація? Де ця інформаційна кампанія, яка мала б бути? Тобто люди в паніці не будуть читати те, що їм тоді напишуть. Ну в нас як такої паніки не буде, бо росія вже плавно підготувала нас до великих проблем, але за умови якби одразу стався повний блекаут, то реально у людей могла бути паніка. Згадайте початок війни. І це не проблема у тому, що люди неготові. Тобто морально ми не проходили таких ситуацій, ми в них не бували, тому ми не знаємо, що робити. Влада мала б виступити як інформатор цих процесів, пояснити, що відбудеться, де пункти, куди можна приходити, де якщо не буде жодного зв’язку, буде чоловік, який скаже, куди йти. Де це все? І це питання не тільки до Рівного, просто ми тут живемо і тому це мене зачіпає особисто, але це типова проблема багатьох міст. Немає цієї інформаційної кампанії. Звісно, можна казати: «Давайте не будемо розганяти зраду, не будемо паніки сіяти» З моєї точки зору це не паніка, ми щодня воюємо, помирають хлопці на фронті, люди вже не будуть так панікувати, людям просто треба інформація, що робити і все. Якщо людям кажуть: «Сирена, йди у підвал», то вони так і роблять. Більшість нормально до цього ставиться. Якщо їм сказати: «Нічого не станеться, давайте збиратися тут, наші пункти отут, людина отут, тут будуть роздавати воду, то десь це збережеться і пошириться». От в мене ще питання: повний блекаут, зв’язок не працює, як мені на Ювілейному дізнатися, що десь у центрі чи у моєму районі роздають воду? Виключно по принципу «бабка бабці сказала». Тобто чому я раніше цю інформацію не мав, чому я не можу підготуватися до цього? 

Тому #ТеплоВільні – це всеукраїнська акція про прості речі, що робити в себе вдома, як допомогти собі та країні пережити цю зиму. Вона не націлена на органи місцевого самоврядування, хоча з моєї точки зору вони мали би в цьому напрямку щось робити. Можливо щось роблять, але я цього не помічаю».

Як вважаєте, чи буде враховувати План відновлення України і громад енергоефективні рішення?

У нас є план відновлення країни, який був представлений у Лугано. Я брав участь у одній із підгруп, здається, їх там десь 23 по різних напрямках, у тому числі й енергетика – електроенергетика, теплоенергетика, водопостачання і так далі. По кожній групі був пропрацьований план, що робити, обсягом до 200 сторінок. Там три етапи відновлення –цього року, наступні два роки і до 2032 року. Він був представлений міжнародним донорам для отримання фінансування. Після затвердження національного плану органи місцевого самоврядування мають розробити свої плани відновлення/реконструкції. Мене хвилює перше – чому органи місцевого самоврядування не були включені у розробку національного плану. От ви їм скажете: «Робіть це», а вони натомість: «Це повна маячня». І що тоді? Перероблювати той план, чи заставляти і «ламати через коліно» органи місцевого самоврядування? Друге, ну і це насправді корінь проблеми, з яким ми зараз займаємося – це зробити так, щоб органи місцевого самоврядування були включені у всі процеси енергетичного і кліматичного планування на національному рівні у формі консультацій, дорадчих органів, громадських рад, асоціацій. Тобто не принципово, як це буде відбуватися, головне, щоб Уряд і Офіс Президента до того, як писати закон чи стратегічні документи, дізнавалися про те, що думають органи місцевого самоврядування і відразу це враховували. Щоб не було, як у нас зараз відбувається, що де-юре існує механізм впливу, тобто органи місцевого самоврядування можуть подавати коментарі, а де-факто дається 15 днів на громадські слухання і як багато органів місцевого самоврядування можуть встигнути це прокоментувати, особливо якщо це приходить через адміністрації? 

Інше питання, що в Україні існує певна частина громад – 200 чи 300, не знаю, важко порахувати точно, які займалися питаннями енергетичного планування до війни. От вони зараз насправді «на коні», бо в них є уявлення, куди рухатися. Можливо, в когось воно таки доволі розмите, в когось чітке і зрозуміле, але ті громади, які я називав раніше, всі вони так чи інакше вже були в процесах енергетичного планування, інвентаризації енергетичної інфраструктури, розуміння переходу на відновлювальні джерела енергії, чому це важливо. Ці громади вже починають тим займатися, не чекаючи того, що скаже Уряд. Чому Суми, Хотин починають ставити сонячні станції? Чому у громадах починають ставити теплові насоси? Чому інші джерела відновлювальної енергії використовують? Чому Дубно перейшло на 100% використання біомаси? Власне тому, що вони зараз хочуть енергетичної незалежності. Попри зовнішні обставини вони завжди будуть мінімально забезпечені. Звісно, це буде нестабільно, але завжди працюватиме. Тому я рекомендую громадам не чекати, коли там Уряд скаже: «Давайте, робіть щось, бо нам треба відновлювані джерела». Через різні політичні фактори, незбалансовану популістичну тарифну політику на енергоносії, місцеве нерозуміння потреби бачити на 10 років вперед і що треба робити з містом, проактивно діяли лише десь 400 громад із 1470. Тобто час вийшов і єдиний спосіб і надалі бути успішними і не переживати за те, що буде завтра, а переживати за те, що буде післязавтра – це розосереджувати генерацію і формувати місцеві джерела генерації енергії, безпечні для довкілля. На державному рівні процес йде, але я би рекомендував громадам на місцевому рівні казати нам, Екоклубу, тому що ми є ретранслятором голосу громад у енергетично-кліматичному секторі до Уряду, як є : «Оце недобре, або це не так, як слід, працює». Для розуміння, ми десь із місяць тому провели для органів місцевого самоврядування і центральних органів влади закриту зустріч, де ми, грубо кажучи, закрили їх у кімнаті і сказали: «Поговоріть між собою два дні». І дуже неочікувано приїхало 10 міських голів і трохи менше представників із 5-6 центральних органів влади і вони порозказували один одному проблеми, які є, розуміючи, що все це було не для протоколу і запису. В результаті вони вийшли з кімнати з розумінням, що треба змінити на своєму рівні. Тому ми реально намагаємо просувати зміни, які необхідні. І органам місцевого самоврядування не потрібно чекати наказу зверху, а діяти проактивно вже. Саме ті  органи місцевого самоврядування матимуть перевагу.

Довідково: 

Проєкт «Промоція соціальної згуртованості у громадах та посилення демократичних цінностей» реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED). Його мета на локальному рівні – допомогти місцевому самоврядуванню напрацювати якісні рішення для розв’язання конкретних проблем, які виникли під час та після війни, а також забезпечення належних умов для кожного мешканця громади. Проєкт спрямований на підвищення соціальної єдності, посилення впливу громадянського суспільства на місцевому рівні та залучення неурядового сектору до подолання наслідків війни. На цьому етапі проєкт реалізовується у трьох цільових громадах (Івано-Франківськ, Львів, Рівне).