Сергій Подгорний -  голова парламентського підкомітету з питань виборчого законодавства та об'єднань громадян та член новоутвореної Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питання підготовки проекту Закону України про вибори народних депутатів України. Депутат розповів про свої враження від роботи комісії та поділився думками щодо перспектив виборчої реформи.

- Виборчі законопроекти розглядалися в парламенті дуже поспішно, без висновків відповідних правових комітетів. З великими труднощами нам вдалося провести комітетські слухання по закону. І тому я не вважаю, що утворення Тимчасової спеціальної комісії з питання підготовки законопроекту про вибори народних депутатів України – це компроміс. Це камуфляж, яким прикривається влада. Комісія зібралася на перше засідання четвертого листопада, вирішили організаційні питання. І я вважаю, що голова комісії Руслан Князевич чітко поставив питання: завдання комісії – випрацювати новий проект закону. Часу небагато, тому він сказав: давайте візьмемо те, що є: є діючий закон про парламентські вибори, є закон про вибори президента, є закон про місцеві вибори. Крім того, є ті 13 законопроектів, які нещодавно відхилили Верховна Рада (насправді, їх ніхто не вивчав, на профільному комітеті їх не розглядали), і, нарешті, є законопроект, поданий нібито від президента. Почнемо з аналізу діючого закону, подивимося, чи доцільного його змінювати радикально, чи можна змінити позиції, на які вказувала Венеціанська комісія свого часу (включаючи введення відкритих списків). Але представники більшості не прагнуть нічого аналізувати. Вони пропонують «не товкти воду в ступі» й швидко ставити на голосування їх законопроект. Ми розуміємо, який склад комісії – 5 на 7 (БЮТ та НУНС мають лише 5 представників). Більшість хоче цією комісією просто прикритися, провести її так само, які розглядали виборчі законопроекти в комітеті держбудівництва. Знову дуже похвалять законопроект Юрія Ключковського. Раніше на засіданні комітету депутат Демчишен від Партії регіонів сказав: «Це дуже гарний закон, доцільний, ми б його підтримали, але…» В результаті комітет схвалив проект Єфремова. Те саме планується зробити і в комісії. Ми можемо направляти багато поправок, але якщо машина голосування запущена (а вона запущена), то з цим важко щось зробити. Крім того, я не знаю, яким треба бути фахівцем, щоб напрацювати такий складний законопроект за два тижні, які виділили комісії. Чому лише два тижні дали? Це пов’язане з датою 19 грудня (Саміт Україна-ЄС – ред.). Тому намагаються все робити швидше. Деякі речі ми встигнемо зробити, опозиція готова на компроміс, вона вже підготувала поправки. Але великого оптимізму, повірте, немає. Може бути і такий варіант, що за основу приймуть нормальний законопроект, а потім з’являться поправки, які все змінять. І тоді влада скаже – було широке обговорення, працювала група в парламенті й все відбулось демократично. Тільки радикальна масова суспільна думка може направити цю роботу в дійсно демократичне русло. Якщо ж суспільство та європейські експерти будуть мовчати, то нічого не буде. Моя ж думка така – якщо сьогодні вже склалася така ситуація, то краще відшліфувати діючий закон про вибори, ввести відкриті списки, а новий фундаментальний закон в рамках виборчого кодексу розробляти й примати цією Радою, але вже на наступне скликання.

- Чи можливо за діючим законом провести чесні демократичні вибори?

- Можливо. Там тільки треба було б виправити розділ про списки виборців. Можливо, також врахувати думку суспільства й увести відкриті списки. Або виписати голосування за відкриті списки (це можна зробити технологічно), або ж відкрити процедуру формування списків, щоб виборці знали, як формуються списки й могли впливати на них під час проведення районних чи обласних конференцій, через внутрішньопартійне голосування. Відповідні механізми є.

- Озвучувались думки про те, що технологічно відкрити списки зараз неможливо, через можливий розмір бюлетенів.

- Навпаки, бюлетень за такої системи – дуже маленький. Там зазначена тільки назва виборів, номери округу та дільниці, а потім написано: «Голосую за партію №…» й трафарет (як на конвертах в частині, де йдеться про поштовий індекс), куди вписується номер партії, за яку голосує виборець. Ще нижче написано: «Із списку цієї партії обираю кандидата №…» Враховуючи, що законопроект передбачає регіональні списки, кількість кандидатів буде близько 20. І все. Тобто, бюлетень дуже короткий. Інша справа, що на дільницях треба буде попрацювати, щоб були плакати з усіма списками. Все технологічно можливо, потрібна політична воля самого президент. Якщо він скаже – парламент проголосує.

- Чи є в «законопроекті Єфремова» процедурні моменти, які можна використовувати для протидії фальсифікаціям?

- Ні, там весь закон виписаний таким чином, що вибори стануть суцільною фальсифікацією. Уявіть, в законі немає норми, за якою виборча комісія в кінці дня після завершення голосування інформує окружну комісію, а та ЦВК – про кількість виборців, які взяли участь у голосуванні. Ми завжди знали про активність виборців одразу після закінчення голосування. Більше цього не буде. Чому, для чого це зроблено? Щоб по мажоритарних округах можна було фальсифікувати. Чому є норма про те, що списки виборців подаються одразу на дільничну виборчу комісію, а не на окружну комісію? Тобто, ми не будемо навіть знати кількості виборців в округах. Є неоднозначна норма про протоколи. Дільнична комісія заповнює лише 4 протоколи: один в ЦВК, один в окружну комісію, один «в справу» й останній вивішується на стенд. І все, член комісії не може отримати протокол. А якщо немає протоколу, то неможливо оскаржити рішення на дільниці. Є проблеми й з визнанням виборів недійсними – їх можна визнати такими на дільниці, а в окрузі – не можна. Якщо в окрузі, наприклад, 100 дільниць й на 70 переміг кандидат від влади, а в 30 – кандидат від опозиції, то в цих 70 «опозиційних» дільницях можна визнати вибори недійсними й переможе кандидат від влади. Питання ж про визнання виборів недійсними дуже суб’єктивне. Тут можуть використовуватися різні скарги, як це нещодавно відбулося на місцевих виборах в Броварську районну раду. Там однією з причин визнання виборів недійсними стало «погане освітлення на вулиці». Нібито виборці через це не могли прийти й проголосувати! Та в нас 90% сіл не мають вуличного освітлення. В такому випадку потрібно останні вибори президента визнавати недійсними.

- Чи є зараз у більшості консенсус щодо виборчого закону?

- Це справа більшості. Але враховуючи, що законопроект від комуністів підписав Адам Мартинюк, від фракції Литвина Ігор Шаров, від групи «Реформи заради майбутнього» Ігор Рибаков й від Партії регіонів Олександр Єфремов, то принаймні на момент внесення законопроекту від влади в парламент такий консенсус у більшості був.

- Навіщо ж створили тимчасову парламентську комісію щодо виборів?

- Думаю, президент просто боїться, що 19 грудня йому можуть показати вже не жовту, а червону картку, й видалити з поля Європи. Тому й робляться відповідні кроки. Адже ж в рішенні Європарламенту чітко вказано, що парламентські вибори мають відбутися по закону, де враховані рекомендації Венеціанської комісії. Тому президенту треба зробити хоча б вигляд того, що щось в цьому напрямку робиться. Але в мене щодо цього дуже песимістичний настрій. Не думаю, що комісія зробить щось радикальне. Вона може врахувати 5-10% пропозицій опозиції й цим провладні політики прикриються - нібито до думки опозиції вони також дослухалися.

Бесіду вів  В’ячеслав  Шрамович (Лабораторія   законодавчих ініціатив)