Члену партії «Реформи і порядок» Кучеру Олександру Івановичу було відмовлено у реалізації конституційного права на реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному мажоритарному округу № 102 через невідповідність зразку заяви кандидата самовисуванця Закону України
20 серпня пройшло судове засідання Вищого адміністративного суду України на основі апеляційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі № 9103/37/2012 позивача Кучера Олександра Івановича. Предметом позивання стало рішення Київського апеляційного адміністративного суду у справі відмови у реєстрації позивача кандидатом у депутати України у виборчому окрузі № 102. Апеляційна скарга залишилась не задоволеною, та питань щодо законності діяльності Центральної виборчої комісії менше не стало.
У рамках загальної процедури, 9 серпня 2012 року Олександр Кучер звернувся до Центральної виборчої комісії із заявою про самовисування та реєстрацію у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 102. 15 серпня 2012 року стало відомо рішення ЦВК, згідно з яким постановою № 369 від 14 серпня 2012 року було відмовлено в реєстрації кандидата у народні депутати з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» – через відсутність документів, зазначених у частині другій статті 55 Закону.
Офіційна причина відмови у реєстрації звучить наступним чином: «…на порушення вимог пункту 1 частини другої статті 55 Закону в заяві про самовисування відсутнє зобов’язання Кучера О. І. у разі обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України (або зазначення того, що така діяльність ним не здійснюється).
За таких обставин подана Кучером О. І. заява не є заявою про самовисування кандидата у народні депутати України у розумінні пункту 1 частини другої статті 55 Закону…»
Олександр Кучер стверджує, що склав документи у відповідності із зразком Заяви про самовисування, яка викладена на офіційному сайті Центральної виборчої комісії (http://www.cvk.gov.ua/metod/formy/2012/perelik_doc.htm). У зразку зазначено: «Зобов’язуюсь у разі обрання мене народним депутатом України припинити діяльність (скласти представницький мандат), яка (який) відповідно до Конституції України та законів України несумісні (несумісний) з мандатом народного депутата України.**». А примітка даного абзацу несе такий зміст: «**У разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата України, зазначається «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю». У відповідності до зразку заявник зазначив у заяві на реєстрацію у кандидати в народні депутати: «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю».
Як стало відомо під час процесу оскарження, зразки кандидатів самовисуванців не були складені у відповідності із Законом України. Так, в ході розгляду справи, представник Центральної виборчої комісії зазначила, що зразок не затверджувався ЦВК і не є документом, тому треба керуватися законами, а не зразками з офіційного сайту ЦВК.
Сам Олександр Кучер коментує ситуацію так: «Враховуючи, що в такій ситуації опинилися дуже багато незареєстрованих кандидатів, які представляють опозицію, виникає думка, що ЦВК на цих виборах виступила інструментом відсіювання незручних для існуючої влади та неузгоджених з нею кандидатів… Зрозуміло, що в ЦВК працюють кваліфіковані юристи, тому випадковістю розміщення такого зразка заяви про само висування бути не може. Підтверджує таке припущення і зразок заяви, затверджений ЦВК на виборах в 2002 році, який не провокував кандидатів на допущення неточностей».
Довідково:
Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. Професійний моніторинг всіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічній перспективі громадське спостереження фокусується на покращення системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізує масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організує статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами в окремих одномандатних мажоритарних виборчих округах. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працюватимуть спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Організація використовуватиме новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, серед яких інфографіка та інтерактивні карти.