Завершився етап утворення дільничних виборчих комісій, до основних повноважень яких належить організація голосування на дільницях та проведення підрахунку голосів виборців. Відповідно до статті 24 Закону України «Про вибори Президента України» обов’язок з утворення дільничних виборчих комісій покладений на відповідні ОВК. Кожна з 199 окружних виборчих комісій формує персональний склад ДВК в межах територій, що входять до територіального округу. Спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА безпосередньо відвідали засідання 90% окружних виборчих комісій (180 ОВК), на яких розглядалися рішення про утворення ДВК. Інформація щодо решти 10% (або 19 комісій) засідань ОВК була отримана спостерігачами дистанційно.
За оперативно зібраними даними ОПОРИ, станом на 16 березня 2019 року окружними виборчими комісіями було утворено 29 788 ДВК (не враховуючи спеціальних виборчих дільниць утворених на території військових частин і на суднах), до складу яких увійшло 440 588 осіб. Кожен з кандидатів мав право подати по одній кандидатурі до складу однієї ДВК. Жоден із кандидатів не скористався цією можливістю на 100%.
Найбільшу кількість кандидатур до складу ДВК подали шестеро кандидатів у Президенти – Петро Порошенко (має представництво в 99% ДВК), Юлія Тимошенко (97% ДВК), Олег Ляшко (97% ДВК), Юлія Литвиненко (95% ДВК), Анатолій Гриценко (94% ДВК) і Микола Габер (91% ДВК). Суттєве представництво забезпечили собі також Володимир Зеленський (84% ДВК) та Юрій Бойко (83% ДВК). Лише чотири кандидати не подали жодної кандидатури до складу ДВК. Це Геннадій Балашов, Інна Богословська, Аркадій Корнацький і Роман Насіров.
Більшість кандидатів в Президенти (24 особи) мають представництво в складі ДВК майже усіх або переважної більшості регіонів України. Натомість регіонально неоднорідне представництво в ДВК мають дванадцять кандидатів. Зокрема Юрій Тимошенко подав кандидатури до складу комісій лише в Донецькій області, Віталій Купрій – у Волинській та Київських областях, а Сергій Каплін – в Донецькій, Київській та Полтавській областях. У цілому найбільш різноманітним представництво кандидатів в складі ДВК є в Донецькій області (куди вніс подання 31 кандидат), а також в Дніпропетровській і Київській областях (28 кандидатів). Натомість найменший інтерес з боку кандидатів був до комплектації ДВК у Хмельницькій (20 кандидатів), Кіровоградській і Закарпатській областях (по 21 кандидату).
Розподіл керівних посад (голови, заступника голови, секретаря), які отримали в складі ДВК кандидати в Президенти, загалом є достатньо збалансованим і пропорційним. Відповідно до частини 11 статті 24 Закону України «Про вибори Президента України» частка керівних посад для кожного кандидата залежить від кількості поданих ним до складу комісії кандидатур та загальної кількості осіб у ДВК. Переважна більшість кандидатів отримали 19%-21% керівних посад від кількості поданих ними кандидатур. В абсолютних значеннях кандидати, які подали найбільшу кількість кандидатур до складу ДВК, отримали і найбільшу кількість керівних посад. Зокрема, лідирують тут Петро Порошенко, Юлія Литвиненко, Юлія Тимошенко і Юрій Бойко, які мають трохи більше 21% керівних посад у ДВК. Разом з тим є декілька кандидатів, які мають відчутно менше представництво в керівному складі ДВК. Зокрема Юрій Тимошенко, Ілля Кива і Віталій Скоцик отримали близько 13-14% керівних посад від кількості поданих ними кандидатур.
Загалом процес формування ДВК відбувався відповідно до законних процедур й у відведені строки (до 12 березня включно). Всі засідання окружних виборчих комісій, на яких приймалися рішення про утворення ДВК, були повноважними (присутні більше половини членів комісії від складу цієї комісії).
Подання кандидатур до складу ДВК були внесені до 7 березня включно довіреними особами кандидатів або особами, які мали нотаріально завірене доручення від довірених осіб кандидатів. Подання були прийняті вчасно, але деякі комісії (наприклад ОВК №90) фактично розглядали документи після відведеного терміну (після 24:00 години 7 березня).
Суттєвих порушень під час внесення подань щодо кандидатур до складу ДВК зафіксовано не було. Найбільш частою проблемою стало внесення одних і тих же осіб до складу ДВК за поданням різних кандидатів. Такі подання надійшли на розгляд до щонайменше 28% окружних виборчих комісій. У випадку виявлення кратних (подвійних і потрійних) подань кандидатур до складу ДВК окружна виборча комісія відхиляла подані кандидатури. Або пропонувала таким особами особисто звернутися в ОВК і відкликати одну із декількох поданих заяв. Інші проблеми носили технічний характер і були спричинені різного роду неточностями в документах, внесенням не повного пакету документів.
Найбільш складною для окружних виборчих комісій стала процедура розподілу керівних посад у ДВК. Якщо розподіл квот між кандидатами, які подали кандидатури до складу ДВК, здійснювався за допомогою використання інформаційно-аналітичної системи «Вибори Президента України», то розподіл керівних посад часто відбувався «вручну» (наприклад в ОВК №№13, 17, 18, 25, 69, 71, 106, 107, 113, 204, 209, 210 та інших). На практиці це часто призводило до конфліктів й затягування процедури. Через відхилення від пропорційного розподілу керівних посад та не передбачене законом втручання довірених осіб кандидатів у підготовку та прийняття рішення окружною виборчою комісією ЦВК своєю постановою 12 березня припинила повноваження Тернопільської ОВК №163. Також ОПОРА оскаржує до Центральної виборчої комісії рішення ОВК №179 (Харківська область) щодо розподілу керівників у ДВК із проханням визнати факт порушення порядку визначення квот на керівні посади в ДВК у межах округу. З позовом до суду щодо порушення порядку організації роботи виборчої комісії (ОВК №25 у Дніпропетровській області) звертався один з членів цієї комісії. Однак йому було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі з причин, що він не є суб’єктом такого звернення. Загалом же кандидати на пост Президента України, їхні довірені особи не дуже активно зверталися до суду щодо оскарження рішень ОВК із утворення ДВК.
Кандидати | Кількість представників у ДВК | Відсоток ДВК, в яких представлений кандидат | Кількість областей, в яких кандидати мають своїх представників у складі ДВК | Кількість керівних посад у ДВК | Відсоток керівних посад у ДВК від кількості осіб внесених кандидатом | |
ВСЬОГО | 440588 | 100,00% | 25 | 89008 | ||
1 | Порошенко Петро Олексійович | 29420 | 98,80% | 25 | 6271 | 21,30% |
2 | Тимошенко Юлія Володимирівна | 29066 | 97,60% | 25 | 6149 | 21,20% |
3 | Ляшко Олег Валерійович | 29057 | 97,50% | 25 | 5977 | 20,60% |
4 | Литвиненко Юлія Леонідівна | 28344 | 95,20% | 25 | 6048 | 21,30% |
5 | Гриценко Анатолій Степанович | 28029 | 94,10% | 25 | 5923 | 21,10% |
6 | Габер Микола Олександрович | 27176 | 91,20% | 25 | 5658 | 20,80% |
7 | Зеленський Володимир Олександрович | 24938 | 83,70% | 25 | 5189 | 20,80% |
8 | Бойко Юрій Анатолійович | 24703 | 82,90% | 25 | 5262 | 21,30% |
9 | Новак Андрій Яремович | 22549 | 75,70% | 25 | 4417 | 19,60% |
10 | Ригованов Руслан Олександрович | 21958 | 73,70% | 24 | 4444 | 20,20% |
11 | Тарута Сергій Олексійович | 20459 | 68,70% | 25 | 4059 | 19,80% |
12 | Носенко Сергій Михайлович | 18348 | 61,60% | 22 | 3512 | 19,10% |
13 | Кошулинський Руслан Володимирович | 16908 | 56,80% | 25 | 3455 | 20,40% |
14 | Соловйов Олександр Миколайович | 16726 | 56,20% | 22 | 3225 | 19,30% |
15 | Кармазін Юрій Анатолійович | 16633 | 55,80% | 21 | 3217 | 19,30% |
16 | Вілкул Олександр Юрійович | 15895 | 53,40% | 17 | 3331 | 21,00% |
17 | Шевченко Олександр Леонідович | 10258 | 34,40% | 25 | 1949 | 19,00% |
18 | Петров Володимир Володимирович | 6771 | 22,70% | 12 | 1188 | 17,50% |
19 | Дерев’янко Юрій Богданович | 6638 | 22,30% | 24 | 1295 | 19,50% |
20 | Наливайченко Валентин Олександрович | 6433 | 21,60% | 19 | 1213 | 18,90% |
21 | Журавльов Василь Миколайович | 5850 | 19,60% | 7 | 987 | 16,90% |
22 | Шевченко Ігор Анатолійович | 5596 | 18,80% | 13 | 1056 | 18,90% |
23 | Смешко Ігор Петрович | 5208 | 17,50% | 20 | 987 | 19,00% |
24 | Кривенко Віктор Миколайович | 3889 | 13,10% | 19 | 707 | 18,20% |
25 | Безсмертний Роман Петрович | 3046 | 10,20% | 17 | 595 | 19,50% |
26 | Богомолець Ольга Вадимівна | 2643 | 8,90% | 8 | 530 | 20,10% |
27 | Бондар Віктор Васильович | 2250 | 7,60% | 4 | 358 | 15,90% |
28 | Кива Ілля Володимирович | 2161 | 7,30% | 8 | 308 | 14,30% |
29 | Ващенко Олександр Михайлович | 1978 | 6,60% | 5 | 342 | 17,30% |
30 | Данилюк Олександр Володимирович | 1978 | 6,60% | 25 | 364 | 18,40% |
31 | Мороз Олександр Олександрович | 1568 | 5,30% | 8 | 321 | 20,50% |
32 | Каплін Сергій Миколайович | 1554 | 5,20% | 3 | 298 | 19,20% |
33 | Скоцик Віталій Євстафійович | 1259 | 4,20% | 5 | 186 | 14,80% |
34 | Тимошенко Юрій Володимирович | 1047 | 3,50% | 1 | 144 | 13,80% |
35 | Купрій Віталій Миколайович | 252 | 0,80% | 2 | 43 | 17,10% |
36 | Балашов Геннадій Вікторович | 0 | 0,00% | 0 | 0 | 0,00% |
37 | Богословська Інна Германівна | 0 | 0,00% | 0 | 0 | 0,00% |
38 | Корнацький Аркадій Олексійович | 0 | 0,00% | 0 | 0 | 0,00% |
39 | Насіров Роман Михайлович | 0 | 0,00% | 0 | 0 | 0,00% |
Окружні виборчі комісії максимально лояльно здійснювали розгляд поданих кандидатур до складу ДВК на предмет відповідності вимогам законодавства. Разом з тим практика відхилення кандидатур була звичною і для цих виборів. Лише близько третини окружних виборчих комісій (67 ОВК) не відхилили жодної кандидатури, поданої до складу ДВК. Спостерігачі ОПОРИ не фіксували відхилення кандидатур до складу ДВК без передбачених законодавством підстав. Проаналізовані спостерігачами випадки відхилення кандидатур, поданих до складу ДВК, носили обґрунтований і законний характер. Основними підставами для відхилення кандидатур до складу ДВК були кратні включення осіб від різних кандидатів або включення осіб, які не мають права бути членами комісій.
Попри незвично велику кількість зареєстрованих кандидатів у Президенти не до всіх ДВК було подано достатню кількість кандидатур для формування ДВК в мінімально допустимому складі (9 осіб). У такому випадку застосовувалася процедура внесення подань до складу ДВК головою ОВК на підставі пропозицій членів комісії (відповідно до частини 8 статті 24 Закону). Загалом кількість ДВК, які були утворені в мінімальному складі (9 осіб), є незначною і складає близько 2% від усіх ДВК. Також на виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує п’ятдесяти осіб, дільничні виборчі комісії утворювалися у складі голови, секретаря та двох – чотирьох членів комісії.
На декількох ОВК траплялися ситуації, що мали ознаки перешкоджання діяльності офіційних спостерігачів та працівників ЗМІ на засіданнях комісій, де розглядалися питання щодо створення ДВК (зокрема ОВК №24 в Дніпропетровській області, №93 в Київській області, №177 в Харківській області, №184 в Херсонській області).
Під час перших засідань ДВК знову проявилася проблема необізнаності громадян про те, що вони призначені членами виборчих комісій. Відповідно до Закону для того, щоб кандидати у Президенти могли подати громадян на включення до складу ДВК, вони мають виявити свою згоду шляхом власноручного підписання заяви, а також надання копії перших сторінок паспорта громадянина України, відомостей про адресу проживання, а також про місце роботи та займану посаду. Практика, коли подання кандидатур до складу ДВК здійснюється без їхнього відома, є надзвичайно розповсюдженою й призводить до масових замін членів ДВК. Хоча такі дії мають ознаки кримінально караного діяння (оскільки може йтися про підроблення документів і підпису) вони рідко стають предметом звернення до правоохоронних органів. Наприклад, лише одним з резонансних випадків стало призначення особи без її відома головою ДВК №461822 (у Львівській області). За спостереженнями ОПОРИ, проблема є набагато масштабнішою.