Таємниця голосування в Україні закріплена в Конституції та законах, а її розголошення тягне кримінальну відповідальні. Але чи є порушником громадянин, який сам публікує в соціальних мережах інформацію про своє волевиявлення та на чию користь воно було зроблено?

Таємне голосування – один з принципів виборів в Україні, зокрема, виборів народних депутатів. Він  закріплений у статті 71 Конституції України: «Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування… відбуваються на основі… таємного голосування», а також у статті 7 Закону України «Про вибори народних депутатів»: «Голосування на виборах депутатів є таємним».

За порушення таємниці голосування в Україні передбачена кримінальна відповідальність. Так, в статті 159 Кримінального кодексу України встановлений такий склад кримінального правопорушення: «Умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі».  За вчинення описаних дій членом виборчої комісії або комісії з референдуму чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища встановлена більш сувора відповідальність.

Разом із тим, як показали президентські вибори, в соціальних мережах було досить поширеним явищем – публікації виборцями своїх фото з заповненими виборчими бюлетенями, або дописів із зазначенням, за кого було зроблено вибір у день голосування.

Для того, щоб розібратися чи є громадянин, який сам піддав публічності інформацію про свій вибір, суб’єктом злочину, дослідимо предмет, на захист якого направлена норма статті 159 Кримінального кодексу України.

Аналіз тексту статті дозволяє зробити висновок, про те, що цією нормою захищається право самого виборця на збереження в таємниці інформації про свій вибір. Стаття Кримінального кодексу не передбачає відповідальності за розголошення змісту свого волевиявлення самим виборцем. Тобто, сам виборець своїми діями не може порушити свої власні права і стати одночасно потерпілим та правопорушником.

Разом із тим, якщо порівняти положення статті 7 Закону України «Про вибори президента України» та статті 7 Закону України «Про вибори народних депутатів України», то різниця регулювання принципу таємниці голосування досить суттєва. Якщо в парламентському законодавсті йдеться тільки про заборону контролю за волевиявленням виборців та вчиненням будь-яких дій чи розголошенням відомостей, які дають можливість встановити зміст волевиявлення конкретного виборця, то в президентському законодавтсві додатково прописана заборона фотографування, відеофіксації в будь-який спосіб результатів волевиявлення виборців у кабіні для таємного голосування, а також демонстрація виборцем результатів волевиявлення в приміщенні для голосування.

Але не треба забувати про те, що публікація інформації про свій вибір у день голосування може містити в собі інший склад правопорушення. Відповідно до статті 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію – суб'єкта виборчого процесу. Згідно з частиною 3 статті 70 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передвиборна агітація напередодні дня голосування та в день голосування забороняється. Стаття 212-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення у свою чергу передбачає відповідальність за здійснення передвиборної агітації поза строками, встановленими законодавством.

Таким чином, не зважаючи на те, що саме по собі оприлюднення інформації про свій вибір не підпадає під ознаки злочину – порушення таємниці голосування, форма, в якій така інформація подається в день голосування може становити інше правопорушення – агітація поза визначеними законодавством строками.

Наведені висновки підтверджує й національна судова практика. Дослідження Єдиного реєстру судових рішень показало, що за фактами опублікування фото з заповненим бюлетенем відносно виборців складались адміністративні протоколи за статтею 212-10 КУпАП. Суди, розглядаючи протоколи, встановлювали два факти: 1) що виборцем було порушено таємницю голосування; 2) що виборцем була здійснена агітація поза визначеним законодавством строками, тобто у день голосування. Але притягалась винна особа до відповідальності за статтею 212-10 КУпАП – тобто лише за агітацію (приклад справ №389/1270/19, 607/8815/19, 414/1164/19, 670/334/19, 203/1971/19).

У контексті дослідження принципу таємного голосування заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини у справі «Партія угорського двохвостого собаки проти Угорщини» (Magyar Kétfarkú Kutya Párt v. Hungary, №201/17) від 23 січня 2018 року. Політична партія в Угорщині була оштрафована за розробку і впровадження мобільного додатку, за допомогою якого виборці могли анонімно розповсюджувати свої зіпсовані бюлетені. Штраф був призначений за порушення принципів справедливості виборів, таємниці голосування та добропорядності здійснення прав. Партія (заявник) просила Європейський суд визнати порушення національною владою  права, гарантованого статтею 10 Конвенції – право поширювати погляди. Європейський суд погодився з заявником і прийшов до висновку, що мобільний додаток Заявника мав комунікативну цінність і становив публічний інтерес, що підпадає під захист статті 10 Конвенції. Суд зробив акцент на тому, що публікації анонімних фото бюлетенів не можуть порушувати чиї небудь права, або впливати на справедливість загального виборчого процесу. У зв’язку з цим, Суд одноголосно прийшов до рішення, що втручання в свободу слова (накладення штрафу на партію за впровадження мобільного додатку через який виборці розповсюджували анонімні фото бюлетенів) «не мало легітимної мети», а отже це було порушенням з боку держави.

Юлія Лісова,

громадська омбудсменка із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА в Одеській області

Активність мережі омбудсменів із захисту виборчих прав ОПОРИ підтримано ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project