Як змінювалося партійне представництво в Полтавській міській та обласній радах

В умовах повномасштабної війни Полтавська обласна рада працює стабільно. Її керівництво не змінювалося з моменту обрання, існує широка коаліція. Водночас є ознаки внутрішніх конфліктів, які не виносять на широкий загал. Партійне представництво суттєво не змінилося: з’явилася група позафракційних, а представники забороненої “ОПЗЖ” сформували депутатську групу “За Полтавщину”. 

Міська рада — повна протилежність обласній. Із самого початку каденції триває протистояння між правлячою коаліцією та опозицією. За останні пів року змінилося вже три керівники міста. Після судового вироку в березні 2023 року відсторонили обраного міського голову, а в липні обрали нового секретаря міськради — в.о. мера. 

Міська рада багата й на спроби відкликання депутатів. Помітною в цьому стала міська ТВК, котра, як виявилося, може блокувати партійні рішення своїм неголосуванням. Нині в депутатському корпусі налічується 41 народний обранець — територіальна виборча комісія відмовилася вводити до складу ради нового депутата від “ОПЗЖ”. 

Водночас партійне представництво у радах стабільне. Партії, які мали успіх на виборах 2020 року, залишаються в тому самому кількісному складі або близькому до нього. Втім, не пережили початку війни фракції партії “ОПЗЖ”. Якщо в міській раді її депутати стали позафракційними, то в обласній вони сформували власну депутатську групу. 

Полтавська обласна рада: спокій і стабільність

Особливістю Полтавщини є сильна позиція умовно регіональних політичних сил, представники яких потрапили в місцеві ради різних рівнів. Перш за все йдеться про партії “Довіра” і “Рідне місто”.

“Довіра” отримала найбільше мандатів у Полтавській області. Від цієї партії обрано 366 депутатів різних рівнів та 20 голів територіальних громад (ТГ). Однойменну депутатську групу у Верховній Раді очолює самовисуванець від Полтавщини Олег Кулініч, який був №1 у списку “Довіри” до Полтавської обласної ради. 

Громади, головами яких стали представники “Довіри”, сконцентровані на півночі та в центрі області (Миргородський і Лубенський райони). Виборчий округ Олега Кулініча №147 охоплює частину цих територій. Навколо найбільших міст — Полтави і Кременчука — “Довіра” не здобула жодної посади голови ТГ. 

Джерело: пресслужба партії “Довіра” 

Президентська партія “Слуга народу” провела 231 депутата та 6 голів ТГ в області, “За майбутнє” — 243 депутати і 7 голів громад. “Рідне місто” здобуло 203 депутатські мандати й 3 посади голів ОТГ. 

До Полтавської обласної ради пройшли представники 7 політичних партій. Відсутність переваги в однієї з політичних сил створила умови для пошуку компромісу під час формування керівництва та більшості. 

Таблиця. Результати виборів до Полтавської обласної ради у 2020 році

На першій сесії депутати 71 голосом обрали головою облради Олександра Біленького (“Довіра”). Він займав цю посаду і в попередній каденції, пройшовши від “Блоку Петра Порошенка ‘Солідарність’”. Тоді обрати голову обласної ради вдалося лише з четвертого разу. 

Кількість посад заступників голови облради збільшилася з 2 до 4. Ними стали Олександр Лемешко (“Слуга народу”), Олексій Чепурко (“Рідне місто”), Лілія Руроєва (“Європейська Солідарність”), Олег Бєлоножко (“Батьківщина”). 

Посади голів постійних комісій отримали всі партії, крім “За майбутнє”. Представники “ОПЗЖ” очолили 3 комісії, “Слуги народу” та “Батьківщини” — по 2, “ЄС”, “Довіри” і “Рідного міста” — по 1 комісії. 

Партійне представництво в обласній раді стабільне. На 2 депутати зменшилися фракції “Слуга народу” та “Батьківщина”. У березні 2022 року припинила існування фракція “ОПЗЖ”, на базі якої утворилася депутатська група “За Полтавщину”. Інші фракції залишилися у тому ж кількісному складі, що й у 2020 році. 

Група позафракційних обранців представлена перш за все колишніми депутатами від “ОПЗЖ” (5 осіб), 2 представниками “Батьківщини” та 2 “Слугами”. Позафракційним є й Руслан Богдан, колишній народний депутат від “Батьківщини”. До обласної ради він потрапив під номером 1 за списком тієї ж партії. Обраний від “Слуги народу” Олександр Смірнов очолював відповідну фракцію в обласній раді, але в липні 2021 року його виключили  з неї. 

Можемо констатувати, що в Полтавській обласній раді існує широка коаліція, серйозних конфліктів немає, керівництво ради не змінювалося з моменту обрання. Водночас у публічному просторі відбуваються події, що свідчать про внутрішні суперечності. 

У грудні 2022 року голова облради порушив питання про непродовження контракту з головним лікарем Полтавської обласної клінічної лікарні. Проти подібної ініціативи висловилася частина депутатів, з’явився лист від колективу лікарні, інформація розійшлася у медіа. Врешті, головлікарю продовжили контракт до завершення воєнного стану. 

Інша конфліктна ситуація виникла навколо опалення в місті Кременчук. Росіяни зруйнували Кременчуцьку ТЕЦ, яка забезпечувала близько 70% потреб другого за населенням міста області. Забезпечення опалення лягло на ПОКВПТ “Полтаватеплоенерго”, тарифи якого вищі. У жовтні 2022 року ТЕЦ передали у власність області, а взимку міська влада Кременчука почала вимагати зменшити тарифи. В липні 2023 року депутати Кременчуцької міськради звернулися з проханням передати ТЕЦ у власність НАК “Нафтогаз України”. 

Депутати, які представляють Кременчук в обласній раді, виступили за зниження тарифів. Наприклад, Іван Москалик наполягав на розрахунку тарифів окремо для кожної громади. Цей депутат є водночас заступником кременчуцького міського голови та директором Департаменту житлово-комунального господарства міста. 

У травні 2023 року ВО “Батьківщина” провела конференцію обласного осередку, на якому ухвалила рішення відкликати 7 депутатів, зокрема 3 — з обласної ради. Відкликані обранці пов’язують таке рішення партії з конфліктом із головою фракції “Батьківщина” Сергієм Бєлашовим. Останній пояснив відкликання депутатів із тим, що вони голосували всупереч партійним завданням і не відвідували сесії. 

Станом на серпень 2023 року один з відкликаних обранців, Дмитро Кравченко, який також є заступником кременчуцького міського голови, залишається в обласній раді. Сам депутат заявляв, що його відкликання пов’язане з голосуванням щодо тарифів “Полтаватеплоенерго” для міста Кременчук. 

До речі, сам Сергій Бєлашов фігурує у справі про можливі махінації під час закупівель газу для потреб “Укрзалізниці”. А на судове засідання в його справі прибула лідерка партії Юлія Тимошенко з кількома народними депутатами. 

Партія “Слуга народу” у травні 2023 року відкликала депутатів Олександра Смірнова й Олександра Руденка. Втім, вони досі залишаються у раді як позафракційні. 

Три керівники, затягування відкликань і нестійкі коаліції: Полтавська міська рада

Полтавська міська рада значно багатша на конфлікти, ніж обласна. У 2023 році відбулося переформатування коаліції, відсторонення міського голови, усунення секретаря міської ради та обрання нового в.о. керівника ради. 

У 2020 році до міської ради потрапили 7 політичних партій. Найбільше голосів отримала партія “За майбутнє”, від якої балотувався й Олександр Мамай, колишній міський голова та головний фаворит “мерських” перегонів. 

Серед новообраних депутатів виявилося чимало досвідчених політиків. Так, пройшов Сергій Каплін, колишній народний депутат від Полтави. Партія його імені отримала 4 мандати, як і “ОПЗЖ”. 

Юрій Бублик, також колишній народний депутат, балотувався від “Свободи”. 

Під першим номером партії “Рідне місто” до ради потрапив Олександр Удовіченко, колишній голова Полтавської ОДА (2010–2014) і депутат обласної ради (2006–2020).  

Дещо неочікуваною стала відсутність серед переможців “Батьківщини”. Напередодні виборів міський осередок партії очолив Андрій Матковський, міський голова Полтави у 2006–2010 роках. У 2015 році він пройшов до міської ради від “БПП ‘Солідарність’”. 

До другого туру виборів міського голови потрапили Олександр Мамай, колишній мер, якого у 2018 році депутати відсторонили від посади, та Сергій Іващенко, місцевий підприємець і забудовник. На повторному голосуванні 22 листопада 2020 року переміг Олександр Мамай (51,48%), утретє ставши міським головою. 

Таблиця. Результати виборів до Полтавської міської ради у 2020 році

Однозначної переваги в міській раді не отримала жодна партія, тож виникла різні політичні сили були змушені домовлятися між собою. 

Навколо міського голови сформувалася коаліція, до якої фактично ввійшли “За майбутнє”, “ОПЗЖ”, “ЄС” та “Партія простих людей Сергія Капліна” (ППЛ). В опозицію перейшли “Свобода”, “Рідне місто” й частина “Слуги народу”. Зазначимо, що всередині “Слуг народу” ще на етапі встановлення результатів виборів намітився розкол. 

Секретарем міської ради обрали Андрія Карпова (“ЄС”), відомого як блогер Андрій Полтава. За його кандидатуру проголосували “За майбутнє”, “ЄС”, “ОПЗЖ”, “Партія простих людей” і частина “Слуг народу”. 

Нині ж кількісний склад політичних сил залишається майже незмінним. У травні 2022 року припинила діяльність фракція “ОПЗЖ”, депутати від якої стали позафракційними. 

Наразі депутатський корпус міської ради нараховує 41 обранця через відмову ТВК обрати нового депутата від “ОПЗЖ” до міської ради. 

Зміна депутатського корпусу відображає політичну боротьбу всередині міської ради. Ключовою видається роль міської ТВК, яка перетворилася на політичний інструмент. Затягування розгляду рішень (неголосування) дозволяє нівелювати партійний вплив на депутатів. Наприклад, процес відкликання депутата від ВО “Свобода” тривав близько року і без втручання ЦВК міг би розтягнутися на довше. Відкликання ж депутата від “ППЛ” зайняло менше двох місяців. 

Складання повноважень

Складання повноважень міська рада також погоджує повільно. Скажімо, Віктор Чміль, обраний від “ОПЗЖ”, написав заяву про складення повноважень у грудні 2021 року, але  міськрада прийняла її лише в березні 2023 року. Полтавська міська ТВК відмовила партії в обранні наступного за черговістю кандидата, аргументуючи це забороною діяльності “ОПЗЖ”. 

У березні 2023 року склав мандат Сергій Гонтовий (“За майбутнє”), якого замінив Максим Медведєв, начальник управління капбудівництва Полтавської міської ради. Компанії Гонтового потрапили в низку скандалів, пов’язаних із прибудовами до історичних будівель та пожежею у центрі міста. 

У квітні 2023 року заяву про складання повноважень написала Марина Пілатова (“Слуга народу”), але депутати досі відмовляються проголосувати за неї. Цікавим є контекст ситуації: у 2020 році всередині партії відбувся конфлікт навколо одного з мандатів. За депутатство на одному окрузі змагалися В’ячеслав Тютюнник і Марина Пілатова, яка й перемогла. Тепер же замінити депутатку може її колишній опонент. 

Окремо слід згадати про зміну депутата від ВО “Свобода”. Замість Юліана Матвійчука, який помер у госпіталі внаслідок важкого поранення на фронті, до міської ради увійшов Тарас Синяговський. Міська ТВК приняла відповідне рішення лише з другої спроби — через відсутність кворуму. 

Сага про відкликання

Окрема епопея пов’язана з відкликанням Юрія Бублика. Колишній нардеп пройшов до міської ради від ВО “Свобода”, очоливши першу десятку та будучи кандидатом на посаду міського голови. У травні 2021 року депутат вирішив перейти до фракції “ЄС”. Це не перша “втеча” Юрія Бублика — будучи обраним від “Свободи” по округу №145, у 2016 році він увійшов до парламентської фракції “Блок Петра Порошенка”, але покинув її вже через рік. 

У грудні 2021 року “Свобода” вирішила відкликати Юрія Бублика, однак ТВК не проголосувала за відповідне рішення через помилку в поданих документах. У лютому члени ТВК також відмовилися голосувати за обрання нової депутатки від ВО “Свобода” Оксану Лазаренко. Вона подала заяву до суду. В жовтні 2022 року комісія знову зібралася на засідання, але знову не змогла проголосувати. 

18 листопада ЦВК зобов’язала Полтавську міську ТВК не пізніше 5 грудня виконати рішення суду. Неочікувано замок до кабінету ТВК в приміщенні міської ради замінили невідомі особи, тож двері довелося зламувати. Втім, за відкликання Бублика знову не проголосували. 

Лише 3 грудня ТВК спромоглася проголосувати. 23 грудня 2022 року, майже за рік після рішення “Свободи” про відкликання, Оксана Лазаренко замінила Юрія Бублика. 

У грудні 2022 року “ППЛ” вирішила відкликати Ігоря Кислова. Сам депутат заявив, що причиною стало його небажання бути “посіпакою” міського голови Олександра Мамая.  Тут ТВК діяла набагато швидше. У січні 2023 року Кислова відкликали, і його замінила Олена Денисенко. 

Вже в квітні з’явилася інформація про ініціювання відкликання ще двох депутатів “Партії простих людей” — Олександра Артеменка й Олени Денисенко (тієї самої, яка пройшла до ради замість Ігоря Кислова). Втім, на серпень 2023 року обранці залишаються зі своїми мандатами. 

У 2022 році відбулася спроба відкликати й двох депутатів від “ОПЗЖ”. Партійна конференція прийняла рішення відкликати Євгена Момонта і Тетяну Годяк, а тодішній нардеп Ілля Кива представив їх заміну. Обох депутатів виключили з партії ще влітку 2021 року. Однак обласна організація партії заявила про неможливість відкликати депутатів через відсутність рішення Стратегічної ради політичної сили. Процес застопорився, а 24 лютого почалася повномасштабна війна. 

Додамо, що восени 2021 року партійна конференція на Полтавщині підтримала звернення до керівництва про виключення нардепа Іллі Киви з партії. 

Хто за старшого

За останні пів року в Полтаві тричі змінювалося керівництво міста. До весни 2023 року політичне протистояння загострювалося, однак в опозиції не вистачало голосів. Завдяки втручанню центральних органів влади міського голову Олександра Мамая відсторонили. 

Друга ж зміна керівництва, що відбулася через 5 місяців, свідчить, що боротьба різних груп триває. В липні 2023 року посада секретаря міської ради (фактично в.о. міського голови) перейшла від Андрія Карпова (“ЄС”) до Катерини Ямщикової (“Слуга народу”). Після початку війни в медіа неодноразово порушували питання про введення в Полтаві військової адміністрації, що могло стати способом відсторонити Олександра Мамая. 

Наприкінці 2022 року Олександр Мамай став фігурантом одразу двох справ — щодо поширення інформації про українських військових та щодо працевлаштування до міського комунального підприємства двох жінок, які фактично виконували роботу домогосподарок за місцем проживання міського голови. 2 березня 2023 року суд оголосив вирок у справі “домогосподарок Мамая”, а сам мер пішов на угоду зі слідством. Про цю ситуацію в міській раді ОПОРА писала раніше. 

Тоді в.о. міського голови став секретар міської ради Андрій Карпов (“ЄС”). Однак політична криза  тривала, і зібрати сесію міськради не вдалавалося. Звинувачення в зриві сесії лунали і в бік начальника Полтавської ОВА. 

Фактично утворилися дві групи депутатів, жодна з яких не мала змоги повноцінно контролювати владу. Ядром першої стали “Слуга народу”, “Рідне місто” та “Свобода”, інша склалася із “За майбутнє” та “ЄС”. 

У травні депутати від “Слуги народу”, “Рідного міста” та “Свободи” скерували Андрію Карпову вимогу скликати сесію, на якій мали розглянути питання про припинення повноважень секретаря. Засідання не відбулося через відсутність кворуму. 

На фоні кризи пресслужбу Полтавської міської ради очолює депутат від “ЄС”, священник-блогер із ПЦУ Олександр Дедюхін. Частина медіа згадували про його скандальні висловлювання.

Поступово почала оформлюватися нова коаліція з партій, що раніше ворогували між собою, — на сесії 23 червня разом голосували депутати від “За майбутнє”, “ЄС”, “Рідне місто”, колишнього “ОПЗЖ” і частина “ППЛ”. У червні ж з’явилася інформація про переговори між партіями, і кандидаткою на посаду секретаря названо Катерину Ямщикову (“Слуга народу”). 

Особливістю нинішній сесій міськради є невелика кількість питань, які виносять на розгляд. Наприклад, того ж 23 червня було заплановано 10 питань, на сесію 6 липня винесено 4. Натомість у “спокійний” час порядок денний може містити більше 100 пунктів. Вірогідно, такий підхід дозволяє забезпечити прийняття хоч якихось рішень. 

У липні питання переобрання секретаря міської ради знову постало на порядку денному. Вимогу про скликання сесії підписали депутати “За майбутнє”, “Рідного міста”, “Свободи”, частина “Слуг народу” та колишні представники “ОПЗЖ”.  

Неочікувано виявилося, що цей лист зник із Полтавської міської ради. Її секретар Андрій Карпов тоді перебував у відрядженні в Болгарії. 

Повернувшись в Україну, Карпов скликав позачергову 37-му сесію на 28 липня, не внісши на порядок денний питання про зміну секретаря міської ради. Натомість 26 депутатів вирішили провести ще одну позачергову сесію того ж 28 липня. Таким чином, 28 липня у Полтаві відбулося дві позачергові сесії міської ради — о 10-й годині відбулася 37-ма сесія, об 11-й годині — 38-ма.

На першу по черговості сесію зареєструвалося двоє депутатів — секретар міської ради Андрій Карпов (“ЄС”) та керівник пресслужби Олександр Дедюхін (“ЄС”). 

На наступній сесії цього ж дня Катерину Ямщикову (“Слуга народу”) обрали секретарем міської ради. На сесії не було “Свободи” та більшості депутатів від “ЄС”. 

Як бачимо, процес формування нової коаліції у міській раді завершився. До неї ввійшли “За майбутнє” (нагадаємо, що від неї балотувався колишній міський голова Олександр Мамай), “Рідне місто”, “Слуга народу”, “ППЛ” та позафракційні депутати. Втім, про стабільність влади говорити ще рано. Нова більшість лише почала працювати, і головним викликом для неї стане узгодження інтересів різних сторін.