Автор: Michał Walczak | Власник авторських прав: PAP
Авторське право: ©Ukrinform

 

Польща входить у режим парламентських виборів–2023

26 січня Сейм Республіки Польща прийняв зміни до Виборчого кодексу та низки інших нормативних актів з розрахунку на чергові парламентські вибори, які мають відбутися вже восени 2023 року. 

"За" проголосували 230 послів до парламенту (225 з яких — представники політичної сили "Право і справедливість"), а "проти" — 220 послів (представники майже всіх інших парламентських партій, не лише опозиційних). Як бачимо, ці зміни призводять до поляризації політичних еліт у країні.

Сам проєкт змін поспіхом зареєструвала група депутатів від партії влади на чолі з Мареком Астом 22 грудня 2022 року (напередодні Різдва). Цей час для реєстрації обрали, щоб уникнути процедури консультацій. В Україні таким нікого не здивуєш, але для країн-членів Європейського Союзу такий шлях є неналежною практикою. Він порушує принцип прогнозованості та визначеності виборчого процесу, коли у рік проведення виборів не приймають змін до виборчого законодавства.

Втім, для "Права і справедливості" така практика вже стає нормою. У квітні 2020 року, напередодні президентських виборів, влада поспіхом приймала зміни до Виборчого кодексу під приводом створення умов для голосування під час коронавірусних обмежень.

Формально цими змінами влада Польщі нічого не порушує, оскільки, згідно з рішенням Конституційного трибуналу, зміни до виборчого законодавства не можна приймати пізніше, як за пів року до початку виборчого процесу. У цьому випадку — не пізніше 14 лютого 2023 року. Дату голосування має встановити Президент не пізніше 14 серпня 2023 року. Серед можливих варіантів — 15 жовтня, 22 жовтня, 29 жовтня або 5 листопада 2023 року. 

Ймовірно, саме у цей час — 29 жовтня — мали б відбуватися чергові вибори народних депутатів України, які наразі відкладені на невизначений період.

Хоча у діях партії влади немає порушень законодавства, поспішне та кулуарне прийняття змін — протягом одного місяця під час різдвяно-новорічних свят без професійних консультацій за дев'ять місяців до дня голосування — залишає багато запитань щодо їх доброчесності і справжньої мети.

Задавна лідер "Права і справедливість" та "сірий кардинал" польської політики Ярослав Качинський публічно говорив про намір влади внести зміни до Виборчого кодексу, проте не пояснював, у чому саме вони полягатимуть. 

Наразі ж текст Виборчого кодексу зі змінами опублікований на сайті Сенату. Не всі запропоновані поправки прийняті, але важливі та принципові для влади пропозиції були проголосовані. Розгляньмо п'ять основних із них у порядку їхньої важливості.

  • Можливість суттєво збільшити кількість виборчих дільниць у сільській місцевості. Нині у Польщі є понад 27 тисяч виборчих дільниць, а планують створити додатково ще 6 тисяч. Тобто їхня кількість може сягнути 33 тисяч, що навіть більше, ніж в Україні (трохи більше 32 тисяч).

Для цього голова виборчої комісії на звернення 5% виборців або голови ґміни (територіальної громади) зможе поділити наявну дільницю на менші, якщо на новоствореній дільниці буде можливість організувати голосування. Законопроєкт також зменшує мінімальну кількість виборців на дільниці: досі це було 500, а за новим кодексом достатньо 200. Верхня межа для виборчої дільниці залишається незмінною — 4000 жителів.

Опоненти влади й експерти пояснюють, що мета цих дій — підвищити явку виборців, зробивши дільниці більш доступними. На перший погляд, така мета — цілком благородна, однак вона породжує адміністративні проблеми спроможності формування виборчих комісій та суттєвого збільшення бюджету.

  • Зміни у складах повітових та окружних виборчих комісій, які контролюють підрахунок голосів та встановлення результатів голосування. Раніше до їхнього складу входили тільки професійні судді (чинні або відставні), а тепер їх замінять просто громадяни з юридичною освітою, яких призначатиме Державна виборча комісія (PWK, польський аналог Центральної виборчої комісії). Аналогічне нововведення депутати від ПіС прийняли раніше щодо PWK, членами якої нині замість суддів є юристи. Останніх призначає Сейм, де більшість належить до партії влади.

З обґрунтування незрозуміло, навіщо прийняли ці зміни. Втім, у такий спосіб можна допустити до виборчих комісій юристів, які симпатизують владі або близькі до неї, що суттєво політизує виборчий процес. Це може бути особливо важливо, якщо різниця результатів між владою та опозицією виявиться незначною.

У цьому немає нічого дивного для України, де виборчі комісії формують за принципом партійного представництва і ніхто не плекає ілюзій щодо непрофесійності та упередженості їхніх членів. Але в політичній системі, де виборчі комісії досі були професійними, незалежними та мали довіру суспільства, вплив суб'єктів виборчого процесу на добір членів виборчих комісій може зруйнувати довіру до неупередженості їхніх рішень.

  • Забезпечення безкоштовного транспорту для довезення виборців до виборчих дільниць (так було раніше, за часів Польської Народної Республіки), особливо осіб віком від 60 років.

Такі виборці матимуть право на безкоштовний проїзд, але повинні повідомляти про цю потребу заздалегідь. Аналогічна можливість буде доступною для людей з інвалідністю. Крім того, у сільських і селищних громадах, де в день голосування немає громадського транспорту або найближча зупинка розташована на відстані понад 1,5 км від виборчої дільниці, голови громад повинні будуть організувати для всіх безкоштовний проїзд до дільниць. А в малих містах, селах та селищах, де проживає більше п’яти виборців, має бути забезпечений щонайменше дворазовий безоплатний проїзд до виборчої дільниці.

Оплачувати довезення виборців до дільниць має воєводство (в Україні його аналогом є обласна адміністрація), тобто за кошти державного бюджету, в окремих випадках — місцева влада за кошти місцевого бюджету. Скільки це коштуватиме державному та місцевим бюджетам, не уточнюють, проте очевидно, що це немалі витрати. Водночас не меншою проблемою є фактична легалізація в такий спосіб використання адміністративного ресурсу, адже свідомо чи ні виборці сприйматимуть таке довезення як вияв турботи від влади.

  • Змінюється спосіб підрахунку голосів виборчими комісіями. Члени комісії більше не будуть ділитися на групи чи накопичувати бюлетені за окремих кандидатів (те, що прямо заборонено українським виборчим законодавством). Тому таку зміну можна вважати корисною. Раніше довірені особи партій часто звинувачували (переважно безпідставно) членів комісій у тому, що вони можуть самовільно анулювати голос за кандидата або неправильно порахувати кількість голосів.

Водночас це може значно затягнути процес підрахунку голосів та оголошення результатів голосування, особливо у великих містах. Польські експерти стверджують, що затримка з оприлюдненням остаточних результатів викликатиме підозри в умисному затягуванні або фальсифікації виборів.

  • Запровадження посиленого контролю за процесом голосування та підрахунку голосів  виборчими комісіями у день голосування. Те, що для України вже стало невід'ємною частиною виборчого процесу — посилений громадський та партійний контроль у день голосування — для Польщі досі було незвичним.

Спостерігачів до складу виборчих комісій можуть подавати організації, фонди, асоціації, серед статутних завдань яких вказано захист та розвиток демократії чи прав людини (подібно до того, як це працює в Україні). Спостерігачі також матимуть право фіксувати хід голосування на виборчих дільницях — в українських реаліях це один з основних інструментів захисту доброчесності голосування.

Як стверджують представники влади, прийняті зміни покликані полегшити голосування виборцям у сільській місцевості та малих містах, а також підвищити явку і доступність реалізації права голосу для літніх людей та осіб з інвалідністю. Частково це правда, але така мотивація видається радше прикриттям справжніх намірів влади. 

Основна ж причина полягає у тому, що влада підтримує корпоративні інтереси партії "Права і справедливість", адже йдеться переважно про тих виборців, які становлять її електоральне ядро. Зміни до Виборчого кодексу мають допомогти політсилі Ярослава Качинського отримати кращі результати на виборах до Сейму і Сенату. Такі рішення мають ознаки виборчої інженерії, коли конфігурація окремих елементів виборчого процесу може створювати неконкурентні переваги для партії влади або сприяти реалізації виборчого права в її інтересах.

Врешті, ці зміни з'явилися не тому, що партія Ярослава Качинського впевнена у своїй перемозі. Навпаки, її основний та одвічний конкурент — "Громадянська платформа" — в останні пів року стрімко скорочує відставання (за даними соціологічних опитувань, у січні ПіС мав 35% підтримки, а ГП — 27%). Партія влади, яка з 2015 року мала монопартійну більшість у парламенті, і, як наслідок, однопартійний уряд, має невеликі шанси повторити успіх попередніх двох виборчих кампаній. За найгіршим сценарієм їхній заклятий конкурент зможе навіть отримати більше голосів, ніж "Право і справедливість", у що автор цих рядків особисто мало вірить.

Водночас, приймаючи зміни до Виборчого кодексу в спосіб, який суперечить демократичним стандартам та практиці Європейського Союзу, партія Ярослава Качинського продовжує затяжне протистояння з Європейською комісією. Остання вже призупинила виплати Польщі коштів із фондів ЄС. У лавах "Права і справедливості" цілком серйозно підозрюють, що так Брюссель хоче допомогти опозиційній партії Дональда Туска (який був головою Європейської ради з 2014 по 2019 роки) перемогти на парламентських виборах восени 2023 року.