Чи дієве покарання за виборчі порушення, яке передбачене у чинному українському законодавстві? Як воно спрацювало на останніх парламентських виборах – скільки вироків було винесено, чи поніс хтось реальну відповідальність із ув’язненням? Справа Ростислава Білика, чинного депутата міської ради Чернівців та викладача Чернівецького національного університету, як лакмусовий папірець ситуації – чому засуджено за підкуп лише студентів? Як же відновити принцип невідворотності покарань щодо злочинів проти демократії?
Запис програми також можна переглянути на сторінці ОПОРИ у Facebook
Вітаю, друзі! Це програма «Вибори навиворіт» і сьогодні ми поговоримо про злочин і кару на виборах.
Як Ви вважаєте, чи чесні вибори в Україні? Якщо вважаєте, що так, то ви – в меншості. Бо понад ⅔ українців думають інакше. Це дані минулорічного опитування Фонду “Демократичні ініціативи”. Скептиків щодо чесності демократичного процесу можна зрозуміти. На кожних виборах ми чуємо про махінації членами виборчих комісій, технічними кандидатами, про нечесну агітацію, про безсоромний підкуп. Якщо ми невпевнені в чесності виборів, то ми не можемо бути впевнені і в нашій демократії. Як обрати гідних людей до влади, як гідним потрапити до влади, якщо вибори куплені?
На жаль, за короткої історії Української республіки чесність виборів завжди була під питанням. Згадаємо президентські перегони 2004 року, результати яких були врешті скасовані Верховним Судом, який встановив, що були наявні масові фальсифікації на користь Віктора Януковича. Після помаранчевої революції масові фальсифікації, сподіваємося, стали історією чи плямою в історії незалежної України. А ось порушення виборчого законодавства нікуди не зникли. Більше того, їх кількість навіть зростає від кампанії до кампанії. Звичайно, можливо це пов’язано не з тим, що більше порушують, а з тим, що поліція тепер реєструє всі заяви. Щоправда, до суду у вигляді справ їх доходить вже значно менше, а вироки взагалі залишаються поодинокими винятками. А це означає, що багато злочинів на виборах лишаються безкарними. А отже не працює принцип невідворотності покарання, якщо казати юридичною мовою.
Вважається, що вперше його сформулював італійський філософ та юрист Чезаре Беккаріа, який хоч і теж був маркізом, але дуже не любив пережитки феодальної системи правосуддя з її тортурами, вибиванням зізнань з підозрюваних і смертною карою за будь-який хоч трохи серйозний злочин. «Головне – не жорстокість покарання, а його невідворотність», – указав Беккаріа. Якщо брати ситуацію з покараннями за порушення виборчого законодавства в Україні, то тут немає ні першого, ні другого. Тобто і карають рідко, і сама кара неспівмірно м’яка. Адже порушення виборчих правил – це злочин проти самої демократії.
Щоб не бути голослівними, давайте поглянемо на цифри статистики. За даними Головного слідчого управління Національної поліції, у 2014-2016 роках, а за цей період в Україні пройшли президентські, парламентські і місцеві вибори, було порушено 1013 кримінальних проваджень, які стосувалися порушень виборчого законодавства. 75% проваджень були закриті, ще 15% справ – розслідуються досі. І лише 92 справи або 9% від загальної кількості, потрапили до суду. Але і в суді не обов’язково все завершилося справедливим вироком. Наприклад, ситуація з Хмельниччини, де поліція затримала очевидно за допомогою незалежних спостерігачів людину, яка роздавала гроші. По 100 гривень за голос на користь одного з кандидатів. Було встановлено, що цей бізнесмен встиг роздати 2400 гривень. На цьому успіхи слідства вичерпалися. Суду не вдалося встановити ні на кого працював перекупник, ні чи були у нього поплічники, ні особи виборців, які продали свої голоси. Сам зловмисник теж не сів за ґрати. В усіх інших випадках ті особи, які отримали вироки, відбулися умовними термінами ув’язнення або штрафами від 340 гривень до кількох тисяч.
Показовою є справа Ростислава Білика. Одна з небагатьох, яка була детально задокументована та розслідувана. На місцевих виборах 2015 року у Чернівцях спостерігачі ОПОРИ помітили, що виборці-студенти масово фотографували бюлетені в кабінках для голосування. Кілька студентів були затримані й зізналися, що отримували гроші (250-450 гривень) за голос на користь викладача Чернівецького університету і кандидата до міської ради Чернівців від партії «Рідне місто» Ростислава Білика. Троє студентів визнали, що отримали гроші безпосередньо від кандидата для роздачі виборцям. Ці троє виконавців були засуджені до трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном. Ще 12 фігурантів справи звільнили від покарання. Одного виправдано. Стосовно ще трьох підозрюваних слідство триває донині. У січні 2018 року Генеральною прокуратурою України передано до суду матеріали кримінального провадження щодо Ростислава Білика. Проте судовий розгляд досі не завершено. Судові засідання переносяться, найчастіше через неявку представників прокуратури або через неявку свідків. Більше того, оскільки Ростислав Білик був обраний, він продовжує залишатися чинним депутатом міської ради, є членом бюджетно-фінансового комітету міста і, ймовірно, візьме участь у виборах восени 2020 року.
Великою мірою проблема безкарності за злочини під час виборів пов’язана з глобальними для України проблемами – неефективністю поліції і корумпованістю судів. Але також в самому законодавстві існують серйозні прогалини, які дають можливість покривати злочини. І це те, що можна пофіксити звичайним доопрацюванням законодавства.
Зараз у Кримінальному кодексі є 7 статей, які стосуються порушень виборчого права. Що це за статті і як вони застосовуються на практиці? Візьмемо для прикладу останні парламентські вибори 2019 року.
Отже, стаття 157 ККУ. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача – 1 вирок. Фактично, стаття стосується також умисного зриву виборів. Теоретично за це можна отримати до 10 років ув’язнення, на практиці ж за весь час ухвалили лише один вирок. Йшлося про спалення агітаційного банера групою 4 осіб за попередньою змовою. За постановою суду кожен отримав умовний термін покарання.
Стаття 158. Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів. Тягне за собою позбавлення волі на строк від 2 до 10 років – 32 вироки. Найчастіше йшлося про підписування членами комісій протоколів про результати підрахунку голосів або ж внесення уточнень, проте, не на засіданні комісій. Більшість цих справ завершилися штрафами від 1000 до 1700 грн, а чотири – умовними термінами.
Стаття 158-1. Незаконне використання виборчого бюлетеня, голосування більше ніж один раз (загрожує штрафом або позбавлення волі від 5 до 7 років). На даний час винесено 22 вироки, більшість – штрафи. Найчастіше йшлося про винесення бюлетеня з дільниці. Цікаво, що на Харківщині (місто Ізюм) за це покарали на 1700 грн, а у Фастові (Київська область) на 2500 грн. 9 справ стосувалися серйозніших порушень. Наприклад, на Закарпатті члени комісій видавали бюлетені невстановленим особам. Суд так і не міг встановити, хто ці люди. А видавалися бюлетені на виборців, які на цей час перебували на заробітках закордоном. Члени комісій отримали умовні терміни, з випробувальним терміном від 1 до 3 років.
Стаття 158-2. Знищення виборчої документації (до 5 років позбавлення або обмеження волі) – 3 вироки. Є випадок, коли також було застосоване умовне покарання, але цього разу його застосування виглядає надмірним. Бо йшлося не про терористів, які спалили документацію, а звичайних виборців, які на дільниці в день голосування розірвали свій бюлетень за що й були затримані. Кваліфікація злочину, адже йдеться радше про протест, а не намагання зірвати голосування, взагалі виглядає сумнівною та не відповідає рекомендаціям Верховного Суду.
Стаття 159. Порушення таємниці голосування (від штрафу до 3 років ув’язнення) жодної справи.
Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації (до 10 років ув’язнення) – тут питання були до всіх, хто брав участь у перегонах. Але функція до 10 років ув’язнення в українських реаліях залишається суто теоретичною можливістю. Жодної справи і жодного вироку.
Стаття 160. Підкуп виборця і продаж виборцем свого голосу (максимальне покарання – позбавлення волі на строк до 7 років) – лише 1 справа з результативним завершенням. Але і в цій справі залишилося більше питань, ніж отримано відповідей. Це історія з міста Подільська, що на Одещині. У суді було доведено, що обвинувачений отримав 16 тис. гривень для роздачі 16 виборцям, які мали проголосувати за одного з кандидатів. Слідство так і не встановило, хто був замовником, хто дав гроші обвинуваченому, хто були ті виборці, яким ці гроші передбачалися. Обвинувачений отримав 5 років позбавлення волі, але з відтермінуванням покарання на випробувальному терміні. Тобто за ґрати так і не потрапив.
Всі ці норми потребують удосконалення і відповідні законодавчі зміни вже давно напрацьовані експертним середовищем у вигляді законопроєкту про посилення відповідальності за деякі порушення виборчого законодавства. Що у ньому пропонується?
У першу чергу йдеться про посилення кримінальної відповідальності за серйозні виборчі порушення, а водночас розширити можливості слідства, щоб непрацюючі статті Кримінального кодексу нарешті запрацювали. Ці зміни чітко визначають, що, наприклад, викрадення печатки комісії, вкидання бюлетенів пачками до скриньки – це злочин. Передбачена відповідальність для підкуплених членів комісій. Також за агітацію спиртними напоями, роздачу гречки та інших способів підкупу виборців. Крім того, вперше в історії України запроваджується кримінальна відповідальність за підкуп кандидатів та членів комісій. Ця норма буде спрямована проти всіх цих кандидатів-клонів з однаковими прізвищами, «технічних» кандидатів, яких висувають, щоб отримати кишенькову більшість у виборчий комісії, а значить і контроль за підрахунком голосів. Досі це залишається ганебною і безправною практикою в Україні. А щоб ці норми ефективніше працювали, законопроєкт розширює можливості поліції проводити так звані негласні слідчі дії при вчиненні особливо тяжких злочинів під час виборчої кампанії, тобто здійснювати повноцінне розслідування.
«Звичайно, від самого лише прийняття будь-якого закону явище порушень виборчого законодавства не зникне, – зазначає старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба. – Але ці зміни надають правоохоронним органам додаткові можливості. Наприклад, зараз немає можливості затримати на місці особу, яка виносить і хоче передати комусь виборчий бюлетень чи вкидає пачку до скриньки. Так само процесуальне законодавство не передбачає можливості здійснення негласних слідчо-розшукових дій по цілій низці статей, пов’язаних з підкупом. Зміни, які пропонуються, дозволять зібрати більшу доказову базу і дозволять притягнути винних до відповідальності».
Водночас дрібні порушення, які не впливають на загальний результат голосувань, законопроєкт пропонує декриміналізувати, тобто передбачити за них адміністративну відповідальність. Наприклад, знищення бюлетеня, винесення його за межі дільниці для голосування тощо. Таких випадків на кожних виборах не бракує. Часом виборці роблять це на знак протесту чи жартома. І саджати до буцегарні чи витрачати купу часу на документування і судові розгляди цих справ, які насправді не впливають на загальний результат виборів, немає сенсу.
Цей закон не вирішить абсолютно всіх проблем, але зменшить кількість дірок в Кримінальному кодексі України, крізь які тікає правосуддя і просочуються у владу ті, хто не мав би там бути. Тому так важливо ухвалити його до наступних виборів.
Трансляція програми «Вибори навиворіт» відбувається в ефірах hromadske.ua та 24 каналу. Нагадаємо, що програма мала перший та другий сезон.
Програма «Вибори навиворіт» підготовлена завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), в рамках проєкту USAID «Місцеве спостереження за політичними процесами в Україні». Позиція USAID може не співпадати з думками, висловленими у програмі.