Не менше 10 тисяч цивільних маріупольців знаходяться у фільтраційних тюрмах різного рівня. Зараз на тимчасово окупованих територіях абсолютно всі люди зобов’язані пройти цю фільтрацію. Та наразі ця репресивна практика фігурує як фонова й остаточно не засуджена на рівні міжнародної спільноти. Про це аналітики ОПОРИ та запрошені експерти говорили під час традиційної щопонеділкової онлайн-дискусії «Окуповані» 27 червня.
За словами старшого аналітика ОПОРИ Олександра Клюжева, на давно окупованій території Донбасу основною темою в інфопросторі були активні бойові дії, зокрема в Сєвєродонецьку, Лисичанську та інших містах. «Після спланованого відходу українських Збройних сил з Сєвєродонецька представники окупаційних адміністрацій активно повідомляли про створення так званих нових органів влади в цьому українському місті. Це було фактично в центрі їх пропагандистської діяльності», - Олександр Клюжев. Серед інших подій на окупованих територіях Донеччини та Луганщини, відзначає аналітик, є посилення механізму репресій. Вони скопіювали на рівні свого псевдозаконодавства напрацювання росії щодо відповідальності за фейки. «Тепер для всіх громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, передбачена кримінальна відповідальність за поширення тієї інформації, яка не подобається окупанту. Тобто, тут маховик репресій ще більш посилюється в умовах, коли всі неприйнятні методи до наших громадян і так там застосовуються», - Олександр Клюжев. За словами аналітика, ще однією важливою темою були псевдосуди над українськими військовополоненими, які є іноземними добровольцями. І це вийшло навіть на високий політичний рівень коментування в росії. «Так все виглядає, що в умовах шантажу російською федерацією цивілізованого світу, цей цивілізований світ має дати якусь консолідовану відповідь на спроби «торгувати» долею громадян і долею військовополонених», - Олександр Клюжев.
Станіслав Мірошниченко, журналіст Медійної ініціативи за права людини, зазначає, що з точки зору міжнародного гуманітарного права не існує такого поняття як «фільтрація». Натомість те, що в цьому контексті відбувається на окупованих територіях, має певні ознаки інтернування. Це коли окупаційна влада вчиняє певні дії до громадян, які, на її думку, становлять небезпеку для цієї окупаційної влади. «Для цього мають бути абсолютні підстави, тобто 100% ці люди мають становити загрозу. Очевидно, що цього немає, адже це розповсюджене явище. Так, якщо на початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України це мало такий несистемний досить характер, перевірки відбувалися досить хаотично, але вони все одно були, то тепер це вибудувана система і вона діє абсолютно на всіх окупованих територіях», - Станіслав Мірошниченко. Експерт зазначає, що ці фільтраційні процеси це не якесь явище, яке з’явилося лише зараз. Це відбувалось з 2014 року, зокрема, відома «Ізоляція», де люди проходили таку фільтрацію. «Зараз на тимчасово окупованих територіях абсолютно всі люди зобов’язані пройти цю фільтрацію. От скільки там мільйонів людей, українців, є, вони всі зобов’язані. Без цієї фільтрації людина не може пересуватися територією в межах населеного пункту. В неї мають бути два документи: 1) довідка про проходження цієї фільтрації, 2) про те, що людина дактилоскопована – в неї взяли відбитки пальців, відбитки долонь», - Станіслав Мірошниченко.
За його словами, офіційно українська влада підраховує, що в росію вивезено фактично більше 2 млн українців, в т.ч. більше 300 тисяч дітей. Експерт припускає, що така масовість фільтрації є реакцією з огляду на відчутний спротив українців на новоокупованих територіях. «Очевидно, що головна мета, яку переслідує російська федерація, це перевірити людей на лояльність до окупаційної влади», - Станіслав Мірошниченко. На думку експерта, люди, які не проходять фільтрацію, потрапляють у руки ФСБ, проходять через псевдосуди і потрапляють до обмінного фонду. Зокрема, коли частина територій на Півночі країни була окупована росією, вони також хапали цивільних людей та переодягали їх у військову форму або якось інакше імітували приналежність людини до військових. «Я хочу наголосити, що для росії немає різниці це цивільна особа, або військова. Вони всіх називають військовими саме для обмінного фонду», - Станіслав Мірошниченко. За його словами, наразі точно визначено 22 місця фільтраційних таборів. І в них люди можуть перебувати тижнями чи місяцями. Він також розповів, що практики фільтрації можуть відбуватися і на території росії. Зокрема, якщо ФСБ на кордоні щось не подобається, вони викликають поліцію, звинувачують людину в непокорі, відправляють її до суду, який присуджує певний термін. Весь цей час людина може перебувати у підвалі, і весь цей час може зазнавати катувань від ФСБ. Поліція ж просто слідкує, щоб людина відсиділа свій термін. Якщо наприкінці цього терміну людину ведуть на поліграф і вона його проходить, то її можуть випустити. Що відбувається з людьми, яким ФСБ не призначає поліграф – невідомо.
Юлія Пустовіт, жителька міста Рубіжне на Луганщині, поділилась власним досвідом проходження фільтрації. Головна порада від неї – нікому не віддавати документи та нічого не підписувати. За її словами, її родину та ще одну родину з Рубіжного представники так званої «лнр» автівкою вивезли до Старобільська. Звідти потягом десь з 200 людьми довезли до кордону з росією в Мілове. Там могли дуже довго допитувати і перевіряти по 12-20 годин, особливо чоловіків. Потім вони доїхали до Воронезької області, де їх на добу поселили в школі дитячої творчості, а потім відправили до Санкт-Петербурга. Юлія через соцмережі й київських волонтерів знайшла людину, в якої можна було зупинитись на добу, і яка допомогла потім машиною дістатися до Івангорода, що на кордоні з Естонією. Загалом її родина діставалася Естонії впродовж 5 днів. Юлія каже, що найбільше й найчастіше її допитували саме в Санкт-Петербурзі. Їй доводилось дуже багато брехати. Також допитували її дітей. «Люди добрі, тікайте з тої росії. Там страшно. У мене знайомих завезли на Сибір й забрали документи», - Юлія Пустовіт. Вона також розповідає, що в Рубіжному у людей, особливо в молоді, відбирали паспорти, щоб вони нікуди не виїжджали. Також про виїзд можна було домовитись за хабар у $100 – це перетворилось вже на локальний бізнес. Під час фільтрації її питали чи служить хтось із рідних, чи є вона військово зобов’язаною, чи є політики серед родичів, питали про ставлення до української мови, наскільки вона нею спілкуєтесь, чи задоволена, що людей на Донбасі заставляли говорити українською. «Хоча нас ніхто не заставляв, у нас було право вибору – хто як хотів, так і спілкувався. Росія думає, що Донбас заставляли розмовляти українською мовою. Вони нас звільняють від України», - Юлія Пустовіт.
Петро Андрющенко, радник Маріупольського міського голови, вважає, що єдина ціль фільтрації – убезпечити окупаційний режим. Тобто, знайти всі можливі точки опору, знайти потенційно не благонадійних та небезпечних осіб на окупованих територіях, таким чином, убезпечити подальше функціонування режиму. За його словами, процесом фільтрації загалом керують ФСБ. Спочатку перші допити людей як складова фільтраційної процедури у фільтраційних пунктах здійснювались МГБ так званої «днр» разом із ФСБ. Зараз це здебільшого віддано вже на відкуп колаборантів: поліцейських, які перейшли на той бік, поліцейських, які приїхали з Донецька. Сама процедура дещо пом’якшала. «Ми маємо розуміти, що в Донецьку серед колаборантів немає людей, які приймають будь-які рішення. Будь-яка колабораційна влада не має значення, починаючи з Пушиліна і закінчуючи найнижчим рівнем солдата в окопі – це людина, яка просто виконує російську волю. Ніхто не має навіть поля для маневру», - Петро Андрющенко.
За даними Генеральної прокурорки України Ірини Венедиктової, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей створено понад 200 постійних або тимчасових місць утримання не тільки військовослужбовців, але й цивільних громадян, волонтерів, журналістів. «Порядка 10 тисяч маріупольців знаходиться по різного роду тюрмах фільтраційних різного режиму. Це йдеться і про колонію, яка розташована в Козацькому та Безіменному, і про тюрми безпосередньо в СІЗО Донецька та Макіївки. Тобто, десь не менше 10 тисяч цивільних маріупольців знаходяться у фільтраційних тюрмах різного рівня», - Петро Андрющенко. Він також зазначає, що від фільтрації немає імунітету ані за статтю, ані за віком, ані за поглядами. Вимога 100% фільтрації в місті Маріуполі виконується. Зрозуміло, що певний імунітет мали організатори – ті, кого ми називаємо російськими колаборантами до того як очолили. «Майже всі пройшли фільтрацію. Мабуть що не пройшли фільтрацію люди, які відкладали це питання на певний час зі зрозумілих нам причин, і люди, для яких це проблема чисто фізіологічно – літні люди, кому важко поїхати. В принципі, до літніх, до пенсіонерів там геть інше ставлення насправді – воно взагалі м’яке, ніхто особливо їм питань не задає під час самої фільтрації здебільшого. А так можна казати, що все населення Маріуполя вже майже 100% пройшло фільтрацію. Люди, які не профільтровані, це випадки, скоріше виключення», - Петро Андрющенко. За його словами, перший перелік небажаних осіб по Маріупольському району було складено ФСБ. Такі списки активістів буди ще з 2015-2016 року. Потім були списки, складені колаборантами – комунальники, медики, вчителі, місцеві політики. Також є практики доносів та арештів як методів боротьби з власниками бізнесів з метою подальшого «віджимання» цих бізнесів. Наприклад, така практика є в Урзуфі з боку колишнього голови місцевої ради часів Януковича.
Щодо впливу міжнародних організацій на ситуацію Петро Андрющенко висловлює власну думку: «Коли ми кажемо про міжнародні організації з точки зору Маріуполя, в мене завжди виникає питання таке дуже зле – вони взагалі існують в принципі далі, чим на папері? Те, що стосується фільтрації, давайте без емоцій, без критики, просто про реалії. Я думаю, кожен може зробити висновки сам. Я просто буду наводити факти – це краще за будь-яку емоцію. Евакуація з «Азовсталі» цивільних осіб. Всі цивільні особи, які були евакуйовані з «Азовсталі» пройшли фільтрацію. В пункті проведення фільтрації були присутні і ООН, і Червоний хрест. Не хочу далі заходити. Велика наша журналістська спільнота і ОПОРА в тому числі, я думаю, дуже легко зараз подивиться, скільки людей вийшло з «Азовсталі», а скільки доїхало до території, контрольованої Україною. І, в принципі, це відповідь, втручається чи не втручається, як вони впливають на фільтраційні процеси міжнародні організації, на очах яких це проходить. Тому, це не офіційна думка, маю як громадянин на неї право мабуть, але після того, як Червоний хрест відкрив табір для біженців з Маріуполя на території Ростовської області, після того, як пройшла евакуація цивільних осіб з «Азовсталі» – я не знаю. Це дуже гучно, це дуже круто, що у нас є міжнародні правозахисні організації, але хотілось би побачити все ж таки їх роботу. Про Червоний хрест це відомий факт, коли вони намагались евакуювати людей й доїхали до Мангуша, то в Мангуші на пункті фільтрації їх арештували і добу тримали під арештом. Це представників Міжнародного Червоного хреста. Це вся ефективність і втручання в цю роботу – не працює жоден інститут. Це може не до інституцій питання, а питання все ж таки до росіян, тому що їм просто начхати на це. І немає сенсу сподіватися ні на кого, аніж на ЗСУ у нашому випадку. От і вся відповідь на це питання з точки зору втручання. А коли ви подивитесь на ці ситуації суто відсторонено – над цифрами і проходженням процедур, я думаю, до міжнародних організацій у вас виникне набагато більше питань навіть, ніж у мене».
Він також розповів, що зараз дуже плідно співпрацює з правоохоронцями щодо колаборантів та їх участі у воєнних злочинах. На думку, Андрющенка, це геть інша ситуація в порівнянні з 2014 роком й, відповідно, результат може бути геть іншим. На його думку, якби це рухалось так з самого початку, то всім зараз було б набагато легше.
Також експерт дав кілька рекомендацій щодо проходження фільтрації. За його словами, варто шукати виходи на людей, які зараз допомагають пройти фільтрацію, бо корупція працює. Крім того, окупанти самі вже втомилися від фільтрації, вона спала і йде нанівець, тож зараз нею займаються здебільшого місцеві. Зараз вже є шляхи, як можна її достатньо безпечно пройти і це не велика таємниця в містах, де це робиться. Тому треба шукати це джерело і йти саме таким шляхом. «На сьогодні фільтрація вже не така велика проблема для тих, хто позалишався, принаймні у Маріуполі. Основний пік фільтрації спав. Найбільш жорстока вона була, коли була можлива евакуація в бік України. Зі зрозумілих причин, чому саме. Зараз воно трохи там заспокоюється. Плюс вони познімали військовий корпус, в т.ч. ФСБ-шний корпус поменшав. Вони вважають територію за безпечну, тому зараз із цим трохи простіше», - Петро Андрющенко.
Посол США в ОБСЄ Майкл Карпентер ще у травні казав: «Садистські звірства та дуже цілеспрямований процес "фільтрації" цілком можуть мати мету. Особливо, якщо цією метою є заперечення самої концепції української державності в районах, які рф зараз контролює, аби легше поглинути ці частини України». На думку Олександра Клюжева, фактично краще і не скажеш. «Мало того, що це очевидно незаконна і нелегітимна практика з точки зору міжнародних стандартів. Але це і цілеспрямована політика зачищення України на українських же територіях. На жаль, так воно і є», - Олександр Клюжев.
На думку аналітика ОПОРИ Олександра Неберикута, фільтрація – одна з рис рашизму. Про це не можна забувати, коли ми намагаємось описати поняття рашизму через схожість з іншими тоталітарними режимами, але й показати унікальність в цих підходах. «Мені здається, що ця практика репресивної фільтрації розкриває ті наміри, які звучали як денацифікація. Ми всі думали про те, як це може виглядати – а отак це може виглядати. І весь абсурд ситуації зводиться до того, що так званої денацифікації зазнають люди в переважно російськомовних містах, які абсолютно не афішують, не практикують, не сповідують навіть близьких до націоналістичних поглядів. Їх можна означити як завгодно – ліберали чи як завгодно. Але це абсолютно не люди, які підпадають під концепт денацифікації, тобто за жодним з критеріїв вони не підпадають, якщо надати цьому якогось змісту. Але, тим не менш, російська федерація – країна-агресор – знайшла спосіб вдаватися до репресій, прикрашаючи їх абсолютно вигаданими такими красивими на словах концептами. Ми будемо працювати з цим, щоб не лише унеможливити реалізацію цих практичних дій, до яких вдається рф. Але так само, щоб зруйнувати ці концепти, які не мають під собою жодних підстав крім людиноненависницької такої позиції, яку вони реалізовують», - Олександр Неберикут.
На думку Олександра Клюжева, проблема фільтрації населення на рівні міжнародної спільноти не отримала того резонансу, який би вона мала отримати. «Я не кажу, що цю проблему замовчують, але вона фактично фігурує як фонова, другорядна, без конкретних висновків і чіткої безапеляційної оцінки, що це фактично є нацистська практика з боку держави-окупанта», - Олександр Клюжев. За його словами, окупаційна влада публічно заявляє і прямо визнає те, що вони виловлюють людей, які їм не подобаються. І така практика точно може бути предметом для жорсткої оцінки міжнародним товариством та накладання нових санкцій. Тут цивілізований світ має бути єдиним у чіткому безапеляційному визначенні цієї практики з боку російської федерації.