З моменту повномасштабного вторгнення росії на територію України найбільше наших громадян, а саме 76,6%, отримують новини з соціальних мереж. У ТОП-3 по популярності вийшли Telegram, YouTube, Facebook. Такі результати соціологнічного опитування щодо медіаспоживання українців в умовах повномасштабної війни презентувала ОПОРА. Крім того експерти обговорили питання саморегулювання у соціальних мережах, протидію дезінформації та яким чином всі ці виклики сучасних реалій можна буде зафіксувати в національному законодавстві для поширення системних практик. Дискусія відбулась в межах щотижневого онлайн-стріму ОПОРА.Live 1 червня.
За словами аналітика даних ОПОРИ Роберта Лоряна, у травні 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) включив до свого щоквартального опитування "Омнібус КМІС" запитання від ОПОРИ, аби дізнатись більше про медіаспоживання населення з моменту повномасштабної війни. Метод - телефонні інтерв'ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Опитування відбулось 3-26 травня 2022 року. Участь взяли 2009 респондентів, що репрезентують доросле населення України (крім окупованих з 2014 року територій та людей, що з 24.02.22 виїхали закордон). Загальна похибка дослідження не перевищує 2,4%. "Метою нашого дослідження було дізнатися, яке медіаспоживання українців щодо новинної інформації в Україні загалом за останні два місяці. Тому безпосередньо ми питалися в українців зокрема три питання: 1) якими джерелами інформації користуються українці в останні два місяці для отримання новин; 2) яка в них довіра до цих джерел інформації, тобто яким джерелам інформації найбільше довіряють українці; 3) в тих українців, які обирали соціальні мережі в якості одного з джерел інформації, ми питались, якими саме соціальними мережами українці користуються для отримання цих новин", - Роберт Лорян.
З 24 лютого найбільше українці використовували соціальні мережі Viber, Telegram, YoTube, TikTok, Facebook, Twitter, Instagram для отримання новин - 76,6%. Дещо менше надавали перевагу телебаченню та інтернету (крім соцмереж) - 66,7% та 61,2%. Радіо та друковані ЗМІ - 28,4% і 15,7%. Щодо достовірності інформації громадяни України найбільше довіряють телебаченню - 60,5%. Дещо менше соціальним мережам та інтернету (без врахування соцмереж) - 53,9% та 48,8%. Радіо - 34,3%, друковані ЗМІ - 23%, важко відповісти - 2,4%. Натомість не довіряють жодному з них - 5,2%. У тих громадян, які в першому питанні відповіли, що отримують новинну інформацію з соцмереж, ще запитали, з яких саме. У ТОП-3 по популярності вийшли Telegram, YouTube, Facebook - 65,7%, 61,2% та 57,8% відповідно. Менше половини респондентів обирали решту соцмереж: Viber - 48%, Instagram -29,1%, TikTok - 19,5%, Twitter - 8,9%, важко сказати - 2,4%, інше - 2%. Детальніше ознайомитись із дослідженням можна на сайті ОПОРИ.
"Найбільше нас здивувало те, що Telegram став найпопулярнішим джерелом новин за останні два місяці для українських користувачів. Про причини цього можна говорити багато, адже Telegram - це доволі швидко, доволі зручно, там повідомлення показуються в хронологічному порядку на відміну від багатьох інших соцмереж, повідомлення приходять доволі оперативно, є пошук, відсутня будь-яка цензура, тобто публікуються будь-які матеріали, навіть які неможливо опублікувати на інших платформах. Через це популярність Telegram щороку збільшується, зокрема під час війни. Вже Telegram став соціальною мережею в Гонконгу, коли там була революція. Telegram набуває популярності в тих країнах, де зокрема створена велика цензура, таких як, наприклад, Іран. І ми бачимо, як Telegram завойовує наш медіаринок під час повномасштабної війни, адже він є одним з головних джерел інформації, зокрема медіаінформації, тобто перегляд відео і фотографій, які користувачі не мають змоги подивитися на інших платформах", - зауважує Роберт Лорян.
За словами аналітика даних, оскільки джерелом новин для понад 76% українців є соцмережі, то саме вони відіграють велику роль в інформаційній повістці в Україні, зокрема, становлять великий ризик щодо поширення дезінформації. За два місяці з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну деякі соціальні мережі також доволі часто змінювали свою політику щодо саморегулювання - змінювали свої правила поширення та модерації контенту.
За словами спеціалістки ОПОРИ з моніторингу соціальних мереж Ольги Снопок, якщо говорити про саморегулювання і видалення незаконного контенту у соціальній мережі Facebook, то варто розділити це на дві категорії: пости з оплаченою рекламою та звичайні публікації.
Щодо платного контент Facebook може або не пропускати рекламне повідомлення ще до початку його трансляції, або прибирає його через певний час. За два місяці з початку повномасштабної війни в Україні видно багато видалених рекламних дописів у "Бібліотеці реклами". "Можна зробити висновок, що Facebook певною мірою вчиться більш швидко реагувати на якийсь незаконний контент і швидше його видаляти. Хоча знову ж таки ми нещодавно буквально виявили рекламні дописи, які рекламують якісь шахрайські схему у Facebook, і він це пропускає. Але, як бачимо, війна в Україні показує, що протидіяти рекламі у Facebook можливо, і він поступово вчиться це робити", - зазначає Ольга Снопок.
За її словами, якщо говорити про звичайні дописи, які поширюють незаконний контент, то на сьогодні у Facebook є досить невеликий набір інструментів для їх регулювання. "В Facebook є певна така фішка - він дуже стежить за скоординованою неавтентичною поведінкою і доволі ефективно намагається з нею боротись, видаляти її. В інших соціальних мережах цієї боротьба не так багато. І це, звісно погано, бо ми бачимо, наприклад, коли в тому ж Telegram у нас виникають якісь скоординовані групи або сторінки, які поширюють незаконну інформацію", - розповідає Ольга Снопок. Крім того, Facebook активно співпрацює з фактчекерськими організаціями, що стало особливо актуально ще з початком пандемії COVID-19. Тоді вони почали відстежувати та маркувати дезінформацію, що загалом допомагає боротися з нею, але не вирішує проблему повністю.
Як відзначає спеціалістка з моніторингу соцмереж, основним інструментом, на який покладається і Facebook, і інші соцмережі, є скарги користувачів на незаконний контент. Та це може бути не дуже ефективно, бо користувачі можуть не знати, як поскаржитись чи не хотіти витрачати час. "Але з початком війни Facebook показав, що він має декілька інструментів, які активно використовує, наприклад, для боротьби з дезінформацією у нас: занижувати покази сторінок або дописів, обмежувати допуск якихось категорій громадян до певного контенту. Але загалом я би сказала, що в Facebook дезінформація є і її досить багато. І на сьогодні Facebook немає якихось усталених політик для того, щоб протидіяти їй ефективно. І особливо добре це показують якісь нестандартні події, типу штурму Капітолію в США рік тому або війни в Україні. Коли соціальні мережі повинні фактично на ходу придумувати якісь політики, щоб боротися із цим", - зауважує Ольга Снопок.
Аналітик даних Роберт Лорян також зауважив, що після 2016 року, коли відбулись президентські вибори в США, де був обраний Дональд Трамп, з боку громадськості була велика критика Facebook щодо його регулювальної політики. І вже зараз Facebook намагається регулювати свій контент. В Україні ми можемо відстежити такі спроби регуляції на прикладах із приховуванням хештегу щодо геноциду в Бучі з подальшим його відновленням або дозволом на публікацію закликів до смерті путіна й росіян від українців із подальшою забороною таких постів. "Тобто ми бачимо від Facebook точкові намагання врегулювати цю ситуацію. Не завжди вони є успішними. І загалом політика Facebook не є довготерміновою. Тобто, не бачимо стратегії щодо модерування контенту і протидії поширенню дезінформації", - каже Лорян.
Проте, на його думку, варто звернути увагу на Telegram, в якому взагалі нічого не регулюється. І зараз він є платформою №1 для поширення проросійських наративів і проросійської дезінформації. Як приклад, можна глянути дослідження «Детектор медіа» на цю тему. "Після того як Facebook та Instagram були заблоковані в росії. Вконтакте та Одноклассники заблоковані в Україні вже з 2015 року. То зараз для нас таким єдиним полем спільного інформаційного простору з росіянами стає саме Telegram. Де українці разом з росіянами спільно споживають і спільно генерують якісь інформаційні новини. Зокрема, там відбувається це перетинання і поширення пропаганди, дезінформації на своїх противників", - вважає Роберт Лорян. Але, за його словами, ця платформа не є доволі публічною, тому незрозуміло, як спонукати її до саморегулювання. І загалом варто поговорити про регулювання державою медіапростору, зокрема соцмереж. Особливо з урахуванням, що з 2008-2009 року українське законодавство про медіа не змінювалось, а медіапростір сильно трансформувався.
Юристка Центру демократії та верховенства права та Незалежної медійної ради Тетяна Авдєєва розповіла, як видалення забороненого контенту у соціальних мережах функціонує наразі і чому це навряд зміниться. За її словами, є два варіанти видалення контенту соціальною мережею: 1) відповідати на скарги пересічних користувачів, 2) реагувати на повідомлення від держави, коли уповноважені державні органи надсилають комунікацію щодо змін в національному законодавстві - застосовується "географічне" блокування. Наприклад, так відбулось в Україні щодо комуністичних символів. Надіслана відповідна комунікація про те, що комуністична символіка заборонена на території України - відповідний контент заблокований. Відповідно, в усьому регіоні "країна Україна" такий контент буде недоступний.
"Якщо говорити про проактивну реакцію з боку самих мереж, то тут виникає проблема. Щойно соціальні мережі починають самі залучатися до модерування без процедури скарги, вони стають відповідальними за контент, який публікується на платформі", - зазначає Тетяна Авдєєва. А оскільки соціальні мережі це, в першу чергу, бізнес, то навряд бізнес буде хотіти бути відповідальним за контент. Особливо у випадках збройних конфліктів, геноцидів, масових суспільних заворушень тощо. Як приклад експертка наводить геноцид у М'янмі. Незалежна місія з виявлення фактів у своєму звіті вказала, що Facebook сильно доклав руку для того, щоб цей геноцид відбувся. Так само і щодо заворушень в Капітолії США. "У нас є комплексна проблема. З одного боку, соціальні мережі дуже впливові. З іншого боку - вони не хочуть бути відповідальними, тому що вони розуміють, що вони ампліфікують те, що відбувається зазвичай в суспільстві. І якщо говорити про державне регулювання, то, мені здається, що наразі неможливо визначити дезінформацію як категорію для регулювання для соціальних мереж або визначити конкретне регулювання для соціальних мереж на національному рівні", - підкреслює Тетяна Авдєєва.
За її словами, зараз існує Digital Services Act, який пропонує конкретне регулювання соціальних мереж в Європейському регіоні. Але ця пропозиція регламенту постійно оновлюється. І якщо зараз національні уряди будуть активно приймати відповідне національне законодавство, то вони, скоріш за все, стикнуться з проблемою, що його доведеться адаптувати під загальноєвропейське регулювання. Це одна з причин, чому ми трохи гальмуємо в регулюванні соціальних мереж та платформ спільного доступу до інформації. В Україні медійне законодавство не оновлювалось із 2008 року. Наразі "в шухлядці" лежить законопроєкт, який, на думку експертки, на жаль не вважається достатньо актуальним, аби з'явитись на порядку денному у парламенті. Тож, соціальні мережі перебувають на рівні саморегуляції або регулюються законодавством держав, де у них є офіси. Як приклад, американський офіс Facebook знаходиться у Каліфорнії, тому дотримується тамтешнього законодавства. А європейський офіс Facebook знаходиться в Ірландії, тож відповідно дотримуються тамтешнього законодавства та законодавства ЄС.
Аналітик даних ОПОРИ Роберт Лорян зазначає, що ще один спосіб регулювання контенту на цих платформах - це штучний інтелект. Багато контенту модерується автоматизованими програмами, які самостійно визначають, чи цей контент є допустимим для публікації на цих платформах. Лишається питання, наскільки алгоритми такого модерування є прозорими. Зокрема щодо контенту різними мовами, адже штучний інтелект не може реагувати на різні локальні діалекти, а кількість працівників соцмережі, які могли б йому допомогти у модерації, недостатня. На його думку, частину проблем вирішить відкриття офісів. Ці представництва зможуть працювати у нашому медійному юридичному полі та дотримуватись нашого законодавства. Тож, буде ширше поле для взаємодії та співпраці. А українці будуть більш залучені до регулювання цього контенту.
"Зі штучним інтелектом проблема полягає не тільки в знанні діалектів, скільки загалом в розробці якогось загального фреймворку регулювання. Проблема в тому, що соціальні мережі першопочатково намагалися розробити загальне регулювання для всіх із певними винятками. Умовно, у нас є платформа, ви можете поширювати все, що завгодно, крім - і далі йде перелік. Наприклад: крім мови ворожнечі, закликів до насилля, дитячої порнографії, порушення авторських прав тощо", - каже Тетяна Авдєєва. За її словами, раніше ці винятки, наприклад, "заклики до насилля" вони інтерпретували однаково для всіх регіонів. Потім, зокрема в Україні, вони зрозуміли, що неможливо застосовувати однакове регулювання і почали намагатися специфічно ставитися до контекстів збройного конфлікту. Але проблема в тому, що правила лишаються загальними, а контекст специфічний. Наприклад, люди розуміють, що слово "русня" для українців це спосіб, радше, висловити переживання, а от алгоритми не встигають оновлювати до цього стану. Тобто, питання не стільки в знанні мови для алгоритмів, скільки в нездатності бути заточеними під конкретний контекст.
Ще Тетяна Авдєєва поділилась думками щодо заходів з обмеження соціальних мереж та месенджерів з боку держави. Найпопулярнішими є приклади з Вконтакте. Крім блокування доступу ще був запит до App Store і Google Play, щоб перекрити можливість завантажувати додаток з території України. "Таким чином зменшується кількість користувачів дуже і дуже суттєво. Насправді, дійсно ми не можемо заблокувати будь-яку соцмережу як таку. Під соцмережею я маю на увазі, чи це буде YouTube або TikTok, де поширюється відео, чи це буде месенджер з функцією публічних каналів. Питання в тому, щоб обмежувати їхній вплив, особливо якщо цей вплив є негативним. І в цих випадках, в принципі, все залежить від аудиторії - від кількості осіб, які користуються цими месенджерами", - підкреслює Тетяна Авдєєва.
На думку експертки, цікавим є питання, за рахунок чого функціонує та чи інша мережа. Якщо з продуктами компанії Meta, TikTok, Twitter зрозуміло, що їх бізнес-модель побудована на пожертвах з реклами, то з приватними месенджерами Signal, Viber, Telegram без реклами - не зрозуміло. Щодо Telegram, зазначає експертка, є ряд питань. За рахунок чого функціонує ця мережа за відсутності реклами? Хто платить зарплати модераторам, адже є функція 5 скарг на контент? А також людям, які відповідають за технічне, юридичне та інше забезпечення? Реєстрація в ОАЕ, але де саме розташовані сервери? Хто має доступ до серверів? Чи може бути витік персональних даних користувачів з України, зокрема і до держави-агресора? "Як на це реагувати, якщо сама соцмережа не готова до співпраці? Навіть демократичні країни на кшталт Німеччини вже пропонували просто блокування. Питання не в постійному блокуванні соцмережі як такої, адже всі ми усвідомлюємо, що свобода вираження в принципі має превалювати. Питання в тому, щоб загалом спонукати соціальні мережі до комунікації, тобто спонукати їх до співпраці з державою. Особливо, коли у нас є такий специфічний контекст", - підкреслює Тетяна Авдєєва. За її словами, так було з Вконтакте - з цією соціальною мережею неможливо було домовитись і встановити комунікацію. Приблизно така сама може бути ситуація і з Telegram, якщо вони не будуть відповідати на запити Уряду України.
Загальними засобами протидії, на думку експертки, залишаються: медійна грамотність, повідомлення (скарги) про порушення, акуратніше обирати додатки для спілкування (цифрова грамотність) та обережно поводитись з власними персональними даними і інформацією, що поширюєте там.
Тетяна Авдєєва каже, що є прихильницею моделі, щоб були і національне законодавство, і рівень співрегулювання. Так, на рівні законодавства можна встановити визначення та базові обов'язки. Наприклад: персональні дані дітей до 12 років не можна використовувати для рекламного таргетингу; мова ворожнечі має видалятися протягом 24 годин, а під час надзвичайного чи воєнного стану – 12 годин тощо. Також можна зафіксувати питання реагування на запити держави. Чи можна передавати персональні дані закордон, особливо якщо йдеться про країни, де порушують права людини. Подумати про те, як може функціонувати штучний інтелект і щодо видалення, і щодо пріоритизації контенту. "В цілому мені імпонує те, як зараз виглядає Акт про цифрові послуги ЄС (Digital Services Act). Враховуючи, що Україна, в принципі, муситиме гармонізувати своє національне законодавство з європейським, було би непогано взяти його як загальну рамку для того, щоб регулювати соціальні мережі, платформи спільного доступу до інформації, месенджери тощо. А от далі вже в принципі можна було б думати про більш контекстне регулювання. І контекстне регулювання це, знову ж таки, у нашому випадку воєнний і надзвичайний стан - як воно має регулюватись. Щодо контентних обмежень і дезінформацію, мені здається, що це не має регулюватися тим самим законом, що і соціальні мережі", - зазначає Тетяна Авдєєва.
За словами експертки, питання в тому, щоб регулювати не політичні мемчики, а неправдиву інформацію, яка призводить до негативних наслідків (сприяє розпалюванню ворожнечі). Тобто, протистояти контенту, який по своїй суті є порушенням свободи вираження. Для таких випадків необхідно розробити якусь адекватну реакцію, яка насправді буде не реактивною, а проактивною. Тобто, застосовуватиметься не тоді, коли інформаційна агресія вже закінчилась, а дасть можливість реагувати в процесі. Україні буде дуже важко на цьому шляху. Адже наразі більшість міжнародних організацій виступають проти регулювання дезінформації. Тому треба буде адвокатувати ідею того, що дезінформація небезпечна, і дуже акуратно вписувати це в наше законодавство.
Аналітик даних ОПОРИ Роберт Лорян погодився з думкою, що європейський підхід до регулювання діяльності соцмереж є найбільш правильним, комплексним і відповідним для наших реалій. Але вбачає, що впровадження цього підходу в наше законодавче поле буде складним і тривалим. Щодо проактивної позиції з протидії дезінформації з боку Уряду України він вважає хорошою позицією блокування профілів російських державних медіа чи інфлюенсерів з російськими наративами.
Тетяна Авдєєва розповідає про наші державні структури, які зараз, під час повномасштабного вторгнення, намагаються протистояти російській дезінформації. Так, є Центр стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформполітики. Вони більше займаються не безпековими питаннями, а, радше, питаннями дезінформації і наративів. Тобто, змісту тих повідомлень, які поширюються регулярно з російської сторони. Також є Центр протидії дезінформації при РНБО України, який займається безпековими питаннями. І є РНБО, що в принципі займається санкціями і конкретним визначенням ресурсів. Тетяна Авдєєва вважає, що ця система працює досить непогано. Вони діють і на рівні державних заходів, і на рівні просвіти. Але треба ще активно співпрацювати зі стейкхолдерами, вибудовувати комунікацію. На думку експертки, варто працювати і над тим, щоб блокувати пропагандистські ресурси не тільки в Україні. Адже заблоковані профілі російських інфлюенсерів в Україні це позитивно, але вони несуть російські наративи про Україну по всьому світу, зокрема країнам-партнерам. Основна задача державних органів у такій ситуації - адекватно комунікувати. З самими соціальними мережами, з іноземними медіа, поширюючи їм адекватну інформацію, зі споживачами інформації. Ця система має бути комплексною: "Не вийде просто заблочити соціалку, і, до речі, приклад Вконтакте це чітко показав, і сказати, що ми перемогли в інформаційній війні. І жоден захід, в принципі, індивідуально не допомагатиме, тому що це має бути системним підходом. Це і просвіта, і в тому числі накладання санкцій та блокування, де це технічно і юридично можливо, і в принципі комунікація".
Як зазначає експертка, винятково на державному рівні вирішити всі нюанси неможливо, бо їх багато. Для цього залучається громадський сектор – Громадські організації стають партнерами в комунікації з соцмережами й оперативно повідомляють про рамкові випадки порушень, або пропонують вже готові рішення. Також до співпраці з соцмережами залучаються фактчекінгові організації. В Україні таких дві: Stop Fake та Вокс Чек. Вони сертифіковані Facebook, є надійними і до їхніх звітів всі дослухаються. Тетяна Авдєєва вважає, що самі по собі всі державні структури у цьому напрямку працюють класно, але потрібна координація зусиль та активніша співпраця з громадським сектором.
Аналітик даних ОПОРИ Роберт Лорян підтримує думку, що перед Україною стоять великі виклики в контексті захисту свого інформаційного поля та боротьби з російськими наративами на міжнародній арені. Але наостанок він закликав кожного починати з себе – свідомо споживати інформацію.
Відеозапис трансляції доступний для перегляду на Facebook-сторінці та на YouTube-каналі ОПОРИ.