27 червня у Києві відбувся перший громадський саміт Громадянської мережі ОПОРА «Безпекові гарантії для української демократії в умовах війни». Він покликаний стати фаховим майданчиком для політичного діалогу високого рівня щодо майбутнього української демократії в умовах війни та ефективних засобів для перемоги.

Захід складався з кількох частин: презентація дослідження ОПОРИ щодо двосторонніх безпекових договорів України із країнами-партнерами, виступ пані Посол США Бріджит Брінк, відкрита панельна дискусія із запрошеними спікерами з органів влади та громадянського суспільства із різних сфер, закрите обговорення за правилами Chatham House між усіма гостями заходу.

У публічній дискусії взяли участь міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов та заступниця міністра оборони України Наталія Калмикова, народні депутати України Олена Шуляк («Слуга народу») та Сергій Рахманін («Голос»), представники громадянського суспільства з волонтерського руху директор Фонду «Повернись живим» Тарас Чмут та засновник однойменного Благодійного Фонду Сергій Притула, а також експертка з євроінтеграційних питань директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук та  директорка з адвокації в енергетичному секторі Міжнародного центру української перемоги Вікторія Войціцька.

Міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов, який очолює Міжвідомчу робочу групу, що займається імплементацією безпекових угод, відзначив символічність проведення цього громадського форуму з обговоренням безпекових угод у день, коли президент підписав безпрецедентну багатосторонню угоду з ЄС. Нею передбачено, що ще дві держави — Естонія та Литва — задекларували у своєму бюджеті відсоток на щорічну підтримку України, як це раніше вже зробила Латвія.

«Загалом імплементація цих угод, яка йде практично нон-стоп, говорить про те, що цивілізований світ підтримує Україну. Зараз у нас на опрацюванні дві угоди – з США та з Японією. Це окремо ще говорить про те, що ми маємо дуже серйозну підтримку і це дає надію на те, що цивілізований світ буде поруч з Україною у всій її боротьбі за власну незалежність», — зазначив він.

Голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, народна депутатка України Олена Шуляк розповіла про законодавчі рішення, які працюють на посилення української демократії. Так, парламент вже прийняв законопроєкт №7283, що  передбачає запровадження для мешканців громад наступних засобів впливу на рішення щодо життєдіяльності громади: публічні консультації; звітування місцевих депутатів на відкритих зустрічах; загальні збори; участь громади в питаннях формування й розподілу місцевого бюджету. «Для нас, для всіх сьогодні відновлення — це процес нерозривно пов'язаний з євроінтеграційними процесами і з демократичними процесами, і важливо, щоб на кожному етапі ухвалення рішень чи це рішення на місцевому рівні, чи це рішення на державному рівні, саме мешканці громад приймали активну участь», — сказала Шуляк.

Олена Шуляк розповіла про ще один законопроєкт, який посилює українську демократію, і теж нещодавно був прийнятий Верховною Радою. Йдеться про №4254, який передбачає проведення публічних консультацій всіма органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування тощо при запровадженні будь-яких управлінських рішень: «В такому вигляді він зафіксований, як один із індикаторів Ukraine Facility, який запрацює в Україні після завершення повномасштабної війни. Безперечно, це підвищуватиме довіру громадян до органів влади та легітимності рішень».

«Хочу нагадати, ми дуже активно також просуваємо і працюємо над тим, щоб цифровізація заходила в усі процеси нашого суспільного життя. І не так давно Верховна Рада ухвалила також відповідний закон, — зазначила Шуляк. —  Він не всім подобається, але він стосується того, що коли в Україні запрацює Державний фонд регіонального розвитку, ми вже внесли відповідні зміни, які дозволяють громадянам, використовуючи застосунок «Дія» голосувати за той чи інший проєкт регіонального розвитку. Без впровадження таких цифрових механізмів на рівні інструментів місцевої демократії нам буде досить важко. Справжня демократія починається з можливостей населення самоорганізуватися».

За словами депутата Верховної Ради Сергія Рахманіна, укладення цілої низки безпекових угод є першим кроком від статусу партнерів до статусу союзників. Втім, скільки треба буде ще здолати кроків для того, щоб стати союзниками — невідомо.

«Наскільки демократізація впливає на військову допомогу? Я саме кажу про військову допомогу, тому що може бути ще гуманітарна допомога, фінансова допомога, тощо. Насправді прямого безпосереднього зв'язку немає. Знаєте, як рекрутинг не може замінити мобілізацію, так само й демократизація не може замінити, скажімо так, посилення партнерства між країнами. Рекрутинг може бути приємним бонусом для країни, яка потребує певного ресурсу у великій війні. Але це не означає, що вона має скасовувати, на жаль, примусову мобілізацію. Так само і тут. Демократизація — це приємний бонус. Демократизація потрібна Україні була і до російсько-української війни, вона потрібна і під час війни, безумовно буде потрібна по завершенні війни. Тим більше ніхто не знає, коли і як, на жаль, ця війна закінчиться.

Але давайте згадаємо про умови, в яких ми живемо. Ми живемо в умовах правового режиму воєнного стану. Що таке правовий режим воєнного стану? Якщо подивитися з точки зору юриста, за великим рахунком, це набір обмежень прави і свободи, на які змушена йти держава для того, щоб вистояти під час військової навали. Не більше і не менше. А що означає обмеження прав і свобод? Це означає примусове, тимчасове, короткострокове, не суттєве, але все-таки обмеження демократичних процесів.

Хочемо ми того чи ні, але обсяги і характер військової допомоги з боку наших партнерів обмежуються трьома чинниками: 1) внутрішніми проблемами, наприклад, внутрішньою конкуренцією, внутрішньою політичною боротьбою; 2) можливостями наших партнерів, можливостями їхнього оборонно-промислового комплексу, їхньої економіки, їхніх збройних сил; 3) зовнішніми чинниками, наприклад, ризиком ескалації», — зазначив він. 

Альона Гетьманчук, директорка «Нової Європи», під час свого виступу наголосила, що «безпекові угоди мають бути не мостом до НАТО, а паралельним шляхом до вступного процесу України в Альянс. Вони повинні доповнювати наш євроатлантичний трек, а не передувати йому». Давно і публічно вона закликає не називати безпекові угоди гарантіями безпеки чи безпековими гарантіями: «Ми бачимо сьогодні, що в контексті угоди з Сполученими Штатами вона не була публічно названа ні президентом, ні представниками його команди як безпекові гарантії, хоча попередні угоди були. Тому є вже позитивні зрушення.  Вона наголосила, що першочерговою метою всіх угод не повинні бути реформи і посилення демократії, вони не для того призначені: «Тут швидше ми маємо говорити про трансформаційний процес і поштовх до реформ в рамках вступного процесу до Європейського Союзу».

Фокус виступу заступниці Міністра оборони України Наталії Калмикової був спрямований на людський капітал представлений Українськими військовими, ветеранами: «В нас проблема людей — це проблема загальнонаціональна. Це проблема того, що люди виїхали з країни і продовжують виїжджати. Ми втрачаємо фахівців, всі конкурують за людей». За її словами команда Міністерства оборони розуміє це: «Ми давно займаємося цими питаннями: психологія, ментальне здоров'я, залучення людей туди, де вони найкраще реалізують свої здібності. Тому розроблена політика залучення, розвитку та утримання людського капіталу в Силах оборони. Навіть якщо ми переможемо завтра, загроза з боку Росії залишиться. Тому нам завжди будуть потрібні підготовлені люди, готові захищати країну. Наша політика, яка переростає в стратегію, поширюється на кожного українця».

Заступниця Міністра оборони України розповіла, що разом з Міністерством освіти Міноборони готує тренерів для роботи зі школярами: «Це будуть ветерани, які знають, що таке війна. Вони навчатимуть дітей роботі з дронами, геоінформаційними системами та тактичній медицині. Для молоді 18-25 років передбачена базова військова підготовка та зміна підходів до військових кафедр. Ми хочемо, щоб військові кафедри стали престижними, і щоб офіцери запасу були готовими вести за собою людей. Ми підтримуємо різні ініціативи щодо рекрутингу: ОЛХ, рекрутингові центри тощо. Важливо супроводжувати кожного рекрута та направляти його до відповідної військової частини».

«Ми працюємо над тим, щоб служба в армії була прозорою та справедливою. Важливо забезпечити прозорий механізм призначення на посади та просування по службі. Ми також розглядаємо кар'єрні можливості для мобілізованих, — сказала Наталія Калмикова. — Також медицина та ментальне здоров'я військовослужбовців є пріоритетними напрямками. Важливо підтримувати людей під час служби та допомагати їм адаптуватися до цивільного життя після звільнення. Ми не маємо втрачати людину після того, як вона послужила. Людина — це найголовніша цінність, це той ресурс, який не можна купити, який не можна заробити, який не можна обміняти. Можна купити тисячу снарядів, можна купити мільйони ФПВ, але тисячу військовослужбовців або тисячу громадян України, тих, які зможуть захищати країну, треба «робити» мінімум 26 років. А це ого-го період».

За словами директора Фонду «Повернись живим» Тараса Чмута, формулою ефективної співпраці громадянського суспільства з державою під час війни може бути підхід «працювати, допомагати і не заважати державі». Саме так і діє його фонд, адже стоїть задача не заміняти державу, а допомагати державі там, де їй потрібно більше часу, більше ресурсу, більше гнучкості і посилювати її там, де фонд може її посилити.

«Ми зарано говоримо про перемогу, про відбудову, про мир. В травні ми втратили 400 квадратних кілометрів території: 170 — це так звані старі фронти, 230 — це харківський напрямок. Це найбільші місячні втрати з червня 2022 року. Тенденція непозитивна. Тобто ми не рухаємося до світлого, майбутнього, до перемоги, до кордонів 1991-го року. Ми відступаємо. У нас серйозні проблеми. І про це треба говорити в першу чергу. І задача суспільства — підтримувати державу, а не переходити в розряд тотальної критики, деструктиву, гіперболізації помилок, гіперболізації корупції в країні і неготовності своїм прикладом йти в державу і показувати як треба. Тому що сьогодні дуже зручна позиція для багатьох, в тому числі громадського сектора, говорити як треба, але при цьому у всіх міністерствах є величезна кількість вакантних посад. Зайдіть, будь ласка, і покажіть як треба», - підкреслив він.

Чмут зазначив, що говорити про безпекові гарантії та реалізовувати реформи під час війни — правильно і потрібно, але важливо розуміти, що в разі програшу війни це все втратить зміст. Тому важливо не зміщувати фокус: «Треба чітко розуміти, що ключове, що вторинне. Проблеми є у всіх країнах, корупція є у всіх країнах, внутрішня політична боротьба є у всіх країнах, бажання змін та розвитку є у всіх країнах. Але виживання — це питання номер один. І, мені здається, ми в Києві доволі часто починаємо про це забувати та гратися в багато чого різного, а не в згуртованість навколо спільного результату».

Директорка з адвокації в енергетичному секторі Міжнародного центру Української перемоги (ICUV) Вікторія Войціцька наголосила на тому, що представники громадського сектору, Уряду, Верховної Ради, місцевого самоврядування, міжнародних організацій мають згрупуватись та усвідомити ризики, які насуваються на Україну напередодні наступної зими.

«До повномасштабного вторгнення у нас було 36ГВт потужності і генерації електроенергії. Минулу зиму ми пройшли з 18 ГВт. Протягом кампанії по знищенню наших об'єктів  генерації за березень, квітень, травень і початок червня цього року ми втратили ще 9 ГВт. Тобто розмір катастрофи дуже важко насправді переоцінити. Тому коли ми говоримо про стійкість демократії, ми маємо говорити про стійкість і спроможність країни пережити наступну зиму. І тут у мене не дуже хороша новина, в тому числі й до наших партнерів, тому що, мені здається, нема чіткого усвідомлення, що певні рішення, які приймалися запізно, мають величезну ціну як для України і для українців,

Тих втрат, які ми зазнали зараз, ми не мали взимку 2022-2023 року. Тому порівнювати ці дві ситуації не можна. Це перше. Друге, що взагалі відсутнє в дискусії, це те, що коли росіяни б'ють по наших енергетичних об'єктах, вони створюють небезпеку для ядерної можливої катастрофи для працюючих наших атомних електростанцій. Вже були нарешті заяви МАГАТЕ в деяких їх відповідних прес-релізах про те, що не тільки ЗАЕС є проблемою, а ще і Рівненська, і Хмельницька атомні електростанції були від'єднані від нашої єдиної енергетичної системи внаслідок атак з боку росіян. Так от у мене новина для наших партнерів. Якщо щось станеться на одній з наших атомних станцій, не обов'язково бити по атомних станціях, достатньо створити передумови для того, щоб електроенергія, яка генерується на працюючому реакторі, не могла бути передана, відповідно, в енергосистему. Не тільки ми постраждаємо, а це вже буде питання загрози для наших європейських партнерів, наших сусідів», — сказала вона і висловила сподівання, що рішення щодо захисту об’єктів критичної інфраструктури будуть знайдені якомога скоріше.

Як зазначив засновник однойменного благодійного фонду Сергій Притула складнощі в комунікації з Україною в наших міжнародних партнерів виникають через різні підходи — ми хочемо все одразу тут і зараз, а партнери десятиліттями розробляли різноманітні протоколи з багатьма запобіжниками, щоб убезпечити себе від помилок.

«Я насправді дуже задоволений тим, що сьогодні в фокусі уваги цих безпекових угод, угод про військове співробітництво, є не тільки те, що нам обіцяють наші партнери, а насамперед те, що ми зобов'язані виконувати. Наші зобов'язання у всіх цих угодах дуже сильно корелюються з зобов'язаннями, які ми маємо виконати для вступу у Євросоюз, а вони в свою чергу дуже сильно корелюються з тими зобов'язаннями, які ми маємо виконати, щоб вступити в НАТО. Складається враження, що наші партнери нам кажуть: окей, якщо вам з першого разу не доходить, нам не шкода повторити третій раз. І пропонують нам ще третю платформу, третій трек, для того, щоб ми зробили рівно все те саме, що від нас просять роками. Риторика від наших партнерів, що ви великі молодці, ви в правильному напрямку рухаєтеся, але трошки повільно. Будь ласка, трошки швидше з судовою реформою. Будь ласка, трошки краще по антикорупції. Будь ласка, трошки краще по верховенству права. Ми це все чуємо вже роками. І насправді трохи соромно від цього, навіть не так перед партнерами, бо вони вже звикли, а перед власним суспільством. Тому що такого рівня підтримки вступу України в ЄС і НАТО ми не мали до повномасштабного вторгнення, і в українському суспільстві є запит на виконання цих вимог до нас і зобов'язань з нашого боку», — розповів він.

Волонтер також зауважив, що підвищити рівень довіри населення до державних інституцій допоміг би аудит антикорупційних органів. Адже, на його думку, найголовнішою безпековою угодою є внутрішня, коли українське суспільство консолідоване і об'єднане навколо простої ідеї, що державний інтерес має бути вище будь-якого іншого інтересу, чи то конкретно взятої особи та її амбіцій, чи фінансово-промислової групи осіб.

«У нас уже давно немає водорозділу в суспільстві по тих тригерних зонах, які були притаманні до повномасштабного вторгнення. Ми вже давно не сваримося через патріархат церкви, до якої ходимо, чи через мовне питання, ми знайшли спільні знаменники щодо історичної спадщини. Але з'являються нові виклики водорозділу українського суспільства, яке треба зшивати, тому що тільки в єдності можлива наша перемога. Це протиставляння в суспільстві тих, хто воює, протиставлення тих, хто в Україні і тих, хто за її межами. І це бомба уповільненої дії, тому що це одна з територій, де російська пропаганда та російське ІПСО відпрацьовують на всі 100%. А ми іноді пасуємо їм і даємо їм можливість», — зазначив він.

Притула закликає бути обережними зі своїми словами та діями. Тому що в момент протистояння українців, які в Україні і за кордоном, держава має бути мудрою, а не займати одну зі сторін. Адже, за його словами, українці за кордоном є головним донором української економіки впродовж багатьох років, що інвестує кожного року по 12 млрд доларів та є однією з ключових ланок підтримки українського волонтерського руху та армії.

«Після війни у нас постане питання, звідки нам взяти робочі руки за відсутності притомної міграційної політики. У нас, умовно, мільйон чоловіків за кордоном, яких нам потрібно повернути. Ми їх хочемо повернути чи ми зараз хочемо зловтішатися, що їм там погано? Якщо ми їх не повернемо, то наше покоління і покоління наших дітей будуть працювати з подвоєною силою. Тому що у нас жахлива демографія — років за 15 у нас людей 60+ буде більше, мабуть, ніж інших вікових категорій разом взятих. І нам ці люди потрібні. Тому розвалюванням українців між собою займаються росіяни, а ми маємо зшивати суспільство в різний спосіб. Кожен українець за кордоном — це наш ресурс і наш важіль впливу на ті чи інші процеси. Треба робити все для того, щоб в українців не пропадало бажання повернутися назад до України. Це нам важливо з точки зору державного управління, економіки і виживання нації. Запропонуйте якийсь суспільний договір. Тому що роз'єднане суспільство ні разу не перемагало об'єднане суспільство, а навпаки, на жаль, трапляється. Чи, на щастя, в нашому випадку, якщо ми збережемо цю єдність. Непереможні, коли об'єднані», — підкреслив він.

Це перша така подія з серії громадських самітів Громадянської мережі ОПОРА, які відбуватимуться щоквартально і будуть зосереджені на обговоренні найважливіших питань збереження і розбудови демократичного устрою країни в час війни і після її завершення. Вона стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та інформаційній підтримці онлайн-видання «Українська правда».