Як відомо, за ініціативою Віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула створено Координаційну раду з будівництва доступного житла, яку він і очолив.
За повідомленням прес-служби Мінрегіону, Вілкул заявив: «Завдання з пришвидшення реалізації програми «Доступне житло», збільшення об’ємів соціального будівництва, які поставив перед нами Президент України Віктор Федорович Янукович, потребують чіткої координації та постійної співпраці різних органів державної влади. Ми повинні створити принципово нові можливості для наших громадян отримати якісне житло за прозорими, зрозумілими та простими механізмами».
За 2012 рік Мінрегіон визначив до участі у цій програмі 437 об’єктів житла, для придбання 19822 квартир, а 19 тис. громадян виявили бажання отримати здешевлені депозити.
Соціальна ініціатива Президента України «Доступне житло» - гарна програма, але проблема нашої країни і, відповідно, влади у тому, що успішно реалізувати будь-який проект у неї не вдається.
Житлово-будівельна сфера уже бачила і «молодіжне кредитування», і «Доступне житло» 70/30%. Але часто через наявність корупційної складової або через службову недбалість про ці програми зараз воліють ліпше мовчати.
Програму «Соціальна ініціатива Президента України. Доступне житло» вдало популяризують, але якими методами це роблять – питання інше. Можна було б закрити очі на те, що це «покращення» використовують і в агітаційній роботі, і для покращення особистого іміджу деяких політиків, - і все це за кошти з державного бюджету. Виходить, що державну програму «Соціальна ініціатива Президента України. Доступне житло» наші політики використовують як останню портову дівку. Але крім цифр «покращення» та гіперактивного розвитку державної програми (за словами державних службовців), інколи - появи позитивних сюжетів на центральних телеканалах, реальних прикладів, коли люди таки стають власниками квартир, поки немає. Підписання всіх договорів та оформлення документів – це ще не право власності на квартиру, лише на частину будівельних матеріалів.
Головне в цій «добрій волі», як Президента, так і Кабінету Міністрів України, щоб зрештою хтось поніс відповідальність. Адже вже зараз можна побачити у даній соціальній ініціативі будівельні об’єкти, по яких порушено строки введення в експлуатацію, часто - через дії забудовників.
Наразі Мінрегіон не може визначитись ані з кількістю будівельних об’єктів, по яких порушено терміни введення в експлуатацію більше, ніж на дев’ять місяців, ані з кількістю об’єктів, які місцеві органи виконавчої влади вважають проблемними.
Громадянська мережа ОПОРА надіслала запит до Мінрегіону з проханням надати точну кількість будівельних об’єктів, по яких порушено терміни введення в експлуатацію та кількість об’єктів, які місцеві органи виконавчої влади вважають проблемними. У відповідь міністерство роз’яснило: «Рішення щодо визнання конкретного об’єкта проблемним приймали місцеві органи виконавчої влади. Міністерство не може відповідати за достовірність наданих обласними державними адміністраціями даних про кількість незавершених будівництвом об’єктів житлового призначення». Хотілося звичайно зауважити, що Мінрегіон і облдержадміністації – це все одна вертикаль виконавчої влади.
Як ми бачимо все знову перекладається з хворої голови на здорову. Тому допоки у державних структурах буде така гра в «коти та миші» жодна Координаційна рада не допоможе.
Відповідь Мінрегіону на запит Громадянської мережі ОПОРА Minregion_Dostupne_zytlo.pdf