Громадянська мережа ОПОРА розпочинає серію дайджестів про політичну, соціальну, економічну, гуманітарну ситуацію на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. Вже пройшло більше двох місяців після проведення в Криму незаконного і сфальшованого референдуму, який став формальною підставою для анексії Російською Федерацією частини території України. Протягом цього часу країна зазнала подальшої агресії Росії, що спричинило сплеск насилля та тероризму у східних регіонах. Але, не дивлячись на усі поточні виклики, українське суспільство має отримувати повну інформацію про життя своїх співгромадян в Криму. Головне, щоб українці з Криму та інших регіонів нашої держави не відчували, що між ними непорушна залізна стіна. Поінформованість не дозволить зруйнувати багаторічні соціальні зв’язки та нівелює стереотипи й страхи. У свою чергу, взаємна зацікавленість громадян у спільному майбутньому дозволить зупинити зовнішню агресію та відновити територіальну цілісність України.
Перший дайджест ОПОРИ стосується політичної ситуації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. У наступних дайджестах висвітлюватиметься соціально-економічна та гуманітарна проблематика.
Так звана Конституція Республіки Крим визначає такий розподіл влади на півострові:
- Державна Рада – парламент Криму;
- Рада Міністрів – Уряд Криму;
- Глава Республіки – вища посадова особа, яка є головою виконавчої влади Криму.
Згідно з незаконною Конституцією Криму, глава Республіки обирається депутатами Державної Ради строком на п’ять років та володіє широким спектром повноважень: формування Ради Міністрів, визначає структуру виконавчих органів Криму, реалізує право законодавчої ініціативи в парламенті республіки, підписує угоди між Кримом та федеральними органами РФ тощо. Таким чином, «Глава Республіки Крим» поєднує в одній особі повноваження глави суб’єкту федерації та керівника виконавчої гілки влади. Передбачається, що «Глава Республіки Крим» буде обраний так званим парламентом, після його переобрання в 2015 р. До цього часу Президент Російської Федерації Володимир Путін доручив Сергію Аксьонову виконувати обов’язки «Глави Республіки Крим». Як відомо, Сергій Аксьонов відіграв провідну роль у реалізації анексії Автономної Республіки Крим. На поточний момент Сергій Аксьонов одночасно займає посади в.о. «Глави Республіки Крим» та голови «Ради Міністрів Республіки Крим».
Нинішній склад де-факто Уряду Криму («Рада Міністрів Республіки Крим) був призначений ще у лютому 2014 р., під час реалізації сценарію анексії української території. Тоді Верховна Рада Автономної Республіки Крим призначила новий склад Ради Міністрів, яку очолив депутат кримського парламенту від партії «Руська Єдність» Сергій Аксьонов. Як відомо, Аксьонов відомий не лише своїми політичними поглядами, а й певною приналежністю до кримінальних подій 90-років в Криму. У 2012 році Сергій Аксьонов балотувався в народні депутати України у виборчому окрузі
№ 1 (м. Сімферополь) та із результатом 9, 1 % голосів виборців зайняв лише четверте місце.
Склад нинішнього Уряду Криму є достатньо строкатим із точки зору попередньої політичної біографії.
Першим заступником «голови Ради Міністрів Республіки Крим» є Рустам Теміргалієв, який має досвід участі в політичних проектах Сергія Куніцина, Інни Богословської, Віктора Медведчука. У 2010 р. Теміргалієв був обраний до Верховної Ради Автономної Республіки Крим від Партії регіонів. Займається медіа-бізнесом в Криму.
Заступниками Аксьонова в уряді є Микола Янаки, Сергій Доніч, Ольга Ковітіди та Лариса Опанасюк.
Микола Янаки вперше зайняв урядову посаду, до цього займався бізнесом. Він є власником першого в Криму аквапарку. У березні 2004 р. лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв заявляв про причетність бізнесмена Янаки до організації силових провокацій проти кримських татар. Янаки неодноразово обирався депутатом кримського парламенту від Партії регіонів, очолював комітет із земельних відносин Верховної Ради АРК.
Сергій Доніч – багаторічний Міністр охорони здоров’я Автономної Республіки Крим (2002-2012 рр.). Обирався депутатом Верховної Ради України від Партії регіонів. До так званого референдуму займав посаду першого віце-спікера кримського парламенту.
Ольга Ковітіди була заступницею Сергія Куніцина на посаді голови Севастопольської міськдержадміністрації (2006-2008), займала посаду начальника Головного управління юстиції у АРК (2008), помічником Міністра юстиції України (2013). «Державна Рада Криму» обрала Ковітіді членом Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, що передбачає її звільнення з посади в уряді Криму.
Лариса Опанасюк до анексії Криму очолювала Республіканський комітет із охорони культурної спадщини, протягом власної кар’єри займала різноманітні посади в урядових структурах автономії та була членом Партії регіонів.
Персональний склад уряду Аксьонова на тимчасово окупованій території переважно складається із осіб, які отримали кар’єрне зростання, бізнес-позиції чи наукові звання за часів незалежної України. Натомість, після анексії Криму керівництво Російської Федерації на законодавчому рівні закріпило політичний хабар для тих осіб, які виконували сценарій незаконного відокремлення частини території України. Указом Президента Путіна встановлено, що до 01 січня 2015 р. на посадових осіб Криму не розповсюджуються такі обмеження для державних службовців: 1) заборона на участь в діяльності комерційних організацій; 2) зобов’язання передавати в управління довіреним особам акції підприємств; 3) обов’язок подавати декларацію про доходи, витрати, майнові зобов’язання[1]. Таким чином, особи, які вчинили злочин проти територіальної цілісності та конституційного устрою України, отримали сім календарних місяців для необмеженого та безконтрольного збагачення на окупованій території. Крім цього, діяльність нинішнього уряду Криму є надзвичайно непублічною.
У зв’язку із відсутністю Інтернет-представництва «Ради Міністрів Республіки Крим», важко встановити повний склад цієї структури.
Парламентом Криму де-факто є Державна Рада, колишня Верховна Рада Автономної Республіки Крим. За результатами місцевих виборів 2010 р. кримський парламент було обрано у складі 100 осіб (фракції «Регіони Криму», «Комуністи», «Курултай-Рух», «Союз», «Руська Єдність», Комуністична партія України, Сильна Україна). Після «референдуму» 16 березня у Верховній Раді АРК було створено міжфракційну депутатську більшість «За новий російський Крим», до складу якого входить 83 депутата. Спікером «Державної Ради Республіки Крим» залишається Володимир Константинов, кримський бізнесмен, один з колишніх лідерів Партії регіонів, нинішній очільник регіонального відділення «Єдиної Росії». Його заступниками в кримському парламенті є колишній регіонал Григорій Іоффе та безпартійний Костянтин Бахарєв. За домовленістю між владою РФ та Криму парламент півострова у поточному складі буде існувати до 2015 р. У той же час, вже прийнято Закон про вибори до «Державної Ради Республіки Крим». Склад місцевого парламенту скорочено з 100 до 75 депутатів. Планується, що 50 % складу парламенту обиратиметься за партійними списками, а
50 % мандатів – у одномандатних виборчих округах. Голова «Державної Ради Республіки Крим» Константинов не виключає можливість проведення виборів ще у 2014 р.
Після анексії Автономної Республіки Крим партійна мапа півострова зазнала кардинальних змін. Місцеві осередки політичних партій та громадських організацій України фактично припинили свої існування. Ще до «референдуму» 16 березня Верховна Рада України АРК прийняла офіційне рішення про заборону діяльності на території автономії низки українських політичних та громадських організацій (ВО «Свобода», Правий сектор, Патріоти України, Братство та інші). У свою чергу, місцеві осередки Комуністичної партії України, партії «Союз» та «Руська Єдність», не чекаючи на результати «референдуму», підписали угоду про співробітництво на шляху до возз’єднання із Росією.
Офіційна влада Російської Федерації та самопроголошений уряд АРК проводять активну роботу із встановлення російських партійних інститутів на території півострова. У цьому процесі беруть достатньо активну участь представники колишніх осередків українських партій. Місцеві осередки Партії регіонів та партії «Руська єдність» виступили кадровою основою для регіонального осередку російської партії «Єдина Росія». «Єдиноросів» у Криму очолив колишній голова парламенту автономії, спікер де-факто Державної Ради Криму Володимир Константинов. Станом на початок травня в Криму вже діє 25 місцевих осередків російської партії «Єдина Росія».
На тимчасово окупованій території достатньо масово розгортають свою діяльність російські партії: «Справедлива Росія», ЛДПР та КПРФ.
У Криму функціонує організаційний комітет із підготовки установчої конференції Кримського відділення КПРФ. У містах та районах республіки відбуваються конференції новостворених осередків російської Компартії. Очолює процес підготовки до утворення КПРФ в Криму секретар центрального комітету цієї російської партії, голова Ростовського регіонального відділення Микола Коломєйцев. Його заступником став колишній лідер КПУ в Криму Олег Соломахін, який до анексії Криму працював помічником-консультантом народного депутата України.
Регіональне відділення ЛДПР очолив голова Конгресу російських громад Криму Сергій Шувайников. У 2010 році Шувайников був обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим за виборчим списком політичної партії «Руська єдність». Натомість партія «Справедлива Росія» не довірила місцевим діячам партійне будівництво в Криму та призначила головою регіонального відділення депутата Державної Думи РФ Олександра Терентьєва. Російська партія «Справедлива Росія» запропонувала членам ПСПУ та СПУ увійти до складу її регіонального осередку.
Як і у випадку з урядовими структурами, кадровою базовою для входження до Криму російських партій стали члени українських політичних сил. Ця обставина засвідчує необхідність уваги української громадськості до проблем публічної відповідальності тих партій, місцеві осередки яких масово перейшли до лав зовнішнього агресора.
Враховуючи масштабність задач із дезінтеграції території АРК та інших регіонів України, які перед собою поставило керівництво Росії, в складі Уряду РФ створено посаду Міністра з питань Криму. Відповідним міністром став Олег Савельєв, який до цього займав посаду заступника Міністра економічного розвитку Російської Федерації. У складі Уряду РФ Савельєв став третім міністром зі справ окремих регіонів. Ще є Міністри з питань Дальнього Сходу та Північного Кавказу.
У Раді Федерації Федеральних зборів РФ самопроголошену владу Криму будуть представляти 4 сенатори. Два з них вже призначені – заступник голови де-факто Уряду Криму Ольга Ковітіді та колишній перший віце-спікер парламенту АРК Сергій Цеков.
У м. Сімферополь відкрито громадські приймальні Державної Думи та Генерального прокурора РФ, а ЦВК Росії координує створення виборчих комісій в Криму.
На початку травня Президент РФ призначив на посаду «Міністра внутрішніх справ по Криму» Сергія Абісова, який знаходиться у розшуку за поданням Служби безпеки України. Абісов відіграв важливу роль у реалізації планів із анексії Криму, перебуваючи на посаді в.о. начальника Головного Управління МВС України в АРК.
«Прокурором Республіки Крим» призначено Наталю Поклонську, яка теж розшукується правоохоронними органами України.
Російська Федерація вже розпочала посилювати правоохоронні структури незаконної кримської влади кадрами з власних регіонів. Як засвідчують представники російської влади, універсалізація кримських та російських правоохоронних органів потребуватиме колосальних фінансових витрат. За словами заступника голови комітету Держдуми з безпеки та протидії корупції Олександра Хинштейна, МВС РФ катастрофічно не вистачає грошей на створення поліції в Криму, мова йде про мільярди рублів. Депутат вважає, що заради кримської поліції в федеральних округах Росії пройдуть скорочення[2].
Як повідомляють російські та кримські ЗМІ, відповідальним за перетворення кримських правоохоронних органів в структури російського зразка призначено колишнього керівника Головного слідчого управління ГУ МВС РФ у м. Москва, генерала Івана Глухова.
Не дивлячись на попередні обіцянки самопроголошеної влади Криму та Росії, кримськотатарський народ не отримав дієвих механізмів захисту своїх прав, які б були закріплені у так званій Конституції Республіки Крим. Напередодні прийняття «Конституції Республіки Крим» Меджліс закликав де-факто Уряд Криму відкласти це питання, оскільки у документі повністю відсутні гарантії участі кримських татар в суспільно-політичному житті півострова[3]. Втім, влада Криму не дослухалася до цих вимог і так звана Конституція була прийнята 11 квітня 2014 р. Подальший розвиток подій засвідчив погіршення взаємовідносин між керівними органами кримськотатарського народу та де-факто владою.
22 квітня Президія Меджлісу прийняла Заяву про ескалацію беззаконня в Криму. У цій заяві зазначалися факти про перешкоджання в’їзду на територію Криму лідера кримськотатарського народу, народного депутата України Мустафи Джемілєва, вчинення нападу на будівлю Меджлісу у Сімферополі[4].
03 травня Меджліс провів мирну акцію із метою зустрічі Мустафи Джемілєва на в’їзді до Криму у контрольному пункті «Армянськ», що викликало агресивну реакцію з боку самопроголошеної влади Криму. Прокуратура «Республіки Крим» винесла попередження голові Меджлісу Рефату Чубарову «Про недопустимість екстремістської діяльності».
Напередодні 18 травня, 70-ї річниці депортації кримських татар, в.о. «Глави Республіки Крим» Сергій Аксьонов заборонив проведення масових заходів у зв’язку із подіями у східних областях України у центрі Сімферополя. На своєму позачерговому засіданні Меджліс кримськотатарського народу був змушений внести корективи до траурних заходів.
[2]http://www.sobytiya.info/news/14/40542