Ключовим викликом для демократичних виборів нового парламенту України є спрямованість кандидатів у народні депутати України застосовувати технології матеріального стимулювання виборців. Ці недобросовісні форми ведення передвиборної боротьби не завжди можуть бути ефективно попереджені правоохоронними органами, враховуючи використання кандидатами третіх юридичних осіб. Але всі виявлені спостерігачами ОПОРИ інциденти із ознаками непрямого підкупу виборців здатні послабити умови для вільного волевиявлення громадян у конкретних виборчих округах.

Традиційна для українських виборів виборча “благодійність” повинна отримати належну реакцію не лише з боку правоохоронних органів, а й шляхом суспільного несприйняття таких способів отримання депутатського мандата. Відтворення на позачергових виборах народних депутатів України негативних практик попередніх виборів вчергове засвідчує необхідність удосконалення законодавства із метою дієвого забезпечення покарання за виборчі злочини. Зокрема, Верховна Рада України повинна приступити до розгляду законопроекту № 8270 щодо удосконалення Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення у сфері злочинів проти виборчих прав громадян.

За оцінками ОПОРИ, у червні 2019 року інциденти із ознаками зловживання адміністративними ресурсами на виборах не мали централізованого і системного характеру. Це є позитивною загальною характеристикою поточного етапу виборчого процесу, але локальні прояви зловживань адміністративними ресурсами досі не втратили свою актуальність. Посадові особи низки місцевих органів влади залучаються до розгортання кампаній із передвиборної агітації кандидатів, вдаються до публічних виступів та закликів на підтримку суб’єктів виборчого процесу. Враховуючи достатньо масову участь місцевих політичних лідерів у виборах, для окремих  виборчих округів  попередження зловживань адміністративними ресурсами може стати справжнім викликом. ОПОРА підкреслює необхідність сумлінного попередження посадовими особами зловживань бюджетним адміністративним ресурсом у виборчих інтересах. Особливо це завдання стосується діяльності чинних народних депутатів України, які під час виборів масово беруть участь у публічних заходах із реалізації державних або місцевих програм розвитку або соціального захисту населення. 

Спостерігачі ОПОРИ звертають увагу на відсутність практичного розмежування між виконанням повноважень чинними народними депутатами України та їхньою агітаційною активністю у статусі кандидатів на позачергових виборах. Це наділяє чинних народних депутатів України неконкурентними перевагами у виборчому процесі за рахунок участі в офіційних заходах органів влади, представництвом у ЗМІ та можливості фінансування прихованої агітації не за рахунок коштів виборчих фондів.  Вказана проблема не є простою для вирішення на законодавчому рівні, але потребує подальшої дискусії на експертному та парламентському рівнях. 

Лише спостерігачі ОПОРИ направили до Національної поліції України 455 заяв та повідомлень про адміністративні правопорушення та злочини. Їх проблематика засвідчує актуальність проблеми недотримання суб’єктами виборчого процесу законодавчих обмежень щодо ведення передвиборної агітації.  66% усіх заяв (301) стосувалися агітації без вихідних даних, 23% (106 повідомлень) порушень правил агітації (ст. 212-10 КУпАП), у тому числі й фінансування не з виборчого фонду, 5 повідомлень щодо розміщення агітації в заборонених місцях (ст. 212-14 КУпАП), 1 повідомлення щодо розміщення з порушенням правил благоустрою (ст. 152 КУпАП).  Також спостерігачами було подано 28 повідомлень про вчинення злочинів: 22 повідомлення про порушення правил фінансування виборчої кампанії (ст. 159-1 КК), 4 повідомлення про підкуп виборців (ст. 160 КК), 2 повідомлення щодо  розпалювання ворожнечі (ст. 161 КК). 

У зв’язку із наявністю фактів пошкодження приміщень виборчих штабів та зовнішньої політичної реклами окремих партій та кандидатів, ОПОРА закликає правоохоронні органи України приділити особливу увагу попередженню силових провокацій проти суб’єктів виборчого процесу. 

Етап реєстрації кандидатів був проведений з дотриманням встановлених законодавством строків, однак окремі рішення ЦВК про відмову в реєстрації кандидатів (партій) за результатами розгляду документів ускладнили реалізацію окремих виборчих процедур. Зокрема, дії комісії щодо повторного затвердження тексту виборчого бюлетеня в умовах законодавчої неврегульованості проведення повторного жеребкування щодо визначення номерів політичних партій для розміщення їх назв у відповідному виборчому бюлетені були сумнівними з правової точки зору і негативно вплинули на реалізацію принципу рівності можливостей.

Станом на 28 червня ЦВК зареєструвала 5 853 кандидати в депутати, з яких 3 179 (або 54%) балотуються в 199-ти одномандатних виборчих округах, а 2 674 (46%) в єдиному загальнодержавному окрузі. Також було зареєстровано 21 політичну партію, яка висунула виборчі списки кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі. 29 червня ЦВК на виконання рішення Верховного Суду своєю постановою зареєструвала також кандидатів у народні депутати України (88 осіб), включених до виборчого списку Політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі”. Також було зареєстровано 9 кандидатів, висунутих зазначеною політичною партією в одномандатних виборчих округах.  

На цих виборах у єдиному багатомандатному окрузі балотується 25% безпартійних кандидатів. Також 307 кандидатів, що беруть участь у позачергових парламентських виборах є депутатами Верховної Ради.   

Існуючі фінансові та політичні стимули позитивно впливають на вирівнювання представництва жінок і чоловіків у виборчих списках партій. 13 з 22 політичних партій, які висунули кандидатів в загальнодержавному окрузі включили понад 30% жінок у свої виборчі списки. Однак лише 7 політичних сил включили 30% жінок в прохідну частину виборчого списку (в топ-30 кандидатів). Мажоритарна складова виборчої системи залишається значно менш сприятливою для реалізації подібних стимулів. Як наслідок, в 25 одномандатних виборчих округах не балотується жодної жінки.  

Центральною виборчою комісією було прийнято 128 постанов про відмову у реєстрації кандидатів в народні депутати України.  Враховуючи кількість висунутих партіями та шляхом самовисування кандидатів, кількість відмов у реєстрації не виглядає надмірною. Але контроверсійний випадок відмови в реєстрації кандидатів, висунутих партією “Рух нових сил Михайла Саакашвілі” підкреслює необхідність вивчення необхідності удосконалення законодавства із метою утвердження правової визначеності процедур висування та реєстрації кандидатів. 

В червні 2019 року агітаційна активність кандидатів і партій не була надто інтенсивною, обмежуючись зовнішньою та медійної рекламою. Лише 11 політичних партій здійснювали комплексні агітаційні заходи на регіональному рівні, а наймасштабнішими були публічні кампанії партій “Європейська солідарність”, “Українська стратегія Гройсмана” і “Опозиційної платформи - За життя”. Дочасний характер агітаційних заходів і їх неврегульованість виборчим законодавством залишається ключовою проблемою на цьому етапі виборчого процесу, наслідками якої є неконтрольованість фінансових витрат на де-факто виборчу агітацію.

Результати реєстрації кандидатів у народні депутати

25 червня 2019 року завершився етап реєстрації кандидатів у народні депутати, які виявили бажання балотуватися на позачергових виборах до Верховної Ради України. Станом на 28 червня Центральна виборча комісія зареєструвала 5 853 кандидати, з яких 3 179 (або 54%) балотуються в 199-ти одномандатних виборчих округах, а 2 674 (46%) висунуті політичними партіями в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. У цілому кількість зареєстрованих кандидатів не стала рекордною для українських виборів й не перевищила показник позачергових парламентських виборів 2014 року, коли своїм пасивним виборчим правом скористалися 6 627 осіб. 

Списки своїх кандидатів в межах загальнодержавного виборчого округу висунули 22 політичні партії, тоді як в 2014 році зареєструвалося 29 політичних партій. ЦВК відмовила у реєстрації трьом політичним партіями – “Союзу Лівих Сил”, Комуністичній партії України і “Руху Нових Сил Михайла Саакашвілі”. Остання з них успішно оскаржила рішення ЦВК в Шостому апеляційному адміністративному суді Києва, а 29 червня Верховний Суд підтвердив рішення апеляційного адміністративного суду і зобов’язав ЦВК повторно зареєструвати партію “Рух нових сил”.

В одномандатних виборчих округах своїх кандидатів (всього 1 437 осіб) висунули 52 політичні партії. Це суттєво більше, ніж на позачергових парламентських виборах 2014 року, але не перевищує показник 2012 року, коли на виборах до Верховної Ради своїх кандидатів у одномандатних округах висунула 81 політична партія.  Разом з тим більшість зареєстрованих кандидатів-мажоритарників (1 742 особи або 55%) є самовисуванцями. Середня ж кількість кандидатів, які балотуються в одномандатному окрузі, складає 16 осіб (в 2014 році таких нараховувалося 18 осіб). Найбільше кандидатів-мажоритарників – 50 осіб – балотується в 133 виборчому окрузі з центром в м. Одеса. Тоді як найменше – по 6 осіб – балотується в чотирьох виборчих округах – №46 (м. Бахмут, Донецька область), №177 (м. Куп’янськ, Харківська область), №178 (м. Балаклія, Харківська область) і №188 (м. Хмельницький). “Слуга народу” – єдина партія, які висунула кандидатів у всіх одномандатних мажоритарних округах. 34 політичні партії висунули списки кандидатів, які включають менше десяти осіб. Тоді як п’ять партій взагалі не висунули кандидатів в одномандатних округах, хоча мають значне представництво кандидатів в одномандатних округах (серед них “Українська стратегія Гройсмана”).

Серед переліку кандидатів немає жодної жінки аж в 25 одномандатних виборчих округах, які територіально знаходяться в 16 областях України. Найбільша кількість жінок-кандидаток (по 10 осіб) балотується в 221 окрузі м. Києва (Печерський район) і 95 окрузі Київської області (м. Ірпінь).

У багатомандатному окрузі найбільша кількість кандидатів (понад 200 осіб) в списках п’яти політичних партій – “Опозиційний блок”, ВО “Свобода”, Радикальна партія, ВО “Батьківщина” і “Слуга народу”.

ОПОРА проаналізувала, що з переліку народних депутатів України знову балотуються на парламентських виборах 307 осіб. В загальнодержавному окрузі висуваються 115 осіб, в одномандатних округах будуть боротися за голоси виборців 192 парламентарі (149 з них в порядку самовисування, решта – від партій). Загалом аж 18 партій включили до свого переліку кандидатів, висунутих у багатомандатному або одномандатних округах депутатів Верховної Ради. Найбільше парламентарів (29 осіб, 21 – по списку партії, 8 – в одномандатних округах) балотується від партії “Європейська Солідарність”, дещо менше чинних нардепів ведуть на вибори ВО “Батьківщина” (21 кандидат) і “Опозиційна платформа – За життя” (20 кандидатів). Так само помітне представництво народних депутатів у переліку кандидатів від “Опозиційного блоку” (17 осіб), Радикальної партії (16 осіб), Об’єднання “Самопоміч” (13 осіб), партії “Українська стратегія Гройсмана”.

Абсолютна більшість кандидатів, які балотуються як у багатомандатному окрузі, так і в мажоритарних округах є особами “середнього віку” 36-59 років – 62% і 66% відповідно. Кандидатів серед осіб старшого віку (60 і більше років) практично втричі менше за кандидатів з категорії “молодь” (до 35 років включно) – тільки 9% і 7% у загальнодержавному багатомандатному окрузі й одномандатних округах відповідно. На цих позачергових виборах майже третина кандидатів у народні депутати представлятимуть молодь віком до 35 років: у  загальнодержавному багатомандатному окрузі 29%, і 28% – у мажоритарних округах.

В аспекті професійному лише 16% кандидатів як за партійними списками, так і в мажоритарних округах є тимчасово безробітними. Серед партій, які зареєстрували понад 100 кандидатів у багатомандатному і одномандатних округах, найбільший показник тимчасово безробітних серед кандидатів партій “Соціальна справедливість” (33%)  і ВО “Свобода” (25%), найменший серед кандидатів партії “Голос” (4%) і Об’єднання “Самопоміч” (7%).

Вищу освіту мають 91% усіх зареєстрованих кандидатів, професійно-технічною або середньою спеціальною освітою володіють 6% кандидатів у депутати, лише 3% кандидатів здобули загальну середню освіту. Серед партій, що висунули понад сотню кандидатів, найменший показник осіб з вищою освітою (87%) у партії “Соціальна солідарність”, найбільший (97%) – у ВО “Батьківщина” та “Сила і Честь”. 

Згідно зі ст. 8.10 Закону України “Про політичні партії в Україні” статут політичної партії має містити розмір квоти, що становить не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку, як мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі. З 21 політичної партії, зареєстрованої станом  на 28 червня понад 30% жінок включили до своїх списків 13 політичних сил. Найбільше жінок у списках партій “Соціальна справедливість” (44% або 68 осіб), “Сила людей” (43% або 20 осіб) і Радикальна партія (41% або 90 осіб). Лише 17% жінок в списках ВО “Свобода” і 19% в списках партії “Патріот”. У списках решти політичних сил кількість жінок складає від 22% до 29%. У цілому жінки становлять 30,6% від загального числа кандидатів, що балотуються за партійними списками. Це вказує на постійний прогрес у наближенні до гендерного балансу кандидатів у виборчих партійний списках. Разом з тим ситуація не є настільки оптимістичною, враховуючи ту обставину, що у верхній (найбільш прохідній) частині виборчого списку партій все ще домінують чоловіки. З 21 політичної партії, лише у 7 політичних сил в топ-30 кандидатів частка жінок є не меншою 30%. А саме у партій “Соціальна справедливість” (16 жінок в першій тридцятці списку), “Європейська Солідарність” (12 жінок), “Сила людей” і Партія Зелених України (по 11 жінок), ВО “Факел”, “Самопоміч” і “Голос” (по 10 жінок). Тоді як у решти партій цей показник значно менший. Фактично партії досягають мінімального гендерного балансу за рахунок включення жінок на ті позиції, які є найменш виграшними. Для прикладу, у списку партії “Опозиційна платформа – За життя” налічуються 60 жінок, однак лише 3 з них серед першої тридцятки. Серед топ-30 кандидатів “Громадянською позиції” 3 жінок (всього в списку – 39 жінок), “Опозиційного блоку” – 4 жінки (всього 85), ВО “Батьківщина” – 5 жінок (61 всього), Радикальна партія – 5 жінок (всього 90), “Слуга народу” – 6 жінок (всього 66). 

Звичною практикою українських виборів є включення у виборчі партійні списки осіб, що формально є безпартійними і не належать до партій, які їх висунули. На цих виборах у єдиному багатомандатному окрузі балотується 25% безпартійних кандидатів (на парламентських виборах 2014 року таких нараховувалося 40%). Половина партій (а саме – 12), які висунули кандидатів у багатомандатному окрузі, мають у своїх списках понад 30% позапартійних депутатів. Рекордсменами за кількістю безпартійних кандидатів у виборчих списках є “Партія Шарія” (69% безпартійні), “Слуга народу” (57%) і ВО “Факел” (54%). Натомість жодного безпартійного кандидата немає у виборчому списку “Сили людей” і лише 1% безпартійних в списку “Опозиційної платформи – за життя”.

Частково це зумовлено тим, що за відсутності законодавчої можливості утворювати виборчі блоки партій, кандидати, які виявили бажання увійти до формально об’єднаного виборчого списку іншої партії, вимушені припинити членство в своїй чи будь-якій іншій партії. Відповідно, велика кількість кандидатів таких об’єднаних партійних команд анулювала членство у своїх партіях, які офіційно не були зареєстровані як учасники виборчого процесу. Іншою причиною цього явища також є те, що нові політичні партії через своє нетривале функціонування комплектуються переважного за рахунок безпартійних осіб.  

Кандидати без партійного квитка у виборчих списках партій

Суб’єкт висування

Кандидати в багатомандатному окрузі

Безпартійні кандидати

% безпартійних кандидатів

ПАРТІЯ ШАРІЯ

29

20

69%

СЛУГА НАРОДУ

201

115

57%

ВО "ФАКЕЛ"

59

32

54%

ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК

224

108

48%

ГОЛОС

175

84

48%

ВО "Свобода"

224

87

39%

СИЛА ПРАВА

62

24

39%

УКРАЇНСЬКА СТРАТЕГІЯ ГРОЙСМАНА

63

24

38%

"Європейська Солідарність"

100

36

36%

"ПАТРІОТ"

122

42

34%

"СИЛА І ЧЕСТЬ"

76

26

34%

ПАРТІЯ "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ"

60

8

13%

Громадянська позиція

164

19

12%

ВО "Батьківщина"

206

14

7%

ПАРТІЯ ЗЕЛЕНИХ УКРАЇНИ

43

3

7%

Об’єднання "САМОПОМІЧ"

93

5

5%

РАДИКАЛЬНА ПАРТІЯ ОЛЕГА ЛЯШКА

217

7

3%

Аграрна партія України

174

6

3%

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

154

4

3%

ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ

182

2

1%

Сила Людей

46

0

0%

Всього

2 674

666

24,91%

Аналіз відмов у реєстрації кандидатів і партій

Всього ЦВК було прийнято 128 постанов ЦВК про відмову в реєстрації кандидатів у депутати, зокрема з таких підстав:

  1. Недотримання вимог щодо проживання протягом останніх 5 років – 10 постанов ЦВК щодо 11 потенційних кандидатів у депутати.
  2. Недотримання вимог щодо сплати грошової застави – 20 постанов ЦВК щодо 21 потенційного кандидата та 1 політичної партії “Союз Лівих Сил”.
  3. Відсутність автобіографії або її обов’язкових частин, передбачених Законом – 41 постанова ЦВК щодо 56 потенційних кандидатів. У 3 постановах ЦВК також звернулася до органів Національної поліції щодо ознак складу злочину, передбаченого ст. 157 ККУ щодо можливо порушення принципу вільних виборів (технологія “двійників”, дублювання назви партії).
  4. Недотримання вимог щодо оформлення заяви із зобов’язанням скласти представницький мандат чи припинити несумісну з депутатським мандатом діяльність або згоди на оприлюднення біографічних відомостей – 16 постанов ЦВК щодо 24 потенційних кандидатів. В 1 постанові ЦВК також звернулася до органів Національної поліції щодо ознак складу злочину, передбаченого ст. 157 ККУ щодо можливо порушення принципу вільних виборів (технологія “двійників”).
  5. Недотримання  вікового цензу – 2 постанови ЦВК.
  6. Недотримання вимог щодо відсутності судимості за вчинення умисного злочину – 1 постанова ЦВК.
  7. Недотримання вимог щодо балотування лише в одному виборчому окрузі – 1 постанова ЦВК.
  8. Недотримання вимог щодо висування кандидатів у депутати партією – 1 постанова ЦВК щодо політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі”.
  9. Недотримання вимог щодо висування кандидатів у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки – 1 постанова ЦВК щодо Комуністичної партії України.
  10. За сукупністю недотримання кількох вимог:
  • щодо недотримання вимог до проживання та сплати грошової застави – 1 постанова ЦВК відносно 1 потенційного кандидата;
  • щодо недотримання вимог до проживання та відсутності встановлених законом відомостей у автобіографії – 2 постанови ЦВК відносно 2 потенційних кандидатів;
  • щодо недотримання вимог до сплати грошової застави та відсутності відомостей у автобіографії вищезазначених вимог – 9 постанов ЦВК стосовно 14 потенційних кандидатів, недотримання цих вимог, а також відсутність у заяві про реєстрацію зобов’язання скласти представницький мандат – 2 постанови ЦВК відносно 3 потенційних кандидатів;
  • щодо недотримання відсутності вимог в автобіографії та відсутності у заяві зобов’язання скласти представницький мандат – 3 постанови ЦВК відносно 3 потенційних кандидатів.

На виконання рішень Верховного Суду та відповідно до висновків цього суду ЦВК зареєструвала кандидатів у народні депутати України Яценка М. В., Мінька С. А., Коваля В. Д., Насєдкіна П. А., Мартіяна С. М., Молодцову О. В., Барвіненка В. М., Івойлову А. А. та Козакова Є. Ю., які балотуються в ОВО № 25, № 80, № 169, № 78,  № 98, № 134, № 141, № 153 та № 153  відповідно у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України.

Також з метою виконання рішення Верховного Суду, розглянувши відповідні документи, а також беручи до уваги протокол позачергового з’їзду політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі” від 10 червня 2019 року, поданий цією політичною партією на виконання постанови Верховного Суду як виправлений, відповідно до висновків цього суду ЦВК зареєструвала 88 кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі”, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Окрім того, зареєстровано 9 кандидатів у народні депутати України, висунутих зазначеною політичною партією, в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України.

Агітаційна активність кандидатів

Попри позачерговий характер виборів народних депутатів України, де-факто агітаційна кампанія розпочалася до офіційного старту виборчого процесу. Найпомітнішу активність проявляли потенційні кандидати-мажоритарники в одномандатних округах, натомість політичні партії були менш активними. У цілому дочасна публічна передвиборча діяльність партій і кандидатів протягом першого місяця кампанії не була насичена подіями та заходами на регіональному рівні. Найменш розповсюдженим сегментом агітації з боку всіх потенційних суб’єктів стала пряма робота з виборцями. Винятком є чинні народні депутати, які активізували безпосередню роботу з громадянами у форматі звітування про свою діяльність у парламенті. При чому таке звітування здійснювалося не лише шляхом проведення зустрічей з виборцями, але й через використання ЗМІ, вуличну агітацію та рекламу на зовнішніх рекламних носіях. Публічна діяльність значної кількості потенційних кандидатів-мажоритарників була спрямована на здійснення благодійної діяльності та ініціатив, пов’язаних з реалізацією різноманітних проектів за бюджетні кошти. У переважній більшості випадків такі заходи не супроводжуються прямими агітаційними закликами.

Фінансові витрати на різні види агітації з боку потенційних суб’єктів виборчого процесу є значними, однак дочасний характер такої агітації не передбачає належного декларування та унеможливлює здійснення контролю за де-факто виборчими витратами. Юридично явище передвиборної агітації з’являється лише з моменту реєстрації кандидатів і партій та обмежується офіційними рамками виборчого процесу. На практиці ж публічна діяльність потенційних учасників виборчих перегонів націлена на спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата (партію) передує моменту офіційної реєстрації.  

49% кандидатів у одномандатних мажоритарних округах були зареєстровані ЦВК у два останніх дні, відведених Законом для завершення цього етапу. Тому не дивно, що з моменту початку виборчого процесу значно більшу активність проявляли потенційні учасники виборів (партії і кандидати), а не офіційно зареєстровані суб’єкти виборчого процесу. Агітаційна активність потенційних суб’єктів сконцентрована переважно в обласних центрах і великих містах, тоді як в невеликих населених пунктах протягом перших тижнів червня спостерігачами фіксувалися лише поодинокі заходи кандидатів. Найбільш динамічно дочасна агітаційна кампанія ймовірних кандидатів розгортається в Київській та Львівській областях. Натомість низькою є інтенсивність кампанії в Донецькій та Луганській областях.

Станом на кінець червня можна виокремити 11 партій, які вдавалися до агітаційних заходів на регіональному рівні, а саме: “Європейська Солідарність”, “Українська стратегія”, “Опозиційна платформа – За життя”, ВО “Свобода”, “Голос”, Аграрна партія України, ВО “Батьківщина”, Радикальна партія Олега Ляшка, Об’єднання “Самопоміч”, “Слуга народу” і “Опозиційний блок”.

Агітаційна активність політичних партій у червні 2019 року 

ПАРТІЇ-ЛІДЕРИ

КІЛЬКІСТЬ РЕГІОНІВ, ОХОПЛЕНИХ АГІТАЦІЄЮ

Європейська Солідарність

25

Українська стратегія

21

Опозиційна платформа – За життя

17

ВО “Свобода”

13

Голос

12

Найбільш інтенсивною та масштабною була дочасна агітаційна активність партії “Європейська солідарність”. Спостерігачі ОПОРИ фіксували неодноразові прояви партійної агітації в усіх областях України (у тому числі за межами обласних центрів). Так само масштабною за територіальним охопленням в травні – червні 2019 року була агітаційна активність партії “Українська стратегія Гройсмана”. До лідерів у агітаційній діяльності можна віднести також партію “Опозиційна платформа – За життя”, політична реклама якої зафіксована в більшості регіонів України. Дочасну агітацію партій “Голос” та ВО “Свобода” зафіксовано в половині областей України. Решта політичних сил були значно менш активними в розрізі різних форм дочасної агітаційної діяльності. Разом з тим політична реклама партій ВО “Батьківщина”, Аграрної партії, Радикальної партії і Об’єднання “Самопоміч” була достатньо помітною лише в третині областей України.

У червні 2019 року зовнішня та медійна реклама були найбільш характерними формами агітаційної роботи серед потенційних та фактичних учасників виборчого процесу. Агітацію на носіях зовнішньої реклами (білборди, сітілайти, плакати) найбільш масштабно використовували політичні партії, а не окремі кандидати. За оцінками спостерігачів, найбільш масовою за територіальним охопленням та кількісними показниками є зовнішня реклама “Європейської Солідарності”, яка відразу після ребрендингу розгорнула рекламну кампанію (білборди та сітілайти з надписом “Обирай НАТО і ЄС! Долучайся!”, “Головне – не втратити країну”). Трохи менш помітною була зовнішня агітація партій “Українська стратегія Гройсмана”, “Голос” і “Опозиційна платформа – За життя”. Варто зазначити, що деякі партії (зокрема “Голос”, “Слуга народу”) почали масово розмішувати друковану агітаційну продукцію лише наприкінці червня, після завершення етапу реєстрації.

З-посеред партій до політичної реклами в регіональних ЗМІ частіше за інших вдавалися “Європейська Солідарність”, “Українська стратегія Гройсмана”, “Слуга народу”, “Голос”, Радикальна партія Олега Ляшка, ВО “Свобода”, ВО “Батьківщина” та Об’єднання “Самопоміч”. Разом з тим медійну рекламу на регіональному рівні інтенсивніше використовували кандидати-мажоритарники, зокрема чинні народні депутати. Соціальні мережі в агітаційних цілях, за оцінками спостерігачів ОПОРИ, найбільш широко використовують політичні партії “Слуга народу” та “Голос”.

У розрізі формату агітаційних заходів популярністю в потенційних кандидатів користувалися урочисті та святкові події і заходи в населених пунктах, які вони відвідували. Крім того, чинні народні депутати значно активізувалися в інформуванні виборців про залучені в округ бюджетні кошти, зокрема в рамках субвенцій на соціально-економічний розвиток територій. Під час проведення зустрічей з виборцями, які мають ознаки агітаційних, потенційні кандидати переважно інформували про ремонт або відкриття інфраструктурних об’єктів, відновлення вуличного освітлення, закупівлю транспорту, технічних засобів та обладнання. Суперечливою є правова класифікація та оцінка реалізації подібних заходів з боку чинних народних депутатів в умовах виборчого процесу, які, посилаючись на положення Закону “Про статус народного депутати”, часто ігнорують вимоги виборчого законодавства щодо порядку проведення передвиборчої агітації.  

Серед політичних партій пряму роботу з виборцями у форматі масових заходів найбільш активно проводила партія “Голос”. Зокрема, було відкрито “Коворкінги змін” – майданчики для комунікації активістів, і проводилися численні регіональні публічні заходи в рамках “Туру змін”. “Європейська Солідарність”, у свою чергу, популяризує формат відкритих офісів для проведення регулярних зустрічей із виборцями. Вуличні методи агітації часто використовують політичні партії “Громадянська позиція”, ВО “Батьківщина” і ВО “Свобода”, які традиційного поширюють через вуличні намети власні друковані матеріали (газети та листівки).

Організаційний супровід виборчих кампаній з боку місцевих команд та осередків політичних партій на екваторі виборчого процесу все ще залишається на низькому рівні. Передвиборчі штаби політичних сил чи кандидатів фактично не проявляли публічної активності, за винятком пошуку та набору кандидатур до складу дільничних виборчих комісій. Ті політичні сили, які мали розгалужену структуру штабів на останніх президентських виборах (ВО “Батьківщина”, “Європейська Солідарність”) зберігають та активно використовують свій організаційний потенціал для комунікації з виборцями. Разом з тим жодна політична партія не розгорнула повноцінної структури на місцях (на рівні областей та районів) для організації виборчої кампанії. Кандидати-мажоритарники, які висунуті політичними партіями, у більшості випадків самостійно забезпечують фінансовий та організаційний супровід своїх виборчих кампаній.

Спостерігачі ОПОРИ підтверджують наявність часткових внутрішньопартійних конфліктів на місцях, якими супроводжувався процес дочасної агітаційної активності та висування кандидатів. Однією з причин яких є неузгодженість між позицією місцевого осередку партії з однієї сторони та керівництвом центрального або обласного осередку партії з іншої, щодо конкретних кандидатів у межах виборчого округу.

Порушення виборчого законодавства та демократичних стандартів

Дочасна агітація, фінансування передвиборної агітації не з виборчих фондів, ініші порушення правил ведення агітації

Політичні партії, потенційні та зареєстровані ЦВК кандидати в народні депутати України достатньо активно проводили передвиборну агітацію до  власної офіційної реєстрації та/або до відкриття рахунків виборчих фондів (політичні партії або кандидати не можуть відкрити рахунки своїх виборчих фондів до реєстрації у ЦВК).  

За спостереженнями ОПОРИ, основними формами такої недобросовісної агітації стали розміщення політичної реклами на зовнішніх рекламних носіях, розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів без належних вихідних даних, а також проведення масових заходів на підтримку партій або кандидатів до їхньої реєстрації або відкриття виборчих фондів.  Практика дочасної агітації або агітації без використання коштів виборчих фондів не є унікальним явищем для загальнонаціональних та місцевих виборів в Україні. Але вона в черговий раз засвідчила наявність проблем у забезпеченні прозорості та підзвітності джерел фінансування виборчої та політичної діяльності. На позачергових виборах народних депутатів України спостерігачі зафіксували низку інцидентів, коли громадські організації були відповідальними за розміщення політичної реклами на користь політичної партії (загальнонаціональний розмах отримали інциденти, в яких однойменна з партією “Опозиційний блок” громадська організація була відповідальною за випуск матеріалів агітаційного змісту).

Відповідно до чинного законодавства, партії та кандидати мають право розпочати передвиборну агітацію на наступний день після прийняття рішення ЦВК про їхню реєстрацію. Не пізніш ніж на десятий день політичні партії та кандидати у одномандатних виборчих округах зобов’язані відкрити рахунок виборчого фонду. При цьому Закон чітко вказує, що фінансування передвиборної агітації можливо лише за рахунок коштів виборчих фондів (п. 4 частини третьої статті 3 Закону України “Про  вибори народних депутатів України”). Натомість звертаємо увагу на те, що Закон України забороняє використання власних коштів партій, кандидатів у депутати чи коштів з інших джерел для проведення агітації, у тому числі з ініціативи виборців. 

Чинна редакція Закону “Про вибори народних депутатів України” встановлює максимальний розмір виборчого фонду партії або кандидата (90  тис. розмірів мінімальної заробітної плати для партії, 4 тис. відповідних розмірів – для кандидата у одномандатному виборчому окрузі). Це положення законодавства підкреслює спрямованість законодавця на обмеження впливу грошей на виборчий процес шляхом встановлення максимального розміру виборчого фонду. Масштабні витрати на де-факто агітацію до реєстрації кандидатів у народні депутати України або  проведення агітації не за рахунок коштів виборчого фонду здатні нівелювати встановлене обмеження розміру фонду партії або кандидата. 

Варто відмітити, що нез’ясованим для суб’єктів виборчого процесу залишається можливість перерахування партією, яка висунула кандидата в одномандатному окрузі коштів у його виборчий фонд. Відповідно до частини 1 статті 50 Закону про вибори народних депутатів виборчий фонд кандидата у депутати в одномандатному окрузі формується за рахунок власних коштів кандидата та добровільних внесків осіб, які згідно із Законом України “Про політичні партії в Україні” мають право здійснювати внески на підтримку партій. Серед переліку, визначеного Законом “Про політичні партії в Україні”, існує заборона перерахування внесків лише “іншою партією”, відповідні положення напрацьовувалися для фінансування політичних партій, та не враховують специфіки наповнення виборчих фондів мажоритарних кандидатів. Натомість у Законі про вибори народних депутатів відсутнє положення, яке, зокрема, містить Закон України “Про вибори Президента України”, згідно з яким виборчий фонд кандидата на пост Президента України формується за рахунок його власних коштів, коштів партії, яка висунула кандидата, а також добровільних внесків осіб, які відповідно до Закону України “Про політичні партії в Україні” мають право здійснювати внески на підтримку партій (ч. 1 ст. 43 Закону “Про вибори Президента України”). На сьогоднішній день відсутнє офіційне роз’яснення ЦВК та НАЗК із зазначеного питання, для надання роз’яснення Громадянською мережею ОПОРА подано запит до ЦВК, раніше з відповідним запитом зверталися активісти руху “ЧЕСНО”.

Спостерігачі ОПОРИ активно взаємодіяли із територіальними підрозділами Національної поліції України з питань фіксації та правової оцінки випадків проведення кандидатами та представниками політичних партій агітації до набуття ними статусу суб’єктів виборчого процесу та офіційного відкриття рахунків виборчих фондів, інших випадків порушення законодавчих вимог до передвиборної агітації. 

З початку виборчого процесу тільки представники ОПОРИ  направили до Національної поліції 455 заяв та повідомлень про адміністративні правопорушення та злочини. Переважна більшість – 66% (301 повідомлення) стосувалася агітації без вихідних даних (ст. 212-13 КУпАП), 23% (106 повідомлень) порушення правил агітації (ст. 212-10 КУпАП), в тому числі й фінансування не з виборчого фонду, 5 повідомлень щодо розміщення агітації в заборонених місцях (ст. 212-14 КУпАП), 1 повідомлення щодо розміщення з порушенням правил благоустрою (ст. 152 КУпАП). Крім того, було подано 28 повідомлень про вчинення злочинів: 22 повідомлення про порушення правил фінансування виборчої кампанії (ст. 159-1 КК), 4 повідомлення про підкуп виборців (ст. 160 КК), 2 повідомлення щодо  розпалювання ворожнечі (ст. 161 КК).

Найбільша кількість порушень була виявлена спостерігачами Громадянської мережі ОПОРА у Запорізькій області (125 фактів порушень, за якими подано 77 повідомлень до Національної поліції, найбільшу кількість порушень в області виявлено в ВО №76 (34 повідомлення: 16 щодо розміщення агітації кандидатами від політичної партії “Опозиційний блок” та кандидата, висунутого цією партією Володимира Буряка, 2 від “Української стратегії Володимира Гройсмана”), у Харківській області (зафіксовано 115 фактів порушень, найбільшу кількість в області виявлено в ВО №170 – 34 порушення, 30 з них щодо розміщення матеріалів з ознаками агітації від імені громадської організації “Опозиційний блок”), у Кіровоградській (зафіксовано 34 факти порушення, найбільшу кількість виявлено в ВО № 99 – 23 порушення (10 стосуються розміщення без вихідних даних матеріалів з ознаками агітації партії “Опозиційно платформа – За життя”, 6  – партії “Українська стратегія Володимира Гройсмана”), 5  –  “Радикальної партії”, 3  –  народного депутата Олександра Горбунова).

Факти непрямого підкупу виборців, щодо яких написано 4 звернення до поліції  за статтею 160 КК України, спостерігачами виявлено у ВО № 60 (Донецька область), так у м. Волноваха розміщено 10 лавок, від кандидата (чинного народного депутата) Дмитра Лубінця. У ВО № 137 (Одеська область) кандидатом в народні депутати Клімовим Л. М. було організовано підлітковий футбольний турнір, під час якого розміщувалася друкована продукція з прізвищем кандидата та особисто кандидатом вручалися представнику від кожної команди по 2 пакети з футбольною формою та по 5 футбольних м’ячів; ВО № 129 (Миколаївська область) зареєстрований кандидат Володимир Тимошин передав від імені адвокатського об’єднання «Тимошин та партнери» Галицинівській амбулаторії 5 кардіографів, повідомлення про подарунок розміщувалося на сайті інформаційного агентства, а також на особистій фейсбук-сторінці кандидата; ВО № 100 (Кіровоградська область) кандидат Лучков Є. П. передав Бобринецькому відділенню зв’язку “Укрпошта” шість нових велосипедів для потреб поштарів.

У округах № 134, 135 Одеської області спостерігачами подано заяви за статтею 161 КК (розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті). Так, зафіксовані матеріали передвиборної агітації на користь політичної партії “Опозиційна платформа – За життя” із зображенням  кандидатів від цієї сили Вадима Рабиновича та Іллі Киви містили написи із закликами до насильства, посягання на права і свободи громадян, а саме: “Була би моя воля – я б розстрілював автобуси Донецьк-Київ і Київ-Донецьк” та “Що я відчував коли вбивав ворогів? Чесно скажу: азарт!”. Водночас в “Опозиційній платформі – за життя” появу білбордів назвали чорним піаром проти них.

За оцінками організації, співробітники Національної поліції України, як правило, реагували належним чином на їхні повідомлення про порушення правил ведення передвиборної агітації. Натомість інтенсивність порушень законодавчих правил ведення агітації на парламентських виборах може бути вищою у порівнянні із черговими виборами Президента України 2019 року. Це пов’язано із неспівмірно більшою кількістю кандидатів, потенційно зацікавлених у отриманні неконкурентних переваг шляхом порушення правил ведення передвиборної агітації. 

Фактична агітаційна активність чинних народних депутатів України

Протягом першого місяця передвиборної кампанії спостерігачі ОПОРИ відзначали відсутність чіткого розмежування агітаційної активності та заходів із виконання депутатських повноважень кандидатами, які мають чинний представницький мандат. Мова йде про те, що ці кандидати, члени парламенту, фактично використовують процес виконання депутатських повноважень у агітаційних цілях, що входить у конфлікт із демократичними стандартами рівності прав і можливостей учасників виборів.  

Особливо гостро проблема проявляється  у частині недопущення реалізації прямого або непрямого підкупу виборців з боку кандидатів – чинних депутатів під виглядом виконання ними депутатських повноважень у сфері соціального захисту населення, реалізації інфраструктурних або благодійних проектів. Депутати різних рівнів, особливо народні депутати України, мають доступ до державних та місцевих програм, а тому приховані форми матеріального стимулювання виборців нерідко реалізуються за рахунок коштів бюджетів держави чи самих територіальних громад.   

Не менш важливим завданням є недопущення неконкурентного висвітлення виборчих кампаній чинних народних депутатів – кандидатів у ЗМІ. Протягом звітного періоду ОПОРА зафіксувала в різних виборчих округах масове розміщення формально інформаційних матеріалів про діяльність народних депутатів України, які де-факто спрямовувались на висвітлення їхніх політичних і програмних переваг у виборчому процесі. Схожа практика застосовується і під час розповсюдження друкованих матеріалів про діяльність народних депутатів України, які одночасно є і кандидатами на позачергових виборах. Такі матеріали (звіти депутатів, запрошення на зустрічі, інформування про досягнення та плани депутатів) можуть виготовлювати не за рахунок виборчих коштів, оскільки вони формально стосуються поточного виконання народним обранцем своїх повноважень.  

Враховуючи масову участь чинних народних депутатів України у позачергових виборах Верховної Ради України, регіональні представники ОПОРИ звертались до ЦВК за роз’ясненнями щодо проблемних аспектів участі чинних народних депутатів України у  виборчому процесі. У відповіді члена ЦВК від 29.06.2019 було зазначено, що Центральна виборча комісія не уповноважена роз’яснювати питання застосування Закону України “Про статус народних депутатів України”.  При цьому у відповіді було окремо вказано на частину четверту статті 68 Закону України “Про вибори народних депутатів України”. Відповідно до цієї частини Закону, офіційні повідомлення про виконання своїх повноважень посадовими особами, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які одночасно є і кандидатами, не належать до передвиборної агітації. Відповідно до законодавства, такі повідомлення не повинні містити коментарів агітаційного характеру, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій про дії зазначених осіб як кандидатів у депутати.

На думку ОПОРИ, чинна модель регулювання передвиборної агітації  унеможливлює ефективну протидію зловживанням та неконкурентним перевагам у виборчому процесі чинних народних депутатів України. Формування механізмів дієвого забезпечення рівності прав і можливостей кандидатів має стати складовою майбутнього реформування виборчого законодавства. 

Зловживання адміністративним ресурсом на виборах

Закон України “Про вибори народних депутатів України” встановлює гарантії рівного і неупередженого ставлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування до кандидатів у депутати, партій – суб’єктів виборчого процесу. Зокрема, законодавство забороняє органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам брати участь у агітації.  Посадовим та службовим особам таких органів забороняється агітувати у робочий час (крім випадків, коли посадова особа є кандидатом у народні депутати України). Засади політичної неупередженості публічної адміністрації встановлюються і в інших Законах України, зокрема у законодавстві про державну службу. Натомість міжнародні стандарти демократичних виборів підкреслюють необхідність рівного та неупередженого ставлення державних службовців до суб’єктів виборчого процесу.  Діяльність посадових осіб на користь партій та кандидатів є зловживанням адміністративними ресурсами під час виборів. Зловживання адміністративними ресурсами є ситуацією, коли окремі партії чи кандидати мають неконкурентні переваги для впливу на результати виборів шляхом використання їхніх офіційних посад чи зв’язків з урядом. Такі зловживання можуть включати  використання кадрових ресурсів органів влади, офіційних заходів, бюджетних коштів, потенціалу правоохоронних органів у виборчих інтересах. 

За результатами спостереження за позачерговими виборами народних депутатів України, ОПОРА може констатувати відсутність ознак централізованого використання владної вертикалі в інтересах однієї чи обмеженого кола політичних партій. Це може бути пояснено, зокрема, тим, що виборча кампанія розгортається в умовах відсутності сформованої владної вертикалі, у якій би домінувала одна партія або обмежений перелік політичних сил. Але така оцінка поточного стану виборчого процесу зовсім не означає, що проблема зловживань адміністративними ресурсами на виборах в Україні була подолана. На рівні конкретних виборчих округів чи територіальних громад фіксуються порушення стандартів політичної неупередженості та рівного ставлення  до кандидатів у народні депутати України та політичних партій.  

У червні спостерігачі ОПОРИ зафіксували низку локальних інцидентів із ознаками зловживань адміністративними ресурсами у виборчих інтересах. Насамперед мова йде про залученість посадових осіб органів влади до процесу передвиборної агітації на користь кандидатів у депутати. Частина цих інцидентів не містила проявів прямого порушення законодавства про вибори народних депутатів України, але практики посадових осіб суперечили стандартам політичної неупередженості публічної адміністрації. Особливо складною для правової інтерпретації були ситуації, коли посадові особи у непрямій формі агітували за кандидатів – чинних народних депутатів. Органи влади та їх посадові особи зобов’язані взаємодіяти із депутатами парламенту,  що і є обґрунтуванням їх участі у завуальованих формах агітації на користь чинних народних обранців. Як вже зазначала ОПОРА у цьому звіті,  майбутньому парламенту доцільно більш чітко врегулювати специфіку виконання народними депутатами України своїх повноважень в умовах виборчого процесу.

Як зазначають спостерігачі, окремі посадові особи місцевих органів влади залучалися до розгортання передвиборної агітації на користь потенційних або офіційно зареєстрованих кандидатів у народні депутати України. До прикладу, міський голова Хмельницького Олександр Симчишин брав участь у публічному представленні кандидата-висуванця ВО “Свобода” у ОВО № 187 (Хмельницька область). У Харкові міський голова Геннадій Кернес та народний депутат України, кандидат-самовисуванець Олександр Грановський у ОВО № 169 (Харківська область) провели у звітний період спільну зустріч із мешканцями мікрорайону Північна Салтівка. При цьому до поточного скликання Олександр Грановський був обраний не y цьому виборчому окрузі, а за виборчим списком політичної партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Це лише окремі ілюстративні випадки, із повним переліком та описом яких можна ознайомитись на сайті ОПОРИ.  

Однією з форм публічної участі посадових осіб у фактично передвиборній агітації, як і на чергових виборах Президента України,  залишається розміщення у ЗМІ або в соціальних мережах прямих або завуальованих звернень чиновників на підтримку кандидатів у народні депутати України. Ця практика особливо стосується висвітлення посадовими особами досягнень чинних народних депутатів України, які одночасно є  кандидатами (або потенційними кандидатами до їхньої офіційної реєстрації). До прикладу, під час візиту до Коломиї (ОВО № 88) Міністр юстиції України Павло Петренко подякував на власній сторінці у Facebook народному депутату Андрію Іванчуку за сприяння мережі відкритих офісів, який балотується у цьому виборчому окрузі. На думку ОПОРИ, посадовим особам органів влади різних рівнів доцільно утриматись від прямої чи опосередкованої підтримки кандидатів із метою демонстрації справжньої політичної неупередженості.  

У звітний період спостерігачами ОПОРИ було виявлено декілька випадків із ознаками використання офіційних заходів органів влади для привернення уваги до кандидатів у народні депутати України або залучення працівників бюджетних установ до де-факто агітації на їхню користь. Зокрема, у ОВО № 133 (Одеська область) кандидат-самовисуванець Дмитро Танцюра ще до своєї офіційної реєстрації проводив зустрічі із батьками та вчителями загальноосвітніх шкіл. Зокрема, під час заходу в ЗОШ № 84 директорка закладу оголошувала про наміри Дмитра Танцюри балотуватись, а також провела серед учасників зборів голосування за його висунення кандидатом. Такі дії керівництва освітнього закладу містять ознаки недотримання вимог законодавства про освіту щодо політичної нейтральності освітнього процесу. Натомість у ОВО № 49 (Донецька область) під час проведення фестивалю танцю та пісні “Дружківсько-Костянтинівські сузір’я талантів” секретар Дружківської міської ради Ірина Бучук повідомила про участь міського голови, кандидата від партії “Опозиційна платформа – За життя” Валерія Гнатенка у спільному заході із лідером виборчого списку цієї політичної сили Юрієм Бойком з питань програми дій у виборчому окрузі. Спостерігачі ОПОРИ також зафіксували низку випадків, коли під час проведення заходів у бюджетних організацій відбувалась непряма агітація на користь чинних народних депутатів України  – кандидатів на позачергових виборах народних депутатів України. Підкреслюємо, що ці приклади не є винятковими, але вони наводяться для ілюстрації виявлених практик. 

На позачергових виборах народних депутатів України фіксуються інциденти використання державних та місцевих бюджетних програм для привернення уваги до кандидатів. Ця тенденція більше стосується чинних народних депутатів України, але притаманні й передвиборчий активності інших претендентів на парламентський мандат. Така активність зареєстрованих чи потенційних кандидатів має ознаки зловживання бюджетним адміністративним ресурсом і ставить у нерівні умови учасників виборів, які не мають доступу до таких ресурсів.

До прикладу, 9 червня на заході під час отримання представниками  Новодністровської, Заставнівської та Ставчанської ОТГ у власність земель сільськогосподарського призначення був присутній незареєстрований на той момент кандидат-самовисуванець у ОВО № 204 (Чернівецька область) Максим Бурбак. Натомість у Миколаєві кандидат-самовисуванець у ОВО № 127 Ігор Дятлов використовує програму енергомодернізації багатоповерхових будинків та закладів освіти “Теплий дім”  для привернення уваги виборців до своєї політичної діяльності. 

Інциденти з ознаками підкупу виборців. Виборча "благодійність"

У червні спостерігачі ОПОРИ відзначали доволі масштабний розмах діяльності потенційних та/або зареєстрованих кандидатів із ознаками непрямого підкупу виборців. Учасники передвиборчої боротьби або пов’язані з ними благодійні організації пропонували виборцям безкоштовні або на пільгових умовах товари і послуги, а також реалізовували у виборчих округах інфраструктурі або соціальні проекти. 

Натомість Закон України “Про вибори народних депутатів України” забороняє проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

Спрямованість активностей цілої низки кандидатів на матеріальне стимулювання виборців, на думку ОПОРИ, здатна поставити під загрозу умови вільного волевиявлення громадян. Правоохоронні органи України мають правовий інструментарій протидії прямому і непрямому підкупу виборців і спостерігачі організації активно з ними взаємодіють для попередження поширення негативних проявів у виборчому процесі.  

Окремі приклади виборчої “благодійності” (надаються для висвітлення основних практик і не є виключними):

  • Мешканці Луганської області масово отримували у травні  –  червні благодійну допомогу у вигляді мішків із цукром від імені народного депутата України, кандидата-самовисуванця у ОВО № 114 Сергія Шахова, його команди та благодійного фонду. Безкоштовна допомога роздавалась у вигляді 5-кілограмових пакунків із цукром від імені благодійної організації Луганський обласний благодійний фонд “Луганщина – наш край” та народного депутата України Сергія Шахова. 
  • В ОВО № 71 (Закарпатська область) в амбулаторії села Руське Поле Тячівського району в одному із кабінетів закладу спостерігач ОПОРИ зафіксував друковану агітаційну продукцію на підтримку кандидата-самовисуванця, народного депутата України Валерія Лунченка. У коментарі ОПОРІ співробітники амбулаторії села повідомили, що за результатами перевірки зору запрошеним лікарем-офтальмологом громадяни могли отримати безкоштовно  окуляри.  Спостерігачі організації звернулись за коментарем до Валерія Лунченка, але на момент оприлюднення звіту його не отримали.
  • У ОВО №94 (Київська область)  благодійний фонд “Київська Русь” кандидатки у народні депутати Лариси Ільєнко (ВО “Батьківщина”) проводив безкоштовний медичний огляд громадян. Особам, які скористалися послугами, давали пакети з логотипом фонду та зображення кандидатки у народні депутати.
  • Кандидат-висуванець партії “Опозиційна платформа – За життя” у ОВО №185  (Херсонська обл.) Павло Філіпчук подарував лікарням села Іванівка та селища міського типу Нижні Сірогози сертифікати на купівлю кондиціонерів за кошти, які виділив “Благодійний фонд Павла Філіпчука”.
  • У ОВО № 144 (Полтавська область) зафіксовано вручення м’яких іграшок дітям учасників агітаційного концерту на підтримку кандидата-самовисуванця Олександра Мамая.
  • За повідомленням місцевих ЗМІ, кандидат-висуванець партії “Опозиційний блок” у ОВО № 129 Володимир Тимошин передав Галицинівській амбулаторії 5 кардіографів від імені адвокатського об’єднання “Тимошин та партнери”. 
  • У декількох областях України розповсюджувалась газета партії “Українська стратегія Гройсмана”, читачам якої пропонувалось заповнити анкету для участі в розіграші настінних годинників, сучасної побутової техніки, екскурсії до  Києва тощо.

У звітний період кандидати в народні депутати України ініціювали у виборчих округах різні інфраструктурні проекти. Зокрема, кандидатка-самовисуванка в ОВО № 201 (Чернівецька область), народна депутатка України Оксана Продан ініціювала ремонт дорожнього покриття однієї з вулиць обласного центру.  Відповідно до коментаря Чернівецького міського голови Олексія Каспрука, ремонт дороги здійснювався не за рахунок коштів місцевого бюджету, а проводився на підставі листа народної депутатки про самоорганізований характер відновлення дорожнього покриття. Власні кошти на ремонт сільських доріг, до прикладу, виділив кандидат-самовисуванець у ОВО №70 (Закарпатської області) Василь Щур. 

ОПОРА зверталась до правоохоронних органів щодо перевірки та правової оцінки цих та інших фактів із ознаками матеріального стимулювання виборців.  Спостерігачі організації закликають кандидатів у народні депутати України  уникати будь-яких форм прямого або непрямого підкупу виборців, сконцентрувавшись на обговоренні передвиборних програм та власних політичних переваг.  

Перешкоджання діяльності суб'єктів виборчого процесу

У червні спостерігачам ОПОРИ стало відомо про декілька випадків перешкоджання діяльності кандидатів та політичних партій, які проявлялися шляхом пошкодження приміщень місцевих штабів політичних партій та розміщеної суб’єктами виборчого процесу зовнішньої реклами. Зокрема, представники місцевої організації політичної партії “Опозиційна платформа -За життя ” заявляли про неодноразові напади невідомих на громадську приймальню політичної силу у Харкові. Спостерігачі ОПОРИ також фіксували зловмисне  пошкодження зовнішньої політичної реклами політичних партій та кандидатів. За орієнтовними даними, найчастіше такі акції були реалізовані щодо зовнішньої реклами партій “Європейська солідарність” та “Опозиційна платформа-За життя”. ОПОРА закликає державу забезпечити вільні умови проведення передвиборної агітації усіма без виключення суб’єктами виборчого процесу.

Судові розгляди

Справи, що стосуються правового статусу спостерігачів

У справі за позовом ОПОРИ №160/5727/19 про визнання протиправною та скасування постанови ОВК щодо відстрочення реєстрації офіційних спостерігачів Дніпропетровським окружним адміністративним судом позов було задоволено частково з огляду на те, що згідно з чинним законодавством не передбачено прийняття ОВК рішення про “відстрочення” реєстрації офіційних спостерігачів.

Справи щодо уточнення списків виборців

Також судами розглядаються справи щодо уточнення списків виборців під час виборчого процесу з виборів народних депутатів України. Поки що такі позови подаються виборцями не так активно, як у період, що передує дню голосування. Всього з 1 по 30 червня 2019 року в судовому реєстрі опубліковано 6 рішень у 4-х справах, у яких відбувся розгляд по суті вимог.

Так, у справі №№215/3406/19(2-а/215/241/19) судом було відмовлено у задоволенні позову з огляду на те, що позивачем, у якого відсутня реєстрація місця проживання,  не надано належних доказів щодо свого місця проживання (як то: документ, що підтверджує право власності на житло, у тому числі договір купівлі-продажу; договір дарування, свідоцтво про право на спадщину; договір найму житла; довідка житлово-експлуатаційної установи або об’єднання співвласників багатоквартирного будинку; письмова згода власника житла тощо), тому судом було зазначено, що відсутні правові підстави для задоволення позову та внесення позивача до списку виборців відповідної ДВК. Аналогічні підстави відмови у задоволенні позову виборця були у справі № 215/3576/19. Поряд з цим, у справах № 127/17041/19, № 127/17042/19 судом було задоволено позови виборців, що не мали місця реєстрації, на підставі наданих суду довідок про проживання без реєстрації  за певною адресою.

Громадянська мережа ОПОРА закликає Верховний Суд України провести узагальнення судової практики, змінити підхід, висловлений у Постанові Пленуму ВАСУ від 12 вересня 2014 року № 9 “Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів про зміну виборчої адреси та місця голосування, уточнення списків виборців, які виникли під час позачергових виборів Президента України та виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів”, щодо наявності місця реєстрації, від якого визначається виборча адреса, як однієї з умов для реалізації свого виборчого права. Громадянська мережа ОПОРА вважає, що залежність можливості реалізації виборчого права від місця реєстрації порушує принцип рівного виборчого права, тому правові позиції ВАСУ мають бути переглянуті Верховним Судом.

Справи щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності ЦВК

Щодо питання формування складу окружних виборчих комісій до суду звернулася політична партія «Інтернет партія України» з позовом до ЦВК про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду подання стосовно заміни члена ОВК від цієї партії та визнання протиправним рішення ЦВК про припинення повноважень членів ОВК від цієї партії у зв’язку з відмовою скласти присягу (справа № 855/156/19). У вказаній справі судом було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Підставою для відмови стало доведення в суді факту, що документи, які підтверджували відсутність на засіданні та нескладення присяги відповідними членами, надійшли до ЦВК раніше за подання від партії про заміну. У судовому рішенні підкреслено, що  ні Закон ні Порядок розподілу керівних посад в окружних виборчих комісіях з виборів народних депутатів України між суб’єктами подання кандидатур до складу цих комісій, затверджений постановою Комісії від 18 квітня 2013 року № 79 (зі змінами) не містить механізму (алгоритму), який би роз’яснював, яким чином принцип пропорційності розподілу керівних посад може бути дотриманий (збережений) у разі внесення змін до керівного складу окружних виборчих комісій протягом усього виборчого процесу.

У справі № 855/145/19 оскаржувалася бездіяльність ЦВК щодо неутворення одномандатних виборчих округів для позачергових виборів 21 липня 2019 року на території АР Крим та міста Севастополя. Шостий апеляційний адміністративний суд з посиланням на Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” визначив, що сухопутна територія АР Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією, на яку поширюється особливий правовий режим проведення виборів та референдумів. Таким чином голосування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року не повинно організовуватися та проводитися на усій території АР Крим та міста Севастополя. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право реалізувати своє право голосу на таких виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси.

Справи щодо оскаржень відмов у реєстрації кандидатів

Оскільки відповідачам за цією категорією справ є Центральна виборча комісія, cправи у першій інстанції розглядалися Шостим апеляційним адміністративним судом, апеляційною інстанцією виступав Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд).

Всього за даними, опублікованими станом на 30 червня по суті розглянуто 16 справ даної категорії:

1. У справі № 855/147/19 оскарженню підлягала відмова в реєстрації кандидата в народні депутати України Пічугіна Д. С., висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 211. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2019 ((http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82261000?fbclid=IwAR3Vp_a3Vhk4dYWjtCPUgi6idMDtIi6iwn6xtOJYGwrvc7fdoRXdTIzqdRs#) потенційному кандидату відмовлено у задоволенні позову, ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82406465) скаргу залишено без розгляду внаслідок пропуску строків. Спір виник через недотримання потенційним кандидатом вимог проживання на території України протягом останніх 5 років. 

2. У справі № 855/150/19 потенційному кандидату в народні депутати Ковалю В. Д. відмовлено в реєстрації у зв’язку з відсутністю в заяві кандидата зобов’язання у відсутності заяви скласти представницький мандат чи припинити несумісну з депутатським мандатом діяльність. Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82472876) скасовано рішення Шостого апеляційного адміністративного суду та зобов’язано ЦВК повторно розглянути подання на реєстрацію. У цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію, що недотримання певних вимог щодо оформлення документа є підставою для внесення до нього виправлень, і не повинно бути підставою для прийняття рішення про відсутність такого документа та як наслідок відмови в реєстрації. Водночас суд підкреслив правову позицію щодо відсутності в суду повноважень зобов’язати ЦВК зареєструвати кандидата, таким чином суд може лише зобов’язати повторно розглянути питання щодо реєстрації кандидата. ЦВК виконала рішення, прийнявши Постанову №1242 від 24.06.2019 Про виконання постанови Верховного Суду від 18 червня 2019 року в справі № 855/150/19 та зареєструвала Коваля В. Д.

3. Справа № 855/152/19 щодо відмови в реєстрації потенційного кандидата Онищенка О. Р.  внаслідок недотримання ним цензу осілості. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82540714) зобов’язувало ЦВК зареєструвати кандидата, проте Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82654397) скасовано рішення першої інстанції. Cуд встановив, що для підтвердження вимог проживання були використані неналежні докази (так, листи Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» не є документом, що підтверджує статус учасника офіційної делегації національної збірної команди для участі в змаганнях). Також Верховний Суд підкреслив, що суд першої інстанції перевищив свої повноваження, зобов’язавши ЦВК зареєструвати кандидата.

4. У справі № 855/153/19 оскарженню підлягала відмова в реєстрації кандидата в народні депутати України Федурця В. В., висунутого в порядку самовисунення в одномандатному виборчому окрузі № 72, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82541439) та Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82618579) залишено в силі рішення ЦВК, оскільки позивачем що при підтверджені вимог проживання були використані неналежні докази щодо дотримання вимоги проживання протягом останніх 5 років на території України. Так, листи Тячівської РДА/Тячівської районної  та Закарпатської обласної ради не містять підтвердження та конкретних дат відрядження за кордон, таким чином не спростовують обставин, зазначених в постанові ЦВК.

5. У справі № 855/154/19 про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України Пластуна Є. Ю., висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 46, рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82540720) було винесено на користь кандидата, проте скасовано 26 червня 2019 постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82654523). Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно з якою, у випадку якщо в документі пропущена буква або слово, використано невдалий чи неточний термін, словосполучення або не тотожне речення і це не є перешкодою для розуміння змісту викладених даних, викладена інформація спрямована на виконання норми законодавства, таку неточність можна вважати помилкою, яка підлягає виправленню або уточненню. Якщо ж документ оформлено неналежним чином, тобто у ньому містяться не всі необхідні та важливі дані, що повинні бути вказані, або відсутні підпис, печатка та інші необхідні реквізити – документ слід вважати відсутнім. Внесення коштів на спеціальний рахунок не кандидатом, а іншою особою, не може вважатись помилкою або неточністю, яку можна виправити. Аналогічна позиція була застосована судами у справі щодо відмови в реєстрації Володимира Парасюка (на даний час рішення у справі не опубліковано).

6. У справі № 855/155/19 щодо відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України Пшибельського Р. Б., висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 191 спір виник через незазначення обов’язкових даних в автобіографії відомостей щодо громадянства із зазначенням часу проживання на території України, громадської роботи (у тому числі на виборних посадах), контактного номера телефону. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82541800) постанова ЦВК залишена в силі, оскільки, на думку суду, у випадку відсутності окремих даних у автобіографії, її слід вважати відсутньою. Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 26.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82654514) апеляційне провадження закрите, оскільки апеляційну скаргу підписано адвокатом (особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати). 

7. У справі № 855/157/19 щодо відмови в реєстрації кандидатів у народні депутати України Мінька С. А., висунутого у порядку самовисування, спір виник через незазначення обов’язкових даних в автобіографії, зокрема відомостей про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах). Шостий апеляційний адміністративний суд (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82611471) відмовив у задоволенні позову, визначивши, що у випадку невизнання окремих даних у автобіографії, її слід вважати відсутньою. Постановою Верховного Суду від 28 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 22 червня 2019 року № 1164 у частині відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України Мінька С. А., також зобов’язано Комісію зареєструвати Мінька С. А. (що не узгоджується з практикою Верховного Суду в справі № № 855/150/19 ). Постановою 29 червня 2019 року № 1380 ЦВК зареєструвала кандидата.

8. У справі № 855/163/19 щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати Барвіненка В. М. спір виник через внесення грошової застави іншою особою. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82612324) суд відмовив у задоволенні позову.   Постановою Верховного Суду 28 червня постанову ЦВК скасовано. Постановою ЦВК від 30 червня кандидата зареєстровано.

9. У справі № 9901/347/19 щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України Мартіяна С. М., висунутого у порядку самовисування в окрузі № 98, cпір виник через незазначення обов’язкових даних в автобіографії. Шостий апеляційний адміністративний суд (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82612436) відмовив у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду 28 червня постанову ЦВК скасовано. Постановою ЦВК від 30 червня кандидата зареєстровано.

10. У справі № 855/158/19 щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України Яценка М. В., висунутого у порядку самовисування в окрузі № 25, Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі № 855/158/19 у задоволенні позовних вимог Яценку М. В. відмовлено. Постановою Верховного Суду від 28 червня 2019 року в справі № 855/158/19, зокрема, скасовано рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, зобов’язано Центральну виборчу комісію повторно розглянути документи стосовно реєстрації Яценка М. В. кандидатом у народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та прийняти рішення щодо реєстрації його кандидатом у народні депутати України (зобов’язання щодо реєстрації не узгоджується з практикою Верховного Суду в справі № 855/150/19). Постановою 29 червня 2019 року № 1381 ЦВК зареєструвала кандидата.

11. У справі № 855/168/19 щодо відмови в реєстрації  кандидатів у народні депутати України від політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі” в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та одномандатних виборчих округах, Постановою Верховного Суду від 29 червня 2019 року скасовано постанову про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України від Політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі”. ЦВК, беручи до уваги протокол позачергового З’їзду Політичної партії “Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі” від 10 червня 2019 року як виправлений, відповідно до висновків Верховного Суду постановою 29 червня 2019 року № 1382 зареєструвала кандидатів.

12. У справі № 855/161/19 щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України Насєдкіна П. А., висунутого у порядку самовисування в окрузі № 78 спір виник через незазначення обов’язкових даних в автобіографії, зокрема відсутність відомостей про трудову діяльність, адресу місця проживання та контактний номер телефону. Рішенням шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року кандидату відмовлено, проте Постановою Верховного Суду від 29 червня 2019 року рішення ЦВК скасовано та зобов’язано зареєструвати кандидата. Постановою ЦВК від 30 червня кандидата зареєстровано.

13. У справі № 855/176/19  щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України Поліна Ю.М., висунутого у порядку самовисування в окрузі № 79 спір виник через відсутність в автобіографії відомостей про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах). Постановою Верховного Суду 29 червня постанову ЦВК скасовано. Постановою ЦВК від 30 червня кандидата зареєстровано.

14. У справі № 855/185/19  щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України Івойлової А. А., висунутої у порядку самовисування в окрузі № 153 спір виник через відсутність у заяві про самовисування зобов’язання в разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України. Постановою Верховного Суду 29 червня постанову ЦВК скасовано. Постановою ЦВК від 30 червня кандидата зареєстровано.

15. У справі № 855/173/19  щодо відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України Козакова Є.Ю., висунутого у порядку самовисування в окрузі № 153 спір виник через відсутність у автобіографії  часу проживання на території України, відомостей про адресу місця проживання та контактний номер телефону. Постановою Верховного суду 29 червня постанову ЦВК скасовано. Постановою ЦВК 30 червня кандидата зареєстровано.

16. У справі № 855/159/19  щодо відмови в реєстрації кандидатки в народні депутати України Молодцової О. В., висунутої в порядку самовисування в окрузі № 134, спір виник через те, що оплата виборчої застави була здійснена з підприємницького рахунку ФОП Молодцової Олени Вікторівни. Постановою Верховного Суду 28 червня постанову ЦВК скасовано. Постановою ЦВК від 30 червня кандидата зареєстровано.

Крім того, в одній у справі № 855/151/19 щодо оскарження відмови в реєстрації кандидата Вивюрки С. В. позов залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строків на оскарження (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82446405); у справі № 855/180/19 позов залишено без руху (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82611499#); у справі № 855/165/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82612314) щодо оскарження Херсонською регіональною організацією політичної партії  “Опозиційна платформа – За життя” висунення першим номером у багатомандатному виборчому окрузі Юрія Бойка позовну заяву повернуто позивачеві у зв’язку з тим, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У цілому слід зауважити, що ЦВК та Шостий апеляційний адміністративний суд притримувались більш формальних вимог до документації, яка подавалася кандидатами для реєстрації. У більшості такі рішення були скасовані Верховним Судом України. Позиція Верховного Суду в справах щодо відмов у реєстрації відповідає практиці Європейського суду з прав людини (“Краснов та Скуратов проти Російської Федерації” від 19 липня 2007 року), у якій Європейський суд визначив поняття “надмірного формалізму”, коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документа. На відміну від 2014 року, коли різні колегії Вищого адміністративного суду висловлювали принципово різні позиції щодо формальних підстав відмов у реєстрації кандидатів, Касаційний адміністративний суд продемонстрував усталену позицію. У той же час Верховним Судом зайнято принципову позицію щодо неприйнятності  сплати виборчої застави іншою особою замість кандидата та необхідності неухильного дотримання цензу перебування в Україні протягом останніх п’яти років.

До позитивних аспектів практики Верховного Суду слід віднести:

  • сформовану правову позицію з розмежування “помилок” та “відсутності документів, необхідних для реєстрації” (справа № 855/154/19);
  • у більшості проваджень підтверджено позицію, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (справа № 855/150/19).

До негативних аспектів слід віднести неоднакову практику трактування невнесення окремих відомостей до автобіографії Шостим апеляційним судом та Верховним Судом України, а також наявність справ, у яких Верховний Суд в аналогічних випадках зобов’язував ЦВК зареєструвати кандидатів (№ 855/158/19, 855/157/19) або повторно розглянути документи щодо реєстрації (№ 855/150/19).

Поряд з практикою спеціалізованих судів, слід звернути увагу на рішення Печерського районного суду від 21 червня 2019 року в справі № 757/31612/19-ц, який визнав факт безперервного на законних підставах проживання М. Саакашвілі на території України з 23 лютого 2014 року до 06 червня 2019 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82555004?fbclid=IwAR2Wi2ahGxMuRVOjsqJQAMD77gIVczYRh90vXfAJ-bz6a_G3tX9wFHjpVno).

Розгляд судами справ, пов'язаних із розслідуванням кримінальних проваджень

Справи № 296/6136/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82636513), № 296/6137/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82636672) стосуються надання тимчасового доступу до документів ЦВК щодо реєстрації кандидатів-двійників у одномандатному окрузі № 64 в рамках кримінального провадження № 12019060000000198 (ч. 4 ст. 160 КК України – підкуп виборців). Провадження розпочато за повідомленням кандидата Пашинського С. В. щодо групи осіб, яка діяла за попередньою змовою на території Коростенського району, та підшукала виборців, яким було запропоновано грошову винагороду за подачу документів до ЦВК для реєстрації їх кандидатами у народні депутати як кандидатів з аналогічним прізвищем, з метою спотворення об’єктивних результатів волевиявлення громадян.

Справи про притягнення до адміністративної відповідальності

Протягом першого місяця виборчої кампанії розглянуто одну справу про притягнення до адміністративної відповідальності. Так, у справі № 659/525/19 Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області провадження закрито, у зв’язку з тим, що у матеріалах справи не доведено причетність особи, щодо якої складено протокол до розповсюдження агітації у вигляді білборду без вихідних даних. У долучених до протоколу поясненнях особа, що притягалася до відповідальності, заперечила свою причетність до вивішування друкованої інформації та повідомила, що не володіє інформацією, хто займався розповсюдженням таких матеріалів.

Справи, рішення в яких ще не опубліковано в ЄРСР, проте мають важливе суспільне значення

Окружним адміністративним судом розпочато розгляд справи № 640/9401/19 щодо бездіяльності ЦВК стосовно неприйняття роз’яснення і рекомендації про надання доступних приміщень в якості виборчих дільниць та створення доступних умов для голосування людей з інвалідністю. ОПОРА стежитиме за розглядом вказаної справи з огляду на те, що доступ до дільниць входить до предмету моніторингу.

У справі № 200/8038/19-а відкрито провадження за позовом виборця до одного з кандидатів щодо змісту рекламної конструкції кандидата з текстом “Опозиційна платформа  –  за життя”. Відновимо відносини з Росією  –  повернемо мир на Донбас”, який, за твердженням позивача, містить заклики до ліквідації незалежності 

  • Утриматися від прихованої агітації, яка здійснюється шляхом участі у реалізації державних або місцевих офіційних заходів; 

Народним депутатам України-кандидатам на позачергових виборах народних України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганди війни.

Громадянська мережа ОПОРА продовжуватиме здійснення моніторингу судових рішень, пов’язаних з виборчим процесом позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Рекомендації

Верховній Раді України

  • Забезпечити розгляд та ухвалення проектів законів №8270 (щодо забезпечення невідворотності покарання за виборчі злочини)  та № 6240 (щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та внутрішніх трудових мігрантів).

Національній поліції України

  • Звернути окрему увагу на попередження та розслідування спроб силового перешкоджання діяльності суб’єктів виборчого процесу.
  • Посилити реагування на випадки непрямого підкупу виборців, кількість яких поступово зростає за даними спостереження ОПОРИ. 

Центральній виборчій комісії

  • Посилити контроль за дотриманням суб’єктами виборчого процесу положень закону щодо фінансування передвиборної агітації і зокрема обігу коштів виборчих фондів кандидатів. 
  • Забезпечити вчасне та вичерпне оприлюднення інформації про факти відкриття рахунків виборчих фондів усіма суб’єктами виборчого процесу.

Суб’єктам виборчого процесу

  • Повною мірою уникати проведення заходів, які супроводжуються наданням виборцям товарів та послуг народними депутатами України.
  • Чітко розмежовувати процес виконання депутатських повноважень та здійснення агітації на свою підтримку.