Нині, коли повномасштабна війна триває у своїй активній фазі без чиєїсь тотальної переваги, ейфорія від деокупації Київщини, Чернігівщини, Харківщини та Херсона вже давно минула, а попереду — більше питань, аніж відповідей, лідери громадської думки, керівники громадських і благодійних організацій, фондів, волонтери й експерти формують своє бачення того, в якій точці війни ми перебуваємо зараз. І що нам всім як суспільству та конкретно їхнім організаціям потрібно зробити, аби зрештою перемогти.

«Детектор медіа» запитав:

  • Як ви й організація змінилися з початком війни і як — із початком повномасштабної війни?
  • Продовжте речення: «Три головні уроки цієї війни для мене — це...».
  • Як ви бачите проблему реінтеграції й відновлення тимчасово окупованих територій, зокрема Криму, з перспективи сфери роботи вашої організації?
  • Продовжте речення: «Пріоритетом для українців у найближчий рік є ...».

Далі публікуємо відповідь Голови правління Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської.

Ми виросли зі студентського активу після Помаранчевої революції, коли на власному досвіді переживали перші піднесення і розчарування, формували свої принципи й цінності, вирішували, як бути далі. З 2014 року, коли почалась агресія Росії, ще до повномасштабного вторгнення, ми робили все від нас залежне, щоби зберегти країну. Було дуже багато комунікації з РНБО, з урядом — ми весь час щось вимагали, але вже не з вулиць, а сидячи за одним столом. 24 лютого 2022 року кожен із нас запитав себе, чим він може бути корисним для перемоги України, які навички й уміння вже є в «Опори» для інвестиції в майбутнє. Дехто з наших представників став до лав ЗСУ, бо бачить свій внесок у захист демократії саме на фронті. Частина команди перекваліфікувалася на експертів із міжнародного гуманітарного права, залучивши найкращий світовий досвід і практики. Ми також почали відстежувати мову ворожнечі, події, заяви та рішення на території Росії, які безпосередньо впливають на війну. «Опора» працює й над тим, щоби після завершення бойових дій Україна могла в правовий спосіб перейти до цивільної системи управління, відновити й реформувати всі демократичні інститути. Але виборчий напрямок лишається нашим пріоритетом навіть попри відсутність виборчих кампаній. Нині ми працюємо з новими напрямами: реформи політичних інститутів; підготовка до перших повоєнних виборів; безпека і сталий мир; глобальна адвокація інтересів України; заснування Спеціального трибуналу та документування воєнних злочинів росіян; аналіз впливу Росії на політичні процеси в Україні; дослідження російської дезінформації; виклики для розвитку громад, транзит влади до цивільної системи в повоєнний період; вивчення та прогнозування міграції; дані, OSINT і аналітика нової якості. Ми відкрили у Варшаві Центр сприяння документуванню російських воєнних злочинів та увійшли до Міжнародної ради експертів при Офісі Генпрокурора з питань злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Об’єднавши зусилля з Ганною Гопко, Оленою Галушкою та Дар’єю Каленюк, ми заснували Міжнародний центр української перемоги, щоб адвокатувати інтереси України на глобальному рівні.

Три головні уроки цієї війни для мене — це:

Вибір для кожної людини став важливим, як ніколи раніше. І йдеться вже не про вибір у бюлетені, а про наші щоденні персональні вибори, які змінюють життя. Вибір взяти до рук зброю. Вибір поїхати з країни, аби вберегти дітей та майбутнє. Вибір продовжувати жити під обстрілами та вести бізнес, створюючи робочі місця та сплачуючи податки до бюджету. І кожен цей вибір важливий. Головне — продовжувати діяти на боці добра.

Українці готові стати «дорослим» у кімнаті та брати на себе відповідальність не лише за власне життя чи розбудову своєї країни, а й за важливі рішення, які впливають на долю всього світу. Наприклад, саме українське громадянське суспільство створило Маніфест сталого миру «Світ після нашої перемоги».

Без покарання винних у геноцидній війні новий світовий порядок вже ніколи не буде стабільним. Тому справедливість має стати пріоритетом для всіх і кожного.

Реінтеграція окупованих територій можлива лише одночасно з реалізацією програм перехідного правосуддя, виходу з російського громадянства жителів окупованих територій, які набули його під тиском, відновлення роботи українських медіа для створення умов інформаційної відкритості, а лише потому — обрання в легітимний спосіб органів місцевого самоврядування. На законодавчому рівні мають бути розроблені критерії об’єктивної оцінки та прозорого й дієвого механізму відтермінування виборів на територіях, де їх проведення певний час становитиме загрозу безпеці або буде неможливим з інших причин. Певний час після деокупації може зберігатися політичний вплив або наративи держави-агресорки серед місцевого населення. Для протидії цьому мають ефективно працювати правоохоронна та судова системи.

Пріоритетом для українців у найближчий рік є збереження демократичності країни. Наша демократія така, що розвивається, але без неурядового сектору, без людей на вулицях, без волонтерів, очевидно, держава би не вистояла. Для нас як для громадянського суспільства цей рік має стати роком успішної адвокації за вступ до ЄС та НАТО, і до цього процесу повинні долучатися ціннісні люди й організації.