Упродовж електоральних кампаній 2014-2016 років в Україні постійно зростала кількість кримінальних проваджень, які стосувалися злочинів на виборах. Якщо на позачергових президентських виборах було розпочато 150 розслідувань, то вже на виборах народних депутатів 2014 року і чергових місцевих виборах їх кількість зросла до 349 і 422 відповідно. У цьому випадку кількість, безумовно, не є тотожною якості, але вона все ж відображає розмах порушень на виборах.
Незважаючи на зміцнення конкурентності виборів після зміни влади на початку 2014 року, виборчий процес в Україні досі є проблемним і на практиці не відповідає багатьом положенням законодавства та міжнародним стандартам. Цей стан речей відобразився і на статистиці правоохоронців. До прикладу, збільшення кількості розслідувань на місцевих виборах 2015 року збігається з висновками національних та міжнародних спостерігачів, які скептично оцінили минулорічні місцеві вибори, порівнюючи їх з кампаніями 2014 року.
Через рік від дня голосування на чергових місцевих виборах 2015 року є можливість підбити певні підсумки розслідувань.
Станом на листопад цього року 66 із 422 кримінальних проваджень завершилися направленням обвинувальних актів до суду. Це становить приблизно 16% від загальної кількості кримінальних проваджень, при цьому через рік після виборів було закрито майже 74% розслідувань і ще невелика їх кількість триває. Для порівняння, на позачергових парламентських виборах у той самий термін було закрито 78% розслідувань.
Моніторинг «Опори» засвідчує, що суди в межах усієї країни визнали винними у вчиненні злочинів на місцевих виборах усього 69 осіб. Жоден із засуджених не перебуває у місцях позбавлення або обмеження волі. Більшість громадян (36 із 69) мають заплатити штраф, натомість засуджені до позбавлення або обмеження волі отримали іспитові строки зі звільненням від відбування основного покарання.
Відсутність випадків реального відбування покарання засудженими демотивує суб’єктів виборчого процесу чесно боротися за голоси. Але звинувачувати суди й слідчих у надмірній «ліберальності» немає сенсу, коли на лаві підсудних перебувають лише виборці і меншою мірою члени ДВК.
Чи відповідає кількість засуджених за виборчі злочини українським реаліям боротьби за перемогу на виборах? Питання риторичне, враховуючи поширеність підкупу виборців, тіньового фінансування агітації, зловживань членів комісій на місцевих виборах 2015 року.
Притягнення до відповідальності за злочини на виборах досі має виключно «неелітарний» характер. У далекого від українських політичних реалій спостерігача може скластися враження, що тільки виборці та окремі члени ДВК із незрозумілих мотивів порушують закон, а держава намагається у міру можливості притягати їх до відповідальності. Натомість ті, хто найбільше зацікавлений у результатах виборів, залишаються поза підозрами й розслідуваннями.
Із 69 осіб, які судами визнані винними за злочини на виборах, кандидатом є лише один фігурант. При цьому і його важко назвати «тяжковаговиком» політичного процесу.
Кандидату на виборах депутатів Острозької міської ради від місцевої організації партії «Конкретних справ» пощастило розбавити виборців і членів ДВК у переліку засуджених за виборчі злочини. Цей єдиний на місцевих виборах у 2015 році випадок притягнення до відповідальності претендента на мандат стосується вчителя-вихователя місцевої школи-інтернату, який намагався мотивувати п'ятдесятьма гривнями студентів проголосувати за нього.
До судів надійшли найбільш прості для розслідування кримінальні провадження. Це підтверджується практикою укладення угод між слідством та обвинуваченим про визнання вини останнього (80% випадків), домінуванням виборців у переліку засуджених та фактичними обставинами правопорушень. За підрахунками «Опори» 27 з 69 засуджених осіб здійснювали правопорушення на дільницях, перебуваючи у статусі виборців. Ще 13 виборців було засуджено за отримання неправомірної вигоди за реалізацію свого виборчого права, тобто за продаж голосу.
13 виборців були засуджені за незаконне отримання виборчих бюлетенів, при цьому найчастіше мова йшла про спроби проголосувати замість своїх родичів. Практика виборів і навіть нечисленні судові вироки засвідчують, що привласнення дружиною голосу свого чоловіка або навпаки залишається проблемою і потребує ефективної профілактичної кампанії з боку держави. Але такий характер злочинів навряд суттєво впливає на поширення організованих і незаконних технологій на виборах.
Для повної об’єктивності необхідно зазначити, що у деяких випадках правоохоронцям вдалося виявити громадян, які брали участь у технології фальсифікації голосування.
Під час другого туру виборів міського голови Білої Церкви декілька осіб, яких не було у списках виборців на дільниці, незаконно проголосували. Як випливає з рішення Білоцерківського міськрайонного суду, особи мали у паспорті позначку «ОК» і заздалегідь знали, до кого з членів ДВК звертатися із метою незаконного отримання виборчого бюлетеня. Але і в цій ситуації причетність кандидата до цих незаконних дій не була встановлена.
12 виборців було засуджено за приховування бюлетенів, тобто спроби їх винести за межі виборчої дільниці. У цьому випадку мова може йти як про хуліганські дії, так і про участь громадянина у певній «каруселі» на дільниці, але останнє не було доведене у жодному з випадків і не було встановлено причетності кандидатів. Натомість двох виборців було засуджено за те, що вони розірвали виборчі бюлетені на дільниці після їх отримання.
Винесені судами вироки стосувалися 17 членів ДВК, які незаконно видали виборчі бюлетені або особисто проголосували за інших осіб. Ще один член дільничної комісії був засуджений одночасно за фальсифікацію підпису в списку виборців і незаконну видачу бюлетеня.
Лише 2 члени ДВК були визнані винними у заповненні протоколів про підрахунок голосів не на засіданні ДВК, хоча ці порушення були достатньо масовими на місцевих виборах 2015 року. Покарання отримали лише голова та секретар однієї з дільничних комісій Малинського району Житомирської області, які з використанням раніше підписаних членами ДВК бланків протоколів незаконно виправляли помилки, виявлені в оригіналах протоколів про підрахунок голосів на виборчій дільниці.
Запобігати незаконному заповненню протоколів про підрахунок голосів потрібно не лише суворим покаранням. Важливо також іти шляхом удосконалення процедур підрахунку голосів, транспортування виборчих документів і встановлення результатів голосування. Неефективне адміністрування виборчого процесу нерідко провокує на вчинення правопорушення втомлених і не досить компетентних членів ДВК, які намагаються економити час за рахунок порушення процедур.
За результатами розслідувань на місцевих виборах 2015 року покарання отримав лише один член територіальної виборчої комісії. У місті Краматорську заступник голови Біленківської селищної виборчої комісії змінила номер округу в заяві кандидата про офіційну реєстрацію. Обвинувачена пояснила фальсифікацію намірами забезпечити рівномірну кількість кандидатів у різних одномандатних округах.
Майже недосяжним для слідства став підкуп виборців, який масово здійснювався на місцевих виборах 2015 року. Через рік після чергових місцевих виборів маємо лише 19 осіб, засуджених за підкуп.
12 із 19 доведених до суду фактів підкупу стосуються резонансної ситуації у Затоці Одеської області, про яку нещодавно згадував міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков у контексті спецоперації в курортному селищі.
Покарання отримували виборці, які за гроші змінювали зареєстроване місце проживання на адресу в Затоці для голосування на користь недобросовісних кандидатів. Враховуючи невелику кількість виборців у одномандатних округах, навіть нечисленні групи «туристів» могли суттєво вплинути на результати голосування. Як можна судити із рішень судів, застосовувалися дві схеми підкупу виборів. Частині виборців пропонували за винагороду змінити зареєстроване місце проживання і в день голосування за додаткову суму проголосувати за кандидата, прізвище якого мало бути повідомлено в день голосування. Інші виборці навіть не мали потреби самостійно займатися зміною відмітки в паспорті, а просто віддавали невідомим особам власні паспорти. Передані для незаконної зміни зареєстрованого місця проживання паспорти мали бути повернені громадянам безпосередньо перед днем голосування. Залежно від схеми підкупу виборці отримали від 300 до 1000 гривень.
Незважаючи на зухвалість підкупу виборців у Затоці, досі немає факту притягнення до відповідальності жодного організатора чи замовника кримінальних схем. Ситуація може змінитися в результаті вже згаданої спецоперації МВС України, якщо вона не обмежиться резонансними заявами.
Ще одного виборця притягнуто до відповідальності за продаж голосу на підтримку місцевої організації «Молодіжної партії України» у Краматорську, але і в цій ситуації не було встановлено причетність кандидатів. Засуджений за 50 гривень проголосував за виборчий список партії до Краматорської міської ради й сфотографував бюлетень для «звітування» перед тим, хто видав йому гроші.
5 громадян, які виступали посередниками у передачі грошей виборцям, визнано винними у здійсненні підкупу. Найбільшого резонансу отримала ситуація із підкупом виборців у Чернівцях. Трьом студентам місцевого ВНЗ, залученим до організації підкупу виборців, було призначено три роки позбавлення волі з іспитовим терміном в один рік.
Натомість розслідування щодо депутата Чернівецької міської ради, фігуранта справи про підкуп виборців Ростислава Білика досі триває. Хронологія відкриття та закриття справи нагадує гостросюжетний бойовик. Ще у 2015 році кандидату Білику оголосили підозру й оголосили у розшук, у травні 2016 року розслідування передане з Чернівців до Києва, ще пізніше його було зупинено у зв’язку з невстановленням місцеперебування Ростислава Білика. У липні цього року кримінальне провадження було відновлене у зв’язку з явкою колишнього кандидата до правоохоронних органів і відразу закрите. Натомість у жовтні 2016 року розслідування було відновлене Генеральною прокуратурою і досі триває. Сам фігурант розпочав роботу на посаді депутата міської ради і впевнено веде політичну діяльність у Чернівцях.
Кількість покараних і характер злочинів, як і раніше, не переконує у реальній спроможності держави попередити зловживання на виборах. Але навряд чи конструктивно буде зображати ситуацію лише у чорно-білих тонах. Прогрес у фіксації й документуванні порушень, взаємодії правоохоронців зі спостерігачами, продемонстрований упродовж останніх виборів, залишає місце для певного оптимізму.
Для забезпечення невідворотності покарання за злочини на виборах треба зробити багато, але можна почати і з простих речей.
Насамперед правоохоронним органам необхідно зняти «обітницю мовчання» з проблем, якими супроводжується розслідування злочинів проти виборчих прав громадян. Проведення і оприлюднення МВС та ГПУ внутрішньої оцінки стану розслідувань порушень на виборах, підзвітність у цьому питанні дозволить попередити політичні маніпуляції навколо проблеми. Суспільство багато знає про фальсифікації на виборах і навіть про відкриті справи, але досі правоохоронні органи не мали практики звітування за результатами самих розслідувань. Це формує недовіру і загальне відчуття провалу.
Є простір і для законодавчих змін, які б враховували негативний досвід попередніх виборчих кампаній і стали неполітичним консенсусом. Реагуючи на рішучі заяви президента України у 2015 році після скандальних виборів у 205-му окрузі, експерти різних організацій ще тоді запропонували варіанти удосконалення Кримінального кодексу та іншого законодавства. Хоча рішучість і зменшилася, однак потяг треба зрушити з місця.
Олександр Клюжев – аналітик Громадянської мережі «ОПОРА»
Оригінал публікації: Радіо Свобода