Повномасштабне вторгнення росії на території України стало випробуванням для місцевого самоврядування. Безпекові загрози, необхідність розв’язання проблем, не властивих для муніципалітетів, а також пов’язана з цим кардинальна зміна системи управління стали викликами, до яких місцеве самоврядування виявилося не до кінця готовим. Вони стали випробуванням для місцевої демократії, господарювання, бюджетного процесу, планування й економічного розвитку територіальних громад.

У попередньому матеріалі ми проаналізували становище Львівської області та антикризового управління Львівської військово-цивільної адміністрації після 24 лютого. У цій публікації ОПОРА продовжує дослідження ситуації в регіоні після повномасштабного російського вторгнення. Мета цього матеріалу — показати ситуацію у Львівській міській територіальній громаді та проаналізувати діяльність Львівської міської ради протягом останніх чотирьох місяців.

Напередодні 24 лютого

Восьме скликання Львівської міської ради суттєво відрізняється від попереднього. За результатами місцевих виборів 2020 року діючий мер Андрій Садовий вчетверте поспіль успішно переобрався на посаду міського голови Львівської територіальної громади. Натомість він втратив власну більшість у міській раді, яка зберігалася протягом практично всього періоду 2015–2020 років. У поточному скликанні депутатську більшість формують опозиційні до мера фракції партії «Європейська Солідарність» та ВО «Свобода», які нараховують 32 із 64 депутатів. Водночас мерська партія «Об’єднання "Самопоміч"» перебуває у меншості — в її складі 17 депутатів. Крім цього, у місцевій раді також є ще дві менші фракції — партії «Голос» (8 депутатів) і «Варта» (7 депутатів).

Таким чином, у Львівській міській раді сформувалася система політичного протистояння міського голови і депутатської більшості, ознаки якої почали проявлятися ще протягом останніх пів року роботи ради VII скликання. Вона була дуже помітною і суттєво впливала на роботу міської ради у перші кілька місяців після виборів. Однак згодом її ознаки стали все менше з’являтися в публічній площині, що можна пояснити результатом політичних домовленостей між Андрієм Садовим і керівництвом фракцій більшості. Ймовірно, вони обрали прагматичну модель взаємних поступок керівництва депутатського корпусу і виконавчих органів. Таким чином, протягом останнього року Львівська міська рада працювала без особливих конфліктів і доволі конструктивно, хоча й не настільки ефективно, як у попередньому скликанні.

Втім, Львівська міська рада до 24 лютого 2022 року і після цього дня — це дві абсолютно різні місцеві ради. Закриті засідання виконавчого комітету замість щомісячних публічних депутатських засідань, одноосібне прийняття рішень виконавчими органами замість системи стримування та противаг депутатського корпусу, монополія бюрократії замість політичної конкуренції, «військовий» бюджет замість бюджету розвитку. Хоча Львівська міська рада не унікальна у цьому новому для себе досвіді, обумовленому воєнним станом, він усе ж потребує конструктивного обговорення, враховуючи ту обставину, що немає розуміння, наскільки довго ще триватиме російська агресія.

Події повномасштабної російської агресії проти України внесли суттєві корективи у подальші чотири місяці роботи Львівської міської ради. Напередодні, 23 лютого, відбулося позачергове пленарне засідання, на якому депутати прийняли звернення Львівської міської ради до Президента України про реакцію на черговий акт військової агресії російської федерації та посилення обороноздатності держави, а безпосередньо 24 лютого — ще одне позачергове засідання, на якому прийняли зміни до бюджету Львівської міської територіальної громади на 2022 рік.

Виконавчий комітет замість депутатів

Після 24 лютого не відбулося жодного засідання Львівської міської ради. Коли депутати розходилися після крайнього засідання у день повномасштабного вторгнення, вони знали, що за календарем наступне засідання нової ІХ сесії припадає на 17 березня. Однак воно так і не відбулося. 11 березня депутати отримали повідомлення про те, що засідання переноситься на невизначений період. Це розпорядження міського голови ґрунтувалося на підставі прийнятої Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року №252 про «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану». З метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану уряд передав виконавчим комітетам (виконкомам) можливість здійснення бюджетних повноважень, а саме прийняття рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети, передача бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, прийняття рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету для здійснення заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії російської федерації проти України, затвердження місцевих (цільових) програм (внесення змін до них), прийняття рішення про передачу коштів між місцевими бюджетами без укладення договорів, здійснення розподілу та перерозподілу обсягів трансфертів із державного та місцевих бюджетів місцевим бюджетам.

Так виконком Львівської міської ради отримав виняткові повноваження, властиві депутатам, у питаннях, які раніше не можна було прийняти без їхньої участі та голосування. По суті, на час дії воєнного стану виконавчий комітет на чолі з міським головою Андрієм Садовим отримали повноваження одноосібно приймати рішення. Саме тому робота ради стала непублічною і певною мірою непідзвітною перед депутатами та громадськістю. З безпекових причин засідання виконкому відбуваються у закритому режимі, їхні рішення не публікують, а також не розсилають на електронну пошту депутатам міської ради, що раніше було звичною практикою. Як бачимо, депутатський корпус позбавлений можливості не лише брати участь в управлінні містом, а й також повноцінно впливати на роботу Львівської міської ради. Принципи балансу сил і стримування та противаг гілок влади усунені на користь монополізації влади виконавчою її гілкою на чолі з міським головою.

Саме так оцінюють наявну ситуацію значна частина депутатів, особливо ті, які є політичними опонентами Андрія Садового. З політичного погляду він не лише нівелював їхню перевагу, яку вони отримали за підсумками виборів, а й отримав можливості, яких не мав навіть за умов наявності мерської більшості у попередньому скликанні. Проте така ситуація виправдана в умовах воєнного часу з метою безпеки, ефективності та оперативності прийняття рішень, але на тимчасовій основі. По-перше, згортання демократичних процедур — це зрозумілий та вимушений крок в умовах воєнного стану, що передбачено українським законодавством, зокрема законом «Про правовий режим воєнного стану», останні зміни до якого 12 травня розширили можливості місцевого самоврядування. По-друге, це тимчасові обмежувальні заходи, які діятимуть та залишатимуться легальними лише на період дії воєнного стану. По-третє, після 24 лютого політичний процес на місцевому рівні завмер значно більше, ніж навіть на національному рівні у зв’язку з потребою консолідації політичних сил для розв’язання нагальних питань територіальної безпеки, оборони та функціонування міста. Всі депутати, управлінці та мешканці громади це розуміють, а тому намагаються публічно не висловлювати свого невдоволення. Поза тим, є розуміння, що довоєнна конкуренція та конфлікти залишаються, але поставлені на паузу. Водночас є окремі побоювання про те, що тривалий період такого стану речей може призвести до незворотної зміни місцевого політичного ландшафту в майбутньому.

Незважаючи на це, депутати ще з квітня обговорюють питання необхідності та можливості проведення засідання Львівської міської ради. Поки що безуспішно. Крім обставин воєнного стану, серед основних причин цього — небажання Андрія Садового, що пояснюється відсутністю нагальної необхідності, коли виконавчий комітет добре справляється із делегованими йому повноваженнями. Отже, немає передумов розраховувати на те, що міський голова з власної ініціативи проведе засідання Львівської міської ради, .

Тим часом стаття 46 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що у разі, якщо міський голова у двотижневий строк не скликає сесію на вимогу не менш як однієї третини депутатів, сесію можуть скликати депутати відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу відповідної ради, або постійна комісія ради. Якщо цю норму перенести на реалії Львівської міської ради, то йдеться про ініціативу не менше 22 депутатів або рішення однієї з 12 депутатських постійних комісій.

12 квітня міському голові Андрію Садовому скерували колективне звернення за підписом 23 депутатів із чотирьох фракцій. У ньому вони «вимагають скликання сесії Львівської міської ради у триденний термін та формування порядку денного» «з метою забезпечення повноцінного функціонування місцевого самоврядування у Львівській міській територіальній громаді в період дії режиму воєнного стану». У цьому листі зазначено 13 питань, сформованих на основі висловлених побажань депутатів фракцій, які у ньому підписалися. Серед ініціаторів — переважна більшість членів фракцій «Європейська Солідарність» і «Варта», а також голови фракцій «Голос» і ВО «Свобода». За словами ініціаторів, вони не отримали відповіді від міського голови на своє звернення, а сесія міської ради так і не відбулася.

Друга спроба депутатів ініціювати засідання Львівської міської ради відбулася на початку травня. Вона також виявилася безрезультатною. 6 травня постійна комісія законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки провела засідання для розгляду звернення депутатів Львівської міської ради фракції партії «Варта» від 4 травня щодо розгляду питання скликання чергової сесії міської ради. У такий спосіб депутати фракції «Варта» намагалися ініціювати проведення засідання Львівської міської ради, шляхом прийняття відповідного рішення депутатською комісією. Однак для цього не вистачило голосів. Із трьох членів комісії участь у засіданні брало двоє — Юрій Мельник був відсутній. Під час голосування Уляна Пак проголосувала «за» це рішення, тоді як Андрій Тягнибок утримався. Таким чином, рішення не було підтримане. Серед ймовірних причин, чому представник ВО «Свобода» не проголосував «за» таку ініціативу, ,можуть бути побоювання «свободівців» втратити посаду секретаря ради, яку донедавна обіймав їхній однопартієць Маркіян Лопачак. Після того, як його мобілізували до лав Збройних Сил України, посада опинилась у підвішеному стані, про що йтиметься детальніше нижче. Загалом сьогодні на військовій службі перебувають 5 із 64 депутатів Львівської міської ради.

Скептики доцільності проведення засідання міської ради вважають їх недоречними в умовах воєнного стану, оскільки це займає багато часу для узгодження рішень, ставить під загрозу витоку інформації, тоді як виконком приймає рішення оперативно. Це виклик для місцевої демократії у середньотерміновій перспективі. Слушність та ефективність такого режиму роботи протягом короткого періоду часу наштовхується на проблеми легітимності під час розв’язання стратегічних питань економічного розвитку Львівської територіальної громади, її освітньої та медичної галузей, бюджетних програм, які потребують ширшої дискусії колегіального виборного органу, яким є депутатський корпус.

Іншою проблемою є наявність у переліку підстав дострокового припинення повноважень місцевої ради через протиправну бездіяльність, якщо вона більше трьох місяців не збирається та не проводить сесійних засідань. Враховуючи той факт, що крайнє засідання Львівської міської ради відбулося ще 24 лютого, то за певних політичних умов ця обставина могла б бути формальним приводом, щоб підняти питання розпуску поточного складу ради VIII скликання. Хоча питання про це не стоїть, і публічно його ніхто не обговорює. Тим часом, за наявною інформацією, Андрій Садовий підписав розпорядження про проведення чергової сесії Львівської міської ради, яка має відбутися 30 червня. Який її порядок денний наразі не відомо, проте можна припустити, що на засіданні депутати розглянуть багато питань, згадвних у цій публікації. Хоча не зрозуміло чи буде це засідання відкритим для громадськості.

Як на поточний стан речей може вплинути факт проведення сесії Львівської міської ради? Він потенційно може ускладнити роботу виконавчого комітету, адже депутати можуть спробувати повернути собі право якщо не приймати бюджетні рішення, то принаймні брати участь у їх прийнятті. Тоді виникне конфліктна ситуація паралельних повноважень. Проте це логіка політичного протистояння, якої протягом усіх чотирьох місяців свідомо уникали усі сторони, намагаючись не виносити суперечності на публіку. Проте це не означає, що проблеми не існує. Постанова уряду №252 лише розширила повноваження виконкомів, а не надала їм виключних повноважень. Тому, згідно з чинним законодавством, депутати місцевих рад мають право скасовувати рішення виконкомів, а виконавчий комітет не має таких повноважень. Утім, такий стан речей був би помилковим та шкідливим для інтересів місцевої громади.

Незважаючи на те, що робота та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради не ставляться під сумнів, це не означає, що не варто думати над пошуком моделей роботи, які хоча б частково враховували б залученість усіх сторін. Однак для цього потрібна готовність міського голови, виконавчого комітету і керівництва фракцій узгодити такі форми роботи, які при цьому не шкодили би безпеці, оперативності та ефективності. Як компромісний варіант можна розглянути варіант проведення засідань міської ради у закритому режимі за участі депутатів, щоб дозволило б інформувати їх про поточну роботу виконавчого комітету, а також долучати їхні пропозиції щодо окремих питань розвитку міста. Наприклад, протягом чотирьох місяців накопичилося чимало питань, які не становлять безпекових загроз, проте б дозволили розвиватися бізнесу, зокрема в контексті релокації підприємств зі сходу та півдня України, питання тимчасово переміщених осіб і розвитку освітньої галузі, питання стратегічного планування, загроз опалювального сезону у кінці поточного року тощо. Зрештою, досвід інших місцевих рад в Україні, які періодично проводять пленарні засідання, є тому підтвердженням. Наприклад, засідання Львівської обласної ради 14 червня, проведення якого кілька раз переносили, зокрема через протистояння між керівництвом ради та ВЦА.

Серед інших депутатських обов’язків, які намагаються виконувати обранці Львівської міської ради — робота у профільних депутатських комісіях і з виборцями «в полі». При цьому робота у форматі засідань комісій не є активною, а більше подібна на спроби колишньої активності. Натомістт протягом неповних чотирьох місяців кожна з 12 депутатських комісій провела по одному засіданню. Виняток — комісія транспорту, зв’язку та міської мобільності, яка провела три засідання (4 березня, 18 березня, 15 червня), а також два засідання комісії охорони здоров’я та соціального захисту. Своєю чергою  комісія комунального майна, ресурсів та історичного середовища, комісія землекористування та агломерації і комісія підприємництва, інвестицій, цифрової трансформації та спадщини не провели жодного засідання. Згідно з поясненнями самих обранців, для того, збиратися на засідання частіше не було потреби, оскільки не було питань для обговорення. Іншою проблемою, про яку вони згадували, є та обставина, що засідання депутатських комісій відбувається без участі представників виконавчих органів. Андрій Садовий рекомендував чиновникам не ходити на засідання профільних депутатських комісій, оскільки у цьому немає потреби за нинішніх обставин. А без представників виконавчих органів засідання комісій неефективні, оскільки будь-які рішення, які приймають депутати, не будуть реалізовані, бо немає кому їх виконувати. Така позиція виконавчих органів обурює депутатів, які в умовах усунення їх від усіх процесів прийняття рішень сприймають такі дії як саботаж їхньої депутатської діяльності.

Окремі депутати намагаються проводити роботу «в полі» і підтримувати зворотний зв'язок із виборцями. Станом на квітень 8 обранців декларували, що вони проводять прийом громадян, а ще незначна кількість зустрічаються з мешканцями громади у межах закріплених за ними територій. Переважна більшість депутатського корпусу не проводить жодної роботи і фактично тимчасово самоусунулися від виконання депутатських повноважень. Переважна більшість обранців займаються волонтерською діяльністю. Про це задекларували 42 депутати. Проте така діяльність суттєво різниться, оскільки серед них є як ті, хто сформували великі волонтерські організації задовго до повномасштабного вторгнення, так і ті, які допомагають індивідуально в силу власних можливостей.

Міська рада без секретаря

Після 24 лютого у депутатському корпусі не відбулося жодних структурних змін, міжфракційних переходів чи складання депутатських мандатів. Водночас варто звернути увагу на одну важливу кадрову проблему — вивільнення посади секретаря Львівської міської ради, яку обіймав МаркіянМаркіян Лопачак. На початку березня він пішов добровольцем до лав Збройних Сил України, а тому склав обов’язки секретаря ради. Посада опинилася в підвішеному стані. 5 березня Андрій Садовий підписав розпорядження №200, яким у зв’язку із призовом на військову службу Маркіяна Лопачака розпорядився «увільнити від виконання посадових обов’язків із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку». На час відсутності його обов’язки покладено на директорку департаменту «Секретаріат ради» Марту Рудницьку.

За умов відсутності пленарних засідань Львівської міської ради відсутність секретаря не становить фактичної проблеми. Однак питання призначення кандидатури виконуючого обов’язки спровокувало незгоду частини депутатського корпусу з погляду її невідповідності українському законодавству.  Посада секретаря ради, згідно із статтею 50 закону «Про місцеве самоврядування в Україні», є виборною — його обирають депутати Львівської міської ради з числа її депутатів. Відповідно до політичних домовленостей між фракціями та міським головою, у 2020 році обрали Маркіяна Лопачака. Проте на відміну від інших виборних посад, таких як президент чи міський голова, у секретаря ради  згідно з українським законодавством, не передбачено можливості передання повноважень іншій особі.

У зв’язку з цим депутати фракції партії «Варта» скерували 4 травня раніше згадане звернення на ім’я комісії законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки, у якому, з-поміж іншого, просили розглянути питання законності розпорядження міського голови щодо призначення виконуючого обов’язки Секретаря ради. Як ми вже знаємо, це рішення не підтримали члени комісії через те, що його однопартієць утримався від голосування. Хоча реальних підстав для побоювань про можливе обрання іншої особи на посаду секретаря ради немає, як і якоїсь потенційно узгодженої серед депутатів потенційної кандидатури, проте сама наявність такої можливості подобається не всім депутатам Львівської міської ради. Таким чином, до сьогодні виконувачкою обов’язки Секретаря ради залишається Марта Рудницька, яка не є депутаткою, а лише посадовою особою виконавчих органів Львівської міської ради.

Таке призначення є результатом певної практики, яка сформувалася у Львівській міській раді в попередні роки. Крім випадків тимчасової підміни секретаря ради під час його перебування у відпустці, існує аналогічний прецедент у період шостої каденції міської ради, після того як 27 березня 2015 року тодішній секретар ради Василь Павлюк (також член ВО «Свобода») склав свої повноваження і перейшов працювати Генеральним консулом України у Любліні (Польща). Втім, у цьому випадку він водночас добровільно склав депутатські повноваження, тоді як за Маркіяном Лопачаком, згідно із законом «Про військовий обов’язок і військову службу», зберігається посада після демобілізації, проте, по суті  обоє не мали змоги виконувати свої повноваження. У цій ситуації протягом останніх шести місяців роботи міської ради шостої каденції повноваження секретаря ради тимчасово виконував спершу керівник управління «Секретаріат ради» Любомир Зубач, а після того  як у червні 2015 року він став депутатом Верховної Ради VIII скликання, — заступник начальника управління «Секретаріат ради» Юрій Лукашевський. Тому призначення директорки департаменту «Секретаріат ради» виконуючим обов’язки секретаря ради замість Маркіяна Лопачака не є чимось унікальним, а наслідуванням раніше застосовуваної практики. Водночас відкритим залишається питанням її відповідності законодавству.

За умов відсутності законодавчого регулювання цього питання таке рішення може видаватися логічними, оскільки керівник однойменного виконавчого підрозділу за своїми обов’язками також займається виконання адміністративних функцій забезпечення діяльності депутатського корпусу, засідань Львівської міської ради, організаційної підтримки та вирішення питань депутатської діяльності. Поза тим, виконувач обов’язків секретаря ради не може виконувати його представницьких функцій, зокрема головувати на засіданнях, виступати від імені Львівської міської ради, підписувати більшість документів, що буде перевищенням службових повноважень з його боку.

Незважаючи на вищезазначене, таке призначення викликає запитання з погляду юридичної грамотності. По-перше, директорка департаменту «Секретаріат ради» не депутатка, тобто не є виборною особою, що є обов’язковою умовою для отримання посади секретаря ради. По-друге, виконувачка обов’язиків, на відміну від секретаря ради, призначена розпорядженням міського голови, а не обрана більшістю депутатського корпусу ради зі свого складу шляхом таємного голосування. З юридичного погляду це викликає застереження. Через це політичні опоненти Андрія Садового звинуватили його у незаконності підписаного ним розпорядження №200. Водночас залишається відкритим питання, яким чином юридично правильно вирішити проблему тимчасової вакантності посади секретаря ради, якщо у законодавстві немає на неї відповіді. За цих умов виникає дилема, оскільки законом не передбачено можливості обрання депутатами поміж свого складу нового секретаря ради на тимчасовій основі, що суперечить гарантіям збереження за чинним секретарем ради його посади на період мобілізації. Іншими словами статус Секретаря ради як виборної посади не корелюється з її статусом посадової особи. Очевидно, ця проблема потребує додаткового законодавчого врегулювання і внесення змін до українського законодавства.

Бюджет, земля і обласна ВЦА

Саме виняткові повноваження для виконавчого комітету у розпорядженні бюджетними коштами територіальної громади стало тим єдиним рішенням, яке кардинально змінило систему місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. При цьому жодних додаткових змін до законодавства чи рішень депутатів місцевої ради про делегування виконкому своїх виключних повноважень не приймалося. Водночас діяльність депутатського корпусу Львівської міської ради ніхто не обмежував і не забороняв, хоча, аналізуючи його діяльність протягом останніх чотирьох місяців, помилково може сформуватися саме таке враження. Єдине, що відбулося на практиці, — це створення ситуації паралельних повноважень у бюджетній сфері депутатського корпусу і виконавчого комітету. Перший не зумів провести жодного засідання, хоча мав таку можливість, що демонструє робота міських рад інших обласних центрів, тоді як другий успішно перебрав на себе ініціативу в прийнятті бюджетних рішень, хоча у довоєнні часи ніколи не мав таких повноважень. І саме це є визначальним фактором діяльності Львівської міської ради після 24 лютого.

Бюджет Львівської міської територіальної громади зазнав суттєвих структурних змін та коригування. Протягом першого місяця повномасштабного вторгнення надходження до бюджету суттєво скоротилися через те, що знизилась економічна активність і робота бізнесу. Податкові надходження суттєво знизилися. Однак протягом наступних трьох місяців місцевий бізнес практично відновив свою діяльність, а, крім того, надходження частково компенсують релокація бізнесу з інших регіонів України та економія коштів. Львівська громада також отримує допомогу від міст-партнерів за кордоном, перш за все, з Польщі та Німеччини. Окремо варто звернути увагу на те, що сьогодні одним із основних джерел наповнення місцевого бюджету є ПДФО. Бюджет міста виконується і навіть частково перевиконаний, зокрема завдяки високим зарплатам військовослужбовців.

Натомість бюджет розвитку Львова, який становить майже 1,5 млрд грн, заморожений. Усі об’єкти капітального будівництва призупинені, а його кошти скеровують за рішеннями виконкому на потреби, перш за все, військових частин, укомплектованих мешканцями Львова та Львівської області. Йдеться про чотири бригади: 80-та окрема десантно-штурмова бригада, 24-та окрема механізована бригада, 103-тя окрема бригада територіальної оборони і 125-та окрема бригада територіальної оборони. Виконком може вільно розпоряджатися бюджетними коштами на суму до 50 млн грн. Оскільки рішення виконкому не публікують, то провести аналіз структури витрат і надходжень до бюджету Львова немає можливості. Втім, як запевняють як чиновники, так і самі депутати, незважаючи на відсутність тимчасової можливості здійснення депутатського та громадського контролю за бюджетним процесом, цю функцію сьогодні виконує казначейство, яке не пропустить нецільового використання коштів. При цьому саме казначейство на час воєнного стану наділене виключним правом за необхідністю самостійно розпоряджатися коштами місцевих бюджетів для потреб держави, хоча при цьому не відомо, чи мали місце такі факти у випадку Львівської міської територіальної громади.

Ще один традиційно великий для місцевого самоврядування блок земельних питань зараз заморожений, а тому не розглядається. Згідно із змінами до українського законодавства щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану від 24 березня 2022 року, уряд фактично наклав мораторій на розпорядження землею. Відповідно до закону № 2145-IX, із метою уникнення зловживань на час воєнного періоду на сесії місцевих рад не виносять питання щодо надання дозволів на розробку проєктів землеустрою та затвердження проектів для передачі у власність громадянам. На час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації з землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації заборонені. Паралельно з тим, задля безпеки держава закрила реєстри нерухомого майна і земельний кадастр.

Перед справжніми викликами постала сфера освіти, де, крім незвичних проблем організації освітнього процесу в умовах війни, також постали невластиві для неї проблеми розміщення великої кількості внутрішньо переміщених осіб. Виконавчі органи міської ради були не готовими до цього (і навряд чи могли бути готовими), а тому чиновникам та працівникам освітніх закладів спершу доводилося працювати стихійно, перш ніж вони випрацювали алгоритм дій. Крім цього, і без того непросту ситуацію ускладнювали кадрові проблеми та управління в освітній сфері. З грудня 2021 року управління освіти Львівської міської ради не має керівника, після того як звільнилася 10 березня 2022 року Зоряна Довганик, а після неї змінилося два виконувачі обов’язки. Ще більшою проблемою стало звільнення заступниці міського голови Львова з гуманітарних питань та директорки департаменту гуманітарної політики Галини Слічної. Той факт, що вона пішла з посади у перші тижні повномасштабного вторгнення, коли була необхідність пошуку оперативних рішень, вказує на кризові процеси у сфері освіти Львівської міської ради.

Львівська міська рада також долучена до роботи Гуманітарного штабу, що діє у комунальному приміщенні Львівської обласної ради — Палаці мистецтв. Разом із Львівською військово-цивільною адміністрацією влада міста координує постачання гуманітарної допомоги міжнародної допомоги і подальшої її розподілу для потреб інших регіонів України.

Спершу між керівництвом міста та області спостерігалося певне напруження, проте можна стверджувати, що сьогодні між ними немає суттєвих протиріч. Співпрацю можна охарактеризувати як конструктивну, хоча не без поодиноких непорозумінь. Між Андрієм Садовим та Максимом Козицьким сформувалися добрі особисті взаємини, що, однак, не усуває фактору політичної конкуренції. Останній як начальник Львівської обласної ВЦА отримав усю повноту влади у Львівській області та у відносинах з місцевим самоврядуванням. Будучи частиною державної та президентської вертикалі управління на місцях, він перебуває у більш вигідному становищі, ніж міський голова Львова, який хоч і не підпорядковується керівництву області, проте змушений в умовах воєнного стану обмежити свої політичні амбіції. Якщо голова Максим Козицький, залишаючись у ролі регіонального управлінця-технократа, почав також виконувати невластиву для себе раніше функцію основного публічного спікера поточної ситуації, то Андрій Садовий намагався позиціонувати себе у вже звичній подвійній ролі — міського управлінця та політика національного рівня (наскільки це можливо, перебуваючи у Львові).

Висновки

Чотири місяці повномасштабне вторгнення росії на територію України кардинально вплинули на діяльність Львівської міської ради, але не на її здатність працювати та приймати рішення. Замість системи розподілу повноважень між виконавчими органами і депутатським корпусом вимушено та на тимчасовій основі всю повноту влади перебрав виконавчий комітет на чолі зі міським головою.  Натомість львівські депутати з різних причин жодним чином не впливали на прийняття рішень.

Усі намагання депутатів ініціювати проведення пленарного засідання досі не мали успіху. Для цього їм бракувало наполегливості і консолідованості, що дозволяло Андрію Садовому уникати скликання сесії, яка по календарю мала відбутися 17 березня. Заплановане на 30 червня засідання дасть відповідь на низку питань, які накопичилися протягом чотирьох останніх місяців. Скажімо, чи відбудуться зміни у наявній сьогодні моделі одноосібного прийняття рішень виконавчим комітетом, яка роль буде відведена депутатському корпусу, яким чином будуть приймати рішення в умовах наявності паралельних повноважень у бюджетній сфері між виконкомом та депутатами, чи відбудуться зміни у підвішеному статусі секретаря ради та чи надалі його повноваження виконуватиме директорка департаменту «Секретаріат ради», чи стане робота Львівської міської ради більш відкритою, а її рішення частково відкритими.

Наявний стан речей є вимушеним і не ставить під сумнів легітимність рішень, які приймає виконавчий комітет, незважаючи на те, що окремі депутати це сприймають як прояв узурпації влади міським головою. Ймовірно, цей стан залишатиметься доти, допоки діятиме воєнний стан в Україні. Водночас це не означає, що наявна модель є безальтернативною і не може коригуватися у відповідності до обставин. Адже на зміну першим тижням повномасштабної російської агресії, коли і влада, і суспільство були дезорієнтованими та потребували індивідуального лідерства, оперативних, непублічних та нестандартних рішень у кінці четвертого місяця контекст змінився, а разом з ним можливість переглянути систему роботи. Вона не скоро повернеться до довоєнного стану, проте потрібно повертати ознаки місцевої демократії там, де це виправдано і можливо.