Opora

ЗМІСТ

ВСТУП.. 2

ПРИЧИНИ ТА УМОВИ ВЧИНЕННЯ ВИБОРЧИХ ЗЛОЧИНІВ.. 3

Особливості досудового розслідування у справах про порушення виборчих прав громадян.. 5

Особливості доказування окремих категорій досудових розслідувань щодо виборчих прав громадян.. 7

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА.. 11

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ11

ВСТУП

Поняття виборчого злочину або злочину проти виборчих прав громадян охоплює визначені Розділом 5 Кримінального кодексу України статті 157 – 160 (зокрема, перешкоджання виборчому праву; фальсифікація виборчої документації; незаконна видача, отримання, викрадення та приховування виборчих бюлетенів; знищення виборчої документації; порушення таємниці голосування; порушення правил фінансування передвиборної агітації; підкуп виборців).

Натомість до злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, або злочинів, вчинених під час виборчої кампанії, відносять і злочини, передбачені іншими розділами Кримінального кодексу. До прикладу, йдеться про повідомлення про замінування на виборчих дільницях у Херсонській, Хмельницькій, Закарпатській областях (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності (стаття 259 КК України)), підроблення протоколів засідання виборчих комісій з метою привласнення коштів головами, секретарями та заступниками відповідних виборчих комісій (до прикладу, у Хмельницькій та Чернігівській областях), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів (стаття 358 КК України), службове підроблення (стаття 366 КК України), подібні дії посадових осіб виборчої комісії, що полягали у привласненні, розтраті майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК України), службова недбалість (стаття 367 КК України), викрадення печаток виборчих комісій (зокрема, у Дніпропетровській та Закарпатській областях, стаття 357 КК України), умисні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, завдані кандидатам, іншим суб’єктам виборчого процесу (статті 121, 122, 125 КК України), порушення громадського порядку (стаття 293 КК України), хуліганство (стаття 296 КК України), вчинене у приміщеннях для голосування.

Варто відзначити, що у випадку вчинення злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, при кваліфікації слід враховувати, чи не містить вчинене діяння одночасно ознак злочину, передбаченого статтями 157 – 160 КК України (наприклад, перешкоджання виборчому праву чи фальсифікація виборчої документації). Також доцільно визначити викрадення печаток виборчих комісій у статті 158 КК України, поряд з викраденням чи приховуванням виборчої скриньки з бюлетенями або протоколу про підрахунок голосів виборців.

Поняття злочинів проти виборчих прав громадян та злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, подані вище для їх розмежування. Безпосередньо це дослідження присвячено проблематиці досудового розслідування виключно злочинів проти виборчих прав громадян.

Станом на 21 жовтня 2016 року слідчими було прийнято рішення закрити майже 74% кримінальних проваджень щодо злочинів проти виборчих прав громадян. З 442 кримінальних проваджень 311 було закрито, 66 завершилося направленням до суду обвинувальних актів, таким чином, 45 досі розслідуються.

Високий відсоток закритих кримінальних проваджень пов’язаний з трьома факторами:

  • обов’язком згідно зі статтею 214 КПК України внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування протягом 24 годин після подання заяви, без так званої “дослідчої перевірки” та попереднього з’ясування складу злочину;
  • складнощами у збиранні доказової бази, необхідної для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема існуючими обмеженнями у здійсненні процесуальних дій;
  • практикою прокуратури щодо направлення до суду з обвинувальним актом лише безспірних матеріалів досудових розслідувань, оскільки ухвалення виправдувального вироку може тягнути відшкодування шкоди за незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до закону “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяниновінезаконними діями органів, що здійснюютьоперативно-розшукову діяльність, органівдосудового розслідування, прокуратури і суду”.

Складнощам зі збиранням доказової бази, причинам та умовам вчинення виборчих злочинів, а також огляду можливих доказів та проблем з їх фіксацією і документуванням, присвячений 6-й дайджест Громадянської мережі ОПОРА.

ПРИЧИНИ ТА УМОВИ ВЧИНЕННЯ ВИБОРЧИХ ЗЛОЧИНІВ

Майже 70% засуджених осіб за вчинення злочинів проти виборчих прав громадян (48 з 69), притягнені до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в день голосування та встановлення результатів голосування, підсумків голосування на виборчому окрузі (44 за статтею 157 КК України (неправомірна видача, отримання виборчого бюлетеня, викрадення та приховування виборчого бюлетеня), 2 за статтею 158 КК України (складання протоколу про підрахунок голосів виборців не на засіданні дільничної виборчої комісії), 2 за статтею 158-2 КК України (знищення виборчого бюлетеня)).

В той же час злочини, які пов’язанні з висуванням кандидатів (матеріальне заохочення “технічних кандидатів”), формуванням виборчих комісій (підробка суб’єктами виборчого процесу заяв від осіб кандидатів до складу виборчих комісій), здійсненням передвиборної агітації (в тому числі з порушенням порядку фінансування чи з застосуванням технологій підкупу) через прихований (латентний) перебіг їх вчинення, залишаються нерозкритими.

Серед причин та умов вчинення злочинів проти виборчих прав громадян на регіональних обговореннях, ініційованих Громадянською мережею ОПОРА, озвучувалися найчастіше:

  • тіньове фінансування суб’єктів виборчого процесу, у тому числі матеріальне зацікавлення членів виборчих комісій та виборців до вчинення виборчих злочинів на користь кандидатів;
  • нестабільність виборчого законодавства, колізії та прогалини у регулюванні виборчих процедур та підставі притягнення до відповідальності;
  • непрофесійність у роботі виборчих комісій;
  • латентність більшості злочинів проти виборчих прав громадян;
  • впевненість порушників виборчого законодавства у їх безкарності.

При аналізі причин та умов вчинення виборчих злочинів слід відзначити низьку правову культуру виборців, членів виборчих комісій та суб’єктів виборчого процесу. Часто факти голосування замість члена родини, видача бюлетенів без паспортів, отримання коштів чи товарів від кандидатів не сприймаються у свідомості громадян як суспільно небезпечне діяння, вчинення якого тягне за собою кримінальну відповідальність.

Швидкоплинність виборчого процесу вимагає оперативного реагування на виборчі порушення, що при великій їх кількості зумовлює значну завантаженість як суб’єктів виборчого процесу, так і правоохоронних органів. Проведення голосування на загальнодержавних виборах вимагає залучення всього особового складу органів Національної поліції до охорони правопорядку на виборчих дільницях, тоді як фіксування порушень щодо агітації та підкупу виборців залишається за оперативними та слідчо-оперативними групами, які працюють у цілодобовому режимі.

Через невизначеність на рівні нормативно-правових актів повноважень працівників правоохоронних органів, що закріплюються за відповідною виборчою дільницею, вони часто вважають себе відповідальними лише за забезпечення громадського порядку на виборчій дільниці, а не за протидію та забезпечення доказів у виборчих злочинах. Слід відзначити кардинальне покращення практики реагування правоохоронців на порушення виборчого законодавства на виборчій дільниці на позачергових виборах народних депутатів 2014 року, чергових місцевих виборах 2015 року. Проте покращення правозастосувальної практики не замінює необхідності вдосконалення законодавства шляхом внесення змін до законів про вибори та/або в окремі статті Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального процесуального кодексу України, з метою чіткого врегулювання повноважень працівників правоохоронних органів, що здійснюють охорону правопорядку в день голосування та при підрахунку голосів.

Однією з проблем формування доказової бази у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти виборчих прав громадян є запізнілі повідомлення суб’єктів виборчого процесу про злочини. Поширеною є практика, коли кандидати та політичні сили звертаються до правоохоронців уже після встановлення результатів, коли з’ясовується, що відрив у голосах між кандидатами є мінімальним. В цьому випадку проведення таких слідчих дій, як огляд місця події, обшуки є вже нерезультативними. Натомість заяви не завжди підкріплюються доказовою базою, зібраною безпосередньо з дільничних чи територіальних виборчих комісій. Для фіксації і зупинення порушень безпосередньо на місці вчинення правопорушень необхідна спільна робота представників суб'єктів виборчого процесу, спостерігачів від громадських організацій, членів виборчих комісій та правоохоронних органів.

Представники Національної поліції та суб’єкти виборчого процесу підкреслюють, що є випадки, коли заяви про вчинення злочинів подаються як елемент політичної боротьби з конкурентами по виборчій кампанії, для оголошення відповідного факту в засобах масової інформації. Таким діям важко запобігти, оскільки кримінальна відповідальність наступає лише за завідомо неправдиве попередження про злочин, тоді як завідому неправдивість такого повідомлення фактично не можливо довести. Запобігти таким зверненням можна лише цивільно-правовими методами, подаючи позови про захист честі та гідності, у випадку публікації неправдивих відомостей про особу.

Слід зазначити, що серед недоліків у роботі слідчих на регіональних обговореннях, що проводилися Громадянською мережею ОПОРА, часто констатувалися випадки ненадсилання заявникам постанов про закриття кримінального провадження, що фактично перешкоджало праву на оскарження зазначених постанов.

Особливості досудового розслідування у справах про порушення виборчих прав громадян

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обов'язок доказування вказаних обставин, згідно з вимогами ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Злочини проти виборчих прав громадян, визначені статтями 157 – 160 КК України, вчиняються умисно. Таким чином, наявність умислу також охоплюється предметом доказування, неможливість встановлення умислу в діях підозрюваних у багатьох випадках призводить до закриття кримінальних проваджень.

У випадку повідомлення правоохоронних органів про дії, передбачені статтями 157 – 160 КК України, не на момент їх вчинення, а через деякий час після того, як подія злочину відбулася, пошук доказової бази є доволі ускладненим. Проте навіть у випадку фіксації фактів винесення виборчого бюлетеня, складання протоколів не на засіданні дільничної виборчої комісії слідчі можуть лише спонукати підозрюваних добровільно пред’явити предмети та документи, зокрема виборчі бюлетені чи бланки протоколів, печатку виборчої комісії, телефон, яким здійснено фотофіксацію виборчого бюлетеня, вчиняти будь-які слідчі дії, такі як допит, огляд, вилучення речей і документів, можливе лише після внесення відомостей про злочин в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Для проведення огляду слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Необхідність здійснення таких дій для вилучення речей та документів (виборчих бюлетенів, телефону, бланків протоколів виборчої комісії) на місці вчинення злочину проти виборчих прав громадян унеможливлює невідкладне документування доказової бази.

До осіб відповідно до статті 208 КПК України може бути застосовано затримання працівником Національної поліції, якщо їх застали під час вчинення злочину проти виборчих прав громадян, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі (а саме: статтями 157, 158, частиною 2 статті 158-1, статтею 158-2, частиною 2 статті 159, частиною 4 статті 159-1, частинами 2 – 4 статті 160 КК України) або замаху на його вчинення, або якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

У зв’язку з тим, що санкція більшості кримінальних порушень, які вчиняються безпосередньо на виборчій дільниці, у день голосування або в публічних місцях та можуть бути зафіксовані спостерігачами, не передбачає позбавлення волі, представниками Національної поліції не може бути застосовано затримання порушника на місці без ухвали слідчого судді. До таких злочинів зокрема належать діяння, передбачені:

  • частиною 1 статті 158-1 КК України (надання або отримання виборчого бюлетеня особою, яка немає на це права, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, або надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі, або голосування виборцем більше ніж один раз);
  • частиною 1 статті 159 КК України (умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі);
  • частинами 1 – 3 статті 159 КК України (порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, вчинені без попередньої змови та не пов’язані з вимаганням);
  • частиною 1 статті 160 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або праваголосу).

Таким чином, для застосування статті 208 КПК України (затримання порушника на місці представником органу Національної поліції без ухвали слідчого судді) необхідним є посилення відповідальності за частиною 1 статті 158-1, частиною 1 статті 159, частинами 1 – 3 статті 159, частиною 1 статті 160 КК України до позбавлення волі до 3 років.

При застосуванні на місці вчинення злочину статті 208 КПК, стає можливим без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, здійснити обшук затриманої особи із залученням понятих. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини), підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Особливості доказування окремих категорій досудових розслідувань щодо виборчих прав громадян

Особливості доказування в кримінальних провадженнях, розпочатих за статтею 157 КК України

Особливістю злочину, визначеного статтею 157 КК України, є його вчинення певним способом (обманом або примушуванням, насильством, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна). Відповідно до статті 91 КПК України спосіб вчинення злочину входить в коло обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Процесуальне законодавство вимагає викладення суттєвих обставин злочину, в тому числі способу вчинення злочину, як обов’язкового елемента об’єктивної сторони в письмовому повідомленні про підозру, обвинувальному акті та обвинувальному вироку. Неможливість довести вчинення перешкоджання виборчого права шляхом обману або примушування, насильства, знищення чи пошкодження майна призводить до необхідності закриття провадження за п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Обмеження вчинення перешкоджання виборчому праву вузьким колом визначених частинами 1, 2 статті 157 КК України способів зумовлює велику кількість закритих проваджень по даній категорії справ. Так, з 97 досудових розслідувань до суду з обвинувальним актом направлено лише два. У справі № 234/19675/15-к Краматорським міським судом Донецької області ухвалено обвинувальний вирок. Обвинувачена – заступник голови Територіальної виборчої комісії – визнана судом винною у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином свого виборчого права, поєднаному з обманом. Обвинувачена, реєструючи кандидата в депутати Біленьківської селищної ради, виправила в його заяві одномандатний виборчий округ № 5, в якому кандидат бажав бути зареєстрованим, на округ № 6, внаслідок чого кандидат був зареєстрований в іншому виборчому окрузі, чим порушила його виборче право.

Судовий розгляд у Генічеському районному суді Херсонської області за ч. 3 статті 157 КК України (перешкоджання виборчому праву) триває. У даній справі голова Територіальної виборчої комісії безпідставно виключила кандидата зі списку до Щасливцівської сільської ради, підписавши постанову «Про зняття з реєстрації кандидата в депутати Щасливцівської сільської ради», чим перешкодила кандидату у вільному здійсненні свого виборчого права. Доказовою базою у цьому кримінальному провадженні є допитані як свідки члени Щасливцівської вборчої комісії, протоколи та постанови, які приймалися Щасливцівською територіальною виборчою комісією протягом виборів депутатів сільських рад у 2015 році, тимчасовий доступ до яких надано ухвалою Генічеського районного суду.

Крім того, Глава 15-А КУпАП серед адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, не містить відповідальності за перешкоджання виборчому праву, вчиненому іншим способом, що унеможливлює закриття кримінальної справи з направленням матеріалів для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особливості доказування у кримінальних провадженнях, розпочатих за статтею 158 КК України

З 71 зареєстрованого досудового розслідування та статтею 158 КК України (фальсифікація виборчої документації) передано до судів з обвинувальним актом всього два. Малинським районним судом Житомирської області було засуджено двох осіб, які входили до складу дільничної виборчої комісії. У цьому випадку голова і секретар ДВК визнані винними у незаконному підписанні протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його заповнення, складання та підписання не на засіданні виборчої комісії, на якому здійснюється підрахунок голосів виборців.

На розгляді у Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області перебуває провадження в справі № 699/213/16-к щодо 9 обвинувачених за ч. 4 ст. 158 КК України за підписання протоколів підрахунку голосів на виборчій дільниці до завершення голосування. Доказовою базою у цьому кримінальному провадженні є дані почеркознавчої експертизи відібраних примусово за дозволом Придніпровського районного суду м. Черкаси експериментальних зразків підписів.

На сьогоднішній день до передання до суду з обвинувальним актом доходять лише нечисельні випадки складання членами комісій протоколів поза засіданням або підписання їх до завершення голосування. У той час як поширені порушення щодо фальсифікації заяв виборців про голосування за межами приміщення для голосування, подань на членів дільничних виборчих комісій не мають прикладів результативних досудових розслідувань.

Слід відзначити необхідність законодавчого визначення поняття виборчої документації у примітці до статті 158 КК України та чіткого визначення кола осіб, винних у вчиненні даного виду злочинів, а саме, крім членів виборчої комісії, також інших суб’єктів виборчого процесу та осіб, що їх представляють.

Особливості доказування у кримінальних провадженнях, розпочатих за статтею 158-1 КК України

Найлегшими в доведенні є злочини проти виборчих прав громадян, визначені статтею 158-1 КК України (надання або отримання виборчого бюлетеня особою, яка немає на це права, або викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, або надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі, або голосування виборцем більше ніж один раз). Саме тому, на нашу думку, за цією статтею передано до суду найбільшу кількість обвинувальних актів. Доказами у такій категорії справ є список виборців, контрольні талони виборчих бюлетенів, які містять підписи навпроти осіб, яким видано виборчі бюлетені для голосування. З іншого боку, є дані прикордонної служби про те, що відповідні особи перебували на день голосування за межами України, або дані почеркознавчих експертиз, що засвідчують факт підписів у списку виборців іншими особами. Витрати на проведення почеркознавчих експертиз стягуються з обвинувачених за обвинувальним вироком суду (наприклад, стягнення 2116,96 грн за почеркознавчу експертизу в справі № 604/387/16-к – член виборчої комісії видала собі бюлетені замість своєї матері;982 гривні 08 копійок за почеркознавчу експертизу в справі № 372/713/16-к – отримання виборчого бюлетеня замість іншого виборця).

Особливості доказування у кримінальних провадженнях, розпочатих за статтею 159 КК України

За даними моніторингу Громадянської мережі ОПОРА, проведеному за результатами притягнення до відповідальності за виборчі злочини на позачергових виборах народних депутатів 2014 року та на чергових місцевих виборах 2015 року, у жодному випадку до суду не передано провадження, відкрите за статтею 159 КК України (порушення таємниці голосування), попри велику кількість зафіксованих фактів фотографування виборчого бюлетеня. Предметом доказування є умисне розголошення змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах. Таким чином, якщо виборець дає свідчення про фотографування бюлетеня з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з умисним розголошенням, неможливе доведення наявності складу злочину.

Особливості доказування у кримінальних провадженнях, розпочатих за статтями 159-1 КК України та 160 КК України

Злочини, передбачені статтями 159-1 (порушення порядку фінансуванняполітичної партії, передвиборної агітації) та 160 КК України (підкуп виборців) характеризуються латентністю їх перебігу. Так, організація схем підкупу, їх фінансування, пошук посередників відбуваються приховано, лише на стадії безпосередньої передачі неправомірної вигоди злочин переходить у публічну площину. Доказовою базою вчинення таких порушень можуть бути покази свідків, а також у випадку вчинення тяжких злочинів проти виборчих прав громадян – негласні слідчо-розшукові дії, такі як аудіо-, відеоконтроль особи (стаття 260 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (стаття 263 КПК України), спостереження за особою або місцем (стаття 269 КПК України), аудіо-, відеоконтроль місця (стаття 270 КПК України), контроль за вчиненням злочину (стаття 270 КПК України), використання конфіденційного співробітництва (стаття 275 КПК України).

Оскільки злочини, передбачені статтею 159-1 та частинами 1 – 3 статті 160 КК України, належать до середньої ступені тяжкості, неможливе проведення негласних слідчо-розшукових дій, таких як аудіо-, відеоконтроль особи (стаття 260 КПК України), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (стаття 263 КПК України).

Неможливість проведення цілої низки негласних слідчо-розшукових дій та ускладнена процедура дозволу на їх проведення призводить до втрати оперативності у пошуках та документуванні доказової бази з даної категорії злочинів.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Слід відзначити, що важкість пошуку доказової бази у розслідуванні виборчих злочинів на тлі значної завантаженості та складнощів у роботі слідчих Національної поліції зумовлена такими факторами:

  • Національна поліція перебуває на стадії реформування, на сьогодні у слідчих відділах працює значно менша кількість працівників, ніж це необхідно для продуктивної роботи.
  • У зв’язку із законодавчою вимогою реєстрації проваджень за всіма заявами і повідомленнями, зменшується роль оперативних працівників та збільшується навантаження на слідчих, оскільки вони повинні опрацювати значну кількість проваджень, які раніше належали до тих, за якими приймалося рішення про відмову у відкритті кримінальної справи (“відмовних матеріалів”), така ситуація вимагає реформування підходів у розподілі роботи та збільшення штату слідчих управлінь, призводить до того, що частина повідомлень, які не містять прямої вказівки на злочин, розглядається за Законом України “Про звернення громадян”.
  • Неможливість Національною поліцією виконувати слідчі дії з 7 листопада (на час виборчого процесу другого туру виборів міських голів у великих містах) до 23 грудня 2015 року через набуття чинності Закону України “Про Національну поліцію” (7 листопада) та відсутність внесених змін до Кримінального процесуального кодексу України про заміну “органів внутрішніх справ” на “органи Національної поліції” у тексті Кодексу. Таким чином, у другому турі виборів міських голів фіксування доказів у день голосування відбувалося лише за співпраці з органами прокуратури.
  • Представники слідчих підрозділів часто відзначають відсутність професійних навичок у розслідуванні саме виборчих злочинів, тактика розслідування яких за своєю специфікою відрізняється від тактики розслідування інших злочинів, розслідування яких найчастіше здійснюється слідчими (злочини проти майнових прав, проти життя та здоров’я та інші).

Таким чином, існує нагальна необхідність у підвищенні кваліфікації працівників Національної поліції щодо тактики розслідування та документування кримінальних правопорушень у сфері виборчих прав громадян.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Фактори, що зумовлюють недостатню ефективність діяльності органів досудового слідства щодо злочинів у сфері порушень виборчих прав:

  • Недосконалість законодавства, що регламентує діяльність органів досудового слідства під час реагування на виборчі злочини (неможливість проведення дій по затриманню злочинця, проведення негласних слідчих (розшукових) дій у більшості виборчих злочинів).
  • Відсутність у слідчих районних, міських відділів та відділень Національної поліції чітких тактик та методик досудового розслідування виборчих злочинів.
  • Диспозиція норм, що встановлюють відповідальність за виборчі злочини, носить бланкетний характер, таким чином недостатня обізнаність слідчих у нормах виборчого законодавства призводить до нерозуміння ними способів вчинення злочинів даної категорії.
  • Неефективність взаємодії суб’єктів виборчого процесу, виборчих комісій та органів досудового слідства.

Заходи у питаннях забезпечення ефективного попередження та розслідування злочинів проти виборчих прав громадян

Заходи, пов’язані з внесенням змін у законодавство:

  • Розширення можливостей проведення негласних слідчих (розшукових) дій у справах про порушення правил фінансування виборчих кампаній (стаття 159-1 КК України) та підкуп виборців (стаття 160 КК України), що передбачатиме необхідність визнання цих злочинів тяжкими або розширення кола злочинів, щодо яких можливе застосування негласних слідчо-розшукових дій на корупційні правопорушення та виборчі злочини, визначені статтями 159-1, 160 КК України.
  • Посилення відповідальності за частиною 1 статті 158-1, частиною 1 статті 159, частинами 1 – 3 статті 159 КК України, частиною 1 статті 160 КК України до позбавлення волі до 3 років для уможливлення застосування у випадку вчинення таких злочинів застосування статті 208 КПК України (затримання порушника на місці представником органу Національної поліції).
  • Розширення права заявника щодо збору і долучення доказів у досудових розслідуваннях щодо злочинів, які посягають на публічний інтерес, у яких відсутній конкретний потерпілий, зокрема злочинів проти виборчих прав громадян. Надання у такій категорії проваджень  прав, притаманних для  потерпілого у кримінальному процесі, заявнику. Необхідно передбачити можливість ознайомлення заявника з матеріалами досудового розслідування та подання доказів не лише під час відібрання пояснень, а на всіх етапах досудового розслідування. Забезпечення можливості окремим громадянам та громадським організаціям подавати докази, оскаржувати закриття у цій категорії проваджень.
  • Визначення на рівні виборчого законодавства, та/або в окремих статтях Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального процесуального кодексу повноважень працівників правоохоронних органів, що здійснюють охорону правопорядку в день голосування та при підрахунку голосів.

Заходи, пов’язані з профілактикою порушень на виборах та підвищенням професійної підготовки слідчих:

  • Затвердження Стратегії та щорічного плану заходів щодо профілактики злочинів проти виборчих прав громадян, які мають бути затверджені спільним рішенням Генеральної прокуратури та МВС України.
  • Затвердження та реалізація щорічних планів заходів щодо підвищення професійної підготовки працівників органів досудового розслідування, органів прокуратури з питань розслідування злочинів проти виборчих прав громадян.
  • Посилення кадрового потенціалу для розслідування злочинів проти виборчих прав громадян шляхом створення методичних центрів на базі Головних слідчих управлінь Національної поліції областей для надання консультацій слідчим, закріпленим за розслідуваннями злочинів проти виборчих прав громадян. Створення на базі центрів можливості для отримання слідчими узагальнених методичних рекомендацій щодо методики розслідування злочинів проти виборчих прав громадян.

Заходи, пов’язані з публічністю та підзвітністю органів досудового слідства у виборчій сфері:

  • Запровадження практики проведення спільних навчань щодо фіксування доказової бази для слідчих та представників моніторингових громадських організацій, що здійснюють спостереження за виборами.
  • Запровадження періодичних практик проведення Генеральною прокуратурою та Головними слідчими управліннями Національної поліції України перевірок обґрунтованості закриття кримінальних проваджень, пов’язаних із злочинами проти виборчих прав громадян.
  • Оприлюднення звітів Генеральної прокуратури та Головного слідчого управління Національної поліції України щодо стану розслідування злочинів, зокрема щоквартальних звітів щодо злочинів проти виборчих прав громадян в доступній для засобів масової інформації та громадян формі в окремому розділі офіційних сайтів Національної поліції України та Генеральної прокуратури України “Звіти про роботу органів досудового розслідування”, який включатиме результати внутрішнього аналізу обґрунтованості закриття відповідних проваджень.

Цей дайджест було розроблено за фінансової підтримки Ради Європи. Висловлені тут думки жодним чином не відображають офіційну позицію Ради Європи.

Читайте також:

Ми у Facebook Ми у Twitterandroid grayOPORA Github

mapa 2015 grey

tvk grey

rada grey

OSBB grey

zhytlo grey 

rada4you g

hotline

bookstore opora grey

© Громадянська мережа ОПОРА 2006-2015