Opora

Моніторинг діяльності правоохоронних органів та судових інституцій України, проведений протягом лютого–червня 2015 р. Громадянською мережею ОПОРА у партнерстві з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES), засвідчує безрезультатність понад 75 % розпочатих на позачергових виборах народних депутатів України 2014 р. кримінальних проваджень. 

Станом на червень 2015 р. з 291 кримінального провадження щодо злочинів проти виборчих прав громадян вже було закрито 222. До суду дійшло лише 4,5 % кримінальних проваджень (13 з 291 проваджень). При  цьому у 2 з 13 кримінальних проваджень між органами прокуратури та обвинуваченими було укладено угоду про визнання винуватості.

Незавершеними в цілому по країні залишаються 55 кримінальних проваджень щодо злочинів проти виборчих прав громадян, розслідування яких досі триває. Найбільше таких проваджень зафіксовано в Донецькій обл. (26), Київській обл.(18), м. Київ (14).

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ТА МІЖНАРОДНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ДЕРЖАВИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НЕВІДВОРОТНОСТІ ПОКАРАННЯ ВИННИХ у ЗЛОЧИНАХ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Внутрішньополітичні перетворення 2014–2015 рр. та міжнародний контекст навколо України загострив питання щодо спроможності української держави забезпечити належні стандарти виборчого процесу. Позачергові вибори до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року, як і позачергові вибори Президента України у травні минулого року, національними та міжнародними спостерігачами порівнювалися із попередніми виборчими періодами. Якість виборчого процесу після зміни влади в України, що відбулася внаслідок масових громадянських акцій у кінці 2014 – початку 2015 рр., мала засвідчити або спростувати здатність нового керівництва держави гарантувати виборчі права громадян.

Міжнародна реакція на позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року

Перебіг позачергових кампаній у 2014 р. засвідчив певний поступ України у проведенні  виборів, які б відповідали принципам виборчого права, законності, політичному плюралізму та конкретності, публічності та відкритості. Зокрема, у  Заяві про попередні висновки та результати Міжнародної місії зі спостереження за позачерговими виборами до Верховної Ради України, яка була підготовлена спільними зусиллями ОБСЄ/БДІПЛ, ПА ОБСЄ, ПАРЄ, Європейського парламенту (ЄП) та Парламентської асамблеї НАТО, зазначалося, що позачергові вибори народних депутатів України стали важливим кроком у намаганнях України провести демократичні вибори відповідно до міжнародних зобов’язань. Як було підкреслено у Заяві, до позитивних моментів виборчого процесу належали неупереджена та ефективна робота ЦВК, висока конкуренція серед учасників, наявність справжнього вибору для громадян, а також загальна повага до основних свобод[1]. У порівнянні з парламентськими виборами 2012 р., як наголошувалося у Заяві, зловживання адміністративним ресурсом не було ключовою проблемою. У той же час українську державу закликали до усунення недоліків у сфері дотримання верховенства права.

Рекомендації щодо необхідності подальшого закріплення прогресу у дотриманні стандартів виборчого процесу містяться і в Остаточному Звіті  Місії спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 р. Зокрема, рекомендації включають необхідність оперативного розслідування всіх випадків насильства та залякування учасників виборчого процесу у незалежний та неупереджений спосіб, а також притягнення винних до відповідальності. Крім цього, з метою подальшого забезпечення чесності, прозорості, підзвітності та верховенства права у виборчих комісіях має бути запроваджений комплекс відповідних скоординованих антикорупційних дій[2]. Учасники виборчого процесу, за висновками Місії ОБСЄ/БДІЛ, повинні докладати потужніших зусиль щодо недопущення використання посад державних службовців для отримання несправедливих переваг у виборчому процесі під час періоду передвиборчої агітації, що засвідчує збереження актуальності проблем зі зловживанням адміністративним ресурсом.

Висновки національних спостерігачів щодо парламентських виборів – 2014

Національні спостерігачі також відзначили прогрес України у забезпеченні стандартів виборів, але кількість зафіксованих ними порушень засвідчують наявність суттєвих проблем, якими супроводжувалися позачергові парламентські вибори.

За висновками офіційних спостерігачів Громадянської мережі ОПОРА, на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 р. структура порушень суттєво змінилася у порівнянні з черговими виборами 2012 р.  Якщо у 2012 р. найпоширенішим порушенням стало зловживання адміністративним ресурсом[3], то в 2014 р. під час позачергових виборів народних депутатів України суб’єкти виборчого процесу найчастіше порушували правила проведення передвиборчої агітації (порушення найбільше проявлялися у розповсюдженні матеріалів передвиборчої агітації без вихідних даних).

Натомість, як і у 2012 р., одним із найбільш поширених типів порушень на парламентських виборах 2014 р. став підкуп виборців (виявлено 195 фактів із ознаками підкупу виборців). Спостерігачі ОПОРИ зазначали, що найчастіше підкуп виборців проявлявся у наданні кандидатами в народні депутати України виборцям грошей, товарів, послуг під час здійснення передвиборчої агітації. На позачергових парламентських виборах було виявлено 124 випадки кримінального (силового) втручання до виборчого процесу (найбільше – пошкодження майна та агітаційних матеріалів), 107 фактів застосування адміністративного ресурсу на виборах (домінували випадки незаконної участі посадовців в агітації), 21 інцидент перешкоджання діяльності журналістів та офіційних спостерігачів (найчастіше – недопуск цих суб’єктів на засідання виборчих комісій)

Спостерігачі ОПОРИ зафіксували 21 спробу фальсифікації виборчої документації. При цьому найчастіше виявлялися факти внесення у неналежний спосіб уточнень до протоколу про підрахунок голосів на виборчій дільниці. Крім цього, ОПОРА віднесла 165 випадків до порушень процедурного порушення, які були допущені виборчими комісіями та іншими суб’єктами виборчого процесу, органами державної влади та органами місцевого самоврядування без явного умислу порушити законний перебіг виборчого процесу. В цілому, за увесь період виборчого процесу ОПОРА зафіксувала 
1 114 фактів, які мали ознаки порушень Закону України «Про вибори народних депутатів України» та/або Кримінального Кодексу України.

Зусилля органів державної влади щодо попередження злочинів проти виборчих прав громадян та забезпечення невідворотності покарання за їх вчинення

У попереджені злочинів проти виборчих прав визначальну роль відіграє держава та робота судових і правоохоронних органів. На позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року органи державної влади та правоохоронці демонстрували публічну готовність попереджувати виборчі злочини та забезпечити ефективне розслідування протиправних діянь. Зокрема, протягом виборчого процесу Міністерство внутрішніх справ України адмініструвало спеціальну інтерактивну мапу, на яких фіксувалися повідомлення та заяви про порушення законодавства на відповідних виборах. За даними, розміщеними на мапі МВС України, протягом виборчого процесу  відбулося 509 подій з ознаками кримінального злочину, а також зафіксовано 73 події з ознаками адміністративного порушення. За даними обласних, Київського міського управлінь УМВС України, протягом виборчого процесу до органів внутрішніх справ надійшло  1 902 звернення про порушення виборчого законодавства.

У вересні 2014 року відповідно до рішення міжвідомчої наради при Раді національної безпеки та оборони України було створено оперативні штаби щодо фіксації та протидії порушенням, забезпечення заходів безпеки під час виборів. Структура штабів, створених на базі Міністерства внутрішніх справ України, здійснювала свою діяльність на загальнонаціональному та місцевому рівнях. У той же час спостерігачі ОПОРИ відзначали, що діяльність оперативних штабів активізувалась  лише за тиждень до дня голосування. 21 жовтня відбулась селекторна нарада під головуванням Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та за участі представників СБУ, Генеральної Прокуратури, на яких розглядалися питання попередження виборчих злочинів.  Таким чином, Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков взяв на себе публічну відповідальність за ефективну реакцію правоохоронних органів на порушення законодавства та вчинення злочинів виборчих прав громадян.

В умовах зростання кількості діянь із ознаками злочинів проти виборчих прав громадян Верховна Рада України 14 жовтня 2014 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян)». Зокрема, Закон виокремив підкуп виборців в окремий склад злочину та встановив відповідальність як для того, хто здійснює підкуп, так і для тих, хто його приймає, тобто для виборців. Також була передбачена відповідальність за здійснення передвиборчої агітації шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує 3 % розміру мінімальної заробітної плати), робіт, послуг. Змінами до Кримінального Кодексу була посилена відповідальність за злочини проти виборчих прав громадян, що спрямовувалося на подолання необґрунтованої лібералізації кримінального законодавства в цій сфері.  Але Президент України підписав Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян)» лише 20 жовтня 2014 року (за шість днів до дня голосування на позачергових виборах народних депутатів України), що унеможливило застосування посиленої міри відповідальності до більшості порушень, зафіксованих під час виборчого процесу.

Досвід виборчих кампаній в Україні засвідчує необхідність дієвого забезпечення невідворотності покарання  винних у злочинах проти виборчих прав громадян, без якої жодне удосконалення профільного законодавства не призведе до підвищення стандартів виборчого  процесу.  Залежність якості виборів від політичного контексту, а не правових факторів, не дозволяє закріпити успіхи на шляху до справжніх та справедливих виборів. 

Станом на кінець червня 2015 р. з дня голосування на позачергових виборах народних депутатів України вже пройшло 8 місяців.  Протягом цього періоду органи внутрішніх справ мали продемонструвати суспільству конкретні результати розслідувань злочинів проти виборчих прав громадян. 

Громадянська мережа ОПОРА за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) презентує перший випуск інформаційного бюлетеня про проміжні результати розслідування  злочинів проти виборчих прав громадян, вчинених на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року

РЕЗУЛЬТАТИ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЬ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ ПРОТИВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН. ПРОМІЖНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ТА СУДОВИХ ІНСТИТУЦІЙ

У межах моніторингу діяльності правоохоронних органів та судів щодо розслідувань злочинів проти виборчих справ громадян ОПОРА кожного місяця, починаючи з лютого 2015 р., відправляла запити до Головного слідчого управління МВС України, обласних управлінь МВС України, а також здійснювала постійний моніторинг Інтернет-сайту Єдиного реєстру судових рішень.

0 parl.election 2014 crimes 0

Станом на 24 червня 2015 року  органами внутрішніх справ України було розпочато 291 кримінальне провадження за статтями 157-160 Кримінального  кодексу України.

За даними Головного слідчого управління МВС України, найбільше кримінальних проваджень було розпочато за статтею 157 Кримінального кодексу України (Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача) 181 провадження.

Друге місце за поширеністю отримали кримінальні провадження за статтею 158 Кримінального кодексу України (Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців) – 46 кримінальних проваджень.

За статтею 160 Кримінального кодексу України (Підкуп виборця, учасника референдуму) було розпочато 37 кримінальних проваджень, що складає третє місце серед усієї сукупності розпочатих проваджень. Натомість за статтею 158-1 Кримінального кодексу (Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз) розпочато 17 проваджень, за  статтею 159-1 Кодексу (Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) 9, за статтею 158-2 (Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму) 1.

Варто зазначити, що за статтею 159 Кримінального кодексу (порушення таємниці голосування) не було порушено жодного кримінального провадження.

Станом на 24 червня 2015 року  досудове розслідування результативно було завершено лише у 13 з 291 кримінального провадження. Це складає 4,5 % від усіх розпочатих кримінальних проваджень за фактами діянь із ознаками злочинів проти виборчих прав громадян. У 11 з 13 завершених кримінальних проваджень обвинувальні акти були направлені до суду  без укладення угоди про визнання винуватості (на підставі статті 291 Кримінально-процесуального кодексу України).  Обвинувальні акти, направлені  до суду, найчастіше стосувалися кримінальної відповідальності за статтею 158-1 (Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз) – 6, найменше за статтею 157 Кримінального Кодексу України (Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача) – 1

За статтями 158 (Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців) та 160 (Підкуп виборця, учасника референдуму) до суду було  направлено по 2 обвинувальні акти.

Натомість у 2 з 13 кримінальних проваджень до суду були направлені угоди про визнання обвинуваченим винуватості (на підстав статті 469 Кримінально-процесуального Кодексу України). Одна угода стосувалася кримінального правопорушення за статтею 157 Кримінального кодексу України (Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача), інша – статті 158-1 (Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз). Угода про визнання винуватості містить беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Крім цього, укладення угоди між прокурором та обвинуваченим, затвердження її судом означає обмеження права на оскарження відповідного вироку.

За результатами досудового розслідування на підставі статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України було закрито 222 кримінальних провадження. Тобто, більше 76 % усіх розпочатих на позачергових виборах народних депутатів України кримінальних проваджень завершилися безрезультативно.

Таблиця 1. «Закриті кримінальні провадження на позачергових виборах народних депутатів – 2014 за статтями Кримінального Кодексу України»

За ст. 157

За ст. 158

За ст. 158-1

За ст. 158-2

Ст. 159-1

Ст. 160

165

16

4

1

130

 

Станом на 26 червня 2015 року триває розслідування у 55 кримінальних провадженнях (майже 19 % від загальної кількості).

Таблиця 2. «Кримінальні провадження на позачергових виборах народних депутатів – 2014, розслідування яких досі триває (червень 2015), за статтями Кримінального кодексу України»

За ст. 157

За ст. 158

За ст. 158-1

За ст. 158-2

Ст. 159-1

Ст. 160

4

22

5

1

6

17

Кримінальні провадження на позачергових виборах 2014 р. у регіональному розрізі

Найбільше кримінальних проваджень на позачергових виборах народних депутатів України було відкрито у м. Київ (52), Донецькій обл. (50), Одеській обл. (41), Чернігівській обл. (28), Харківській (20). Натомість найбільше обвинувальних актів до суду було направлено у Дніпропетровській,  Черкаській, Житомирській, Хмельницькій областях (у кожній з цих областей по 2 обвинувальних акти). По одному  обвинувальному акту було відправлено до суду у  Донецькій, Одеській, Вінницькій, Рівненській, Тернопільській областях.

Найбільше кримінальних проваджень, розслідування яких досі триває, зафіксовано в Донецькій обл. (26),  Київській обл. (18), м. Київ (14). У той же час станом на червень 2015 р. не залишилося жодного кримінального провадження, розслідування яких досі триває в Черкаській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Чернігівській, Запорізькій, Сумській, Закарпатській, Волинській, Львівській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях.

0 parl.election 2014 crimes 1 - копия

АНАЛІЗ ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА СУДІВ У СФЕРІ РОСЛІДУВАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Проблеми правозастосовної практики, пов’язані з неналежним застосуванням закону

1.Проаналізовано підстави закриття кримінальних проваджень. У більшості випадків правоохоронці закривають провадження за п. 2 частини 1 статті 284 КК України (встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення). Проте трапляються і випадки (зокрема у Кіровоградській області провадження щодо порушень у 102 виборчому округу) закриття кримінальних справ за п. 4 частини 1 статті 284 КК України (набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою). Нагадаємо, що 19 жовтня 2014 року Президент підписав прийнятий 14 жовтня Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян». Законом виключено слово «підкупом» зі статті 157 КК України («підкуп» визнавався способом перешкоджання здійсненню виборчого права), натомість викладено в новій редакції статтю 160 КК України «Підкуп виборця, учасника референдуму». Таким чином підкуп з способу перешкоджання виборчого права став самостійним злочином. Така зміна зовсім не означає декриміналізацію підкупу, навпаки, з 23 жовтня, з моменту вступу в силу Закону, посилювалася відповідальність за підкуп. Оскільки кримінальний Закон, що посилює відповідальність не має зворотньої дії в часі, а підкуп не декриміналізований, то слідство повинно бути завершеним за ч. 1 статті 157 КК України. Неналежне застосування Закону на практиці призвело до того, що прийняття Закону про посилення відповідальності спричинило закриття кримінальних справ у зв'язку зі скасування кримінальної відповідальності.

2. До відповідальності притягнуто лише безпосередніх виконавців злочинів, які в процесі слідства визнали свою вину.  В чотирьох з 10 справ, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, укладено угоду про визнання винуватості, в одному випадку органи внутрішніх справ звернулися з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.

2.1. В жодному кримінальному провадженні щодо підкупу виборців не було пред’явлено обвинувачення та покарано організаторів схем підкупу, чи осіб, на користь яких організовувалися злочинні «піраміди підкупу» чи планувалося запускати «каруселі». Притягнення до відповідальності мало фрагментарний характер порівняно з масштабом підкупу (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42636190; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41897917);

2.2. У справах щодо незаконної видачі бюлетеня до відповідальності притягувався один член виборчої комісії, хоча відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про вибори народних депутатів України» при проведенні голосування на виборчій дільниці виборцю надають можливість проголосувати два члени дільничної виборчої комісії: (один член ДВК надає виборцю список для підпису; другий член дільничної виборчої комісії у позначених місцях на контрольних талонах вписує своє прізвище, ініціали, розписується та проставляє номер, за яким виборця внесено до списку виборців на дільниці). Таким чином, цей злочин міг бути вчинений або за співучастю з членом ДВК, який відповідає за списки виборців, або ж головою ДВК не було проведено розподіл обов’язків членів ДВК у день голосування, який відповідав би вимогам Закону, що призвело до можливості вчинення цього злочину однією особою (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42604570);

2.3. Дії члена дільничної виборчої комісії, що допустив видачу бюлетеня особі, яка не мала на це права було виправдано у вироку «неуважністю … через скупчення виборців біля останньої». Розслідування щодо дій члена дільничної виборчої комісії за фактом надання бюлетеня для голосування особі, яка не має на це права не проводилося, обвинувачення пред’явлено лише особі, яка незаконно отримала виборчий бюлетень та визнала свою вину (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41883924).

2.4. У справі щодо підписання членами виборчої комісії незаповненого протоколу про підрахунок голосів виборців та заповнення даних поза засіданням виборчої комісії до відповідальності повинні бути притягнуті не лише троє членів ДВК, що безпосередньо переписували протокол у приміщенні ОВК, а й члени комісії та довірені особи кандидатів, що погодилися підписувати протокол до його заповнення даними про результати підрахунку. Такі дії, на нашу думку, охоплюються ч. 3 статті 158 КК України (підписання протоколу про підрахунок голосів виборців до його заповнення) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42426453).

3. Простежується тенденція щодо призначення покарання в розмірі, меншому, ніж визначено санкцією статті або у мінімальному визначеному санкцією розмірі. Так,  із 10 наявних на сайті Єдиного державного реєстру рішень, у 3 випадках призначено більш м’яке покарання, ніж передбачено Законом за статтею 69 КК України або внаслідок укладення угоди про визнання винуватості; у 3 випадках осіб, засуджених до позбавлення чи обмеження волі звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; у 2 випадках звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (стаття 44 КК України) та за клопотанням прокуратури (в порядку ч. 2 статті 286 КПК України); у 2 випадках накладено мінімальне визначене санкцією статті покарання – штраф 100 неоподаткованих мінімумів (1 700 грн).

4. В деяких областях простежується певна диспропорція між кількістю поданих повідомлень та інформацією про подію, яка може містити ознаки злочину та кількістю зареєстрованих проваджень (зокрема Волинська, Житомирська, Миколаївська області). Це, з одного боку, свідчить про певну необізнаність суб’єкта звернення (який повинен сам наголошувати на тому, що звертається саме з повідомленням про злочин та вимагати його реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань). З іншого боку, велика кількість повідомлень, розглянутих відповідно до процедур, визначених Законом про звернення громадян, може свідчити про небажання правоохоронних органів реєструвати провадження, які мають перспективу бути закритими.

Проблеми правозастосовної практики, для вирішення яких
необхідне внесення зміни до законодавства

Виділено ряд проблем та сформовано такі пропозиції:

1. Список виборців та контрольні талони виборчих бюлетенів не визначаються слідчими органами як виборча документація. Ця правозастосовна практика безпосередньо впливала на міру покарання, яка обиралася судами для визнаних винними осіб. У випадку трактування списку в якості виборчої документації, особи, винні в видачі виборчих бюлетенів особі, яка не мала на це право, підробляючи підпис у списку виборців та контрольному талоні, обвинувачувалися би за вчинення злочинів,  кваліфікованих за сукупністю ст. 158-1 КК України та ч. 2 статті 158 (фальсифікація виборчої документації). В більшості випадків діяння з підробки підписів лише описувалося у матеріалах справи, проте не впливало на кваліфікацію. Лише у рішенні № 42604570 ЄДРСР, зустрічаємо кваліфікацію підробки підпису як підробки офіційних документів, проте не виборчої документації.

Пропозиція ГМ ОПОРА щодо вдосконалення законодавства:

У Законі України «Про вибори народних депутатів», Законі України «Про місцеві вибори», Законі України «Про вибори Президента України» передбачити статтю «Визначення понять», в якій визначити перелік виборчої документації. До виборчої документації належать – постанови, протоколи, рішення, акти виборчих комісій, список виборців, виборчі бюлетені, а також інші документи, що використовуються виборчою комісією при підготовці та проведенні голосування, підрахунку голосів та встановленні результатів голосування.

Альтернативний варіант: Визначення виборчої документації може міститися не у спеціальних виборчих законах, а у примітці до статті 158 КК України (фальсифікація виборчої документації).

2. При призначенні покарання за злочини, пов’язані з порушенням виборчого права, часто застосовувалося звільнення від відповідальності на підставі визнання того, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або обвинувачена особа перестала бути суспільно небезпечною (стаття 48 Кримінального кодексу України). Таке трактування кримінальних правопорушень на виборах призводило до звільнення від покарання для осіб, які вчиняли відповідні правопорушення.

Оскільки виборчий процес є циклічним, не можна трактувати закінчення конкретного виборчого процесу як втрату суспільної небезпеки вчиненого діяння внаслідок зміни обстановки (наприклад, у рішенні № 41883924 ЄДРСР суд застосував звільнення від відповідальності за вчинення голосування за іншу особу ). За наявності пом'якшуючих обставин особа повинна понести негативні наслідки вчиненого діяння у вигляді призначення найменшої міри покарання, визначеної санкцією статті, або застосування ст. 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом). Таким покаранням може бути зокрема штраф у розмірі 100 неопод. мінімумів – 1 700 грн (наприклад, аналогічне покарання як мінімальне застосовувалося у рішеннях № 42410563, 42084983 ЄДРСР).

Пропозиція ОПОРИ щодо вдосконалення законодавства:

Внести зміни до статті 48 КК України, передбачивши неможливість застосування статті до злочинів, передбачених статтею 157-160 КК України.

3. Достатньо часто суди обґрунтовано обирали у якості додаткового покарання позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях строком на 1 до 3 років.

В провадженнях щодо злочинів проти виборчих прав громадян як додаткове покарання часто застосовується позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях. У рішеннях судів абсолютно недоречною є вказівка на конкретний вид виборчої комісії, до якого винні особи позбавляються права належати (наприклад, у рішенні № 42426453 ЄДРСР – позбавлення права обіймати посади в дільничних виборчих комісіях під час проведення виборів строком на 2 роки). Таке формулювання фактично не позбавляє цих осіб права належати до складу окружних та територіальних виборчих комісій.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади у виборчих комісіях за статтею 55 призначається строком від 1 до 3 років, проте більшість чергових виборів в Україні відбувається з періодичністю раз у 5 років, тому позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях за вироком суду на 1-3 роки (Рішення № 42426453, 42604570, 42470585 ЄДРСР) може призвести до можливості для таких осіб стати членами комісій вже на наступних чергових виборах.

Додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом повинно призначатися у випадку вчинення всіх без винятку злочинів проти виборчих прав громадян, а не лише тих, що вчинені членом виборчої комісії чи комісії з референдуму.

Пропозиція ОПОРИ щодо вдосконалення законодавства:

Доповнити частину 1 статті 55 абзацом 3 «Позбавлення права обіймати посади у виборчих комісіях, а також бути офіційним спостерігачем, уповноваженою чи довіреною особою суб'єкта виборчого процесу, займатися іншою діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом призначається на строк десять років».

Доповнити санкції частини 1 статті 157, частини 1 статті 158-1, частину 1 статті 158-2, частині 1 статті 159, 1-3 статті 159-1, частини 1 статті 160 КК України словами «з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом та референдумом на строк десять років». У санкціях  частини 2-4 статті 157, частини 2-4 статті 158, частини 2 статті 158-1, частини 2 статті 158-2, частини 2 статті 159, частини 1-3 статті 159-1, частини 2-4 статті 160 слова «з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років» замінити на «з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з  виборчим процесом та референдумом на строк десять років», у частині 2 статті 158-2 слова «або без такого» виключити.

Проблеми доступу до публічної інформації

1. Громадянською мережею ОПОРА виявлено проблеми з доступом громадян до інформації про опубліковані рішення. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про початок судового розгляду декількох кримінальних проваджень (№ 283/3560/14-к,№ 703/540/15-к). Проте самі кінцеві рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні. Громадянською мережею ОПОРА подано запит до Державної судової адміністрації України щодо надання інформації по етапу судового розгляду кримінальних проваджень. Державна судова адміністрація у відповіді на запит зазначила, що відповідальність за неналежне опублікування судового рішення несуть голови судів. Відповідно до статті 212-3 КУпАП «Ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення Закону України «Про доступ до судових рішень» – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 425 до 850 грн. При цьому протокол про вчинення адміністративного правопорушення складають уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або  представники  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На нашу думку, необхідно покласти на Державну судову адміністрацію функцію контролю за відповідністю кількості розглянутих судом справ та кількістю опублікованих рішень, та надання права складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення.

2. Не отримано відповіді на подані запити до місцевого управління міліції у Кіровоградській області,  управління МВС м. Київ надало відповідь із запізненням, не у повному обсязі (без запитуваної деталізації відомостей в розрізі кваліфікації злочинів проти виборчих прав громадян).

3. Відомості, що подані у відповідях на запити Міністерства внутрішніх справ та головних управлінь міністерства в областях не співпадають між собою та з даними Єдиного державного реєстру судових рішень. Наприклад, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Олевський районний суд Житомирської області розглядав матеріали кримінального провадження № 12015060260000059 за клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, що надійшли 31 березня 2015 року, в той час як у двох відповідях на інформаційний запит управління МВС Житомирської області повідомляло, що не скеровувало до суду клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності щодо злочинів про порушення виборчих прав громадян.

Висновки

Інформація про перебіг розслідування та призначення покарання у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти виборчих прав громадян має важливе суспільне значення. Непокараність осіб, що вчиняли зокрема організацію масового підкупу виборців, з одного боку поглиблює недовіру суспільства до можливості органів публічної влади провести ефективні реформи у найближчий час, з іншого підтримує впевненість організаторів та виконавців злочинів у безкарність їх злочинних дій, можливість уникнути покарання застосувавши корупційні механізми. Тільки за допомогою конструктивного діалогу інститутів громадянського суспільства, правоохоронних органів та судів вдасться виявити недоліки існуючої системи розслідування та притягнення до відповідальності та напрацювати  пропозиції до вдосконалення законодавства та правозастосувальної практики. У той же час громадськість має забезпечити дієвий контроль за  ефективним розслідуванням тих 55 кримінальних  проваджень, досудове слідство щодо яких триває.

0 parl.election 2014 crimes 2

0 parl.election 2014 crimes 3

0 parl.election 2014 crimes 4

0 parl.election 2014 crimes 5

Цей звіт створено за технічної підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), а також сприяння Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади (DFATD) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Висловлені в цьому звіті погляди не обов'язково відображають погляди IFES, DFATD чи USAID.


facebook logos PNG19750 greytwitter PNG29 grey2instagram greyyoutube PNG19 greyOPORA Githubtelegram PNG34 greyAndroid grey

© Громадянська мережа ОПОРА 2006-2018