Без юридичних змін мільйони українських жінок, які змушені були виїжджати за кордон, втратять можливість балотуватися до парламенту чи на пост президента, навіть попри повернення до України й активну участь у житті держави. І в цьому контексті питання гендерних квот стає другорядним, якщо жінки позбавляються базового конституційного права бути обраними.
«Жінка, яка в кінці лютого 2022 року вивезла дітей і пів року перебувала за кордоном, а потім повернулася до життя в Україні — працює на своїй роботі, платить податки, виконує роль політика — вона вже не зможе балотуватись на перших повоєнних виборах. Адже ценз осілості рахується кожні пів року, і для парламентських виборів він становить 5 років, а для президентських — 10 років», — розповіла Голова правління ОПОРИ Ольга Айвазовська під час конференції ООН в Україні «Голоси українських жінок і молоді за сталий мир в Україні», що відбулася 14 травня в Києві. Захід об'єднав представників громадянського суспільства, міжнародних організацій та органів влади задля обговорення ролі жінок і молоді у побудові миру, відновленні країни та політичних процесах.
Тому, на її думку, питання репрезентативності парламенту лежить вже навіть не в площині кількості жінок там, а в базовому питанні пасивного виборчого права і хто ним буде володіти.
«Якщо у нас першою хвилею у 2022 році виїхало, умовно, 5 мільйонів людей, серед яких з-поміж дорослого населення була абсолютна більшість жінок, то це означає, що всі ці жінки не будуть мати права балотуватися в принципі. І питання про те, якою буде квота, як вона буде захищена, яким буде внутрішній бар'єр стають другорядними, тому що конституційне пасивне виборче право у цих людей, жінок, вже забрано. І коли ми з партнерами проводимо діалоги з парламентарями, то немає розуміння потреби розгляду цього питання. Тут вже є і внутрішній український конфлікт, бо як ми можемо виділити пасивне виборче право чи порушення цензу осілості для жінок, не виділяючи його для чоловіків? А у нас є чоловіки, які зараз не виконують свій громадянський обов'язок, і, відповідно, в повоєнний період частина з них захоче повернутися та балотуватися. Ці люди формально вже не мають права балотуватися, тому що вони теж порушують ценз осілості. Але коли ми не розділяємо певну роль жінки в умовах абсолютної кризи, якою є повномасштабне вторгнення, і питанням її права зважується можливість балотування, наприклад, всім відомого Арестовича, то ми зобов'язані знаходити рішення. Навіть, якщо треба буде виділити один гендер як виключення для послаблення цензу осілості. Це необхідно робити після внутрішнього діалогу», — зазначила експертка.
Також, за її словами, тезу про те, що передбачена гендерна квота не спрацювала, не можна сприймати всерйоз, адже ми ще жодного разу її не застосовували саме на парламентських виборах.
«Я собі уявляю майбутнє, в якому роль жінки є значно більшою, і її голос може бути посилений зараз у період війни. І тоді наступна політична історія перезавантаження влади буде набагато простішою, але промоція голосу жінки сама по собі буде неефективною, якщо цей голос не буде про щось. Цей голос має бути про мир, цей голос має бути про відновлення, цей голос має бути про повоєнну Україну і бачення її розвитку. Тоді він буде ефективним», — підкреслила Айвазовська.
Експертка також підсумувала, що гендерні квоти ми зможемо захистити разом з міжнародними партнерами, але нам точно треба захистити пасивне виборче право. Адже це – дискусія саме всередині суспільства, чи мають право люди, які поїхали з країни й не страждали з усім суспільством у найтяжчий період, представляти свій народ.