Депортація українських дітей з окупованих територій до росії не може вважатись евакуацією, а подальші примусові процедури паспортизації та всиновлення роблять вкрай складною можливість подальшої їх ідентифікації та повернення. Але з проблемами стикаються і діти, які виїхали до європейських країн через різницю в законодавстві щодо опікунства. Про ці та інші питання аналітики ОПОРИ розпитали представницю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини та сім'ї Аксану Філіпішину у щопонеділковій онлайн-дискусії «Окуповані» 25 липня.

На думку старшого аналітика ОПОРИ Олександра Клюжева, українські діти є однією з пріоритетних цілей атаки путінської росії.

«Українських дітей вивозять з окупованих територій, депортують. Під час фільтрації, особливо в районі Маріуполя, фіксувалися випадки розділення родин, коли дорослих і батьків відправляли в фільтраційні табори. У нас є важлива і складна проблематика незаконного утримання, по суті, дітей на території росії і неготовності держави-агресора йти на реальні переговори про повернення цих українських дітей. Багато в росії є піару навколо наших дітей з Маріуполя, Сєвєродонецька, інших населених пунктів», - Клюжев.

Аналітик ОПОРИ Анатолій Бондарчук вважає, що ключовою темою минулого тижня на новоокупованих територіях стало оголошення про формування так званих «комісій» для підготовки так званих «референдумів» у Запорізькій та Херсонській областях. Цьому передувала також заява міністра закордонних справ росії сєргєя лаврова про те, що росія готує розширення географії конфлікту – тобто, готує підстави, щоб анексувати наші території. Натомість українська влада чітко дає зрозуміти, що Україна не підтримує ідею замороження конфлікту і готова боротися за всі свої території й буде їх деокуповувати.

Окупанти планують закріпитися надовго на наших окупованих територіях. Нещодавно заявили, що відкриють російські поштові відділення там, де хочуть видавати пенсії. Крім того, там діють так звані «гуманітарні штаби» партії «единая россия», постійно триває робота із запуску інших своїх органів. Ці поштові відділення окупантів мають запрацювати з 1 серпня, анонсується, що ті громадяни України на окупованих територіях, які мають право на отримання пенсій, зможуть отримати виплати, нараховані з 1 липня цього року.

«Таким чином ми бачимо, що вони намагаються з однієї сторони запровадити рубль, тому що пенсія буде виплачуватись в рублях, витіснивши гривню. І таким чином вони намагаються якось «Сподобатися» мешканцям окупованих територій», - Бондарчук.

Також були публічні розмови про стратегію підготовки до референдуму в так званій «днр», де передбачається, що проголосувати за приєднання до росії має 70% так званих «виборців» для реалізації так званих «результатів референдуму».

Крім того, окупанти намагаються залякати українське населення на окупованих територіях. Зокрема, пропонують за винагороду повідомляти про осіб, які мають проукраїнські погляди.

Головний колаборант Херсонщини володимир сальдо, який очолює окупаційну адміністрацію, заявив, що у Херсоні планують розмістити російські військові частини для забезпечення, з їхньої точки зору, безпеки в регіоні.

До того ж, на окупованих територіях продовжується активна паспортизація українських громадян російськими паспортами, відкриваються нові «паспортні центри». Хоча наразі не так багато бажаючих пристають на цю пропозицію.

На окуповану територію Харківської області з візитом приїхала заступниця голови держдуми росії анна кузнєцова, яка пообіцяла місцевим окупантам виділення грошей з російського бюджету на відбудову Харківщини, яку фактично знищили самі ж росіяни. Якщо говорити в цьому ж контексті, то росіяни в Маріуполі продовжують «збирати» з місцевих мешканців в окупації так звані «докази» того, що місто знищила нібито українська армія, хоча весь світ знає, що це зробила росія. Вони обіцяють нібито відновити Маріуполь до 2040 року, щоб до того часу воно перестало бути дотаційним.

Традиційно вже окупанти продовжують боротися з альтернативними джерелами інформації – блокують доступ до різних соціальних мереж та Google. Вони продовжують роздавати приставки Т2 для того, щоб мешканці окупованих територій могли споживати російську пропаганду по їх телебаченню.

«Дійсно пришвидшується політичний трек на окупованих територіях. Росіяни все активніше говорять про проведення псевдореферендуму щодо приєднання новозахоплених територій до росії. Я думаю, що це пов’язано з намірами України щодо контрнаступу. І це важливо – продемонструвати власну готовність, створити квазіюридичні підстави для того, щоби заявити, що це їх територія. Вони намагаються створити ці квазіюридичні підстави шляхом проведення так званого «референдуму» і активно просувають можливість і ймовірність його проведення. І тут мова не тільки про те, що заявляють колаборнати на окупованих територіях, тут ще й показник є розміщення пропагандистських матеріалів про майбутній «референдум» на всіх ключових російських державних медіа. Включаючи інтерв’ю з головами так званих військово-цивільних адміністрацій, де вони говорять відкрито, що вже робота почалась і хочуть у вересні закрити питання приєднання цих територій до росії. Дурень думкою багатіє, як то кажуть, а нам – своє робити. Але те, що росія буде підвищувати ставки шляхом проведення так званих «референдумів» не просто про створення так званих «народних республік», а про приєднання захоплених силою територій до росії, то це вже очевидно. Це очевидно, в тому числі і по заявах українських правоохоронних органів, які активно пропрацьовують так званих «членів виборчих комісій», пропрацьовують ризики проведення цього незаконного так званого «референдуму». І специфіка, і складність ситуації, можливо, полягає в тому, що на відміну від 2014 року росія не збирається навіть на пропагандистському рівні приховувати те, що вона краде ці території України. Тобто, якщо в 2014 році в Донецьку, Луганську і в Криму вона намагалася створювати якусь атмосферу на рівні своїх пропагандистських каналів, що ніби це воля людей, то зараз фактично, читаючи, заяви російських чиновників, вони відверто говорять «референдум то таке, але головне, що ми ці території збираємось забирати і контролювати довго». Тому і в плані санкцій, і в плані реакції міжнародної спільноти все має бути очевидно, що треба посилювати рішучу протидію цим спробам вкрасти українські території», - Клюжев.

За його словами, тенденцією тижня є також посилення роботи ФСБ та інших органів щодо затримання так званих «диверсантів і екстремістів». Можливо, це також пов’язано з попередньою активністю Слідчого комітету рф. Таким чином, росія збирається посилити репресії проти українців та зачистити території.

Аксана Філіпішина, представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини та сім'ї, вважає, що ситуація з українськими дітьми, яких вивезла росія, є катастрофічною.

За її словами, на початок повномасштабної збройної агресії  росії в Україні було 7,5 млн дитячого населення. А оскільки окуповані регіони завжди були густонаселеними, то, відповідно, можна говорити про мільйони дітей, яких торкнулася окупація.

Збір інформації щодо вивезених дітей відбувається через різні канали, в т.ч. і ряд офіційних російських відомств.

«Щодня цифри змінюються. Наприклад, станом на сьогодні (25 липня – ред.), російська федерація заявляє про перетин кордону україно-російського у кількості 452 тисяч дітей. Мова йде про дітей як з батьками, які переміщені на територію російської федерації, так і дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування», - Філіпішина.

В Україні дані про депортацію дітей фіксує Національне інформаційне бюро. Туди можуть звернутись безпосередньо громадяни, інформацію туди також надають офіційні українські структури – тобто, всі, кому стало відомо про депортацію людини і дитини зокрема. І станом на сьогодні верифіковані дані про 5 658 тисяч дітей. І ці цифри кожного дня змінюються.

«Що нас турбує? По-перше, впродовж червня-липня місяця надзвичайно активізувалися повідомлення з боку окупантів щодо примусової як паспортизації, так і влаштування наших дітей в сім’ї громадян російської федерації. На початку червня на сайті уповноваженої з прав дитини президента рф з’явилася інформація, що 540 українських дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування з Донецької області перебувають в оздоровчому таборі Ростовської області «Ромашка», ще 31 дитина в Підмосков’ї – табір «Поляна». Одразу після отримання цього повідомлення ми направили офіційне звернення. На превеликий жаль, відповіді не отримали з тим, щоб нам надали персоніфіковану інформацію, що це за наші діти, на якій підставі вони там перебувають, з метою розшуку батьків і родичів на контрольованій частині України. І ми нагадали росії, що, власне, вона є стороною Конвенції ООН про права дитини і зобов’язана утримуватись від влаштування наших дітей, розміщення їх і має повернути державі погодження. Також 16 липня в соцмережах була розповсюджена інформація тією ж уповноваженою президента рф з прав дитини про 108 українських дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, які вже влаштовані в сім’ї громадян рф в 6 регіонів: Калузька, Тульська, Воронезька, Московська області, місто Москва і навіть Ямало-Ненецький автономний округ. Тобто географія влаштування наших дітей є надзвичайно широкою», - Філіпішина.

Юридичною підставою для країни-окупанта здійснювати це безчинство став указ путіна від 30 травня цього року стосовно спрощення процедури набуття громадянства дітьми-сиротами і дітьми позбавленими батьківського піклування. Зрозуміло, що йдеться про примусове громадянство рф для дитини в таких випадах, а далі відбувається процедура усиновлення, судовій і так далі.

«Чим небезпечна процедура усиновлення? Тим, що в результаті усиновлювач може змінити не просто ім’я і прізвище дитини, він може змінити навіть дату народження. І це означає, що нам дуже складно буде в майбутньому потім персоніфікувати і ідентифікувати наших дітей. І усиновлення є за законами російської федерації таємним. Якщо усиновлювач зберігає таємницю усиновлення, то дуже складно буде потім знайти, де перебуває наша дитина», - Філіпішина.

На жаль, у нас відсутня інформація стосовно кількості вже примусово паспортизованих дітей. За словами експертки, процес перемовин щодо повернення українських дітей Україні надзвичайно складний, його курує Міністерство реінтеграції України. Кожен випадок є індивідуальним, кейс на кейс не схожий, кількість людей, які задіяні в кожному випадку є різною. На сьогодні вдалося повернути в Україну всього 47 дітей.

Також вона підкреслює, що родини, які були депортовані або змушені були виїжджати з окупованих територій саме через росію, стикаються з великою кількістю проблем, щоб звідти вибратись. Зокрема, інформаційний вакуум. Але якщо через мережу інтернет їм вдається сконтактувати з українськими державними структурами, то тут вже їх можуть проконсультувати. У нас діють в електронному форматі різні послуги, наприклад, «єСуд», «єМалятко».

Велика кількість звернень стосується втрати документів на дітей й, відповідно, неможливість через це подальшого руху з території росії. Є жінки, які народили дитину вже на території росії, або, наприклад, народили в окупованому Маріуполі і не мали можливості оформити свідоцтво про народження. Для таких випадків є низка шляхів, як отримати українське свідоцтво про народження дитини. Зокрема, український омбудсмен може звертатись до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення, наприклад, народження дитини. І за рішенням суду через треті країни дипломатичними шляхами відновлені документи можуть бути передані родині, аби вона могла надалі покинути територію росії. І вже перший судовий кейс такий є.

Крім того, люди стикаються з проблемою відсутності коштів, адже, аби дістатись до третіх країн, треба часто перетнути велику частину росії з місця, куди їх переселили. І, звісно, відсутність або обмежена кількість так званих «зелених коридорів», де люди б хотіла виїздити з окупованої території напряму в Україну.

За словами експертки, примусове громадянство та усиновлення українських дітей у росії є порушенням щонайменше двох статей Конвенції ООН про права дитини – стаття 8 та стаття 21.

«Те, що робить на сьогоднішній день російська федерація чітко підпадає під статтю 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду, коли мова йде, і я вам розповіла, про оце усиновлення і втрату саме ідентичності дитини і зв’язок її зі своєю родиною, з походженням і так далі. Тобто, примусова передача дитини з однієї групи в іншу групу – те, що робить російська федерація. Власне кажучи, по цих фактах, в т.ч. і публічних, навіть без персоніфікації дітей Офіс Генерального прокурора порушує кримінальні справи, всі ці випадки фіксуються і всі ці кейси формуються для Трибуналу Гаазького по відношенню до російської федерації. Тому ми все ж таки сподіваємось, що рф не зможе уникнути покарання за ці злочини, які вони вчиняють по відношенню до українських дітей», - Філіпішина.

Також депортація дітей є порушенням 49 статті Женевської конвенції про захист цивільного населення.

Як зазначає експертка, наразі відомо про 652 пункти тимчасового розміщення українців на території рф. Гуманітарна ситуація там різна. Є вже навіть свідчення тих українських родин, які змогли звідти виїхати і повернутися в Україну, які розповідають про фільтрацію, візити ФСБ, розлучення дітей з батьками тощо. Людям, по суті, нічого не обіцяють, десь дають 10 тисяч рублів, а десь ні. Пропонують їхати до родичів, якщо такі є, або чекати на розподіл по території росії, під час якого навіть родини з дітьми можуть відправити в Сибір або за Полярне коло.

Крім того, україномовні діти, які не знають російської мови, були змушені на окупованій території піддатися примусовій освітній русифікації. Країна-окупант продовжила там навчальний процес в літній період, щоб до вересня змусити дітей вивчити російську мову. Також були завезені російськомовні підручники з програмою, орієнтованою під російську шкільну програму.

Також вона наголошує, що ще з 2014 року відбувається сильна мілітаризація дітей на окупованих територіях. Наприклад, створення росією мілітаристського пропагандистського проєкту, так званої «юнармии», куди вони залучають велику кількість дітей.

Представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з дотримання прав дитини та сім'ї також визначила ТОП-3 пріоритети, на які, на її думку, має орієнтуватись держава Україна щодо захисту дітей зараз.

«Я б виділила три базові речі. По-перше, це питання безпеки. І якщо безпекова ситуація є негативною, звичайно, потрібно все робити для того, щоб домовлятися про гуманітарні коридори і різними шляхами допомагати нашим людям виїжджати. Для того, щоб спонукати наших людей до виїзду, їм потрібно щось запропонувати. Це означає, що, власне кажучи, логістика по розміщенню внутрішньо переміщених осіб має бути підсилена. Вона, в принципі, є , але, на наш погляд, вона має бути більш мобільною, більш гнучкою. І, звичайно, це питання житла, що, власне кажучи, стримує людей, навіть в тих ситуаціях, коли є можливість виїхати, але вони вагаються і цього не роблять. Попереду зима, давайте говорити про те, що у нас велика кількість внутрішньо переміщених осіб у нас досі залишається розміщеними в т.ч. в закладах освіти. Скоро Перше вересня – свій навчальний процес. Тому – питання мобільних будиночків, гуманітарна допомога по облаштуванню місць для розміщення внутрішньо переміщених осіб. Тобто, людині потрібно десь жити в безпечному місці, мати змогу туди переїхати. Друге питання для дітей – це здобуття освіти, для щоб ми не втрачали наших дітей в цьому плані і діти не відставали від інших дітей на контрольованій частині. Власно кажучи, тут Міністерство освіти і науки розробмло практично для всіх паралелей класів дистанційне онлайн навчання. Діти, навіть якщо їх змушують ходити в школи на окупованих територіях за тими програмами, які нав’язує країна-агресор, мають змогу бути зарахованими до будь-якого закладу на контрольованій частині і онлайн продовжувати здобувати освіту. Хочу нагадати, що у нас зараз ще триває додаткова сесія, наприклад, по здачі Національного мультидисциплінарного тесту для вступу у виші. І, до речі, для дітей з окупованих територій, або тих, хто не встиг зареєструватися, ще буде спеціальна сесія з 12 серпня. Держава намагається створювати умови не тільки до здобуття освіти, а й для реалізації права на вищу, наприклад, освіту. І третє питання, на мій погляд, це те, щоб родина мала змогу жити більш-менш в достатку – це допомога сім’ям. Так от, хочу сказати, що держава продовжує виплачувати кошти допомоги малозабезпеченим, при народженні дитини і так далі, навіть сім’ям на окупованих територіях. І ті сім’ї, які встигли оформити всі допомоги до 24 лютого, і є в Національному реєстрі, їм перераховуються кошти. Інколи ми отримували в червні місяці звернення про затримки, але тим не менш кошти були виплачені людям. Якщо ситуація виникла після окупації, то знову ж таки я вже згадувала, є функція «єМалятко», тобто можливість зареєструватися і отримувати певні допомоги. Тому держава намагається підтримувати наші родини, і, я думаю, що тут не треба зупинятися. Треба думати стосовно, можливо, спрощення процедури реєстрації народження. Сьогодні, я вже сказала, що це електронний суд, окрема глава в Цивільному процесуальному кодексі 317 стаття. Але це все спрощені процедури з тим, щоб максимально людям спростити доступ до отримання послуг, і почуватися все ж таки громадянами України і знати, що держава про них дбає і пам’ятає. От, ключові такі речі це: утримання дітей – допомога, освіта і, звичайно, переміщення і житло», - Філіпішина.

За словами експертки, є певні виклики і на деокупованих територіях. Адже, багато людей виїздили через безпекові чинники й не повернулися назад. Тому не в повній мірі запрацювали деякі і бюджетні державні установи, наприклад, органи опіки і піклування, служби опіки дітей. Крім того, велика кількість вчителів наразі є або внутрішньо переміщеними особами, або перемістилися до країн ЄС – близько 22 тисяч вчителів. Крім того, на території України з 17 тисяч закладів освіти постраждало 2188 закладів, з них 691 садочок. Близько 300 закладів освіти зруйновані повністю, й там нема чого ремонтувати.

Також вона зазначає, що безумовно є проблеми з дітьми, які виїхали в різні країни. Їх кількість становить понад 2 млн, вони виїхали як з батьками, так і без батьків. В деяких маленьких європейських містах, де розміщені наші діти, не всюди є доступ до інтернету, що спричиняє проблеми із доступом до освіти. Також діти виїжджали поспіхом, тому не завжди є достатня кількість гаджетів, за допомогою яких можна було б приєднатися до навчання. Обов’язковою є освіта тієї країни, до якої перемістилися діти. Наприклад, у Німеччині обов’язковою до вивчення є німецька мова та історія Німеччини. Це означає, що наша дитина потрапляє до школи і знаходиться в оточенні іномовних дітей, а отже процес соціалізації є складним. Навчання в українській школі онлайн це вже у вільний від навчання в школі країни перебування час.

Якщо діти перемістились до іншої країни цілим закладом, то ставлення до них ніби діти переселились без супроводу в принципі. Тобто, вихователь, керівник закладу чи прийомні батьки з точки зору європейського законодавства не рахуються – якщо дитина без супроводу хоча б одного з батьків, то вважається, що вона без супроводу.

«Вони проходять судові процедури переназначення законного представництва. Інколи суди підтверджують законне представництво з боку наших керівників закладів, а інколи призначаються законні представники з числа місцевих, відповідно, німці, італійці, литовці, поляки та інші. Виникають певні моменти стосовно підходів до виховання, до дозвілля дітей і так далі. Маємо кілька судових процедур стосовно опіки над нашими дітьми. Надзвичайно тривожна ситуація саме по Італії – найбільше кейсів виникає. Буде в п’ятницю спеціальне засідання при Віцепрем’єрці пані Ірині Верещук, де ми будемо детально розглядати ці питання. Хочу сказати, що до Уповноваженого з прав людини пана Дмитра Лубінця звернулося кілька як директорів закладів з проханням сприяння в поверненні дітей через оці непорозуміння з органами опіки закордоном, так і від прийомних родин, у яких так само виникли проблеми по відібранню від них дітей. Тому, є моменти, є проблеми, і кількість дітей, які перемістилися, велика. Зараз спостерігаємо черги серед наших громадян на повернення на Батьківщину – люди все ж таки намагаються повернутися і якимось чином облаштувати своє життя на території України», - Філіпішина.