Стратегії росії на новоокупованих цьогоріч територіях та на окупованих територіях з 2014 року різні. Зокрема тепер вони чітко усвідомлюють, що треба швидко і жорстко розривати зв’язок людей з підконтрольною Україні територією всіма способами. Проте з боку української держави люди також можуть недоотримувати достатньо інформації про те, що їх не покинуть напризволяще, якщо вони переїдуть в якості внутрішньо переміщених осіб, а також щодо того, що їх не притягатимуть до кримінальної відповідальності як колаборантів за те, що вони намагались вижити на окупованих територіях. Про це говорили аналітики ОПОРИ та запрошені експерти під час традиційного щотижневого ефіру «Окуповані» у понеділок 13 червня.
Аналітик ОПОРИ Олександр Неберикут вважає, що застосування законодавства про колабораціонізм треба розмежовувати в залежності від територій та обставин: «Ми бачимо посилення відповідальності кримінальної за колабораціонізм. Але ми накладаємо цю правову рамку на всю Україну – на вільну частину і тимчасово окуповані території, не дуже розмежовуючи різні обставини того, як може працювати цей закон. І як мав би працювати в стосунку до вільних територій України, де справді треба жорстко присікати і протидіяти будь-яким випадкам колабораціонізму, і тимчасово окупованим територіям, де можливості для маневру, можливості ухилитися від того, щоб бути звинуваченими у колабораціонізмі, дуже складні для багатьох мешканців. Звичайно, що є проблема колаборантів, які зараз взяли на себе так би мовити відповідальність за насадження і просування «русского мира» – це окрема історія. Але ми хотіли б поговорити і про одне, і про інше – кого дійсно треба притягувати до відповідальності, але в першу чергу все ж таки про звичайних громадян, які мають з цим собі якось давати раду».
За його словами, минулого тижня з вуст самопроголошених ставлеників по Запорізькій та Херсонській області було дуже багато тез про те, коли саме може відбутися легітимізація цих окупованих територій. Херсонщину відвідав Кірієнко, заступник глави адміністрації путіна, а отже вони визначились, як мінімум з форматом – дав вказівку готувати псевдореферендуми. «Фактично це ключовий черговий відлік того, що ми в передчутті можливого формату легітимізації – чи за Кримським сценарієм, чи можливо за якимсь іншим. Але що нас цікавить у цьому ключі, що, по суті, можна констатувати початок такої форсованої інтеграції цих територій до складу рф. Власне, треки цієї інтеграції ми спостерігали протягом попередніх тижнів, що стосується паспортизації, введення програм освітніх у школах, повного відрізання від зв’язку. Зараз це все продовжується в тому ж ключі, але те, що я відмітив би – те, що найбільше має хвилювати зараз і українську владу, і нас з вами – це повна ізоляція територій, що продовжується: Херсона, Мелітополя, Маріуполя», - зазначає Неберикут.
За словами аналітика, в цих регіонах репресивні практики тривають – мешканці не можуть вільно покинути ці території, всі вони стають жертвами фільтрації. Наприклад, в Маріуполі змінився сам формат фільтрації – раніше вона відбувалась у місті, а зараз треба виїжджати поза межі міста, записуватись у спеціальні рейси, які відправляють на фільтрацію й невідомо скільки чекати у цих таборах. І чи буде на вас тавро такого, хто не може проживати на цій території й чи, відповідно, вас депортують в росію або на вас чекає ув’язнення.
Минулого тижня також розпочався процес легалізації грабіжництва. Позаминулого тижня окупаційна влада видала так звані укази про ведення реєстрів державної та приватної власності, щоб націоналізувати і одну, і іншу. Тобто, якщо раніше основною цільовою аудиторію всіх цих репресивних «інтеграційних» заходів були представники місцевої влади та бюджетники, то зараз у фокусі уваги приватний бізнес.
Представники російського поставленого персоналу, наприклад, у сфері силових структур, почали перевозити на окуповані території свої родини. «Для мене це, певною мірою, теж ознака того, що російська федерація не покладає надій на місцевих навіть колаборантів. Є великий пул, але робиться ставка на приїжджих – на весь цей персонал, який завозять», - Неберикут. А ще зараз формат спротиву змінився – вже немає масових публічних акцій, бо це стало зовсім небезпечно.
Правозахисниця Олександра Дворецька навела основні відмінності у тенденціях на новоокупованих територіях в порівнянні з окупацією росією українських територій у 2014 році. «Перші відмінності, які ми можемо знайти, - це про території, адже дуже велика кількість людей опинилася під цією окупацією. Це такий виклик для одразу великої кількості осіб. Друге – це питання обмеження можливості виїзду. Тому що і Крим, і Схід передбачали загрозу для виїзду, але не було такого, щоб повністю була виключена така можливість і не було таких викликів пов’язаних із депортацією. Ми можемо говорити про те, що частина людей, які проживали на нині новоокупованих територіях, була піддані насильницькій депортації і наразі перебувають на території російської федерації. І не всі мають змогу, ресурси і достатньо інформації, щоб повернутися до підконтрольної території України. Тобто, це такий новий виклик. І, напевно, останнє з відмінностей для мене – це масштаб руйнувань. Все ж таки в Криму не відбувалося активних бойових дій – там була військова операція, окупація, але її природа була трохи інша. І на території Донецької та Луганської області в 2014 році точилися активні бойові дії, але порівнювати їх з тим, що відбувається в Маріуполі або Сєвєродонецьку та інших містах – просто не можна», - підкреслює Дворецька. За словами експертки, ситуації на новоокупованих територіях різні, бо і стратегії росії на них різні. Але найважливіше для всіх людей, які опинилися в окупації, – вижити.
Як відзначає Голова Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин Дмитро Лубінець, всі процеси на новоокупованих територіях відбуваються набагато швидше. «На мій погляд, головна відмінність – це юридична складова. В ОРДЛО російська федерація провела так званий референдум і, так би мовити, через цей референдум намагалась всі ці роки продати Західному світу, що «це не ми, це люди самі вирішили там створити якусь незрозумілу Донецьку та Луганську республіки, а ми лише їм допомагаємо». То тут, як ми бачимо, російська федерація не заморочується на ці процеси. В Херсонській області, в Херсоні зокрема вони намагались це запустити, але як потім це продавати всьому світу, якщо тут люди виходять масово на проукраїнські мітинги», - зауважує він. За його словами, по Запорізькій області вони теж шукали способи, як провести такий псевдореферендум, але без обласного центру це взагалі нонсенс. Вони спробували на території Розівського району, що межує з Донецькою областю, зібрали в одному приміщенні незрозумілих людей, доручили це вести колишній депутатці райради, яка оголосила про нібито приєднання до так званої «днр». Тобто, вони не знають, що з цим робити в контексті юридичного механізму.
Також важливим аспектом щодо відмінності, на думку нардепа, є інтернет, телебачення і мобільний зв’язок. Тактика проста – одразу вимикають все і запускають свою пропаганду, чим намагаються показати, що Україна відмовилась від цих територій. Ще одна тенденція – щодо перереєстрації бізнесу, який в протилежному випадку буде одразу націоналізований. Вони працюють по бізнесу максимально швидко і з примусом. Також формування окупаційної влади та поліції – привозять ставлеників з росії й вже навіть не соромляться цього показувати. Наприклад, у Мелітополі дуже швидко відкрили відділення міграційної служби рф. Якщо, наприклад, в новоокупованій Волновасі на Донеччині у березні вони віщали прапор так званої «днр», то в новоокупованому Мелітополю в Запорізькій області – вже прапор росії. «З самого початку було таке намагання показати, що це саме росія прийшла і окупувала ці території. Тобто, немає цього проміжного процесу. В Криму все рівно я вважаю, що був проміжний процес у вигляді «зелених чоловічків», а потім вішали прапори російської федерації. «днр/лнр», як ми бачимо, проміжний етап – всі розуміли, що це росія, але це через призму якихось утворень. То на новоокупованих територіях Запорізької і Херсонської області. До речі, не забуваймо, що в Харківській області те саме відбувається – вони вішають одразу прапори російської федерації», - зазначає Лубінець.
Ще одна відмінність, за словами нардепа, це школи. Вони намагаються максимально швидко запустити учбовий процес. Наприклад, у Волновасі з моменту окупації до моменту запуску учбового процесу «на картинку» пройшло три тижні. Масове вилучання українських підручників, руйнування українських пам’ятників культури, перейменування вулиць. Безумовно також відбувається терор і залякування – викрадають активістів, членів їх сімей, є випадки розстрілів за українську символіку.
«Ми маємо для себе теж зрозуміти, що якщо, наприклад, в попередні роки здавалося, що найгірше, що може бути – це якась легалізація в форматі референдуму, приєднання, визнання незалежності цих псевдореспублік і так далі. Це, так би мовити, найгірше, що може статись, бо це, в принципі, довгограюча історія, яку важко відіграти потім назад без військових зусиль і так далі. Зараз, в принципі, з того, що відбувається, мені здається, в якій формі це буде легалізовано – це взагалі не питання. Тобто, найгірше, що може відбутись – це те, що відбувається зараз, по суті, з цими підходами», - наголошує Неберикут. За його словами, складається спрощене враження щодо того, як могла б виглядати стратегія поведінки людей в окупації: 1) виїжджати звідти (що насправді фактично насправді нереалістичний зараз варіант), 2) чинити спротив. Аналітик також навів яскраві приклади такого героїзму: прапори, стрічки та графіті з’являються по містах тощо. А ще з 60 шкіл в Херсоні лише 2 погодились викладати за російською програмою, а з усіх пенсіонерів, які залишились в Маріуполі, близько 10 тисяч осіб відмовились отримувати пенсію в рублях. Але обидва ці сценарії є екстремальними.
«У кримських татар є такий принцип, який називається «жити в Криму» – жити в Криму стільки, скільки ти можеш залишатися на цих територіях. І насправді це є політичною позицією – жити на своїй рідній землі. І давайте будемо щирими – ми хочемо повертати землі для себе і для тих жителів, які там є. І кримські татари, наприклад, продовжують чинити спротив 8 років. Але ми маємо ситуацію, коли в зоні активних бойових дій люди навіть перебуваючи під обстрілами часто відмовляються покидати свої домівки, не евакуйовуються і цим самим ускладнюють життя військовослужбовцям для того, щоб проводити бойові дії. Тут ми можемо говорити, що це не зовсім така сама ситуація як кримські татари, які проявляють свою позицію і залишаються жити в Криму. Тому, мені здається, що немає однієї загальної відповіді, що треба робити на окупованих територіях – треба їхати чи залишатися. У кожного є своя стратегія», - зазначає Дворецька.
Експертка також наголошує, що з огляду на фільтраційні заходи якраз виїжджати з новоокупованих територій зараз найбільш небезпечно проукраїнськи налаштованих громадянам. І єдине, на її думку, що не змогла зруйнувати росія на окупованих з 2014 року територіях, це зв’язки між людьми. Адже до пандемії 1,3 млн людей щомісяця перетинали лінію розмежування. Тому необхідно підтримувати будь-які практики, які залишають ці зв’язки з окупованими територіями.
Проте, на думку експертки, працюючий бізнес одночасно підтримує і окупаційну адміністрацію, і місцевих мешканців, які повинні мати доступ як до продуктів харчування, так і до критичної інфраструктури. Але якщо говорити про сплачені бізнесом податки до окупаційної адміністрації, то вже виникають питання до цієї діяльності. «Ми повинні підтримувати людей, які опинилися в окупації, і підтримувати тих людей, які покинули окуповані території й стали внутрішньо переміщеними особами», - Дворецька.
Дмитро Лубінець підкреслює, що час, коли людина могла безпечно виїхати, минув: «російська федерація, знову ж таки, зробила висновки через те, що мешканці ОРДЛО дійсно масово приїжджали, дивились, як розвивається Україна. Вони приїжджали за отриманням соціальних виплат, за пенсією, за якоюсь підтримкою, але результатом ставало те, що діти їхали вступали до українських вишів. Тобто, росіяни зрозуміли, що ці зв’язки треба переривати максимально швидко і жорстко. Саме тому, на мій погляд, і була створена оця мережа фільтраційних таборів. Ти тепер можеш виїжджати тільки на територію російської федерації або на тимчасово окуповані Крим, Донецьк, Луганськ і ти в обов’язковому порядку проходиш фільтрацію. При чому, якщо спочатку фільтрація займала декілька годин, то останнім часом ми отримуєм інформацію, що фільтрацію проводять дуже ретельно декілька навіть днів».
Нардеп також поділився спостереженнями з візитів на Донеччину, зокрема Вугледар, де постійно тривають обстріли, немає комунікацій та зв’язку, але людей залишається багато, зокрема через те, що вважають, раз у них немає родичів в інших областях України, то їм нема куди поїхати. «Це треба зробити вибір самостійно людині. Можливо ми робимо все, що можемо робити, а от інформаційно ми не можемо донести до людей, наскільки ми підтримуємо, які є програми, що всіх розселяють, дають якісь додаткові виплати, дають пакунки з харчами», - розповідає Лубінець. Він також зауважує, що примусова відкрита мобілізація чоловіків відбувається вже і на новоокупованих територіях. Тому чоловіки мають усвідомлювати і таку загрозу, залишаючись на окупованих територіях.
Як зазначає запрошена експертка Олександра Дворецька, у нас є купа питань, які не були вирішені за 8 років і досі залишаються перед нами. Наприклад, реєстрація актів цивільного стану для мешканців окупованих територій досі відбувається через суд. «Хоч багато хто вважає, що документи це питання десяте, коли є питання безпеки, насправді люди зберігають зв’язок з державою через наявність паспорта. Не дарма перше, що робить російська федерація, це засіває території своїми документами. Тому важливо, щоб молоді люди мали можливість доступу до українських документів, могли подавати такі заявки онлайн, тобто розробляти якісь діджитал рішення», - вважає вона.
Також, на її думку, важливо не вдаватися до популістичних рішень. А ще не ускладнювати процес звільнення цих територій в контексті того, що люди колаборують. Звісно, за співпрацю з окупаційними адміністраціями та вчинення воєнних злочинів колаборанти повинні нести відповідальність, але важливо не розширювати перелік відповідальностей просто на територію. «Це російська федерація феодально відноситься до людей. Вона зайшла і вважає, що далі територія дістається їй разом з людьми, і з ними можна робити що хочеш. Мені здається, тут у України повинна бути відповідь одна – це ретельне документування порушень прав людини, збір цих фактів, індивідуальна відповідальність, не роздмухувати Кримінальний кодекс і не позбавляти людей громадянства через те, що вони виживають в свій спосіб на окупованих територіях», - зауважує Дворецька.
На думку нардепа Дмитра Лубінця, зараз складається враження, що у нас тактика повернення людей – це нові статті в Кримінальному кодексі. Бо суто юридично будь-яку людину, яка там залишилась, можна притягнути до відповідальності, наприклад, якщо звернувся до окупаційної влади за довідками тощо. Над цим ще точно треба попрацювати. Ще один важливий момент – треба тримати зв’язок, в тому числі фінансовий. «Я би дуже не хотів, щоб ми задля економії коштів, ми розуміємо всі, в якому ми зараз становищі, але, по-перше, це місцеві, а не державний бюджет, по-друге, всі мери мені сьогодні сказали: «У нас кошти є. Ми можемо роками платити заробітну плату своїм вчителям, вихователям в дитячих садках, будь-кому. Але дайте нам можливість це робити», - підкреслює він.
«Ми в середньостроковій перспективі, можливо й в довгостроковій перспективі, можемо зберігати ці зв’язки і натомість не пропонувати рішень, які справді можуть призвести до непередбачуваних наслідків з точки зору реакції людей, які замість допомоги отримують кримінальну відповідальність у вигляді 10-річного строку чи гіганстських штафів за необережне викладання, якщо не по російських програмах, то по таких, що можуть бути оцінені такими», - підсумовує Олександр Неберикут.