Загальновідомо, що право обирати і бути обраним гарантовано кожному виборцю найвищим законом нашої держави – Конституцією України. Це право забезпечується обов’язком владних інституцій у разі необхідності вчасно назначати вибори, аби громадяни не залишались без свого представника в органах влади. Але чи належно можновладці, яким довірено забезпечувати реалізацію прав своїх співгромадян, виконують свою роботу? І що робити, якщо вони свідомо чи несвідомо порушують ті права, які покликані охороняти?
Як відомо, проведення виборів – задоволення не з дешевих. І якщо вибори голови держави фінансуються з державного бюджету, то вибори до місцевих рад - з бюджетів органів місцевого самоврядування, де зайвих коштів, звісно, немає.
У такій ситуації можливість одночасного проведення місцевих виборів із загальнодержавними є справжнім спасінням для місцевих рад, яке дозволяє суттєво економити бюджетні ресурси (не кажучи вже про менші зусилля щодо організації виборчого процесу). Здавалося б, всі причетні до виборів структури повинні були зробити все можливе, аби використати нагоду і вирішити проблеми із усіма місцевими виборами. Однак, не так сталося, як гадалося…
Як свідчить одеська практика, про призначення місцевих виборів можна знімати цілий блокбастер. Наприклад, після звільнення міського голови Одеси Олексія Костусєва з кінця жовтня 2013 року пройшло вже більше 6 місяців. Тобто, більше півроку мільйонне місто живе без очільника. І 6 місяців - це ще досить невеликий строк. Можна сказати, що одеситам ще пощастило – іншим пощастило набагато менше.
У місті Ізмаїл Одеської області виборці 23 округу чекають на вибори свого депутата ще з 2011 року (обраний на окрузі депутат Сергій Баткілін був обраний заступником міського голови і достроково припинив свої депутатські повноваження). Територіальна виборча комісія не призначала вибори і дуже часто навіть не могла зібратися для проведення засідання. Дійшло до того, що в жовтні 2013 року ЦВК розпустила склад цієї комісії і сформувала новий.
Однак, і це не допомогло – комісія замість призначення виборів зайнялась листуванням із Центральною виборчою комісією, намагаючись перекласти на неї цей обов’язок. Коли ж ЦВК направила свої роз’яснення щодо правових аспектів цієї ситуації, то ізмаїльська ТВК не змогла їх заслухати, оскільки прийшло замало членів комісії і не було кворуму для проведення засідання. Врешті, ЦВК, вочевидь, стомившись від бездіяльності ТВК, сама призначила вибори. Втім, питання щодо того, наскільки якісно і професійно комісія виконуватиме свої обов’язки – залишається відкритим. І це при цьому, що часу для ще однієї заміни комісії вже не має.
Як би там не було, однак вибори в цих населених пунктах призначені і 25 травня виборці Одеси окрім бюлетенів для виборів Президента України отримають також і бюлетені для вибору місцевих представників. Таким чином, за виборчі права громадян в цих населених пунктах можна бути, в принципі, спокійним.
В той же час, є кричущі випадки бездіяльності територіальних виборчих комісій щодо призначення виборів, в результаті яких порушуються права значної кількості громадян.
Так, в Одеській обласній раді у вересні 2013 року через вчинення корупційного правопорушення були достроково припинені повноваження депутата від 37 округу Святослава Огінського. З того часу жителі Кодимщини вже півроку чекають призначення виборів свого представника в облраді і ніяк не можуть дочекатися. Причому, ні голова Одеської обласної виборчої комісії, ні його заступник не можуть впевнено назвати чому не призначені вибори і обіцяють, що комісія розгляне це питання на найближчому засіданні. 12,5 тисяч виборців чекають цього рішення.
А 28 березня депутати облради достроково припинили повноваження свого колеги Олексія Саввіна (митрополит Агафангел), який написав заяву за власним бажанням. Обирався депутат за мажоритарним округом №9, який включав в себе Київський та Малиновський район міста Одеси, а це половина міста. Знову ж - близько 351 тисячі виборців чекають виборів.
І що ж ми маємо в результаті? Президентські вибори, а також місцеві вибори (в тих населених пунктах, яким в силу різних причин “пощастило”) шаленими темпами наближуються. Територіальні комісії виявилися неготовими до оперативного та професійного виконання своїх обов’язків в частині призначення місцевих виборів. Як мінімум, вони вже не встигли призначити проміжні вибори депутатів аби провести їх в один день з президентськими. А це викликає серйозні сумніви в тому, що вони взагалі будуть призначені...
Так що ж, у нас реалізація виборчих прав має залежати від розторопності членів територіальних виборчих комісій? Чи може Центральній виборчій комісії, політичним силам та спеціалістам з виборчих процесів нарешті звернути увагу на діяльність територіальних виборчих комісій, оцінити роботу кожного члена виборчої комісії і не допустити “штрафників” до подальшої роботи у виборчих комісіях?
Довідково:
Громадське спостереження ОПОРИ – це сфера діяльності мережі, спрямована на об’єктивну оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням виборчого законодавства через ефективно організований громадський контроль.
Починаючи з березня, ОПОРА проводить масштабну кампанію спостереження за позачерговими виборами Президента України, а також за проміжними парламентськими (83 округ) та позачерговими місцевими виборами. Організація співпрацює з 175 довготерміновими спостерігачами, які стежать за перебігом кампанії у всіх регіонах країни. У день голосування, 25 травня, до них долучаться ще 3000 активістів для здійснення швидкого статистичного підрахунку голосів.