Чиста енергія води, вітру та сонцяскладає 98% всієї енергії, яка отримана з відновлюваних джерел. Як частина енергетики майбутнього вона забезпечує нульові викиди парникових газів у навколишнє середовище.
Гідроенергетика не забруднює атмосферу та складає 8% в енергетичному балансі України. Потенціал енергії води використовується на 60% за рахунок Дніпровського каскаду та інших великих гідроелектростанцій. Останні 40% можна реалізувати за рахунок встановлення нових та відновлення старих потужностей малих ГЕС.
Потенціал Чернігівської областіта України загалом
Ресурси малих річок складають майже 28% загального гідро-потенціалу всіх річок України.При його використанні можна досягти значної економії паливно-енергетичних джерел, стимулювати децентралізацію загальної енергетичної системи та вирішитинизку проблем в енергопостачанні віддалених районів. Більше можна дізнатися на сайті Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні».
Відповідно до існуючої класифікації, до малих гідроелектростанцій (МГЕС) належать гідроелектростанції потужністю від 1 до 10 МВт, до міні-ГЕС – від 200 до 1000 кВт, до мікро-ГЕС – не більше 200 кВт.
Відтак, потенціал малих ГЕС України оцінюється у понад 3,0 млрд кВт/год, більшість з яких розміщена в Карпатському регіоні.Тут будується каскад МГЕС на р. Тересві потужністю 16 МВт як на водосховищі комплексного призначення.
Потужність МГЕС,згідно стратегії розвитку малої гідроенергетики, планується у 2020 р. довести до 700 МВт, а в 2030 р. – до 1040 МВт. Прийняті законодавчі акти (закони «Про альтернативні джерела енергії», «Про зелений тариф») стимулюють будівництво малих ГЕС.
На Чернігівщині діє гідроелектростанція, проект якої розробили ще у 1947 році. ГЕС, що у Седневі Чернігівської області, за рік виготовляє понад 700,5тис.кВт електроенергії, що надходять у спільну енергетичну систему України. Це складає 178,2млн кВт*год/рік (із 12500 млнкВт*год/рік – загальний потенціал всіх областей) виходячи із розподілу загального гідроенергетичного потенціалу малих рік за областями України. Такої кількості електрики вистачить тільки на половину Седнева (площа 3,86 кв. км).
Враховуючи технічні показники, ГЕС унікальна, бо на ній досі працює якісне австрійське обладнання, встановлене у 50-х роках. Мова йде про три гідротурбіни «Френсіс» потужністю 85,7 кВт і 3 генератори «Сіменс-Шукерт» потужністю 125 кВт.
Розвинені країни досягли високого рівня освоєння ресурсів малої гідроенергетики. Потужність МГЕС, які експлуатуються, складає: в Японії – 3,5 млн кВт, Канаді – 2 млн кВт, Франції – 2,1 млн кВт, Німеччині – 1,6 млн кВт, Австрії – 1,1 млн кВт, Норвегії – 1,4 млн кВт, Іспанії – 1,8 млн кВт, Швейцарії – 0,8 млн кВт.
Використання водних потужностей Польщі
Проаналізувати ситуацію уПольщі як найближчій до України європейській державі вирішила Громадянська мережа ОПОРА. Ми поспілкувалися з працівником Вроцлавського університету екологічних і біологічних наук, Інституту захисту і розвитку навколишнього середовища Павлом Богушем.
- Розкажіть, будь ласка, про гідро-потенціал Польщіта про те, як він використовується з метою економії паливно-енергетичних ресурсів.
- Теоретично гідро-потенціал Польщі становить 23 005 ГВт*год /рік, але технічний гідро-потенціал тільки 13 650 ГВт*год /рік. Це означає, що наш потенціал складає близько 1% від загальноєвропейського. Через екологічніта економічніпроблеми ми розраховуємо, що економічний потенціал гідро-потужностей становить близько 8000 ГВт*год /рік.
Польща – досить рівнинна країна, річна кількість опадів також невелика та проникність ґрунтів– висока. Інша проблема полягає в тому, що наш потенціал нерівномірно розподілений по країні.
- Як гідроенергетичний потенціал використовується в Польщі?
- Польща використовує близько 17% свого технічного потенціалу. Ми виробляємо щороку близько 2000 ГВт. Це число кожного разу змінюється через гідрологічні умови. Енергія, вироблена на гідроелектростанціях, охоплює менше 2% потреб. У 1923-1935 роках в Польщі було 8100 об'єктів, які використовують гідроенергію, в 1982 році – тільки 2131. Наразі у нас існує 750 малих електростанцій, які працюють (676 було у 2006 році). Таким чином, число зростає.
- Чи сприятиме розвиток малої гідроенергетики децентралізації загальної енергетичної системи?
- Сприятиме, але це не буде величезним внеском. Гідро-потенціал Польщі занадто низький і дуже багато труднощів з правилами. Кількість малих станцій зростає надто повільно. Зараз встановлена потужність малих ГЕС складає близько 225 МВт. Економічний потенціал 2500 ГВт*год /рік з потужністю 540 МВт. Якщо ми використовуємо 100% економічного потенціалу, то можемо покрити до 8% потреб. Але показник зменшуватиметься кожного року, враховуючи потреби людей в енергії.
- Скільки гідроелектростанцій працює у Польщі і наскільки вони ефективні?
- Діє 750 малих електростанцій, зареєстрованих зі встановленою потужністю біля 225 МВт. Є також 128 великих гідроелектростанцій з потужністю 2146 МВт. Протягом 2003 року вони виробили 3110 ГВт*годенергії. Значна частина виробляється на 18 великих станціях з потужністю понад 5 МВт.
Ефективність турбіни залежить від гідрологічних умов. Якщо в річці невелика кількість води, томоже бути вироблено менше енергії. Згідно з нашими правилами, повинен бути мінімальний потік, який дозволяє організмам у воді вижити.
- Наскільки гідроенергетикав Польщі поєднується з концепцією сталого розвитку?
- Безперечно,гідроенергетичні системи необхідно розвивати. При цьомувиникає низка проблем. Не тільки економічних чи пов’язаних з правилами. Найважливішим питанням є стан навколишнього середовища. Для створення гідроелектростанції необхідна дамба.В подальшому через це виникають ерозійні процеси. Сповільнення води в дамбі призводить до зниження кисню в річках. Дамбастворює бар’єр проходження річки, а турбіни можуть пошкодити рибу.
Законодавство ЄС змушує нас будувати «драбини» для риби. На жаль, більшість таких об’єктівзроблені неправильно і риба не може мігрувати через них. Велика кількість «драбин» для риб затримує їх при русі вгоду за течією, що знижує приріст.
Незважаючи на це, енергія, вироблена з використанням води, – є чистою і дешевою. Тому це складне питання, чи слід використовувати весь технічний потенціал, аби бути більш сталими.