Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду на засіданні 1 червня залишила без задоволення апеляційну скаргу прокуратури на виправдовувальний вирок у справі щодо підкупу виборців кандидатом у депутати Ростиславом Біликом на місцевих виборах 2015 року. Таким чином, вирок Першотравневого районного суду залишився без змін. 

Під час судового засідання прокурор повідомив, що сторона обвинувачення не може забезпечити явку до суду двох ключових свідків у справі, оскільки один із них перетнув кордон України в січні цього року, а інший ще у вересні минулого року. Обидва продовжують перебувати за межами України й по сьогодні. 

Після цього суд ухвалив завершити з’ясування обставин справи у «справі Білика» та перейшов до судових дебатів, в яких прокурор просив суд скасувати вирок Першотравневого районного суду та постановити новий вирок, яким визнати Ростислава Білика винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 160 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі і звільнити його від відбування покарання, встановити іспитовий строк 3 роки та покласти на Білика обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Натомість, обвинувачений та його захисник просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі виправдувальний вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці.

Після завершення судових дебатів, Ростислав Білик виступив із останнім словом: винним себе не вважає та просив суд залишити в силі виправдувальний вирок Першотравневого районного суду м.Чернівці. 

Повернувшись із нарадчої кімнати колегія суддів проголосила ухвалу, якою апеляційну скаргу прокуратури залишено без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м.Чернівці - без змін.

Колегія суддів ухвалила, зокрема, що сторона обвинувачення не надала доказів надання пропозиції, обіцянки виборцям неправомірної вигоди саме Ростиславом Біликом за голосування за нього. Така позиція суду грунтується на тому, що такі докази не було отримані в ході судового розгляду справи, як в суді першої, так і апеляційної інстанції. Доказами в провадженні беззаперечно доводиться вчинення таких дій трьома студентами, які за вироком Шевченківського районного суду 9 листопада 2015 року вже понесли за скоєне кримінально-правову відповідальність. Хоча у вироку щодо студентів і було згадано Ростилава Білика, однак цей вирок базувався на угодах про визнання студентами винуватості. Докази визначені в таких видах вироків  не можуть мати преюдиційного значення (тобто не вважаються вже встановленим для суду фактами, а потребують  доказування). Така позиція судів  узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 19 листопада 2019 року та 22 листопада 2020 року. Оскільки у провадженні проти Ростислава Білика жоден із допитаних безпосередньо в суді першої інстанції свідків не вказав на Білика, як на особу, яка пропонувала їм особисто або через інших осіб гроші в обмін на голосування за його кандидатуру, докази, зібрані органом досудового розслідування не достатні для доведення винуватості Білика у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 160 Кримінального кодексу України. 

Cуд апеляційної інстанції також зазеачив, що твердження прокурора про те, що суд першої інстанції не оцінив всі докази, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду та не встановив порушень кримінально-процесуального закону. Таким чином вирок районного суду підлягає залишенню без змін, як законний та обґрунтований, а в задоволенні апеляційної скарги прокуратури  відмовлено.

«Слід зазначити, що в середовищі фахівців на сьогодні точаться дискусії щодо вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо безпосереднього опитування всіх свідків судом першої інстанції. Практика, з одного боку, засвідчує, що така процедура є гарантією того, що свідчиння не будуть “вибиватися” органами досудового розслідування на досудовій стадії, адже вони не матимуть для суду наперед визначеного значення, саме з такою метою ця норма і  запроваджувалася. З іншого, бачимо ситуацію, коли  нерідко ключові для окремого кримінального  провадження  свідки не з'являються на судові засідання, таким чином не підтверджують в суді свої  покази, що в сукупності з іншими доказами лягали в основу обвинувального акту. У випадку справи Ростислава Білика один зі свідків посилався на втрату пам’яті після дорожньо-транспортоної пригоди, а інші два на постійній основі перебували за кордоном, що унеможливило їх участь у судовому розгляді», - прокоментувала новину старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба

Нагадаємо, «справа Білика» тягнеться з 2015 року. Ознайомитись з нею можна за посиланням https://longread.oporaua.org/sprava_bilyka