Вчора законопроект щодо виборчих прав ВПО та трудових мігрантів вперше з’явився у порядку денному Комітету правової політики та правосуддя більше, ніж через рік. Чи варто очікувати зрушення цього питання з мертвої точки?
Законопроект №6240 та Комітет з питань правової політики та правосуддя
Проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)” був зареєстрований у Верховній Раді 27 березня 2017 року під номером №6240. У квітні того ж року Головне науково-експертне управління підтримало підхід щодо можливості визначення виборчої адреси виборця за фактичним місцем проживання, запропонований експертами громадських організацій у цьому законопроекті. У червні на своєму засіданні члени Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин рекомендували профільному Комітету з питань правової політики та правосуддя пришвидшити розгляд законопроекту №6240 та рекомендувати ВРУ за результатами розгляду в першому читанні прийняти його за основу. У вересні Антикорупційний комітет підтвердив відповідність проекту вимогам антикорупційного законодавства. Проте більше року він так і не був винесений на розгляд головного Комітету з питань правової політики та правосуддя.
Минулого тижня законопроект №6240 вперше з’явився у порядку денному. 3 липня об 11:27 на сайті профільного Комітету це питання з’явилось під номером 4 без інформування співавторів. Проте вже о 18:00 це питання зникло так само тихо, як і з’явилося. Хоча до наступного дня представникам Комітету стало зрозуміло, що кворум не зможе зібратися і засідання було відхилене.
Як відзначає аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев, вирішення питання виборчих прав стосується набагато ширшої групи, ніж лише внутрішньо переміщені особи. “На жаль, досі не відбулося і обговорення проблематики на рівні комітетських слухань, що неодноразово пропонувалось комітету. Самоусунення профільного комітету від обговорення і вирішення проблем із виборчими правами громадян є неодноразово доведеним фактом. Ціна такої бездіяльності є високою. Крім внутрішньо переміщених осіб в Україні є інші великі групи громадян, які не можуть повноцінно реалізувати власні права. Це і трудові мігранти, це і 900 тисяч виборців, які внесені до Реєстру зі приміткою про вибуття і не можуть бути включені до списків виборців. У останньому випадку мова йде про виборців, виборча адреса яких була визначена за одним зареєстрованим місцем проживання, але після втрати старої “прописки” виборець не набув нової. Таким чином в Україні збільшується кількість виборців, які з різних причин знаходяться у “підвішеному” стані. І держава не може на це не реагувати”, - зазначив він.
Експерт висловлює сподівання, що на наступному засіданні Комітету його члени нарешті знайдуть час розглянути проекти законів, які стосуються захисту виборчих прав громадян. “За неофіційною інформацією Комітет вже підготував висновки щодо законопроекту №6240, які мають бути затверджені на засіданні. Комітет, за наявною у мене інформацією, не висловлює принципових зауважень до проекту, тим більше Головне науково-експертне управління дійшло до висновку про можливість його ухвалення у першому читанні. Але, на жаль, комітет також не висловлює чіткої підтримки проекту, рекомендуючи Верховній Раді Україні визначитися шляхом голосування. Хоча така загальна рекомендація таки відкриває шлях до розгляду цієї законодавчої ініціативи на пленарному засіданні Верховної Ради України. То ж маємо продовжувати публічний тиск на Комітет та системну роботу з депутатами з метою старту змістовної роботи над проблемами, які є гострими для українських виборців”, - підкреслює Олександр Клюжев.
Комітети на шляху законопроектів
Що стосується попереднього розгляду комітетами законопроектів, то відповідно до норм ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України», головний комітет у відведений для цього 30-денний строк не ухвалює висновок щодо включення законопроекту до порядку денного. Верховна Рада України в 15-денний строк після письмового звернення з цього суб’єкта права законодавчої ініціативи (автора) розглядає питання щодо цього законопроекту на своєму пленарному засіданні.
За таких умов парламент приймає одне з двох рішень: про включення проекту до порядку денного сесії або про надання комітету додаткового часу для підготовки висновку щодо нього. Дана норма звужує можливості блокування комітетом розгляду законопроектів, але на практиці практично не застосовується.
Публічність парламентських комітетів
За підрахунками ОПОРИ, кожне третє засідання парламентських комітетів відбувається виключно у пленарний день. У таких випадках, народні обранці здебільшого збираються у кулуарах чи спеціальних приміщеннях “для нарад” Верховної Ради, де й розглядають відповідні питання. Тут можна виділити декілька причин такої поведінки депутатів, але здебільшого зібрання у стінах парламенту можуть бути зумовлені двома факторами. Так, дуже часто на засіданні депутати “за дорученням” повинні “терміново проголосувати рішення щодо стратегічно важливого законопроекту”. Натомість інша причина таких зібрань у сесійний день може бути більш банальною – керівництво комітетів таким чином прагне забезпечити необхідний кворум для проведення засідання. Адже, розшукати депутатів у парламенті значно простіше, ніж пропонувати їм зібратись у спеціальний “комітетський день”.
Проте основною проблемою таких засідань є їхній низький рівень публічності. Так, потрапити у стіни Верховної Ради без постійної акредитації набагато складніше, ніж у стіни комітетів. Крім того, у значній частині випадків не ведуться аудіозаписи та стенограми таких засідань. А це означає, що широка громадськість не має можливості ознайомитися з обговоренням тих чи інших питань.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЗУ “Про комітети Верховної Ради України” засідання комітетів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання. На відкритих засіданнях комітетів присутні на засіданнях особи мають право здійснювати звукозапис, кіно-, фото- і відеозйомку, трансляцію засідань по радіо і телебаченню, онлайн-трансляцію в мережі Інтернет та/або інших мережах передачі даних у спосіб, що не заважає проведенню засідань комітетів.
Оперативне інформування про зміни
Відповідно до норм ЗУ “Про комітети Верховної Ради” засідання комітету скликає голова комітету на підставі затвердженого комітетом плану роботи, дорученням Верховної Ради України чи її Голови або за власною ініціативою.
Комітет проводить свої засідання відповідно до розкладу засідань, який не менше як на двотижневий термін складається головою комітету. Розклад має оприлюднюватися на веб-сайті комітету. До розкладу засідань комітету можуть вноситися зміни. Про внесення таких змін голова комітету повідомляє його членів не пізніше як за 4 дні до засідання в період між пленарними засіданнями парламенту і не пізніше як за 24 години в період, коли проводяться пленарні засідання. Зміни у розкладі засідань також мають публікуватися на веб-сайтах комітетів. Згідно розпорядження Голови Верховної Ради України “Про веб-ресурси Верховної Ради України” зміни до розкладу засідань у пленарний період публікуються на сайті Комітету не пізніше як за 24 години до засідання.
Так, засідання Комітету з питань правової політики та правосуддя 11 липня було анонсовано на офіційному сайті Комітету 6 липня об 11:25. За попередньою інформацією воно мало відбутись 11 липня о 14:15 за адресою вул. Садова, 3а, кімната 536. Проте вже в день засідання, об 11:06 до анонсу на сайті були внесені зміни.
На вчорашнє засідання цього Комітету також завітав позафракційний народний депутат Юрій Левченко, обраний у виборчому окрузі №223 в місті Києві. На засіданні відбувався розгляд проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" №7441. Серед поправок, запропонованих для підготовки документу до другого читання, є й пропозиції цього депутата, який не є членом цього комітету.
За словами Юрія Левченка, він часто стикається з проблемою подібної непублічності засідань парламентських комітетів. “Основна проблема полягає в тому, що комітети Верховної Ради працюють неправильно. За розкладом засідань комітети можуть збиратись у тиждень роботи в комітетах та в середу пленарного тижня. Але насправді вони можуть збиратись і в інші пленарні дні, й не тільки після, але й під час самих пленарних засідань. Це суперечить і логіці парламентаризму, і роботі народного депутата, який змушений обирати між присутністю в залі й роботою в комітеті. Наприклад, вчора я мав бути на засіданні Комітету з правової політики та правосуддя, щоб презентувати свої поправки до законопроекту, а тим часом в залі був розгляд законопроекту, до якого я теж маю поправки. І виходить так, що я змушений бути або там, або там. Але, на мою думку, це завжди робиться навмисно для того, аби “протягувати” спірні питання. Бо якби все це робилось відповідно до того, як має бути, все було проанонсовано й публічно, то всі би з’являлись - і громадськість, і журналісти, і депутати. Кулуарні розгляди ж зазвичай відбуваються з метою “завалити” якісь ініціативи, бо в передбачені розкладом дні часто немає кворуму й ходити на засідання нема кому. Бо виходить, що у тижні роботи в комітетах більшість депутатів замість роботи розїжджається по морях. Що стосується відміни засідань, то часто секретаріат комітету не повідомляє авторів поправок. Я кілька років вже сварився щодо цього - зараз хоч трохи почали виправлятись. Але, наприклад, повідомити про відміну засідання можуть вранці того самого дня і тільки на офіційну електронну пошту - не факт, що ти вчасно побачиш. Скажімо так, робиться все можливе, аби ті депутати, які не мають відношення до діючої влади, не могли нормально висловлювати свою позицію“, - відзначив він.
Д - означає дисципліна
Комітет з питань правової політики та правосуддя вже не вперше подібним чином порушує приписи публічності. Крім того, є проблеми з тим, аби зібрати кворум на кожне заплановане засідання, через що засідання інколи не відбуваються.
З початку 8-го скликання і до липня 2018 року, комітет з питань правової політики та правосуддя провів 69 засідань. Із них, 25 зібрань (36,2%) відбулись виключно у пленарний день, 34 (49,3%) у змішано пленарно-комітетський, лише 5 (7,2%) виключно у комітетський день і ще 5 (7,2%) в інші дні.
Середня відвідуваність комітету – 65,5% (середня по всіх комітетах – 70,5%). Показник у понад 90% відвідуваності мають: Тетяна Юзькова, Руслан Князевич, Наталія Новак, Андрій Помазанов, Василь Яніцький, Сергій Алєксєєв, Ігор Алексєєв, Олександр Черненко та Андрій Іллєнко. Натомість менше 20% засідань комітету відвідали Костянтин Жеваго, Андрій Денисенко та Валерій Писаренко.
До складу комітету входить 32 народні депутати, проте на засідання не завжди приходять навіть 17 народних обранців необхідних для кворуму. Таким чином, засідання засідання не відбувають і відміняються. Натомість на сайті комітету публічно це жодним чином не відображено. Якщо засідання не відбулось, або було відмінено - анонс засідання на сайті просто видаляють. На інформаційний запит Громадянської мережі ОПОРА щодо кількості таких засідань, які не відбулись у секретаріаті Комітету відповіли, що “облік засідань Комітету, які були перенесені або не відбулися з будь-яких причин, секретаріатом Комітету окремо не ведеться”.
Варто зазначити, що в разі коли три заплановані засідання комітету не відбулися, то за рішенням Комітету з питань Регламенту на розгляд сесії вноситься постанова про звіт голови відповідного комітету. У підсумку, парламент може, зокрема, прийняти рішення про відкликання голови комітету, зміну предмету відання комітету чи про ліквідацію комітету.
Якщо в українському парламенті не поширена практика ліквідації комітетів та зміни їх предмету відання, то випадки відкликання голів комітетів були, зокрема, і в нинішньому скликанні парламенту, наприклад, відкликання Єгора Соболєва з посади голови Антикорупційного комітету.