Компанії, що видобувають корисні копалини, витрачають мільйони на рекламу, яка спростовує зміну клімату. 

Те, що великим видобувачам корисним копалин не грає на руку інформація про зміну клімату і глобальне потепління, — зрозуміло. Щоб захистити себе, такі компанії не тільки мовчать про ці глобальні проблеми, а й розповсюджують у фейсбуці та інстаграмі рекламу із запереченням таких змін. 

Про це йдеться у нещодавньому дослідженні, проведеному американською коаліцією організацій, які борються з дезінформацією про зміни клімату (Climate Action Against Disinformation, CAAD). Аналітики стверджують: соціальні мережі стали майданчиком для брехні та дезінформації, адже дозволили нафтовим корпораціям поширювати думку, що останні нібито не відповідальні за шкоду навколишньому середовищу. Звіт базується на відкритих даних загальнодоступної рекламної бази Meta Platforms Inc.

Активісти виявили, що великі організації, пов’язані з видобутком нафти, наприклад, Американський нафтовий інститут, витратили близько 4 мільйонів доларів США на рекламу в інстаграмі та фейсбуці перед і протягом COP27 — конференції ООН, присвяченій зміні клімату. Також у таких рекламних компаніях брали участь консервативні та праві групи, скажімо, PragerU. 

У своїй рекламі консервативні групи використовували більш грубі методи — просто заперечували зміну клімату. Натомість реклама корпорацій була винахідливішою. В ній стверджували, що кліматичні зміни відбуваються, однак ставили під сумнів користь використання “зеленої енергетики” та відмови від корисних копалин. 

Дані дослідження CAAD вказують, що меседжі, які мають на меті змусити людей перестати хвилюватися про зміну клімату, і теорії змови про клімат затьмарюють популярність і охоплення будь-яких інших наративів. Найбільше вподобань здобули дописи про те, що люди, які борються зі зміною клімату, — це панікери. На другому місці — наратив про зміну клімату як вигадку. 

Чи зобов’язані соціальні мережі самі регулювати або навіть забороняти таку рекламу? Думки дослідників розходяться. 

Активісти зазначають, що проблема полягає не тільки в соціальних мережах, а й у відсутності регуляторних актів щодо них. Європейський Союз уже на шляху до розв'язання цього питання — 22 листопада 2023 року набере чинності Закон про цифрові послуги (Digital Services Act), основна мета якого — встановити стандарти відповідальності технологічних компаній та підвищити вимоги до їх прозорості й підзвітності. Чи справді він допоможе впоратися зі розповсюдженням дезінформації, поки незрозуміло, але на нього покладають великі надії. 

Реклама у соціальних мережах лишається “сірою зоною”. Їй не вистачає прозорості — як внутрішньої (звітність і прозорість алгоритмів технологічних компаній), так і зовнішньої, а саме державних нормативно-правових актів. Поки техногіганти та державні регулятори намагаються знайти точки дотику, щоб відповісти на виклики сьогодення, соціальні мережі продовжують використовувати як інструмент інформаційної війни та маніпуляцій.

Не тільки нафтові гіганти витрачають мільйони на рекламу у фейсбуці. У довоєнний час так робили українські політичні сили. У минулорічному дослідженні ОПОРА розповідала, що з 1 січня до 14 грудня 2021 року політичні сили, політики та інші сторінки опублікували у фейсбуці та інстаграмі майже 123 тисячі рекламних дописів політичного змісту загальною вартістю в 2,2 мільйонів доларів. Цікаво, що політики, як і нафтовики, частіше купують рекламу на сторінках “прихильників” своєї ідеології, ніж публікують її зі своїх офіційних джерел. На жаль, сьогодні впоратися з політичною рекламою непросто, адже в Бібліотеці політичної реклами України її неможливо детально відстежити — компанія “Мета” приховала імена та назви рекламодавців задля безпеки.