27 березня на Facebook-сторінці Громадянської мережі ОПОРА почали виходити онлайн-трансляції “Депутатський день”. У рамках невеликих інтерв’ю аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев розпитує народних обранців про те, як змінилась їхня комунікація з виборцями у зв’язку із загрозою COVID-19, про можливість подальшої роботи парламенту в режимі онлайн та інші політичні інсайди.
Першими учасниками трансляцій стали народні депутати від політичних партій “Слуга народу” та “Голос”. Вони говорили про плюси та мінуси законопроєкту №3250 щодо засідань парламенту та комітетів онлайн, про формування порядку денного на позачергову сесію, про компроміси та їх відсутність серед фракцій у питаннях ринку землі та “Приватбанку”, про карантинні заходи та загрозу COVID-19.
Представниця Верховної Ради України у Конституційному Суді України, народна депутатка України з фракції партії “Слуга народу” Ольга Совгиря зазначила, що є три обмеження щодо того, як мають проводитись пленарні засідання Верховно Ради: час, місце і процедура. На її думку, навіть за умови дистанційного голосування витримати умову стосовно часу абсолютно під силу.
“Що стосується місця, то Законом України “Про регламент Верховної Ради України” визначено, що місцем проведення засідань є будинок Верховної Ради (вул. Грушевського 5), але в частині 3 статті 2 Закону сказано, що за рішенням Верховної Ради більшістю її складу може бути визначено інше місце проведення пленарних засідань. Як варіант - це може бути подвір’я Верховної Ради. Або є польський досвід, де депутатів розсадили однаковими групами по 10-12 кімнатах в парламенті, і вони одночасно бачили на моніторі головуючого, заступника головуючого й одночасно голосували”, - сказала вона.
А щодо процедури розгляду законопроєкту, яка включає в себе і обговорення, і голосування, то депутатка висловила занепокоєння: “Якщо голосування ми ще можемо забезпечити, то особисто мене як представника Верховної Ради в Конституційному Суді непокоїть оця складова обговорення, тому що відсутність такого елементу законодавчого процесу може бути підставою для визнання закону неконституційним. Тому що обговорення - це реалізація представницької функції парламенту, яка є однією з основних функцій всіх парламентів світу. Парламенти - це форуми, там обговорюються ідеї, і люди повинні бачити, що в процесі обговорення висловлюється, яка позиція фракції, яка позиція депутатів. Щодо того, чи можуть депутати обговорювати законопроєкт у режимі відеоконференції, наскільки я знаю, коли відбувалось тестування цієї системи в залі пленарних засідань, якраз стикнулись з такою проблемою, що на монітор виводиться 300, грубо назвемо, голів депутатів і вимкнути звук кожному з них неможливо. І теоретично може бути ситуація, коли кожен з цих 300 або 100 одночасно вирішать обговорити законопроєкт. І що з цим технічно робити, поки що незрозуміло”.
Народний депутат-мажоритарник з виборчого округу №124 (Львівська область) фракції партії “Слуга народу” Юрій Камельчук схвально ставиться до ідеї проведення засідань парламенту та комітетів у форматі відеоконференцій: “Я за останні кілька років перед тим, як стати депутатом, проводив багато консультаційної чи організаційної діяльності для різних компаній і стартапів через онлайн і ми це робили дистанційно. Важливо при цьому всьому домовитися про правила проведення подібних нарад і щоб хтось відповідно за цим слідкував. Зрозуміло, що у Верховній Раді за цим слідкує Голова ВР, а дистанційно це трошки тяжче контролювати, тому що люди можуть починати говорити більш хаотично. Тому в Законі “Про регламент Верховної Ради України” варто було б передбачити для цього додаткові зміни. Компроміс з дистанційною діяльністю, коли немає зорового контакту, може бути трошки затягнений в часі, проте, я впевнений, якщо є правила, і слідкують за їх виконанням, є послідовність висловлення думок, їх врахування, то це все абсолютно можливо. Технічно це не складний спосіб розпізнавання особи в системі, це все - легітимно і юридично правильно. Це не проблема і фіксувати людину на реєстрації, і фіксувати під час голосування. Фіксувати велику кількість людей одночасно теж не складає великих труднощів, питання лише в тому, чи люди будуть готові до такого віддаленого формату. Їм треба буде навчитися тримати більше фокус уваги, бо можуть відволікати зовнішні фактори, де вони будуть знаходитись, але працювати можливо.Переналаштуватися прийдеться багатьом, проте це не є надто тривалий період, щоб неможливо було працювати. Комітети працювали, робочі групи працювали, я теж мав робочі наради з багатьма людьми дистанційно по парламентській роботі дистанційно це дає абсолютно нормальний ефект”.
Народний обранець зазначив: “Якщо за умов карантину ми раптом складаємо якийсь такий варіант, що мусимо працювати дистанційно, то я, звичайно, за онлайн формат. Навіть якщо він буде повільний і займатиме більше часу кожне питання, але ми мусимо домовитись, як ми його будем продовжувати і продовжувати працювати. Нехай швидкість буде набагато менше - такий собі кармічний наслідок початку турборежиму зараз нас всіх заповільнив, так би мовити. От зараз за це і відповідаємо, так би мовити в применшеному режимі. Проте, я вірю в те, що карантин має закінчитись до того числа, можливо навіть і швидше".
Народна депутатка України з фракції партії “Голос” Соломія Бобровська, зазначила, що робота з виборцями оффлайн відсутня - це закони здорового глузду, умови карантину, і це - правильно. Але це дало час та змогу працювати з органами місцевого самоврядування та штабами, подивитись детальніше, як поліція, суди та сесії міських рад працюють на місцях.
Крім того, вона не підтримує ініціативу законопроєкту для роботи парламенту дистанційно: “А щодо зміну формату роботи Верховної Ради у зв’язку з карантином вона розповіла: “Я тут класичний і традиційний прихильник Конституції України 1996 року з усіма її змінами після і вважаю, що такі речі, принаймні в Україні, можуть відкривати для нас “Скриньку Пандори”. Бо сьогодні для нас буде критична ситуація з короновірусом, й ті депутати, які на самоізоляції, безперечно ніхто не має їх змушувати ходити на роботу - тут має бути відповідальність здорового глузду. Але я не вірю, що ми не зберемо 300 депутатів, які повинні бути в сесійній залі, а потім 226 безпосередньо в сесійній залі для того, щоб приймати рішення. З нашими технологіями, системами маніпуляції тощо, я вважаю, що цей законопроєкт або будь-які такі підводки можуть стимулювати будь-яку владу - чи це буде ця, чи буде наступна, чи будь-яка інша - для прийняття подібних способів ухвалення рішень Верховної Ради, які можуть мати абсолютно антидержавну риторику. Ми згадуємо 16 січня, коли були спроби перенести голосування до іншого приміщення. Зараз у нас коронавірус, потім буде революція, економічна криза тощо. Я все ж таки вважаю, що пріоритет депутата, який на себе взяв відповідальність тисяч або десятків тисяч виборців - це передова, щоправда інша, законодавча. Крім того, ми здійснюємо представницьку функцію, її не можна ні делегувати, ні зробити іншу якусь конфігурацію”.
Народна депутатка також висловила занепокоєння щодо ваги парламенту. “За ці сім місяців роботи мені здається, що в нас повністю хочуть забрати суб’єктність парламенту. І якби не Конституція, то наша роль як Верховної Ради - це просто набір людей, які працюють для того, щоб натискати на певні кнопки й не думають, чому саме на них натискають. І для мене, як для людини, яка зайшла вперше у парламент, дуже цікаво спостерігати, як працює, умовно, “стара школа”, “нова школа” - з різними підходами. І всі ті, хто за собою мають одне і більше скликань за плечима, на повну потужність використовують свою роль представницьку і намагаються Верховну Раду ставити на п'єдестал суб’єктності і це правильно. Якби в перші шість місяців могли оминути Верховну Раду, я думаю, що КабМін, що Президент, у першу чергу, то зробив би це і не мав стільки мороки, скільки вони мали з депутатами, з фракцією, підфракцією тощо”, - зазначила вона.
На її думку парламент є важливою складовою системи стримування та противаг: “І мені здається, що парламент через цю кризу з себе десь вимальовує цю можливість важеля контролю або гальмів для того, куди несеться Уряд і Президент. На сьогодні парламент потрібен вулиці Грушевського і Банковій виключно для того, щоб він дав зелене світло на ті рішення, які він пропонує. Чи це буде секвестр бюджету, чи надзвичайний стан, чи щось інше. Тут треба лише фізично, формально, юридично парламент, який має проголосувати. Але, як на мене, тут якраз мають депутати виступити в ролі законодавчих ініціаторів і внести ряд своїх пропозицій”.
Як зазначив аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев, що доволі різні позиції представників різних фракцій щодо законопроекту першого віце-спікера про можливість проведення пленарних засідань у форматі відеоконференції на період протидії коронавірусу: “І тут можна сперечатись про Конституцію, можна сперечатись про міжнародні стандарти та практики, але в чому не можна сперечатись, що такі нові формати роботи парламенту можуть прийматись лише на основі парламентского компромісу. Важливо, щоб компроміс щодо прийняття чи відхилення законопроєкту був широким, і всі фракції на нього погодились, або не погодились”.