Що потрібно зробити, щоб більш дієво забезпечити рівний доступ жінок до політики та з якими перепонами зіштовхувалися жінки під час виборчої кампанії на Прикарпатті, досліджувала громадська омбудсменка із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Івано-Франківської області Світлана Дем’янчук. Зокрема, поспілкувалася із кандидатками в депутати та депутатками місцевих рад різних рівнів.

Як з’ясувала омбудсменка, на Прикарпатті перед місцевими виборами 2020 року політичні партії «шукали» активних та рейтингових жінок для включення до своїх виборчих списків. Так, більшість респонденток під час спілкування підтвердили, що їх запрошували декілька партій для включення до своїх виборчих списків, і балотувалися вони не тільки до однієї ради, а були включені у списки до двох рад (наприклад до міської та обласної, чи обласної та районної), хоча від початку планували отримати тільки один представницький мандат. А це може свідчити про певну «технічність» кандидаток в депутати. Одна із кандидаток у депутати місцевої ради зазначила: «Впровадження ґендерних квот Виборчим кодексом України обумовило збільшення кількості жінок, які кандидують на виборах. Якщо говорити відверто, то напевно, на місцевих виборах 2020 року, які відбувалися за новим виборчим законодавством більшість жінок були залучені як «технічні кандидатки». Однак, позитивним є те, що жінка, яка справді хотіла бути кандидаткою на виборах, вона нею і була».

Впровадження гендерних квот та наявність прохідного місця для активних жінок додає впевненості під час балотування. Кандидатки вважають, що гендерна квота допомагає жінкам. «Я без неї не мала б прохідного місця в списку, я більш ніж впевнена що не була б на 4 місці, думаю, що там були б чоловіки, а жінки десь далі», – зазначила одна з респонденток.

З якими перепонами та бар’єрами зіштовхнулися жінки в області під час виборчої кампанії

Хоч усі кандидатки і особисто приймали рішення про балотування до місцевих рад, однак так чи інакше майже всі (окрім однієї) погоджували таке рішення із рідними та близькими. «Оскільки передвиборчий процес потребував сто відсоткового залучення до процесу агітації і моє стовідсоткове відключення що стосується дому, сім’ї, побуту і дитини в тому числі. Тому я ретельно планувала, і узгоджувала із рідними і близькими питання мого балотування та кандидування», – зазначила депутатка Івано-Франківської міської ради.  

Здавалось би от... партія має фінансові ресурси, запросила активну та рейтингову кандидатку, рідні її підтримують – рішення прийняла і кандидуй. Але, як каже депутатка Івано-Франківської міської ради «фактично виграти вибори із тими ресурсами неможливо, вистачає тільки для внесення грошової застави для реєстрації, а все інше ми фінансували самі… Так, перед виборами були політичні токшоу на телеканалі «Галичина», але від нас туди ходили одні чоловіки, жодної жінки не було... Я на це натякнула, мені сказали – плати і йди, ніхто тобі не заважає». «Жінки заробляють значно менше грошей, і мають економічну залежність. Виборча кампанія коштує для всіх однаково, хто скільки звичайно хоче витратити на вибори, але кошти на це потрібно однозначно. І якщо жінка залежить від чоловіка, то їй потрібно домовитися із ним, щоб їй дав гроші на кампанію. ... Тому жінки точно не в рівній позиції із чоловіками», – пояснила депутатка обласної ради.

Більшість респонденток зазначають, що не зіштовхувалися із «чорним піаром» щодо себе, однак чули про такі випадки в нашій області щодо інших кандидаток.

Варто зазначити, що всі респондентки відмітили підтримку та толерантне ставлення рідних, близьких та однопартійців, однак були і непоодинокі випадки дискримінаційного ставлення до кандидаток виборцями-чоловіками . Так, під час агітації та роботи на своїх виборчих округах вони чули вигуки на свою адресу: «Що ти баба в цьому розумієшся?», «Чого ти сюди прийшла?» або ж «Та куда воно лізе? Молоде, зелене та ще й жінка». Таке ставлення до жінок-кандидаток вони самі пояснюють тим, що наше суспільство не може відійти від нав’язаного радянського типу стереотипу і вважають, що українське суспільство залишається певною мірою патріархальним, а стереотипи про те, що жінка повинна бути берегинею роду, хорошою домогосподаркою, виховувати дітей ще не відійшли у минуле. Незважаючи на успіхи жінок у політиці, значна кількість людей все ще не довіряє жінкам у питаннях ефективного управління.

Яким був початок роботи депутаток

У Коломийській районній раді депутатки оцінюють початок своєї роботи продуктивним. Вони включені у комісії та не відчувають жодного тиску чи негативного ставлення до себе. Водночас активних депутаток Івано-Франківської міської ради із досвідом роботи в не те, щоб не вибирали на керівні позиції, їх ігнорують та не хочуть допускати до роботи навіть в комісіях: «Я написала три заяви на вступ у комісії …Вже минуло чотири сесії і мене не включають в жодну із комісій аргументів якихось вагомих чи не вагомих немає....» Про таку ситуацію в Івано-Франківській міській раді розповідають і депутатки обласної ради.

Зустрілися кандидатки, які виграли на виборах, і з пропозиціями після оголошення результатів «поступитися» місцем іншій кандидатці у списку: «На мене тиск не чинили просто підійшли із пропозицією чи можу я відмовитися місцем на користь іншої кандидатки, оскільки вона має великий досвід та є членом партії. Звісно, я відмовилася».

Варто звернути увагу на проблему сексизму, який на думку респонденток, присутній в радах різних рівнів. Депутатки вважають, що його причина не тільки у тому, що чоловіки чи жінки хочуть чинять так «спеціально», це відбувається тому, що вони необізнані, що таке сексизм, що це не варто робити, що не відповідає депутатській етиці. «Я ж не прийшла туди як жінка всім подобатися і я не очікую, що я буду там всім подобатися. Я розумію, що мене будуть там критикувати, ображати, підставляти, маніпуляціями займатися, оце процес політичний. Я знаю це тому, що я 5 років вже пропрацювала». Учасниці виборчого процесу вважають, що позбавитися сексизму можна шляхом правильного реагування, професіоналізму і роботи на результат.

Які ще надають рекомендації учасниці виборчого процесу для того, щоб більш дієво забезпечити рівний доступ жінок до політики?

Як зазначають респондентки важливою є підтримка партій, як під час виборчого процесу так і між виборами, однак під час спілкування кандидатки в депутати підтримали ідею запровадження нарівні з партійними списками незалежних (безпартійних) кандидатів.

На думку респонденток, основний крок зроблено – введена виборча квота (яку потрібно буде вирівнювати 50/50). І чоловіки вже розуміють необхідність участі жінок у політичному житті. Наразі потрібно – змінювати суспільну думку про те, що жінки можуть брати участь в політиці, а не тільки займатися сім’єю і готуванням їжі. А для цього треба працювати між виборами із активними жінками, щоб у них було бажання іти в політику: мотивувати, надихати та обов’язково допомагати ставати активними у своїй громаді та у впливі на ситуацію. Таким чином давати жінкам впевненість в собі показувати, що вони також мають вплив і можуть приймати рішення, будучи громадськими діячками чи активістками. Вчити жінок взаємодіяти із органами місцевого самоврядування, загалом проводити просвітницькі заходи, створювати жіночі об’єднання, де жінки будуть одна одну підтримувати. «Можна створити ієрархічне об’єднання, коли жінки з Верховної Ради опираються на жінок з обласної ради, а жінки з обласної опираються на жінок, які працюють в громадах, таким чином структура підтримує одна одну, щоб бути сильнішими», – вважає депутатка Івано-Франківської обласної ради.

Гендерна рівність є однією з умов забезпечення суспільного розвитку. Сподіваюся, що з часом бар’єри, з якими стикалися кандидатки будуть зникати в нашому суспільстві і виборці зрозуміють, що потрібно обирати не стать а людину.

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project 

Світлана Дем’янчук,
громадська омбудсменка із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Івано-Франківській області