Цей матеріал ОПОРИ є продовженням дослідження практики національних судів щодо притягнення до відповідальності за підготовку та проведення псевдореферендумів у Криму, на Донеччині та Луганщині, опублікованого 11 травня 2020 року “Референдуми щодо зміни території в Україні та світі”. У цьому тексті юристи проаналізували аналогічну судову практику за період 2020–2022 рр.

Вступ

У 2014 році росія окупувала Автономну Республіку Крим та окремі райони Донецької й Луганської областей, а у 2022 році повномасштабним вторгненням продовжила збройну агресію проти України. Серед інструментів незаконної анексії українських територій, які практикує росія, є фейкові референдуми (псевдореферендуми), для організації та проведення яких вона залучає і російських "гастролерів", і місцевих колаборантів. Усі ці діяння підпадають під низку кримінальних правопорушень, склади яких передбачені, зокрема, у ст. 110 Кримінального кодексу України (далі — КК України) — за дії, спрямовані на зміну меж території або державного кордону України, та ст. 110-2 КК України — за їх фінансування. Крім того, в 2022 році у КК України з'явилися нові склади кримінальних правопорушень, за якими можуть притягати до відповідальності вищезазначених суб’єктів — ст. 111-1 “Колабораційна діяльність” і ст. 111-2 “Пособництво державі-агресору”.

У попередньому матеріалі “Референдуми щодо зміни території в Україні та світі” ОПОРА оглянула понад 180 вироків за ст. 110 Кримінального кодексу України у справах, пов'язаних із проведенням незаконних референдумів на окупованих територіях Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей.

рік

2014

2015

2016

2017

2018

2019

кількість вироків

12

10

18

48

74

22

У зв'язку з повномасштабною агресією росії проти України та ризиками поширення практики незаконних референдумів на нові окуповані території Запорізької, Херсонської та Харківської областей ОПОРА продовжує досліджувати судову практику притягнення до кримінальної відповідальності за підготовку та проведення псевдореферендумів у Криму, на Донеччині та Луганщині у 2020-2022 рр.

Практика національних судів щодо притягнення до відповідальності за підготовку та проведення псевдореферендумів у Криму, на Донеччині та Луганщині у 2020–2022 рр.

За період із січня 2020 року до серпня 2022 року до відповідальності за ст. 110 КК України притягнули: 

  • 101 особу — за заклики до організації, організацію та проведення незаконних референдумів 2014 року з питань так званих “суверенітетів народних республік”;
  • 4 осіб — за заклики до проведення інших незаконних референдумів.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень опубліковано 104 вироки за статтею 110 КК України “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України”, що пов’язані з проведенням незаконних референдумів за період із січня 2020 року до серпня 2022 року. З них 2 вироки переглянуті в апеляційному порядку, внаслідок чого їх змінили, і 3 осіб замість звільнення від відбування покарання з випробуванням позбавили волі без іспитового строку. У справі 750/1877/20 касаційну скаргу повернули особі. У справі 236/1409/17 касаційна інстанція залишила вирок без змін. Вирок у справі  219/1049/21 оскаржений до апеляційного суду, але рішення по справі апеляційний суд ще не прийняв. 

У 2020 році в цій категорії справ ухвалено 51 вирок, в 2021 — 36 вироків, в 2022 — 17 вироків.

рік

2020

2021

2022

кількість вироків

51

36

17

99 вироків зі 104 винесли суди Донецької області, по одному — суди Вінницької, Дніпропетровської, Одеської, Житомирської та Чернігівської областей.

Майже у половині вироків (48 зі 104) затверджено угоду про визнання винуватості. У 56 зі 104 вироків осіб визнали винними без укладення такої угоди, при цьому у більшості з цих вироків осіб звільнили від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік. Винятками є кілька справ: 219/1049/21, у якій особу не звільнили від відбування покарання та засудили до 3 років позбавлення волі без іспитового строку (справа перебуває на розгляді в апеляційній інстанції); 236/1409/17, у якій двох осіб засудили до 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку в 2 роки (апеляційний суд вирок, який суд касаційної інстанції  залишив у силі, змінив на 5 років позбавлення волі; 522/5794/21, у якій особі присудили штраф у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, без конфіскації майна.

В основному участь у незаконних референдумах полягала у таких діяннях:

1) публічні заклики щодо проведення референдуму (під час мітингу та через мережу Інтернет);

2) прийняття рішень про проведення незаконного референдуму та виділення приміщень для голосування;

3) безпосередня участь у роботі виборчої комісії як члена;

4) участь як "наглядача" за референдумом.

За різних обставин справи такі дії кваліфікували за ч. 1-2 ст. 110 КК України. В судовому реєстрі опубліковано 21 вирок за ч.1 та 83 вироки — за ч. 2 ст. 110 КК  України. 

Так, згідно з ч. 1 ст. 110 КК  України, умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, — караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років із конфіскацією майна або без такої. Відповідно до ч. 2 ст. 110, ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, — караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років із конфіскацією майна або без такої. 

За ч. 1 ст. 110 КК  України суди переважно кваліфікували дії осіб, що полягали в публічних закликах до проведення незаконних референдумів на мітингах, зборах, в мережі Інтернет і в одному випадку — у виконанні ролі члена комісії незаконного референдуму (справа 237/5944/19). У решті 82 випадках членів комісій незаконного референдуму притягали за ч. 2 ст. 110 КК України.

Наприклад, у справі 227/483/20 особа виступила на мітингу в м. Добропілля Донецької області з публічними закликами підтримати псевдореферендум щодо відокремлення Донбасу від держави Україна. Її покарали позбавленням волі строком на 5 років, однак на підставі ст. 75 КК України особа отримала іспитовий строк 1 рік.

У 14 справах (219/1049/21, 219/3474/19, 219/860/20, 219/11391/20, 219/4699/20, 219/4699/20, 219/4928/20, 219/3849/20, 219/2024/20, 219/11380/20, 219/11395/20, 219/11395/20, 219/4085/20, 219/3128/20) депутати Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області брали участь у роботі 60-ї позачергової сесії Миронівської селищної ради 1 скликання, розглянули винесене на порядок денний сесії питання щодо проведення на території смт Миронівський Бахмутського району Донецької області "референдуму" з питання визнання державної самостійності “ДНР” та згодом особисто позитивно проголосували за рішення Миронівської селищної ради про виділення приміщення Миронівського палацу культури для проведення на території смт Миронівський Бахмутського району Донецької області так названого "загального обласного референдуму" 11 травня 2014 року. У 10 випадках особи отримали покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з встановленням іспитового строку в 1 рік, в одному випадку — 3 роки і 3 місяці позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, у двох випадках — 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. В одному випадку особа отримала реальний термін — 3 роки позбавлення волі (справу 219/1049/21 переглядає апеляційна інстанція). 

У справі 237/5944/19 особа як "член комісії" формувала списки громадян, видавала бюлетені, брала участь у підрахунку голосів та підписувала відповідні протоколи. Свою вину визнала, уклавши угоду про визнання винуватості.

У справі 233/5762/20 особу притягнули до відповідальності за розміщення матеріалів із закликами до участі у незаконному референдумі та підтримки “ДНР” на сторінці в соціальній мережі "Вконтакті". Цю людину покарали позбавленням волі строком на 3 роки, однак на підставі ст. 75 КК України вона отримала іспитовий строк 1 рік.

У справах 135/921/21, 750/1877/20, 296/1397/22, 522/5794/21 особи закликали в мережі інтернет до проведення незаконних референдумів для приєднання українських територій до росії, за їх притягнули до відповідальності. Осіб покарали так: 

  • позбавленням волі строком на 5 років, а на підставі ст. 75 КК України звільнили від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік (справа 135/921/21); 
  • позбавлення волі строком на 3 роки зі встановленням іспитового строку 1 рік, однак за результатами апеляційного перегляду встановили покарання 3 роки позбавлення волі без іспитового строку (справа 750/1877/20); 
  • позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України — звільнення від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки (справа 296/1397/22); 
  • штраф у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (справа 522/5794/21).

За ч. 2 ст. 110 КК України за період із січня 2020 року до серпня 2022 року лише в одній справі до відповідальності притягнули "наглядача" за виборами. У справі 242/4497/19 особу засудили до позбавлення волі строком на 5 років із встановленням іспитового строку 1 рік за те, що він, перебуваючи на території м. Донецька, брав участь у нарадах так званого "временного правительства ДНР", на яких звітував про підготовку до проведення незаконного референдуму в м. Докучаєвськ Донецької області, спостерігав за його проведенням, отримав протоколи з результатами голосування та використаними бюлетенями, які транспортував до приміщення Донецької обласної державної адміністрації.

У решті — 82 справах — суди притягали до відповідальності осіб, які брали участь у роботі комісій псевдореферендуму.

Наприклад, у справі 219/1272/20 притягнули до відповідальності члена так званої дільничної виборчої комісії, яка, за попередньою змовою з іншими членами, провела незаконне опитування виборців м. Сіверськ Донецької області щодо визнання незаконного утворення та подальшого самостійного існування т.зв. "ДНР". Зокрема, вона звіряла паспортні дані виборців із даними у списках виборців, видавала їм бюлетені для голосування та збирала підписи за їх отримання, разом з іншими членами виборчої комісії проводила підрахунок голосів, склала і підписала протокол про результати проведення т.зв. референдуму та передала протоколи разом з урнами, у яких містилися бюлетені ініціативної групи з організації та проведення незаконного референдуму, для використання у подальшому проголошенні створення на території України так званої "ДНР". Особу покарали позбавленням волі строком на 5 років, але на підставі ст. 75 КК України вона отримала 1 рік іспитового терміну.

У справі 220/2358/19 особа була так званим "членом комісії" та фактично вчиняла такі дії: перевіряла реєстрацію місця проживання осіб, які брали участь у проведенні голосування; видавала бюлетені під час голосування; після завершення голосування разом з іншим членом комісії проводила підрахунок кількості осіб, які взяли участь у проведенні незаконного референдуму. Її покарали позбавленням волі строком на 5 років, а на підставі ст. 75 КК України вона отримала 2 роки іспитового терміну.

У справі 220/929/21 особа, будучи членом так званої "дільничної виборчої комісії", за попередньою змовою з іншими особами, формувала списки громадян, які брали участь у незаконному референдумі; перевіряла реєстрацію місця проживання осіб, які брали участь у проведенні голосування; видавала бюлетені жителям, брала участь у підрахунку бюлетенів за результатами проведення вказаного "референдуму", поставила підпис у протоколі. Її покарали позбавленням волі строком на 5 років, а на підставі ст. 75 КК України вона отримала 3 роки іспитового терміну.

У справі 236/1409/17 до відповідальності притягнули двох осіб — голову та заступника виборчої комісії з проведення незаконного референдуму, які організували роботу виборчої комісії та керували її діяльністю щодо проведення незаконного референдуму, координували роботу інших членів виборчої комісії, видавали останнім так звані бюлетені для голосування; розподілили між ними обов'язки щодо формування списків громадян, виконували інші організаційні заходи. Суд першої інстанції призначив обом покарання у вигляді   позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання на  підставі ст. 75 КК України на строк 2 роки. Однак суд апеляційної інстанції скасував вирок у частині звільнення їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК та визначив вважати осіб  засудженими за ч. 2  ст. 110 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що при звільненні засуджених від покарання суд першої інстанції не врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки та особи винуватих, внаслідок чого призначив покарання, яке є явно не справедливим та не співмірним із протиправним діянням. Колегія апеляційного суду зважила на те, що особи вчинили тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, що за своїм видом становить особливо велику суспільну небезпечність для держави та громадян, і вважає, що такий вирок що буде сприяти їх виправленню та попередженню вчинення нових злочинів, із чим касаційна інстанція погодилася.

За вказаною ч. 2 ст. 110 КК  України суди накладали тільки санкцію у вигляді позбавлення волі на 5 років із випробувальним строком 1–3 роки. Іспитовий строк у 3 роки присудили у 3 справах, 2 роки — у 12 справах (в одній справі апеляційна інстанція скасувала рішення суду першої інстанції про звільнення осіб від відбування покарання), 1 рік — у 68 справах.

Досі не завершено апеляційний розгляд у справі 428/6746/14-к щодо колишнього міського голови м. Стаханова, звинуваченого як службову особу органу місцевого самоврядування в участі у мітингах на підтримку незаконного референдуму, висловленні публічних закликів серед підлеглих працівників та винесенні на розгляд сесії ради питання щодо підтримки незаконного референдуму, а також його організації й технічному забезпеченні його проведення 11 травня 2014 року в м. Стаханов. Сам міський голова, за наявними у прокуратури відомостями, особисто взяв участь у голосуванні на вказаному незаконному референдумі, подаючи приклад іншим громадянам до вчинення незаконних дій.

Розгляд загальновідомої справи 646/12397/14-к Нелі Штепи (займала  посаду міського голови Слов'янська у 2014 році), яку звинувачують за ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК  України, все ще триває.

Висновки

Таким чином, за період із 2014 року до серпня 2022 року за діяння, пов'язані з проведенням незаконних референдумів, винесено 288 вироків. Практика засвідчила, що винні особи переважно не відбували покарання у місцях позбавлення волі та обмежувалися іспитовим строком.  

Варто звернути увагу, що до 2022 року практика притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з організацією та проведенням незаконних референдумів, формувалася на основі ст. 110 Кримінального кодексу — посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. 

Утім, 3 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким КК України доповнили статтею 111-1 «Колабораційна діяльність». Частина 5 цієї статті передбачає відповідальність за участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території. Такі дії карають позбавленням волі на строк від 5 до 10 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої. Закон набрав чинності 15 березня 2022 року, однак станом на середину серпня 2022 року жодного вироку за цією статтею в Єдиному державному реєстрі судових рішень не опубліковано. Детальніше про такі новели кримінального законодавства та поради мешканцям окупованих територій чмтайте у матеріалі ОПОРИ “Що робити мешканцям окупованих територій, яких примушують до участі у псевдореферендумах?”.

Вказані законодавчі зміни зумовлені необхідністю превентивних заходів щодо боротьби з можливою незаконною анексією нових окупованих територій України за допомогою фейкових референдумів.

Однак, з огляду на показники судової практики за 2014–2022 років, пріоритетом має бути вдосконалення складів кримінальних правопорушень покликаних протидіяти незаконним референдумам, іншим формам незаконної анексії українських територій та забезпечення невідворотності покарання винних осіб, а також підвищення спроможності органів щодо розслідування таких кримінальних правопорушень.

Пов'язані матеріали ОПОРИ: