Ціла серія нещодавніх виборчих кампаній у країнах Західної Європи та Північної Америки продемонструвала помітне зростання ролі соціальних мереж у політиці. Відтепер запекла політична боротьба проходить не тільки на вулицях міст, у агітаційних наметах чи на мітингах, а і на сторінках у Facebook, Twitter, YouTube чи Instagram.

Ці зміни під час останніх виборчих кампаній 2019 року — виборів Президента та виборів народних депутатів — зачепили й Україну. Активні агітаційні кампанії за та проти цілої низки кандидатів розгорнулися в соціальних мережах. Відтак Громадянська мережа ОПОРА цього разу спостерігала і за активністю сторінок у Facebook. Кілька десятків сторінок у цій мережі, як виявилося, були створені напередодні початку офіційної кампанії й інтенсивно використовувалися для веденння агітації та особливо антиагітації проти кандидатів. Втім, якщо витрати партій на “фізичні” агітаційні матеріали регулюються українським законодавством, то те, що відбувається у Facebook, зазвичай там і залишається — у вигляді кумедних відео чи мемів, довгих емоційно навантажених постів чи навіть таргетованої політичної реклами. Суспільство і держава не знає (або знає недостатньо) про те, хто замовляє цю агітацію, хто за неї сплачує (і чи робиться це прозоро) і хто її отримує, а отже — не може гарантувати, що кандидати чи партії, які змагаються, грають насправді чесно. Проблем, що постають із “тінізації” цієї агітації, одразу кілька.

Наразі українське законодавство передбачає аудит партійних фінансів та витрат на агітацію кандидатами у Президенти України, однак вимоги до кінцевих фінансових звітів не містять окремого пункту для витрат на агітацію в соціальних мережах та Інтернеті загалом. Якщо ж звернутися до одного з останніх опитувань USAID-INTERNEWS щодо споживання контенту за різними видами медіа в українському суспільстві, то у 2019 році соціальні мережі як новинний ресурс займають перше місце серед усіх інших типів ЗМІ (телебачення, Інтернет-сайти новин, радіо та друковані засоби масової інформації). Політична реклама, втім, провадиться також і в соціальних мережах, зокрема у Facebook. Будь-хто, авторизувавшись, може замовити демонстрацію реклами певній аудиторії та в певному обсязі. Згідно з правилами соціальної мережі, втім, реклама, що стосується соціальних та політичних питань, мусить публікуватися з дисклеймером – тобто із зазначенням інформації про замовника та його контактів. Після запровадження мережею відкритої Бібліотеки політичної реклами та вимоги надавати дисклеймери відслідковувати агітаційну активність у мережі стало значно легше. Попри це, частка відвертої політичної реклами досі подається без дисклеймера, а рекламодавцями ніколи не виступають виборчі штаби кандидатів чи їхні офіційні представники. Видима у Facebook, ця політична агітація залишається невидимою у фінансовій звітності кандидатів. Відповідно, чинне законодавство щодо фінансової звітності кандидатів потребує серйозних змін та має поширюватись також на політичну агітацію online, інакше інтернет-простір перетворюється на офшор для “відмивання” громадської думки.

Як показала остання президентська виборча кампанія в Україні, використання агітації online дозволяє обійти законодавче обмеження на строки проведення політичної агітації (“Передвиборна агітація розпочинається кандидатом на пост Президента України наступного дня після дня його реєстрації Центральною виборчою комісією і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів”Закон “Про вибори Президента України”), тобто вона здійснюється як до офіційного початку кампанії, так і у так звані “дні тиші”. Так, тільки у день повторного голосування на виборах Президента України, 21 квітня 2019 року, сторінка “Команда Зеленського” опублікувала понад 400 таргетованих повідомлень, кожне з яких коштувало до 100$. Втім, законодавчу вимогу дотримання дня тиші кандидати порушують і офлайн (у дні голосування в містах України було зафіксовано борди з написами “Головне — не втратити країну” і “Зустрінь весну без пороху” ), ця тенденція поширюється і на мережу Facebook.

Окрім того, серед політичної агітації у Facebook помітно переважали матеріали, які “тиснули” на страхи та негативні емоції виборців щодо фаворитів кампанії та їхніх прихильників. Дуже часто агітація була не за, а проти кандидатів. Зокрема було створено низку сторінок з метою дискредитації як Петра Порошенка, так і Володимира Зеленського.

Із розгортанням боротьби пости все більше стосувалися не тих чи інших програмних пунктів, а особистих рис (алкоголізм, наркоманія) кандидатів та геополітичних чи корупційних небезпек, які можуть чекати на країну після обрання кожного з них. Так, Володимира Зеленського зображували політично некомпетентним “коміком” із наркотичною залежністю, який у будь-який момент нібито готовий “здати Україну” Володимиру Путіну. Сторінки ж, що дискредитували Петра Порошенка, створювали йому образ корумпованого і жадібного олігарха, що страждає на алкоголізм. Картинки, меми, емоції мали для популярності цих дописів більше значення, аніж раціональні доводи чи дискусії щодо програм кандидатів.

Кілька слів про методологію

Для аналізу антиагітації в мережі, ми відібрали 46 сторінок, які регулярно публікували дописи (текстові, “меми”, відеоролики) з дискредитацією двох фаворитів президентської кампанії 2019 року — Володимира Зеленського і Петра Порошенка. Із них 24 проводили антиагітацію проти Володимира Зеленського і 22 — проти Петра Порошенка. Дуже часто вже за назвою можна було вгадати таку сторінку — приміром, “Слуга урода”, “Петро Incognito”, “АнтіПор” тощо.

У процесі дослідження цих сторінок ми оцінювали, чи містить меседж кожного з них відкритий чи прихований заклик голосувати чи не голосувати за будь-кого з кандидатів. Командою моніторів було опрацьовано понад 30 тисяч найбільш рейтингових постів (тобто тих, з якими користувачі мали найбільше взаємодії згідно з розрахунками Facebook) з початку передвиборчої кампанії 31 грудня 2018 року до дня повторного голосування виборів Президента України 21 квітня 2019 року.

Головною вимогою до постів, аби вважати їх такими, що містять дискредитацію кандидата, була наявність в них негативного оціночного зображення кандидатів та їхньої діяльності. Зараховувалися і критика політика, і особисті образи штибу “барига Порошенко” чи “агент Кремля Зеленський”.

Після опрацювання даних ОПОРА отримала результати, які показують значне зростання активності сторінок, що дискредитували фаворитів президентської кампанії, напередодні дня голосування в обох турах виборів. До прикладу, активність сторінок, що дискредитували Петра Порошенка зростала з 20 дописів на день перед початком кампанії до максимальних 914 дописів на день напередодні голосування в другому турі виборів.

Сторінки, що негативно висвітлювали Володимира Зеленського, також показують значне зростання з 46 дописів на день перед початком передвиборчого періоду до майже 490 дописів на день перед другим туром виборів.

АнтіПор і Ко: “табір” сторінок, які дискредитували Петра Порошенка

Загалом сторінки, які проводили антиагітацію проти Петра Порошенка, можна поділити на три групи — (1) клікбейтні “медіа”, (2) сторінки, що агітували за кандидатів, і (3) сторінки, що займалися переважно дискредитацією інших кандидатів. Кожна з груп має свої специфічні риси, які вказують і на те, наскільки добре організованою (на противагу випадковим дописам) вона була.

1. Клікбейтні ресурси, які завжди мають велику аудиторію (від 800,000 до майже 3,000,000 підписників), у свою чергу, можна поділити на дві підгрупи. Перша з них представлена сторінками, які були створені вже відносно давно (окремі існують із 2011-го чи 2015-го року), як-от “Украина в шоке”, “BBCcCNN — Новини України сьогодні”, “UA1.com.ua”. За аналізований період ми виявили від 70 до 120 рейтингових постів із дискредитацією Петра Порошенка на кожній із цих сторінок. Показово, що окрім дискредитації Петра Порошенка сторінки публікували також і дописи, що нібито схвально до нього ставилися, а також дискредитували Володимира Зеленського, проте у значно меншій кількості. Ми припускаємо, що ці ресурси з надзвичайно високою активністю (близько кількохсот постів на день), публікуючи критику чинної влади і подаючи новини в політично забарвленому світлі усупереч будь-яким журналістським стандартам, просто намагаються наслідувати громадські настрої. Не виключено, втім, що ці публікації також могли бути замовними.

Друга підгрупа складається зі сторінок, які були створені відносно нещодавно – або наприкінці 2018-го року, як “5 минут”, або на початку 2019-го, як “Знай.ua” і “Politeka” (показово, що останні дві вже видалені з Facebook). Їхні аудиторії, попри невеликий вік сторінок, нічим не поступалися старим клікбейтним ресурсам і сягають також порядка 2 млн підписників. Ці нові клікбейтні “медіа” не тільки неприхильно ставились до Петра Порошенка (і майже не публікували про нього нічого позитивного, на відміну від старих “медіа”), а й при цьому більш позитивно відгукувались про Володимира Зеленського. Так, наприклад, сторінка “Знай.ua” впродовж аналізованого періоду оприлюднила 47 дописів із дискредитацією Петра Порошенка і аж 50 — із позитивним зображенням Володимира Зеленського. Виходячи з цієї тенденції і таймінгу створення, можемо припустити, що ці три сторінки було цілеспрямовано створено напередодні кампанії задля ведення політичної агітації як за, так і проти окремих кандидатів. Нам не відомо про фактичний вплив дописів цих сторінок на політичні вподобання підписників, так само, як і про фінансування їхньої діяльності.

2. Сторінки, що агітували за кандидатів, насамперед, за Володимира Зеленського, також вдавалися до тактики дискредитації Петра Порошенка. Це сторінки: “За Зеленського”, “Президент України 2019” і “Змінимо країну РАЗОМ”. Їхня аудиторія була середнього розміру і складала близько 100,000-400,000 підписників. Всі три були створені взимку 2018/2019 року вочевидь для ведення передвиборчої кампанії Володимира Зеленського і видалені після обрання останнього Президентом України (окрім “Змінимо країну РАЗОМ”, яка існує і дотепер). Обсяги агітації за Володимира Зеленського зазвичай на цих сторінках значно перевищують обсяги дискредитації Петра Порошенка. Наприклад, співвідношення кількості постів за досліджуваний період на сторінці “Змінимо країну РАЗОМ” — 74 % до 17 %. Так само, як і у випадку з клікбейтними “медіа”, ми нічого не знаємо ні про дописувачів цих сторінок, ані про можливе фінансування їхньої активності.

3. Сторінки, що агітували насамперед проти кандидатів. Частина з них була створена ще 2014 року, коли Петро Порошенко обійняв посаду Президента України. Оскільки серед усіх груп в цій ми нарахували найбільше сторінок — цілих сім — розкид за аудиторією в них значний, від 2 700 підписників у “Комітету АнтиПорошен” до 170 000 у “ПАП — Порошенко, Аваков, Пашинський”. Інші представники цієї підгрупи: “Гібридна політика”, “Я підтримую НАБУ”, “Покемони Петра Порошенка”, “StopPoroshenko” та “Blind Trust / Сліпий траст”. Усі вони досі існують, хоч їхня активність значно знизилася після поразки Петра Порошенка у другому турі виборів Президента. Деякі з цих сторінок, окрім активної публікації дописів із дискредитацією Петра Порошенка, також купували політичну рекламу у Facebook. Вочевидь, це мало би компенсувати незначне природне охоплення цих сторінок. Найбільше, згідно з даними бібліотеки реклами Facebook, до цього вдавалася сторінка “Гібридна політика”, яка опублікувала впродовж досліджуваного періоду понад 70 рекламних дописів, серед яких кілька разів трапляється такого змісту: “Біжи, Петро, біжи!” (при цьому реклама зареєстрована як така, що не стосується політичних питань). Охоплення таких повідомлень, на які автори сторінки витратили тисячі доларів, сягало від 10000 до 500000 користувачів – доволі багато, якщо взяти до уваги кількість підписників, яка зараз ледь перевищує 25000.

Приклад політичної реклами зі сторінки “Гібридна політика” без дисклеймера — тобто без жодної інформації про замовника

Новіші сторінки, створені щонайраніше у вересні 2018 року, мають загалом не надто велике охоплення. До таких ми зараховуємо “Петро Incognito”, “Мюсли Кличка”, “Обещун”, “Старі політики”, “Відрубані руки” і “АнтіПор”. Найбільш популярна з них, “АнтіПор”, має близько 444000 підписників. Вочевидь, через довгу “генеалогію” та історію перероджень цієї сторінки. “АнтіПор” існував у різних іпостасях і під різними назвами давніше, аніж з кінця 2018 року, зараз усі сторінки-попередники “АнтіПора” видалені з Facebook). На сторінку “Мюсли Кличка”, де публікуються доволі якісно розроблені відеозаписи з політичним гумором, підписані близько 33000 акаунтів. Можна припустити, що такі записи легше розповсюджуються мережею, аніж складні тексти чи новинні повідомлення. Однак більшість сторінок цієї групи мають не більш ніж кілька тисяч підписників. Їхній контент насамперед складається з кумедних картинок політичного змісту, спрямованих на дискредитацію Петра Порошенка і “старих політиків” загалом. Брак аудиторії ці сторінки так само намагалися компенсувати за допомогою політичної реклами – нам вдалося зафіксувати її використання сторінками “АнтіПор” (у різних іпостасях), “Старі політики” та іншими. Охоплення такої реклами сягало часто кількасот тисяч користувачів, а сплачені за неї суми — кількох тисяч доларів. Примітно, що для деяких сторінок (“Петро Incognito”, “Blind Trust / Слепой траст”), які замовляли політичну рекламу як серед “нових”, так і “старих” сторінок дискредитаторів Петра Порошенка, спільними замовниками такої реклами в дисклеймері у бібліотеці реклами Facebook вказана одна й та ж юридична особа — Crossroad SMM. Окремі ж сторінки, усупереч політиці Фейсбуку, публікували відверто політичну рекламу без дисклеймера. Зокрема “Гібридна політика”, “Покемони Петра Порошенка” “Мюсли Кличка” і “АнтіПор”. А ті, що вносили відповідні дані, робили це або від маловідомої ініціативи “Старі політики”, або від ще менш відомого ресурсу “sladosti.com.ua” (сторінка зараз недоступна!), як приміром, на сторінці “ПАП — Порошенко, Аваков, Пашинський”.

Політична реклама від цієї сторінки публікувалася без дисклеймера – тобто без жодної інформації про замовника чи його контактних даних.

 

Ольгіно на Дмитрівській, 80 або як дискредитували Володимира Зеленського

Досліджувані нами сторінки, що вдавалися до дискредитації Володимира Зеленського, вирізняються важливими рисами, яких не мала кампанія проти його опонента.

В цілому, сторінки-дискредитатори Володимира Зеленського можна поділити на 5 груп: (1) клікбейтні “медіа”, (2) група “Дмитрівська, 80”, (3) умовна група “АнтиКоломойський”, (4) група невеликих “мем-генераторів”, та (5) блоги. Кожна з груп мала певну “спеціалізацію” як щодо аудиторії, так і щодо типу контенту, який публікувала.

1. Клікбейтні “медіа”. Ця група містить сторінки дуже різноманітного характеру: різний час створення (деякі існують з 2010 року – Gazeta.ua, Україна, інші ж створені у 2017-18 роках – Київ сьогодні) та різна кількість підписників (від 40 тисяч у України до 800 тисяч у Диалог.UA та понад 1 млн у Gazeta.ua). Втім, разом вони мають значну кількість підписників – понад 2,9 млн.

Цікаво, що ця група сторінок дуже схожа на ту групу клікбейтних медіа, які дискредитували Петра Порошенка. Сюди входили сторінки, що вдавалися до дискредитації Володимира Зеленського, у той же час агітуючи і за інших кандидатів – переважно, за Петра Порошенка. Наприклад, Gazeta.ua, що виключно негативно висвітлювала діяльність Володимира Зеленського, у той же час подаючи збалансовані думки про Петра Порошенка. Важливо зазначити, що для цих клікбейтних медіа властива помірна кількість дописів – в середньому близько 30 на день.

Для клікбейтних медіа, які дискредитували Володимира Зеленського, характерна також значна активізація на початку першого та/або другого туру президентських виборів.

Отже, у діяльності клікбейтних медіа спостерігається принцип catch-all (з англійської – “всеохоплюючий”) – вони прагнуть задовольнити усі можливі політичні вподобання, які можуть мати їхні підписники. Такі медіа більшою мірою спрямовані на пошук цікавих та популярних серед підписників тем, ніж на проведення наполегливої та цілеспрямованої інформаційної кампанії з дискредитації/підтримки якогось з кандидатів у Президенти України.

2. Значно більш цікавою та важливою для аналізу є так звана група “Дмитрівська, 80”. Її умовна назва походить від київської адреси, зазначеної у дисклеймері кожного рекламного допису, які були розміщені на всіх сторінках у цій групі. “Zelenka”, “Жовта стрічка”, “Зрада/Перемога”, “Порошенко2019”, “Міністерство бариг”, “Цинічний Бандера” та “Бойкот Партии Регионов” – рекламу на всіх цих сторінках, згідно з інформацією, що надає бібліотека політичної реклами Facebook (у тому числі й адресу та мобільний номер замовників), розміщувала одна й та ж юридична особа. Прикметним також є той факт, що замовниками реклами зазначені власне сторінки у Facebook, а не фізичні чи юридичні особи. Одним із аргументів зв’язку зазначених сторінок може бути й нинішня їхня активність: зокрема 17 грудня 2019 року на сторінках “Цинічний Бандера” та “Бойкот Партии Регионов” з різницею в 1 хвилину було опубліковано однакові дописи.

А під час агітації до другого туру на сторінках “Zelenka” та “Жовта стрічка” у ті ж самі часові проміжки рекламувались однакові дописи (джерело – Бібліотека реклами Facebook).

Для цієї групи сторінок в цілому характерна доволі невелика кількість підписників: в середньому вони мають близько 50 тисяч читачів (від 23 тисяч у “Зрада/Перемога” до 127 тисяч у найстаршої “Бойкот Партии Регионов”). Серед інших груп вони вирізняються типом контенту: це в основному фото- та відеоматеріали, а у дописах вживається в середньому лише 11 слів. Важливо також звернути увагу на те, що всі без виключення сторінки цієї групи крім дискредитації Володимира Зеленського здійснюють також агітацію за Петра Порошенка (особливо – “Порошенко2019”, котра позиціонує себе як “офіційна сторінка передвиборчої кампанії Петра Порошенка”). Це характерно як для звичайних дописів, так і для реклами.

Ми припускаємо, що зазначені Facebook-сторінки були створені окремо одна від одної, але із часом вони тим чи іншим чином отримали спільне адміністрування. А під час виборчої кампанії використовувались для того, щоб поширювати рекламні дописи серед користувачів, які були підписані на сторінку та/або могли бути зацікавлені у тому, щоб на неї підписатися завдяки таргетингу.

3. До групи “АнтиКоломойський” ми відносимо чотири сторінки, що особливо вирізняються серед інших своєю тематикою: основою своєї інформаційної кампанії вони обрали висвітлення небезпеки допущення олігарха Ігоря Коломойського до влади. Для досягнення цієї мети вони однаковою мірою вдавалися до дискредитації як Володимира Зеленського, так і Юлії Тимошенко, при цьому практично всі агітували за Петра Порошенка. Цікаво, що більша частина сторінок була створена майже перед стартом виборчої кампанії, або вже під час неї: “Шостий” – в грудні 2018, а “Коломойський – президент” та “Бенина кофейня” – у січні 2019 року. Вирізняється з-поміж них лише сторінка “Собака Путина”, яка була створена ще у вересні 2013 року (тоді дискредитувала лише Юлію Тимошенко, а в рамках цьогорічної президентської кампанії значну увагу приділяла також і Володимиру Зеленському).

Для групи “АнтиКоломойський” характерна також незначна кількість підписників – в середньому близько 6 тисяч (від 300 у “Бенина кофейня” до майже 21 тисячі у “Собака Путина”). Характерний тип контенту – фото (в середньому 77 на сторінку), а також посилання на зовнішні ресурси (в середньому 57). Прикметно, що адміністратори вишукують релевантну до тематики сторінок інформацію з різних джерел – як із новинних сайтів (“Новое время”, “Гордон” тощо), так й з інших платформ на кшталт YouTube.

Особливістю цієї групи сторінок також є те, що вони практично не використовували рекламу – лише по одному рекламному допису виявлено на сторінках “Шостий” та “Коломойський – президент”.

4. Група “мем-генераторів” включає п’ять сторінок, а її особливістю є спосіб подання інформації: дописи сторінок цієї групи практично не містять тексту (в середньому – 8,6 слів на 1 пост), в той час як основним способом донесення інформації до підписників є фото (в середньому 1168 фото на сторінку) та відео (137 відео на сторінку). Переважна більшість дописів – це кумедні зображення Володимира Зеленського та демонстрація його нібито незграбності, недосвідченості та залежності від Ігоря Коломойського.

Практично усі сторінки були створені нещодавно (грудень 2018 – січень 2019 року) та мають помірну кількість підписників: “Ебонітові палички” та “ЗеКо” – до 2,5 тисяч, “Слуга урода” – майже 22 тисячі, “Бенин клоун” – понад 92 тисячі. Особливо вирізняється сторінка “Баба і кіт”: її було створено ще у 2012 році (тоді вона значною мірою дискредитувала Партію Регіонів та президента Януковича, а у 2014 році вона стала найпопулярнішою українською сторінкою у Facebook), тож нині вона має майже півмільйона підписників.

Характерним для цих сторінок є запозичення “мемів” всередині групи. Прикладом може бути публікація одного і того ж допису у двох різних групах з різницею в кілька днів.

Політична реклама з дискредитацією Володимира Зеленського демонструвалась лише на двох сторінках з п’яти – “Бенин клоун” та “Слуга урода”. При цьому важливо зазначити, що реклама була різною, та на обох сторінках демонструвалась без відповідного застереження, тому її походження визначити неможливо.

В цілому для цієї групи характерна певна ієрархічність: основна діяльність здійснюється великими групами – “Бенин клоун” та “Баба і кіт”. Менші групи переважно поширювали матеріали великих груп, збільшуючи потенційну кількість осіб, що побачать той чи інший допис). На нашу думку, група “мем-генераторів” має деякі ознаки організованої діяльності.

5. Остання група сторінок – це блоги. До цієї групи ми відносимо лише дві сторінки – “Антивсепропальщик/Антипопуліст” та “А що там у ПП?”. Вони мають доволі велику аудиторію – сумарно близько 180 тисяч підписників. Зазначені сторінки кардинально відрізняються від усіх інших груп тим, що публікують переважно великі за обсягами текстові дописи (в середньому – 275 слів на допис), де висловлюють значну підтримку Петру Порошенку та дискредитують Володимира Зеленського (переважно це дописи, які пропонують підписники, тому адміністрація фактично лише поширює їхні думки на більшу аудиторію). Втім, обидві сторінки не обмежуються лише текстами. На обох сторінках було опубліковано близько 9 тисяч фотографій та понад 500 відео.

Також на сторінках демонструвалась реклама (так само без застереження). Однак ознаки дискредитації Володимира Зеленського можна помітити лише у рекламі сторінки “Антивсепропальщик/Антипопуліст”.

На сторінці “А що там у ПП?” реклама стосувалась лише агітації за Петра Порошенка.

Попри те, що “Антивсепропальщик/Антипопуліст” та “А що там у ПП?” мають схожий тип контенту (дописи, де підписники висловлюють власні думки) та спрямовані на підтримку Петра Порошенка, їхня діяльність фактично жодним чином не перетинається: вони публікують різні дописи, а реклама тематично та стилістично відмінна.

Висновки

Отже, агітаційні кампанії онлайн проти кандидатів на посаду Президента України Петра Порошенка і Володимира Зеленського мають низку подібних рис. В обох випадках одразу кілька сторінок, вочевидь, створювалися “під вибори”, тобто наприкінці 2018 чи на початку 2019 року. Деякі з них, а також і окремі більш давні сторінки адмініструвалися однією СММ-компанією, яка також замовляла і таргетовану політичну рекламу. Заангажованою стороною як проти Петра Порошенка, так і проти Володимира Зеленського виступали клікбейтні “медіа” з кількамільйонним охопленням та високою активністю (до 300 постів на день). Подібним було також те, що дискредитаційна кампанія щодо одного, так і щодо іншого кандидата після оголошення результатів першого туру виборів Президента значно пожвавилась.

Однією з особливостей сторінок, які публікували дописи з дискредитацією обох суперників, яку нам вдалося помітити, було те, що чим більша аудиторія підписників у такої сторінки, то більш “збалансованим” було висвітлення нею кандидатів (може бути нейтральним, а може бути як позитивне, так і негативне, причому обох). І навпаки, що менша аудиторія, то більш “радикальні” пости – скоріше за все, ці сторінки створювалися спеціально для ведення дискредитаційної кампанії (наприклад, “Петро Incognito”, “Мюсли Кличка” чи “Старі політики”). Більшість із них були створені або ж активізувалися взимку 2018/2019, напередодні або під час передвиборчої кампанії.

Тим не менш, цілеспрямоване створення сторінок для ведення суто дискредитаційної кампанії навряд чи виявилося ефективним: такі сторінки під час президентської кампанії не спромоглися зібрати скільки-небудь значущу кількість підписників, а тому намагалися компенсувати брак аудиторії купівлею політичної реклами. З іншого боку, діяльність низькоякісних клікбейтних медіа із їхнім упередженим ставленням до кандидатів ставить під сумнів саму ідею безсторонньої участі ЗМІ у виборчому процесі. Зважаючи на те, що ці сторінки володіють доступом до великої кількості користувачів, ведення ними політичної агітації, незалежно від того, оплачена вона чи ні, має також законодавчо регулюватися.

 

Наскільки розповсюдженою була агітація за фаворитів президентських виборчих перегонів у Facebook та скільки коштів реально було на це витрачено, читайте тут