Територія Луганської області розділена на 18 районів: Антрацитівський, Біловодський, Білокуракинський, Довжанський, Кремінський, Лутугинський, Марківський, Міловський, Новоайдарський, Новопсковський, Перевальський, Попаснянський, Сватівський, Слов’яносербський, Сорокинський, Станично-Луганський, Старобільський, Троїцький, в яких розташовані 926 населених пунктів; 37 міст, у тому числі 14 міст обласного підпорядкування: Луганськ, Алчевськ, Антрацит, Брянка, Голубівка, Довжанськ, Кадіївка, Лисичанськ, Первомайськ, Ровеньки, Рубіжне, Сєверодонецьк, Сорокине, Хрустальний; районного підпорядкування – 23; 109 селищ міського типу та 780 селищ і сіл. 

Із 2014 року частина Луганської області належить до тимчасово окупованої території. Станом на 2019 рік підконтрольними Уряду України залишаються 35 адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі: 12 районів – Біловодський, Білокуракинський, Кремінський, Марківський, Міловський, Новоайдарський, Новопсковський, Попаснянський, Сватівський, Станично-Луганський, Старобільський, Троїцький; 15 міст, у тому числі 3 міста обласного підпорядкування – Лисичанськ, Рубіжне, Сєверодонецьк; 28 селищ міського типу та сільських населених пунктів – 517. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 833-р (зі змінами від 20.03.2019 № 169-р) затверджено Перспективний план формування територій громад області, яким передбачено 39 об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ), які охоплюють всю територію області, в тому числі й тимчасово окуповані території Луганської області. Станом на 1 липня 2019 року Луганською облдержадміністрацією схвалені зміни до Перспективного плану, якими передбачається утворення 45 ОТГ, які охоплюють всю територію області. Зазначені зміни направлені до Кабінету Міністрів України для їх затвердження. Станом на 1 липня 2019 року в області утворено 23 об’єднані територіальні громади, у сімнадцяти з них пройшли перші місцеві вибори. Перші місцеві вибори у 6 ОТГ (Щастинській, Новоайдарській, Гірській, Нижньотеплівській, Широківській, Половинкинській) наразі залишаються непризначеними.

18 січня 2018 року набув чинності Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Цей Закон покликаний передусім уточнити правовий статус тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей і характер воєнної операції на Сході країни. Статті Закону, зокрема визначають межі тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях (Додаток 3). Із 2014 року місто обласного значення Сєверодонецьк (до 1950 року — Лисхімстрой) виконує функції обласного центру, у ньому розміщено Луганську обласну державну адміністрацію – обласну військово-цивільну адміністрацію та інші установи. Відстань до Києва автошляхами – 750 км., найближча залізнична станція – Лисичанськ, відстань – 6 км.

Проведення у Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції засвідчило існування проблем, зумовлених нездійсненням органами місцевого самоврядування покладених на них повноважень протягом тривалого часу. Після відповідної пропозиції РНБО був ухвалений Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII від 3 лютого 2015 року. На території Луганської області діють військово-цивільні адміністрації (ВЦА) на 3-х рівнях, що відображено в таблиці.

ВЦА обласного рівня

ВЦА районного рівня

ВЦА рівня населених пунктів

Луганська область –

Луганська обласна ВЦА

Попаснянський район – Попаснянська районна ВЦА

ВЦА сіл Трьохізбенка, Кряківка, Лобачеве, Лопаскине та Оріхове-Донецьке 

ВЦА міста Щастя

ВЦА селища Новотошківське та села Жолобок

ВЦА сіл Троїцьке та Новозванівка

ВЦА міста Золоте та села Катеринівка

ВЦА сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне


В Україні протягом багатьох років відбувалося зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства, тобто процес урбанізації. Найвищий рівень урбанізації спостерігається на Донбасі. Понад 80% населення є міськими жителями в Луганській області. 

Система розселення 

Структура Луганської області сформувалась як частина більш великого територіально-планувального утворення – Східного регіону і його основного ядра – центральної урбанізованої зони, яка розташована здебільшого в межах Луганської та Донецької областей. В Луганській області історично сформувалась густа мережа населених місць, промислових і комунальних зон, транспортних, інженерно-технічних комунікацій і споруд, які в своїй сукупності утворили макроструктуру регіону. Ключові фактори, які впливали на формування системи розселення в області: 

  • лінійно-вузлова структура розселення, яка склалася відповідно до конфігурації залягання корисних копалин; 
  • наявність міських агломерацій: Луганська, Лисичансько-Рубіжансько-Сєверодонецька, Алчевсько-Кадієвська, Антрацитівсько-Хрустальненська, Довжансько-Ровеньківська, Сорокинська; 
  • висока концентрація населення у великих містах; 
  • уповільнений розвиток малолюдних міських поселень; 
  • нерівномірний розподіл міст по території області – спостерігається концентрація в західній, центральній та південній частинах області; 
  • диспропорції в розмірах поселень: Луганськ, Алчевськ, Лисичанськ, Хрустальне, Довжанськ, Сорокине, Кадієвка, Сєверодонецьк – концентрують значну частину всього міського населення області. 
Розподіл населення 

Незважаючи на проведення антитерористичної операції і Операції об’єднаних сил в регіоні протягом 2014-2019 років та загальне скорочення населення в Луганській області його розподіл за типом місцевості залишається незмінним – 87% міського та 13% сільського населення. У таблиці нижче наведено динаміку розподілу наявного та постійного населення за типом місцевості. 

Розподіл наявного населення за типом місцевості*

Характеристика

2014 

2015 

2016 

2017 

2018 

2019 

Населення (всього осіб) 

Міські поселення та сільська місцевість 

2 239 473 

2 220 151 

2 205 389 

2 195 290 

2 167 802 

2 151 833 

міські поселення 

1 945 314 

1 928 270 

1 916 176 

1 908 546 

1 884 722 

1 872 013 

сільська місцевість 

294 159 

291 881 

289 213 

286 744 

283 080 

279 820 

Частка в населенні регіону, % 

Міські поселення та сільська місцевість 

100 

100 

100 

100 

100 

100 

міські поселення 

86,9 

86,9 

86,9 

86,9 

86,9 

87 

сільська місцевість 

13,1 

13,1 

13,1 

13,1 

13,1 

13 

*Із 2014 р. здійснення розрахунків є некоректним у зв`язку з відсутністю інформації по частині тимчасово окупованих територій у Луганській області

Основні зв’язки з обласними, міжобласними та міжнародними транспортними магістралями

До 2014 року (до початку збройної агресії Російської Федерації) географічне положення Луганської області представляло собою достатньо розвинутий транспортний комплекс з мережею автомобільних і залізничних доріг, ділянки яких проходять за напрямками міжнародних європейських доріг. Це сприяло пропуску транзитних потоків через регіон і було основним фактором, що обумовлював стратегічне значення Луганської області у розвитку економіки України. 

Станом на 1 липня 2019 року ключові логістичні центри області, зокрема місто Луганськ, знаходяться на тимчасово окупованій території області, що різко зменшило кількість міжобласних та міжнародних транспортних магістралей. 

Автомобільний транспорт. Автобуси є єдиним громадським транспортом для понад 97% сільських населених пунктів. На підконтрольній території області функціонують 15 автостанцій, з яких здійснюються регулярні приміські та міжміські (внутрішньообласні) пасажирські перевезення та прямі рейси до Києва та обласних центрів України. Незначну частку становлять міжнародні рейси, в основному до міст Російської Федерації (Москва, Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Краснодар, Воронеж) та Європейського Союзу (Люблін, Варшава).

Залізничний транспорт є основним видом зовнішнього транспорту в забезпеченні вантажних і пасажирських перевезень у дальньому сполученні. Міжнародне залізничне сполучення відсутнє. Дальнє (міжобласне) сполучення регіону забезпечується курсуванням потягів у напрямках: Лисичанськ – Київ, Лисичанськ – Дніпро, Лисичанськ – Ужгород та Лисичанськ – Хмельницький. Залізничні шляхи РФ «Донецька залізниця» на кордоні Луганської області мають 10 стикових з регіональними філіями інших залізниць України та залізницею Росії – державною компанією «ОАО РЖД». 

Авіаційне транспортне сполучення у регіоні відсутнє. 

Можливості розвитку

Структура Луганської області сформувалась як частина більш великого територіально-планувального утворення – Східного регіону і його основного ядра – центральної урбанізованої зони, яка розташована здебільшого в межах Луганської та Донецької областей. В Луганській області історично сформувалась густа мережа населених місць, промислових і комунальних зон, транспортних, інженерно-технічних комунікацій і споруд, які в своїй сукупності утворили складну макроструктуру регіону. 

Галузева структура і характер територіальної концентрації промисловості області визначились природно-географічними та історичними умовами розвитку. Галузеві особливості промисловості в свою чергу обумовили як загальний характер розвитку містобудування, так і функціонально-планувальну структуру окремих міст. 

Наявність запасів кам’яного вугілля, нерудних копалин, цементної, скляної фарфоро-фаянсової сировини, всіх видів будівельних матеріалів та інших мінерально-сировинних ресурсів обумовили розвиток в Луганській області вуглевидобувної, хімічної промисловості, чорної металургії. 

До початку збройної агресії Російської Федерації територія області за планувальними характеристиками знаходилась у доволі сприятливих умовах – розвинута магістральна мережа майже по всій території області за виняком північно-західної її частини. 

Схемою планування території Луганської області основними складовими планувальної структури визначені:

  • транспортні зв'язки (міжнародні, національні, регіональні магістралі та траси (існуючі та перспективні) автомобільних та залізничних транспортних коридорів), що виконують роль планувальних осей різного рівня; 

  • природні ландшафтні коридори та водна поверхня р. Сіверський Донець, міста та селища міського типу, які являють собою планувальні вузли різного рівня. 

  • пункти з регіональними філіями інших залізниць України та залізницею Росії – державною компанією «ОАО РЖД». 

Транспортний зв'язок та розміщення вищезазначених складових являли основу планувальної структури області. Міжнародна автомобільна дорога (М-04) перетинає територію області у широтному напрямку та є однією з основних планувальних осей. Іншими планувальними осями є перспективний транспортний коридор «ЄвропаАзія», траса якого перетинає в широтному напрямку південну частину області, меридіональні транспортні зв’язки у західній та центральній частинах області. 

Формування і розвиток планувальної структури міст Луганської області знаходиться в тісному взаємозв’язку з розвитком вугільної, хімічної промисловості, металургії і технологічними особливостями цих галузей. При чому великі міста мають багатогалузеву структуру промисловості, малі і середні характеризуються однобічним розвитком економіки. 

У районах північної частини області планувальні передумови для розвитку гірші внаслідок низької щільності магістральної мережі, відсутності розвинутих господарських центрів при наявному значному природно-ресурсному потенціалі.

Перешкоди регіональному розвитку

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації на Донбасі для Луганської області значно зросла кількість факторів, які перешкоджають збалансованому регіональному розвитку області, особливо в наступних сферах. 

Сфера автомобільного транспорту. Під час проведення антитерористичної операції, Операції об’єднаних сил автомобільні дороги зазнали значних руйнувань. Довжина доріг місцевого значення загального користування, що перебувають на балансі Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг Луганської облдержадміністрації, складає 2 439 км, понад 80% з них потребують ремонту. Довжина автомобільних доріг загального користування державного значення складає 1 177 км, на даний час понад 920 км з яких потребує ремонту. 

Сфера залізничного транспорту. Внаслідок появи лінії розмежування сторін мережа залізничних шляхів області була розділена. На підконтрольній українській владі території області залишилось дві залізничні гілки Попасна – Куп’янськ та Кіндрашівська-Нова – Лантратівка, яка з 2015 року повністю відрізана від мережі української залізниці. 

Сфера авіаційного транспорту. Луганська область не має авіаційного сполучення – аеропорт, розташований у м. Луганську (тимчасово окупована територія), повністю зруйнований. 

Важливою складовою відновлення логістичної інфраструктури виступає міжнародна технічна допомога. Так ПРООН за фінансової підтримки уряду Японії здійснив капітальний ремонт шляхопроводу, який є важливою транспортно-логістичною артерією, що з’єднує три найбільші міста підконтрольної частини Луганщини: Сєверодонецьк, Лисичанськ та Рубіжне. Відновлення об'єкта дає змогу збільшити транспортну потужність дороги до 8 000 машин на добу. Це означає зростання обсягів виробництва, створення додаткових робочих місць на місцевих підприємствах, поліпшення логістики та транспортного сполучення в області.

В плані соціально-економічного розвитку Луганської області на 2019 рік визначені узагальнені для області перешкоди ефективного розвитку, а саме:

  • тривалість антитерористичної операції (Операції об’єднаних сил) на території Луганської області; 

  • ізоляція від об’єднаної енергосистеми України; 

  • високий ступінь зносу виробничого й технологічного обладнання всіх галузей економіки; 

  • тимчасове припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення; 

  • зростання цін на паливо та енергоносії; 

  • збільшення тарифів та цін на енергоресурси; 

  • залежність цінової ситуації на споживчому ринку області від впливу зовнішніх чинників; 

  • загострення геополітичної ситуації, створення бар’єрів на зовнішніх та внутрішніх ринках; 

  • зменшення платоспроможності населення; 

  • зростання рівня безробіття. 

Доповнюючи вищеозначене, важливо відзначити ще один фактор, який на першому етапі став додатковою перешкодою для регіонального розвитку, однак на перспективу може послужити локомотивом комплексних якісних змін в області. Це «ціна європейського вибору» України. До 2014 року накопичені проблеми регіонального розвитку економіки України в цілому, а Луганської області зокрема доповнилися впливом геополітичних чинників. Практична реалізація Україною кроків щодо європейської інтеграції, й насамперед – підписання Угоди про асоціацію України та ЄС – стали підґрунтям посилення входження у «сферу тяжіння» європейської економіки. Як результат – комплексні агресивні дії з боку Російської Федерації та скорочення обсягів товарного експорту до Російської Федерації, найбільш відчутного для регіонів з традиційною промисловою спеціалізацією. При цьому важливо відмітити, що цей процес відбувався на фоні економічного спаду в Луганській області – як наслідку переходу у відкриту фазу кризи старопромислових регіонів України на тлі погіршення кон’юнктури глобальних ринків. Міжнародний збройний конфлікт додатково завдав жорсткого удару по економіці Луганської області. Промислове виробництво регіону зменшилося у 5 разів. На тимчасово окупованій території Луганської області опинилось 60% вугільних родовищ, у тому числі 100% родовищ антрацитового вугілля. Сформувалися специфічні соціальні проблеми. 

Нова, вимушена конфігурація ресурсів (матеріальних, природних, людських, соціальних), яка сформувалася на підконтрольній українській владі території – це потенціал для структурної трансформації економіки області, стимул переформатування територіального простору, формування нових центрів регіонального розвитку та переходу до інклюзивної моделі розвитку. 

Постійне і наявне населення

В Луганській області наявне населення станом на 01.01.2019 (за даними Держстату України) складає 2 151 800 осіб (5,1% від населення України). На території, підконтрольній українській владі, чисельність наявного населення на 01.01.2019 складає 723,4 тис. осіб. Ця кількість складається з 684,1 тис. осіб постійного населення (статистичні дані), 34,6 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО) працездатного віку та 4,7 тис. осіб дітей-ВПО, які фактично навчаються в закладах освіти на підконтрольній владі частині області. 

Далеко не всі ВПО проживають на підконтрольній Уряду України території області. Більшість з таких – пенсіонери, які вимушені бути формальними переселенцями для отримання пенсії. Вони не проживають за місцем тимчасової реєстрації і перетинають лінію зіткнення лише заради ідентифікації в Ощадбанку, та один раз на 59 днів заради виконання законодавчих умов збереження дії довідки ВПО, яка є умовою для отримання пенсії. Демографічна ситуація в області залишається складною і погіршується. Протягом 2014-2018 років чисельність наявного населення Луганської області зменшилася з 2 220 200 до 2 151 800 осіб, але попри це регіон входить до 10 найбільших за чисельністю населення областей України.

Розподіл населення за статтю та віком

Кількість постійного населення області складає 2 147 200 осіб, з них за віком: 0-14 років – 243 800 осіб (11,3 %), 15-64 років – 1 480 800 осіб (68,4 %), 65 років та старше – 438,6 тис. осіб (20,3 %). Гендерний склад: 45,8% – чоловіки, 54,2% – жінки. 

На території області, де функціонують та здійснюють свою діяльність органи української влади, проживають 684,1 тис. осіб, або 31,8% від загальної кількості наявного населення. Крім того, зареєстровано 280,5 тис. осіб, які отримали статус внутрішньо переміщених, що на 16,1 тис. менше, ніж торік.

В умовах загострення суспільно-політичної ситуації зберігається негативна тенденція природного та міграційного скорочення чисельності населення. Важливо відзначити, що кількість населення на підконтрольній території Луганської області активно скорочується: станом на 01.01.2016 – 715,2 тис. осіб, на 01.01.2017 – 703,8 тис. осіб, на 01.01.2018 – 692,4 тис. осіб, на 01.01.2019 – 684,1 тис. осіб.

Аналіз медіа-ринку 

Відповідно до даних Головного управління статистики у Луганській області важко оцінити якісну картину інформаційного простору регіону – динаміка основних показників ЗМІ згідно зі статистичними даними наведена у таблиці нижче.

Засоби масової інформації та книговидання*

Рік

Випуск періодичних видань (крім газет) 

Кількість газет 

 

кількість видань, друкованих, од. 

річний тираж, тис. прим 

кількість видань, друкованих од.

разовий тираж, тис. прим 

2014

40 

90,5 

108

2161,1 

2015 

16 

78,9 

251 

501,0 

2016

14 

54,1 

291 

653,7 

2017 

15 

105,5 

251 

357,5 

*Інформація без урахування частини тимчасово окупованої території у Луганській області.

Більш вичерпна інформація щодо цього питання зафіксована у «Дослідженні медіаситуації в південних і східних областях України», яке проводилося ГО «Інститут масової інформації» (ІМІ), та соціального опитування, що здійснювалося компанією «ГФК Юкрейн» за підтримки USAID у 2017 році. Цим документом фіксується, що до 2014 року в Луганській області виходило 17 друкованих видань, працювали більше 10-ти інформаційних сайтів. Внаслідок конфлікту на Сході десятки журналістів виїхали з тимчасово окупованих територій, а центральні українські видання змушені були закрити свої корпункти.

Починаючи із 2014 року Україна намагається вибудувати ефективну систему протидії російській агресії, у тому числі в інформаційно-комунікаційній сфері, що знаходить своє відображення у Доктрині інформаційної безпеки України. Ключовими напрямками роботи є вироблення і впровадження стратегії інформаційного забезпечення процесу звільнення та реінтеграції тимчасово окупованих територій; задоволення потреб населення тимчасово окупованих територій в об'єктивній, оперативній і достовірній інформації. 

Телеефір в Луганській області на сьогодні представляють обласна телерадіокомпанія ЛОТ, міський телеканал СТВ, та телеканал «Ірта». Міський телеканал СТВ, який практично не має власного мовлення, покриває місто Сєверодонецьк та радіус у 50-70 км навколо нього (Рубіжне, Лисичанськ, Попаснянський та Ново-Айдарський райони). Обласне об’єднання «Луганське кабельне телебачення» залишилося в окупованому м. Луганськ. З телеканалів, крім вищезгаданих, також мовлять лисичанський телеканал «Акцент», який належить Лисичанській міській раді. 

З 2014 року перестала виходити значна частина луганських засобів масової інформації. Окупація міста найбільше вдарила по газетах, переважна більшість яких була закрита. Наразі в Луганській області виходить близько ста різних типів ЗМІ. Втім, лише відсотків 15-20 з них можна охарактеризувати як помітні та впливові. Серед газет, що виходять регулярно і які можна придбати, виокремлюється видання «Северодонецкие вести», яке є комунальним виданням міськради. 

У Сєверодонецьку діє 7 інформаційних сайтів, з них 3 є онлайн-версіями традиційних ЗМІ. Більшість місцевих інтернет-сайтів більше ретранслюють всеукраїнські новини й публікують менше суспільно важливих матеріалів на місцеву тематику. Місцеві ЗМІ також мають власні пабліки у соцмережах, з кількістю користувачів максимум 1,5-2 тисячі. Майже всі інтернет-видання, які після початку гібридної війни зайняли проукраїнську позицію, продовжують діяти. Причому не всі журналісти інтернет-ресурсів, які висвітлюють події області, живуть у Сєверодонецьку та інших містах Луганщини. Багато з них оселилися в інших регіонах, у тому числі і в Західній Україні, працюючи дистанційно. До інтернет-видань, які регулярно зосереджуються на інформації про Луганщину, можна віднести редакції, головний офіс яких знаходиться в Києві або інших містах, але вони мають мережевий сайт, який інформує про події у Луганській області. Це «Depo. Донбас», «Коментарі. Донбас», луганська стрічка «Острова», сайт міста Сєверодонецька «06452» та місцеві  «Схід Медіа», «Ірта-FAX», «Трибун», «Параллель-Медиа», «Северодонецкие страсти», «Первая полоса», «Сегодня в Северодонецке» і «Мой город». 

Назва ЗМІ

Тип ЗМІ:

радіо, газета, канал, інтернет

Сайт

Наклад (для друкованих ЗМІ)

Кількість відвідувачів сайту в місяць

Політична

заангажованість/незаангажованість

«Коментарі. Донбас» 

інтернет

https://donbass.comments.ua/

N/А

N/А

N/А

сайт міста Сєверодонецька «06452»

інтернет

https://www.06452.com.ua/

N/А

N/А

Періодично на сайті

з'являються матеріали характеру «джинси»

«Depo. Донбас»

інтернет

https://dn.depo.ua/

N/А

N/А

N/А

«Параллель-Медиа»

інтернет

http://paralel-media.com.ua/

N/А

N/А

N/А

«Трибун»

інтернет

https://tribun.com.ua/

N/А

N/А

Періодично на сайті

або в теленовинах з'являються матеріали характеру «джинси»

«Ірта-FAX»

інтернет

http://irtafax.com.ua/

N/А

N/А

Періодично на сайті

або в теленовинах з'являються матеріали характеру «джинси»

 

Довгий час у місцевих ЗМІ домінувала російська мова. Сьогодні можна констатувати скорочення присутності російської мови на користь української. Звучання української мови збільшилося на телеканалах, радіо та  в інтернеті.

З початком військових дій на території області обсяг преси скоротився у 20 разів: на підконтрольній Україні території регулярно виходять лише обласне видання «Луганщина.ua» та 17 місцевих газет, станом на 01.01.2019 року їх загальний тираж становить 125,0 тис. примірників. 

Сьогодні регіональні ЗМІ запроваджують онлайн-версії, створюють відеоновини та активно просувають свій контент у соціальних мережах. 

Аналогічна ситуація у сфері телерадіомовлення. 

На території, підконтрольній Україні, працюють 24 телерадіоорганізації (телерадіокомпанії, радіоредакції та провайдери програмної послуги) із 68 зареєстрованих Національною радою з питань телебачення та радіомовлення України на території Луганської області. 

Власний інформаційний продукт виробляють чотири компанії: філія НСТУ телеканал «UA:Донбас», ТОВ Незалежна телерадіокомпанія «ІРТА», ТОВ «Телекомпанія «СТВ» та ТОВ «Телерадіокомпанія «Акцент». 

Діють 9 інтернет-ресурсів: інформаційно-аналітичний портал «Луганщина.ua», Інформаційне агентство «Трибун», «06452.com.ua», «ІРТА-FAX», «ОстроВ», «Паралель-медіа», «Восточный вариант», «Первая полоса», «Informator».

Сторінки у соціальній мережі Facebook

Назва групи, сторінки

Посилання на сторінку

Кількість підписників

Як часто публікуються повідомлення

Про що паблік

Наявність політичної реклами

Северодонецк Оперативный

https://www.facebook.com/groups/Severodonetsk.Operativnyiy

5 000

щогодини

про новини Сєверодонецька

ні

Новости Северодонецк

https://www.facebook.com/Severodonetsk.Pravda

22 000

щодня

про політику

ні

НОВОСТИ РЕГИОНА: Северодонецк, Лисичанск, Рубежное

https://www.facebook.com/groups/novostislrk/

22 400

щогодини

про новини Сєверодонецька

Періодично на сайті з'являються матеріали

характеру «джинси».

Лисичанск-Северодонецк. Новости. Факты

https://www.facebook.com/groups/severopolis/

29  000

щогодини

про новини Сєверодонецька

Періодично на сайті з'являються матеріали

характеру «джинси»

Рубежное

https://www.facebook.com/rubezhnoe.novosti/

46  000

щогодини

про новини Рубіжного

Періодично на сайті з'являються матеріали

характеру «джинси»

Луганщина news

https://www.facebook.com/luganschinanews

24 000

щогодини

про новини Луганської області 

ні

Збройна агресія Росії на Сході України завдала значної шкоди інформаційному простору Луганської області, особливо друкованим ЗМІ. У той же час, починаючи із 2014 року, Україна почала вибудовувати ефективну інформаційно-комунікаційну сферу, в першу чергу – шляхом забезпечення інфраструктури та покриття телерадіоканалами території області за допомогою проєктів міжнародної технічної допомоги. 

Економічна ситуація 

Луганська область до початку збройної агресії Росії на Донбасі мала значний економічний потенціал і входила до п’ятірки найбільш міцних промислово-економічних регіонів України. Основними галузями промислового комплексу були металургія, хімічна промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки, вугільна промисловість, машинобудування. На території Луганської області було зосереджено близько 4,5% основних фондів України, 5% трудових ресурсів. Область забезпечувала 4,5% сукупного ВРП регіонів України, тут було розташовано близько 30 промислових підприємств, одна третина з яких припадала на машинобудування і ще одна третина − на металургію. В області лідирувала переробна промисловість (71,6%), представлена підприємствами з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки, машинобудування, хімічної, нафтохімічної, харчової, целюлозно-паперової, легкої промисловості та будівельних матеріалів. У важкій промисловості першочергове значення мав паливно-енергетичний комплекс, основна роль у якому належала добувній промисловості, що в загальному обсязі виробництва складала п’яту частину (18%). У добувній галузі переважали вугільні підприємства. Однак, ще до початку збройного конфлікту, Луганська область стикалася із суттєвими довгостроковими викликами, пов’язаними з бідністю, складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості скорочували обсяги виробництва. 

Проведення антитерористичної операції на території області суттєво відобразилося на роботі промислового комплексу − майже 75% промислового потенціалу області залишилось на тимчасово окупованій території. Крім того, близькість до зони бойових дій промислових підприємств міст Сєверодонецьк, Рубіжне та Лисичанськ являє постійну загрозу для перспектив їх майбутньої діяльності. До цього долучились також і проблеми з енергозабезпеченням промисловості. До 2014 року в структурі національної економіки Луганська область була однією із найбільших за своїм потенціалом, всі основні економічні показники відповідали середньому національному рівню по Україні. Однак, із початком міжнародного збройного конфлікту, рівень усіх індикаторів різко понизився і сьогодні область належить до найбідніших регіонів України. Так, за показником валового регіонального продукту область перемістилася з 10 місця на 24, за показником валового регіонального продукту в розрахунку на 1 особу – з 15 місця на 24. 

Станом на жовтень 2019 р. середня заробітна плата в Луганській області становить 9 095 гривень/міс. (дані головного управління статистики в Луганській обл.).

Місто обласного значення

Надходження, млн грн

Видатки, млн грн

Сєверодонецьк

1 513 600

1 513 600

Рубіжне

446 662

446 662

Лисичанськ

594 216

530 124

Новопсков

81 902

81 902

Міжнародний збройний конфлікт на території області призвів до руйнації значної кількості будівель, як житлових, так і нежитлових, інженерних споруд, значного зменшення інвестицій в основний капітал та до критичного падіння будівельної діяльності. Обсяг виробленої будівельної продукції знизився із 1 млрд 656 млн грн у 2013 році до 636 млн грн у 2018 році (у 2,6 рази). При цьому нове будівництво майже не проводиться – основна робота в даному напрямку направлена на ремонт та відновлення пошкоджених об’єктів. 

Результати дослідження «Аналіз балансу трудових ресурсів Луганської області за 2018 рік», здійснені департаментом соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, засвідчили, що рівень зайнятості населення та рівень безробіття в області протягом 2014-2018 років демонструє негативну тенденцію. За рівнем безробіття Луганська область займає останнє місце в рейтингу областей України. Також актуальними для регіону є проблеми у сфері зайнятості, пов’язані із виробничими труднощами на окремих підприємствах в умовах триваючого збройного конфлікту, збереження значних ризиків для інвесторів щодо фінансування відновлення та забезпечення стабільної роботи великих підприємств. 

Ситуація на ринку праці кардинально змінилась внаслідок погіршення економічного становища найбільших підприємств Луганської області, починаючи з 2014 року. Великі підприємства вдаються або до масових звільнень, або переходять на скорочений робочий тиждень, виплату мінімальної заробітної плати працівникам для збереження робочих місць. Наприклад, Лисичанський НПЗ – працівники працюють три дні на тиждень при мінімальній оплаті праці, завод «Пролетарій» знаходиться на стадії ліквідації, підприємство «Зоря» масово скоротило чисельність з 7 тис. до 2 тис. працівників, «Азот» – перейшов на мінімальну оплату праці й скорочений робочий тиждень. Останні 5 років фактично відбувається «деіндустріалізація» Луганської області, і економіка носить переважно аграрний характер.  

Аналіз попиту і пропозицій на ринку праці свідчить, що попит на робочу силу в області збільшується. При цьому відносно вищими темпами зростає попит на кваліфікованих працівників. Більшість вакансій налічується на підприємствах сільського господарства (41,2%), державного управління й оборони (11,0%), а також у торгівлі та ремонті (9,8%). 

За професійними групами найбільший попит роботодавців на робітників з обслуговування устаткування та машин (36,2%), на представників найпростіших професій (16,7%), кваліфікованих робітників з інструментом (11,9%), а також професіоналів (11,1%). 

У межах програми із відновлення та розбудови миру експертами ПРООН в червні 2019 року було опитано більше 230 роботодавців Луганської області (як керівників великих ринкоутворюючих підприємств, так і представників малого та середнього бізнесу) щодо найбільш затребуваних професій, причин дефіциту кадрів та якості професійного навчання. У зв’язку зі скороченням території Луганської області, що є підконтрольною українській владі, кількість населення та промислових об’єктів на ній також скоротилася. Відбувається переорієнтування Луганської області з промислового регіону на аграрний, через що виникає необхідність розширення освітніх послуг у сфері аграрної галузі. 

За результатами короткострокового прогнозування ринку праці Луганської області − щорічна потреба у найближчі три роки в 13,5 тисяч працівників за 314 професіями. Найбільша потреба – майже 2000 працівників – визначена у трактористах-машиністах сільськогосподарського виробництва, які опанували сучасну техніку. До переліку «дефіцитних» професій також потрапили: водій автотранспортних засобів, електрогазозварник, бухгалтер, лікар (більше 10 спеціальностей), слюсар-ремонтник.

У результаті окупації частини Луганської області на території, де здійснюють свої повноваження органи державної влади України, мережа закладів освіти зазнала істотного скорочення. З 2014 року кількість дошкільних закладів освіти шкіл зменшилася на 58%, шкіл − на 56%. У 2018 році їх кількість продовжує зменшуватися та становить 250 (проти 598 у 2013 році) і 279 одиниць (проти 690 у 2013 році) відповідно. Середня наповнюваність закладів загальної середньої освіти становить 44,8% − це 22 позиція у рейтингу областей України. Кількість учнів у розрахунку на 1 вчителя складає 9 осіб, що відповідає середньому показнику по Україні. 

Кількість закладів професійної (професійно-технічної) освіти протягом 2014-2018 років зазнала істотних змін. У 2014 році на території Луганської області, підконтрольній українській владі, залишилося 27 закладів професійної (професійно-технічної) освіти (проти 78 у 2013 році). Відповідно відбулись зміни обсягів прийому учнів. Так, у 2018 році кількість прийнятих на навчання осіб склала 2,4 тис. осіб або 66,7% у порівнянні з 2014 роком. 

Станом на 1.09.2019 значно скоротилась і кількість закладів вищої освіти: коледжів, технікумів, училищ – до 8 (проти 26 у 2013 році); університетів академій, інститутів – до 4 (проти 8 у 2014 році). 

Розпочатий у 2015 році процес децентралізації безперечно вплинув на структуру бюджетних надходжень за територіями. Якщо в 2016 році перші новоутворені громади ще не мали суттєвого впливу і їх частка у власних доходах бюджету області становила лише 60,1 млн грн, то у 2018 році частка ОТГ зросла до 296 млн грн. 

Політична ситуація 

На останніх місцевих виборах в 2015 р. найбільше представництво по всім рівням місцевих рад Луганської області отримала партія «Опозиційний блок». Ця партія має більшість своїх депутатів місцевих рад відносно всіх інших партій в Луганській області. 

На виборах в  ОТГ, що проходили в 2018-2019 р., значну підтримку також отримали партії «Опозиційна платформа – За життя» та «Наш край», останню асоціюють з народним депутатом України Сергієм Шаховим.  Ці політичні сили системно працюють з виборцями на Луганщині та мають значну підтримку. У той же час місцеві вибори в ОТГ проходили лише на 8% території Луганщини, тому їх результати не є показовими.  

У Луганській області продовжують домінувати політична сила «Опозиційний блок», яка на останніх загальних місцевих виборах 2015 р. отримала більшість в усіх місцевих радах Луганської області. Також можна стверджувати, що партійний склад місцевих рад залишився незмінним навіть ще з 2010 р. Оскільки більшість місцевих депутатів, що обирались за списком «Партії регіонів України» в 2010 р., залишились домінуючим гравцем на політичній арені Луганщини та були переобрані від партії «Опозиційний блок» в 2015 р.

  До головних політичних гравців, які впливають на розвиток суспільно-політичної ситуації в Луганській області, слід віднести місцеві осередки партії «Опозиційний блок» та партії «Опозиційна платформа − За життя», партії «Слуга народу». Досить обмежений вплив мають партія «Блок Петра Порошенко «Солідарність» та партія ВО «Батьківщина».  Інші політичні організації існують формально, на даний час реальної публічної діяльності не проводять. Останні результати парламентських виборів 2019 року показали, що більшість виборців Луганської області симпатизують партії «Опозиційна платформа − За життя», яка фактично стала правонаступницею партії «Опозиційний блок» в Луганській області. Більшість місцевих осередків партії «Опозиційний блок» завжди була орієнтована на лідера партії, вихідця Сєверодонецька, Юрія Бойка. Саме тому, коли в партії «Опозиційний блок» відбувся розкол, то досить очікуваним був той факт, що більшість місцевих осередків партії «Опозиційний блок» на Луганщині орієнтуються на нову політичну силу, яка відкололась від «Опозиційного блоку»,  – партію «Опозиційна платформа − За життя», за яку на парламентських виборах 2019 р. проголосувало майже 50% виборців Луганщини.  

 Достатньо велику підтримку має нова політична партія «Слуга народу», яка отримала друге місце в регіоні за результатами парламентських виборів 2019 р.  та має показник майже 29% підтримки виборців. 

За результатами парламентських виборів у 2019 році в Луганській області повністю змінилось представництво депутатів, обраних по одномандатних виборчих округах. Тобто жоден депутат-мажоритарник, обраний у 2014 році, не був переобраний у 2019-му. Лише Сергій Шахов зміг повторно переобратися народним депутатом України. Вперше депутатом він був обраний на дочасних парламентських  виборах у ВО № 114 в 2016 році. 

До основних  груп впливу громадсько-політичної та соціально-економічної ситуації в області можна віднести наступні групи: Ріната Ахметова;  Юрія Бойка, Сергія Шахова.

Слід відзначити, що на Луганщині за результатами парламентських виборів 2019 р. команди Юрія Бойко («Опозиційна платформа «За життя») та Ріната Ахметова (партія «Опозиційний блок») показали на мажоритарних округах гірший результат, а тріумфувала тут команда місцевого впливового бізнесмена Сергія Шахова, яка взяла чотири з шести мажоритарних округів.

У 114 виборчому окрузі переміг  Сергій Шахов. Проти впливового політика та бізнесмена Луганщини своїх кандидатів не висували ані ОПЗЖ, ані «Опозиційний блок». 

В 107-му виборчому окрузі Луганщини зі ста тисячами виборців та з центром в Лисичанську виграв представник команди Сергія Шахова Олександр Сухов. Сам Сухов раніше  працював у фонді Шахова й у обійшов кандидатів від «Слуги народу» та ОПЗЖ.

112 округ, до якого входять Брянка та Рубіжне, налічує всього 65 тисяч виборців (оскільки м. Брянка окупована). Тут перемогу отримав ще один член команди Сергія Шахова − Сергій Вельможний. Місцем його роботи так само вказаний саме фонд Сергія Шахова.

В 113-му окрузі переміг представник партії «Опозиційна платформа «За життя» Олександр Лукашев. Однак цікавим є той факт, що хоч Олександр Лукашев і представляє партію ОПЗЖ, але місцем його роботи у анкетних даних був вказаний все той же фонд Сергія Шахова. Та і сам Сергій Шахов багато разів публічно підтримував О. Лукашева.  

В 106-му виборчому окрузі (м. Северодонецьк та частина Попаснянського району) народним депутатом був обраний Олексій Кузнецов, висуванець партії «Слуга народу».

  У 105 округ Луганської області входять частина окупованого Луганська і частина Новоайдарського району. Тут було всього 6 виборчих дільниць і 9 тисяч виборців. У цьому окрузі балотувався брат лідера «Опозиційної платформи − За життя» Віктора Медведчука − Сергій Медведчук. Але він програв перегони представниці «Опозиційного блоку» і менеджерці компанії «ДТЕК Енерго» Ріната Ахметова Вікторії Гриб.

Вірогідним є той факт, що на майбутніх місцевих виборах 2020 р. основними конкурентами на Луганщині будуть пропрезидентська партія «Слуга народу», яка є популярною серед виборців та має підтримку органів виконавчої влади в регіоні, та  партія «Опозиційна платформа − За життя», яка має підтримку місцевих рад, обраних в 2015 р. та користується значною підтримкою виборців згідно з результатами парламентських виборів 2019 р.   

Певну  підтримку на Луганщині має партія «Наш край», яка не брала участь в парламентській кампанії 2019 р., однак яку асоціюють з народним депутатом України Сергієм Шаховим, який зміг здобути перемогу в 4 мажоритарних округах за результатами парламентських виборів 2019 р.

Партійне представництво в  радах міст обласного значення (МОЗ) в Луганській області

Тип

Назва міста/обласної ради

Всього депутатів

Назва партії

Кількість мандатів

Кількість чоловіків

Кількість жінок

МОЗ

Сєверодонецьк

34

«Опозиційний блок»

16

12

4

МОЗ

Сєверодонецьк

34

«Наш край»

7

2

5

МОЗ

Сєверодонецьк

34

«Об’єднання

«САМОПОМІЧ»

3

2

1

МОЗ

Сєверодонецьк

34

«БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА

«СОЛІДАРНІСТЬ»

4

2

2

МОЗ

Сєверодонецьк

34

«Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»

2

1

1

МОЗ

Лисичанськ

36

«Опозиційний блок»

17

11

6

МОЗ

Лисичанськ

36

Депутатська група «Новий курс»

5

3

2

МОЗ

Рубіжне

33

«Опозиційний блок»

24

18

6

 

МОЗ

Рубіжне

33

«БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА

«СОЛІДАРНІСТЬ»

 

3

 

1

 

2

МОЗ

Рубіжне

33

«Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»

3

1

2


Партійність мерів та секретарів рад міст обласного значення (МОЗ) в Луганській області

Назва міста

Тип міста

ПІБ

Посада

Партійність

Сєверодонецьк

МОЗ

Ткачук В’ячеслав Петрович 

в. о. міського голови, секретар міської ради   

Безпартійний

Лисичанськ

МОЗ

Шилін Сергій Іванович 

міський голова

«Опозиційний блок»

Лисичанськ

МОЗ

Щеглаков Едуард Іванович 

Секретар міської ради

«Опозиційний блок»

Рубіжне

МОЗ

Хортів Сергій Іванович

міський голова

«Опозиційний блок»

Рубіжне

МОЗ

Бусєнков Анатолій Анатолійович 

Секретар міської ради

«Опозиційний блок»


Партійність керівників Луганської обласної державної адміністрації

ПІБ

Посада

Партійність

Гайдай Сергій Володимирович

голова

Безпартійний

Безгинська Катерина Миколаївна

заступник

Безпартійний

Калініна Ірина Миколаївна 

Керівник апарату 

Безпартійний

Загалом характер взаємодії та відносин між центром і Луганською областю наразі нейтральний, у більшості випадків безконфліктний. Головою Луганської обласної державної адміністрації є позапартійний Сергій Гайдай, який наразі залишив більшість заступників та голів Департаментів ОДА, котрі ще були призначені при минулому президентові. У той же час виконавча влада в особі Луганської ОДА системно підтримує та впроваджує ініціативи Президента України Володимира Зеленського в регіоні. 

Розвиток громадянського суспільства на Луганщині

Повний перелік неурядових організацій Луганської області (256 організацій) наведений у Довіднику громадських організацій Луганської області за 2017 рік. 

При міських радах міст обласного значення та райдержадміністраціях створені й працюють 20 дорадчих органів підтримки МСП: 

  • 4 ради підприємців − при Кремінській, Новоайдарській, Сватівській та Старобільській райдержадміністраціях; 

  • 2 галузеві ради підприємців − при Рубіжанській міській раді та Станично-Луганській райдержадміністрації; 

  • 4 координаційні ради з питань розвитку підприємництва – при Лисичанській, Рубіжанській, Сєверодонецькій міських радах та Старобільській райдержадміністрації; 

  • 7 робочих групи з питань сприяння розвитку малого підприємництва − при Білокуракинській, Кремінській, Міловській, Новопсковській, Попаснянській, Станично-Луганській і Троїцькій райдержадміністраціях; 

  • 3 інших консультативно-дорадчих органів з питань підприємництва – при Станично-Луганській і Старобільській райдержадміністраціях. 

Серед впливових громадських організацій Луганщини можна відзначити такі, як громадська організація «Громадська платформа», Громадська організація «Суспільна Служба Правової Допомоги», громадська організація «Правозахисний Рух Донбасу», Луганська обласна група медіації, громадська організація «Інститут розвитку та соціальних ініціатив», ГО «Ліга жінок-виборців», ГО «Студентське Братство Луганської області», кризовий медіа-центр «Сіверський Донець», ГО «Центр Європейських ініціатив Луганщини», громадська організація «Агентство стійкого розвитку Луганського регіону», ГО «Спілка підприємців Луганської області», ГО «Наша громада».

В Луганській області також діють представництва всеукраїнських громадських організацій, які так само впливають на формування електоральних поглядів та політичний клімат у регіоні. Зокрема, це Громадянська мережа ОПОРА, Центр UA та Комітет виборців України.

Втім найпоширенішим явищем у луганській політиці є діяльність благодійних організацій, створених з ініціативи народних депутатів. Зокрема, Фонд «Наш край» Сергія Шахова, «Благодійний фонд Володимира Струка», БФ «Благодійний фонд Олександра Романовського», організація «Благодійний фонд Валерія Мошенського».  

Усі вони надають фінансову підтримку  мешканцям Луганщини на розвиток інфраструктури в населених пунктах (ремонт шкіл, садочків, лікарень, встановлення дитячих майданчиків, футбольних полів, інших інфраструктурних об’єктів, проведення культурних заходів, надання різноманітних безкоштовних послуг  тощо) чи у формі безкоштовних продовольчих пайків.

Взаємодія місцевої влади із громадянами залишається більше на рівні інформування, аніж системного залучення. Так, у Сєверодонецьку та інших  містах Луганської області створено та діють електронні петиції, громадський бюджет, затверджена процедура громадських слухань. Однак дуже часто використання цих інструментів ускладнено процедурами. Аналіз демократичності міст, проведений Українським незалежним центром політичних досліджень, показує, що Сєверодонецька міська рада має ускладнений порядок ініціювання загальних зборів, встановлена висока кількість підписів для подання місцевих ініціатив. За результатами вимірювання Індексу публічності 2018 року, Сєверодонецька міська рада також була віднесена до міст із задовільним рівнем публічності та посіла 15 місце в рейтингу. Зокрема, однією з проблем відкритості муніципалітету є низький рівень інформування громадськості про діяльність міського голови та відсутня процедура звітування депутатів місцевих рад. 

Олексій Кормілецький, координатор громадського спостереження ОПОРИ за виборами у Луганській області