4-5 липня у швейцарському місті Лугано відбулася конференція з відновлення України URC2022. У ній взяли участь представники понад 40 держав, Європейського інвестиційного банку та Організації економічного співробітництва та розвитку. У ЗМІ лунала цифра про виділення на ці потреби $750 млрд, але на що саме підуть кошти, як вони будуть розподілятися і як громадянське суспільство буде це контролювати аналітики ОПОРИ обговорили із запрошеними експертами під час традиційного щоп’ятничного обговорення «War Speeches» 8 липня.

За словами аналітика ОПОРИ Анатолія Бондарчука, публічні позиції України стосувалися питання відновлення. Також українські політики продовжували наполягати на тому, щоб наша держава отримувала більше озброєння, адже вже продемонструвала ефективне використання західної зброї раніше.

«Мова йде, наприклад, про ті самі системи HIMARS, які були поставлені в Україну в такій невеликій кількості для того, щоб їх, скажем так, на ділі випробувати, а далі уже, відповідно, більше поставляти. І ми бачили багато повідомлень про те, що в тилу ворога було знищено багато складів. Ми не впевнені, що це все було зроблено системами HIMARS, але, я думаю, що частина цих складів була точно ними уражена. Тому така от є позиція, і дійсно ми її всіляко підтримуємо», — розповів Анатолій Бондарчук.

За його словами, росія продовжує просувати свої традиційні наративи про те, що Україна нібито винна у світовій продовольчій кризі. Крім того, в росії активно обговорювали тему вступу Фінляндії та Швеції в НАТО.

«Все таки росія намагається нібито нівелювати такий програш публічний для себе. І вони, наприклад, говорять, що розміщення баз НАТО в Фінляндії та Швеції не захистить ці країни. Тобто, не конкретизують, що мається на увазі, від чого не захистить – чи це публічна заява така, аби поговорити, чи це можна розцінювати як якусь таку певну погрозу в бік майбутніх країн НАТО, які вже фактично були запрошені приєднатися і мають бути врегульовані певні формальні процедури і тоді ці країни мають стати повноцінними членами НАТО», — Анатолій Бондарчук.

За словами аналітика, українська влада закликала посилити економічний тиск на росію, щоб зупинити її військову машину.

Натомість росія й надалі продовжує свій маніпулятивний наратив про те, що західне озброєння, яке передають Україні, нібито вже «гуляє» десь на Близькому Сході.

«Вони намагаються дискредитувати нас в очах міжнародної спільноти, тих країн, які нам постачають зброю. Нібито українці такі погані й десь там перепродають на «чорних» ринках зброю. Якось у нас був ефір на цю тему, ми говорили про те, що росія має декілька таких заготовлених тез, які вона періодично пробує просувати на різних міжнародних майданчиках. Хоча особливо ніде її там і не чекають на цих майданчиках, але намагання вона робить», — Анатолій Бондарчук.

Крім того, він зазначає: традиційно росія перекладає відповідальність за війну в Україні на Україну, США і колективний Захід. А ще активно використовує тезу про те, що нібито Україна сама себе обстрілює.

Україна продовжує публічно наполягати, що росію покарають за її злочини, а рф натомість намагається вказувати, що відповідальності за свої дії вона нести не буде. Аналітик також відзначив публічну заяву путіна, де той зауважив, що нібито серйозно воювати росія ще не починала й фактично зараз росія погрожує Україні.

«Вони намагаються примусити Україну сісти за стіл переговорів. Тобто там був якийсь натяк на те, що є простір для переговорів, але з кожним днем, умовно кажучи, його стає менше. І таким чином росія, мені здається, натякає на те, що потрібно сідати за стіл переговорів і типу підписувати капітуляцію. Зрозуміло, що раніше неодноразово говорилось, що вони хочуть, щоб ці переговори відбувалися на їхніх умовах фактично — все, що вони запропонують, все Україна має підтримати. Мені здається, що такі переговори нічим добрим не закінчаться. Багато хто в словах путіна бачить натяк на застосування ядерної зброї, але мені здається, що більше тут йде мова про те, що росія усвідомлює складність війни для себе економічну, політичну, можливо соціальну ціну, яку доводиться платити. І тому вона намагається всіляко змусити Україну до переговорного процесу, до капітуляції. Я не військовий експерт, тому я не хочу оцінювати бойові дії, але в принципі, мені здається, що те, як ЗСУ ведуть оборону, воно дійсно втомлює росіян і зриває певні їх «триденні плани по захопленню Києва». Тому вони розуміють, що війна на виснаження для них складна. Тим більше в контексті таких повільних, але системних поставок озброєння Україні, відповідно, там і лендліз планується на осінь, тобто є багато планів і позитивні тенденції для України можуть бути. І знову ж таки постачання Україні систем протиповітряної оборони говорить про те, що оцей перелік озброєння, який давали Україні, він постійно розширюється — ми починали, умовно кажучи, від касок, закінчуючи тепер системами протиповітряної оборони», — Анатолій Бондарчук.

Цього тижня також до України приїздив прем’єр-міністр Ірландії, на зустрічі з яким погоджували координація з протидії продовольчій кризі, нарощування енергетичної співпраці та підготовку сьомого пакету санкцій.

Серед важливих міжнародних подій варто виділити також зустріч міністрів закордонних справ країн G20, де був присутній очільник МЗС росії лавров, якому влаштували певний бойкот. Натомість в онлайн-форматі виступав очільник МЗС України Дмитро Кулеба (навіть попри те, що ми не входимо до переліку країн «Великої двадцятки»). Він озвучив тези про продовження подальшого тиску на росію, збільшення постачання озброєння Україні і необхідність розблокування експорту продовольства з України.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Україна, вважає, що відповідь на закиди росії щодо української корупції дуже проста — росія має піти з України, а з українською корупцією, є вона чи немає, і якщо є, то в якому обсязі, українці розберуться самі.

«Є питання збитків — це в моєму розумінні фактично вартість того, що було зруйновано. Але коли ми говоримо про відновлення, відбудову, реконструкцію і всі інші речі, я радий, що і політики, і урядовці, і громадські організації говорять передусім не про відбудову того, що у нас було, а фактично про зміну країни. І це насамперед про модернізацію, це переосмислення навіть урбанізму в містах», — зазначив Андрій Боровик.

Він також зауважує, що поточні підрахунки — це лише орієнтовні напрацювання, бо Україна продовжує жити в кризі, коли росія щодня обстрілює міста і знищує інфраструктуру. Тож більше конкретики можна буде побачити лише з часом.

На конференції в Лугано презентували план відновлення України. Він орієнтований на 10 років і матиме 3 різні етапи — нагальні потреби, середньострокові і довгострокові. Всі деталі можна побачити на сайті https://recovery.gov.ua/

«Я думаю, цей план буде доопрацьовуватися, бо роботи насправді дуже багато. План відбудови країни це буде величезний масив інформації для аналітиків, навіть для тих, хто бере участь в його розробці. Я просто бачив якісь плани по країнах після якоїсь природної катастрофи по відновленню — я відкрив, там було 500 сторінок. Але це природна катастрофа, яка зачепила не всю країну, а тільки якусь її частину. А у нас фактично вся країна без перебільшення, кожна область має певні руйнування і кожна область потребує відновлення», — Андрій  Боровик.

Він також зауважує, що була презентована ідея закріплення за областями та містами певних країн для відновлення. Але має бути загальна візія і рамка, щоб у різних містах України не було принципово відмінних форматів управління громадським транспортом, наприклад.

Експерт також розповів про ініціативу створення коаліції українських та міжнародних громадських організацій RISE Ukraine https://www.rise.org.ua/, об’єдналося більше 20 організацій, які пропонують Уряду свою допомогу.

«RISE вже зараз є такою платформою, де поєднуються громадські організації з державними органами. І наша основна мета — це допомогти їм в реалізації фактично відбудови, підвищити прозорість і підзвітність цього процесу. А також спростити сам процес управління всією цією історією, тому що управляти $750 млрд впродовж 10 років — це просто шалена цифра. Я не пам’ятаю, який у нас був розмір останнього прийнятого на рік останнього бюджету, але це точно він не один, а набагато більше. Тому в рамках цієї ініціативи ми будемо пропонувати ідеї, шукати союзників в Уряді, частина з них вже є з нами, і будемо просувати ідеї прозорості й підзвітності з тим, що громадські організації готові брати на себе відповідальність. Як в свій час, і це не вихваляння, а просто факт, система «Prozorro» зокрема була побудована на нашій базі Transparency International, і ми безкоштовно віддали її державі. Там було дуже багато учасників, просто формально фактично вона була у нас. Так само і з «Prozorro.Продажі». Ми готові повторювати цей успіх. Я сподіваюсь, що це буде реально. Бо пан Президент любить зараз багато говорити, що після 24 лютого країна змінилася і люди всі змінилися. Ну от я сподіваюсь, що всі люди таки змінилися, і урядовці будуть ще більш відкритими до співпраці з громадськими організаціями. Тому що зараз, якщо бути роз’єднаними, то це, скоріше, на шкоду, аніж на користь», — Андрій Боровик.

На його думку, про відновлення треба думати вже зараз. Адже, якби росія на нас не напала, то ми б не втрачали два найважливіші ресурси — час та люди, які теж могли б ставати потім урядовцями й працювати на благо країни.

«Наскільки я пам’ятаю, "План Маршалла" почали готувати тільки через два роки після закінчення Другої світової війни. Ми ж так не хочемо, правда? Ми ж хочем, щоб фактично воно відбулося зразу. Бо насправді, якщо бути зовсім відвертим, відновлення вже зараз починається. Тому що у нас дуже багато всього зруйновано, і це просто фаза, яка зараз є першочерговою. І це теж не дуже відірвано від того, якою ми бачимо країну через 10 років, тому працювати над цим зараз — це нормально», — Андрій Боровик.

На його думку, принцип "жити тут і сьогодні" навряд чи приведе Україну до якогось розвитку, тому варто думати про майбутнє. Якби ми думали тільки сьогоденням, то не отримали б статусу кандидата ЄС, бо кандидатство і подальше членство в ЄС — це питання на роки вперед.

Олександр Солонтай, директор програм практичної політики Інституту політичної освіти, також зауважує, що якраз під конференцію у Лугано росія активно запустила свою пропаганду зі звичною тезою про те, що Україні не слід давати гроші, бо це нібито корумпована країна. Втім, представники України самі, зокрема, проговорювали проблему того, що російська пропаганда може спрацювати на міжнародних партнерів.

«Дуже важливо, що сама Україна офіційно рефлексує на ці питання. Це однозначно означає, що в Україні розуміють на офіційному рівні цю проблему. Ну а другий момент — я згоден із тезою, яку було сказано про те, що ми самі розберемось. Я це перекладу: Transparency International та інші організації в Україні не дадуть, щоб це було якось інакше. Я повністю з цим згоден. Тому що нам про корупцію говорить хто? І ці люди нам говорять про корупцію? Два швейцарські нардепи прямо сказали, що навіть в Швейцарії є корупція, питання в іншому — її рівні. Те, що Україна працює над зменшенням рівня корупції, — це правда. Те, що ми працюємо повільно, — теж правда. Те, що нам треба прискорюватись, — теж правда, будемо прискорюватися. Ми розуміємо зараз, що вся міжнародна підтримка і вся підтримка потім по відбудові й по відновленню дійсно впирається в т.ч. в питання довіри до нас. А довіра до нас — це питання в т.ч. корупції», — Олександр Солонтай.

На його думку, зараз є два дискусійні питання з приводу відновлення та відбудови України. По-перше, чи на часі це зараз, бо тривають війна та бойові дії. По-друге, за чиї саме гроші це буде відбуватися. Олександр Солонтай вважає, що обидва питання мають позитивну конотацію, адже коли йдеться про завтрашній день і повоєнну відбудову, то стає зрозуміло, що робити сьогодні, — точно перемагати. Це також працює на те, щоб Україні активніше надавали зброю. А щодо грошей на відновлення, то, звісно, йдеться про використання конфіскованих російських активів, грантові партнерські програми й міжнародну підтримку. Важливою складовою також є інвестиції приватного бізнесу і транснаціональних компаній, які отримають можливості прийти на наш ринок, аби заробляти гроші.

«Питання про відбудову і відновлення — це розмова про інтереси. Тобто в інфраструктурних проєктах, в усіх споживацьких проєктах, в ринку проєктах, в усіх питаннях включення України до ЄС — це питання інтересів. А розмова на рівні інтересів набагато зміцнює коаліцію. Бо росія атакує і намагається зруйнувати коаліцію навколо підтримки України. А наша задача — це пояснювати. Тому ця конференція, сам початок розмови про Україну — це дуже позитивний момент. Ну і тим більше, що певні речі нам потрібні дійсно вже зараз по відновленню України для перемоги. Ну і воно допоможе завтрашньому дню», — Олександр Солонтай.

На його думку, головним донором України для відновлення будуть приватні компанії, венчурні фонди, незалежні інвестори, транснаціональні компанії, які зайдуть в Україну замість олігархії. А Україна зміниться в питанні монопольних умов, законодавства, правосуддя, цивілізації. Бо якщо, наприклад, український виробник успішно щось робить і для українського, і для міжнародного ринку, то він і є ця транснаціональна компанія. Але якщо українська кампанія тримається на ринку тільки за рахунок монопольних правил та підтримки держави — це не працюватиме. Наприклад, це просто неможливо витрачати великі гроші з державного бюджету на ремонти доріг, коли не вистачає коштів у бюджеті закрити потреби армії – значить приватні компанії мають побудувати платні дороги.

«Мені здається, приватний капітал буде джерелом номер один відновлення України. І це нормально, тому що це принесе нові суспільні відносини. Війна і так вбила велику кількість ілюзій, але це остаточно вб’є патерналізм і створить несприйняття корупції, тому що ми платники, від нас економічні джерела. Це така ринкова логіка повинна бути. І це дуже серйозно наведе лад в головах людей, в стосунках держави і людей з приводу того, що далі буде», — Солонтай.

На його думку, Україна має настільки відкритися світу, що сюди всі приватні компанії з усього світу мають захотіти зайти, незважаючи на ризики.

Аналітик ОПОРИ Андрій Савчук відзначив, що українські урядовці та міжнародні партнери на конференції в Лугано говорили, зокрема, про те, що заморожені російські активи мають піти на відбудову України й покрити десь 60% потреб.

«Але тут не все так просто, тому що ми маємо такий приклад з Іраком і Кувейтом. І тоді Кувейт просив $350 млрд репарацій і відшкодувань, їм дали трохи більше $50 млрд, але конкретно Кувейту дісталося лише $40 млрд. Тому що ми розуміємо, що мабуть на оцей ласий шматок, мова йде про $300 млрд російських заморожених активів, не кажучи вже про олігархів, будуть претендувати певно не лише українці», — Андрій Савчук.

На думку Олександра Солонтая, можна вже зараз відчутно допомогти Україні, навіть не давши нічого безпосередньо — якщо приватні міжнародні інвестори реалізують три дороговартісні проєкти: швидкісна вузькоколійна залізниця з Варшави у Київ, міжнародний аеропорт Ужгород-Словаччина, автобан Італія-Любляна-Будапешт, який заходить в Україну. Тоді Україна буде міцно сполучена з Європою, що теж допоможе і зараз, і на перспективу.

Андрій Боровик вважає, що питання заморожених російських активів за кордоном—  це складна і довготривала історія.

«На російські активи закордоном зараз накладаються санкції, вони арештовуються. Арешт не означає, що воно вже належить тій країні, де воно пройшло. Єдиним зараз наявною можливістю, яким чином можна їх забрати — це через кримінальний процес. У кримінальному процесі має бути жертва, має бути обвинувачений, і зазвичай це період на десятки років», — Андрій Боровик.

Крім того, кожна країна, де є заморожені російські активи, має розробити і прийняти під такі процедури відповідне законодавство.

Експерт також підкреслює, що із замороженими активами, із виділенням допомоги з бюджету, із накладенням санкцій ситуація в кожній країні завжди непроста. Від неї завжди страждає бізнес, тому треба ставитись з розумінням і далі гнути свою лінію.

Щодо того, на кого варто спиратися у відбудові країни, то, на його думку, кістяк буде таки всередині країни, зокрема бізнес, якщо дати йому достатньо можливостей.

«Безпекові ризики має перекрити держава максимально наскільки це можливо, зробити роботу перед інвесторами. Але на що ми можемо розраховувати у відбудові з приводу грошей? Та тільки самі на себе. Тобто, треба створювати умови для роботи бізнесу в Україні таким чином, щоб він і не думав тікати закордон. Воно має бути максимально лібералізовано, але знову ж таки розумно, для того, щоб не втрачати надходження до бюджету, або можливо в певний час все ж таки втратити надходження до бюджету, а в іншому воно має зростати», — Андрій Боровик.

На думку Олександра Солонтая, вже зараз треба працювати над тим, щоб мінімізувати корупційні ризики: не акумулювати кошти на відновлення в одних руках, скеровувати їх одразу на рівень громади-регіону-держави, а значна частина коштів залишатиметься закордоном і вкладатиметься у такі глобальні інфраструктурні міжнародні проєкти на території України без транзиту в наші бюджети.

«Станом на сьогодні головне завдання громадянського суспільства, антикорупційних організацій, усіх незалежних голосів — донести тезу про те, що має бути все в різних кошиках для різних цілей. Тоді буде набагато вищий процес транспарентності, і від цього виграють усі — і люди в Україні, і люди закордоном, які вкладають в це гроші», — Олександр Солонтай.

Однак, на думку Андрія Боровика, гроші в різних кошиках ускладнять роботу з їх відслідковування. Важливішим є не те, де ці кошти лежать, а їх ефективне використання, для чого потрібен відповідний інструмент управління та контролю. На його думку, необхідна електронна система управління відбудови, щоб кожна людина у світі могла подивитись, на відбудову якого об’єкту в якій області України пішли податки цієї людини з тієї чи іншої країни.

«Дуже часто можна взяти гроші і ніколи не сказати "дякую". Тому будь-які інформації про те, що це зроблено за кошти Євросоюзу або певної країни, я думаю, тільки підсилюватимуть зацікавленість українців у просуванні України в ЄС і зближеність з цими країнами», — Андрій Боровик.

Аналітики Громадянської мережі ОПОРА ретельно відстежують офіційну позицію росії щодо війни, яку вона розпочала на території України. Щоденні короткі аналітичні записки можна знайти на новому онлайн-інструменті «War Speeches». А щотижневі підсумки аналітики обговорюють під час онлайн-стрімів по п’ятницях о 15:00. Сподіваємося, що цей інструмент допоможе українській владі, її міжнародним партнерам, іншим зацікавленим сторонам у плануванні кроків для протидії державі-окупанту. Крім того, всі користувачі можуть ознайомитися з реакцією лідерів цивілізованого світу на заяви і провокації держави-окупанта на єдиному сайті. Ми вже проскролили для вас усі новини і проаналізували їх у загальному контексті.