В Естонії відбулися парламентські вибори — а отже, знову відроджуються дискусії про інтернет-голосування. Цього більше виборців проголосували дистанційно, ніж на дільницях, — 313 514 проти 301 495 відповідно. Саме тому латентно проросійська партія, яка посіла друге місце за кількістю отриманих мандатів, хоче перерахувати електронні голоси.
У результаті перемогла "Партія реформ", яка й до цього мала найбільше мандатів, а також висунула від коаліційного уряду чинну прем’єрку Каю Каллас. Політична сила отримала на три місця більше, ніж минулого разу, та завела до парламенту 37 депутатів зі 101.
Днем голосування в Естонії призначили 5 березня, але період дистанційного голосування через інтернет становить тиждень, тож фактично виборці могли голосувати з 27 лютого до 4 березня. Підрахунок голосів складався з двох етапів: аналогові та електронні результати. Тут і виник конфлікт.
Виглядало так, що “Консервативна народна партія Естонії” (EKRE) перемагала за аналоговими голосами, але втратила багато відсотків після оприлюднення результатів дистанційного голосування. Серед опозиційних партій вони отримали найбільше мандатів — 17, втративши два місця порівняно з попереднім скликанням парламенту. Варто розуміти, що представники цієї правопопулістської партії позиціонують себе як консерватори, певною мірою критикують російську політику (підтримують обмеження прав етнічних росіян у країні), але також озвучують найбільш антиукраїнські тези (виступають проти прийняття українських біженців та безвізу для України). Такі собі корисні для Кремля “русофоби”.
Лідер цієї політичної сили Мартін Хельме у виступі перед однопартійцями заявив, що вимагатиме через суд показати логи і частину кодів електронного голосування. А в телевізійних та інших публічних виступах він не раз зазначав, що довіряти електронному голосуванню не можна.
Цей наратив консерваторів про недовіру до інтернет-голосування і вимогу все перерахувати дуже зручно вкладається в загальний світовий тренд. Так, трампісти в США вимагали наново перерахувати результати голосування за допомогою електронних машин. У Бразилії відбулися масові заворушення зі спробами захопити Конгрес, коли популістичний президент Болсонару програв вибори і звинуватив у цьому електронне голосування. В обох випадках кандидати мобілізовували своїх виборців, звозили їх для протестів, основною ідеєю яких були "вкрадені вибори". Натомість зараз російські видання скористалися можливістю написати про “прозріння” від естонського інтернет-голосування.
Громадянська мережа ОПОРА — багаторічні українські позапартійні спостерігачі за виборами — постійно попереджає, що інтернет-голосування може стати приводом для внутрішньоукраїнської та російської пропаганди про сфальшовані вибори і вкрадені результати. Новітні технології мають багато переваг, але завжди потрібно зважати на ризики.
Після цих естонських виборів Голова Центральної виборчої комісії сусідньої Латвії Крістіне Сауліте заявила про неготовність своєї країни до застосування такого інструменту. “Ми і більшість світу не готові до електронних виборів. У цьому випадку Естонія унікальна, обравши ще на початку століття цифровий шлях, у якому вибори є важливою, але невеликою частиною”, — зазначила вона.
Варто відзначити, що питання невідворотності покарання за втручання у вибори в Естонії вже дуже давно і добре розвинене. Натомість Україна, як коментував голова Мінцифри Михайло Федоров, перед запуском виборів в інтернеті щонайменше повинна продемонструвати, що довіряє своїм судам і правоохоронцям. Адже навіть за нашого аналогового голосування на виборах 2021 року в Надвірній і Харкові ОПОРА зафіксувала величезну кількість грубих порушень, фальсифікацій та некоректної роботи судів. Усе це ставить питання щодо наявності такої довіри.
Питання організації перших повоєнних виборів в Україні вже обговорюється, як і різні способи голосування на них.. Як мінімум проводяться різні дослідження того, якими можуть бути ці вибори та можливих проблем на них. Зокрема, ОПОРА просто зараз організовує експеримент щодо дистанційного голосування за кордоном для виявлення можливих проблем і підготовки пропозицій для їх розв'язання. Втім, це вже геть інша історія, про яку поговоримо незабаром.
Юрій Лісовський, спеціально для ЦЕНЗОР.НЕТ