Вплив повномасштабної війни на міграцію українців: як масштаби переміщення оцінюють держава Україна та міжнародні організації

Зміст

 

Збройна агресія росії змусила мільйони українців покинути свої домівки в пошуках безпеки всередині країни або за її межами. Водночас, поки триває війна, темпи міграції залишаються високими. Вже зараз одним із ключових питань на порядку денному є політична реінтеграція громадян України, які знайшли тимчасовий притулок за кордоном. Міжнародна спільнота, приймаючі країни та український уряд мають створити політики щодо інтеграції українців до стратегії відбудови України та залучення до післявоєнного суспільно-політичного життя.

Ці процеси є також суттєвим фактором, що впливатиме на спроможність держави належним чином організувати легітимні післявоєнні вибори. Наприклад, виборча інфраструктура має обмежену пропускну спроможність, і в разі збільшення кількості виборців у певному регіоні чи державі потребуватиме її розширення. Лише за належної оцінки динаміки переміщення держава зможе вжити ефективних заходів для забезпечення виборчих прав вимушено переміщених українців.

ОПОРА вирішила дослідити інформацію про масштаби такого переміщення й зіставити достовірні та актуальні дані, якими оперують держава Україна і міжнародні інституції. Нас цікавили дві категорії осіб: ті, які перемістилися всередині країни, та ті, хто виїхали за кордон. Для цього ми звернулися з інформаційними запитами до низки національних органів державної влади. Відповіді по суті надали тільки Міністерство соціальної політики, Міністерство закордонних справ і Державна прикордонна служба. Також ми зібрали публічні дані міжнародних організацій, які також оцінюють масштаби і географію переміщення, що дозволяє зрозуміти потреби й виклики, з якими стикаються українці: доступ до житла, охорона здоров’я, освіта і робота.

І. Вимушене переміщення всередині країни

Хто такі внутрішньо переміщені особи (ВПО)?

Внутрішньо переміщеними особами є: 

• громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, 
• яких змусили залишити або покинути своє місце проживання
• у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ч. 1 ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року).

З додатковою інформацією про статус ВПО можна ознайомитися в матеріалі ОПОРИ “Внутрішньо переміщені особи: як отримати статус вимушеного переселенця і допомогу від держави”.

Скільки їх?

На запит ОПОРИ Міністерство соціальної політики повідомило, що станом на 12 грудня 2022 року на обліку внутрішньо переміщених осіб в Україні перебуває 4 893 079 осіб, з яких 1 093 821 — діти (детальніша інформація за регіонами — в таблиці нижче). Водночас міністерство не конкретизувало кількість повнолітніх осіб, але, провівши нескладні підрахунки, можна встановити, що їх 3 799 079.   

У розумінні національного законодавства внутрішньо переміщеними особами можуть бути будь-які люди незалежно від громадянства, що були вимушені змінити своє місце проживання в межах країни. Тобто кількість ВПО у даних Мінсоцполітики не дорівнює кількості переміщених виборців. Крім того, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО. Тобто люди, які не реєстрували такого статусу, на обліку в органах державної влади не перебувають. У зв'язку з цим, варто зважати на те, що відповідь Мінсоцполітики не враховує значної кількості фактичних ВПО, які з різних причин не зверталися для отримання офіційного статусу.

ІІ. Вимушене переміщення за кордон

Який статус мають українці за кордоном та як це впливає на підрахунки їх кількості?

Після 24 лютого 2022 року чимало громадян внаслідок збройного конфлікту залишили Україну. З урахуванням обставин та залежно від національного законодавства приймаючої сторони вимушено переміщені громадяни України мають різний статус: від біженців до осіб, до яких застосовується тимчасовий чи інший подібний механізм захисту. В деяких державах, як-от країнах Європейського Союзу (за винятком Данії), Рішенням Ради ЄС 2022/382 від 4 березня 2022 року для українців активовано Директиву Ради ЄС 2001/55 від 20 липня 2001 року про тимчасовий захист.

Однак варто зважати, що деякі українці можуть перебувати за кордоном на загальних підставах, не використовуючи інструментів міжнародно-правового статусу — як туристи або маючи візу для інших цілей. Розуміння наявності різних статусів захисту українців за кордоном особливо важливе при врахуванні різних статистичних даних міжнародних організацій. 

Біженці (refugees)

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року (далі — Женевська конвенція) статус “біженців” можуть отримати особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвами переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, які перебувають за межами країни своєї громадянської належності та не можуть користуватися захистом цієї країни, або не бажають користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань. Національні законодавства, наприклад. українське (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 8 липня 2011 року) та польське (ч. 1 ст. 13 Закону “Про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща” від 13 червня 2003 року), містять подібні визначення.

Особи, які просять притулку (asylum-seekers)

Шукачі притулку — це особи, які звернулися по надання притулку, але їхнє звернення ще не розглянули. Тобто всі біженці на початку свого шляху є шукачами притулку, але не кожен шукач притулку стане біженцем. Для того, щоб це відбулося, слід довести, що побоювання переслідувань у своїй країні є обґрунтованими. Шукачі притулку, які не підпадають під статус біженців, можуть бути захищені в порядку “додаткового захисту” (subsidiary protection). Це можливість отримати притулок для тих, хто не має обґрунтованих побоювань переслідування (що необхідно для отримання статусу біженця згідно з Конвенцією 1951 року), але дійсно має значний ризик зазнати тортур або серйозної шкоди у країні походження з причин, які включають загальнопоширене насильство, збройні конфлікти, чи систематичні порушення прав людини.

Із додатковою інформацією про ці механізми захисту можна ознайомитися в матеріалі ОПОРИ “Статус біженця vs тимчасовий захист”. З огляду на міжнародно-правові тонкощі розуміння статусів “біженця” та “шукача притулку”, узагальнення всіх українців як осіб із таким статусом є юридично некоректним. Однак на сайті The Operational Data Portal Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (далі — УВКБ ООН) вживає термін “refugees” до всіх українців, які вимушено покинули Україну через війну. Наприклад, “refugees from Ukraine recorded across Europe” та “refugees from Ukraine registered for Temporary Protection or similar national protection schemes in Europe”. Спершу соже здатися, що йдеться про “refugees” як біженців, але, вочевидь, УВКБ ООН вживає цей термін у ширшому розумінні — як переміщених осіб, що вимушені були покинути свої домівки через війну або страх нападу чи переслідування та виїхали за кордон. Підтвердженням цьому є інформація з сайту британської філії цієї організації, де “refugees” визначені як люди, що втекли від війни, насильства, конфлікту чи переслідувань і перетнули міжнародний кордон, щоб знайти безпеку в іншій країні. Таке розуміння терміна “refugees” допускає й Oxford English Dictionary (“Someone driven from his home by war or the fear of attack or persecution; a displaced person”). 

Особи, які потребують тимчасового захисту (persons in need of temporary protection)

Під “тимчасовим захистом” (temporary protection), наприклад, згідно з Директивою Ради ЄС 2001/55 від 20 липня 2001 року (далі — Директива), розуміють виняткову процедуру виняткового характеру для забезпечення у разі масового або неминучого масового напливу переміщених осіб із третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження, негайного тимчасового захисту таких осіб, особливо якщо існує ризик того, що система притулку не зможе впоратися із таким напливом без негативних наслідків для свого ефективного функціонування, інтересів відповідних осіб, а також інших осіб, які просять про надання захисту.

Своєю чергою, “переміщеними особами” (displaced persons) вважаються громадяни третіх країн або особи без громадянства, які були змушені покинути свою країну чи регіон походження, або евакуйовані, зокрема у відповідь на звернення міжнародних організацій, і не можуть повернутися у безпечних та стабільних умовах через ситуацію, що складалася у цій країні, і які підпадають під дію статті 1A Женевської конвенції або інших міжнародних чи національних документів, які надають міжнародний захист, зокрема, (i) особи, які врятувалися втечею із районів збройного конфлікту або спалаху насильства.

З урахуванням цієї Директиви відбувається регулювання “тимчасового захисту” в усіх країнах ЄС, крім Данії. Наприклад, у Польщі, за ч. 1 ст. 106 Закону “Про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща” від 13 червня 2003 року, іноземцям, які масово прибувають до Республіки Польща та залишили свою країну походження або певну географічну територію через іноземне вторгнення, війну, громадянську війну, етнічні конфлікти чи грубі порушення прав людини, може бути надано тимчасовий захист на території Республіки Польща, незалежно від того, чи їхнє прибуття було спонтанним, чи стало результатом допомоги, наданої їм Республікою Польща чи міжнародною спільнотою. Подібний підхід до визначення підстав для отримання тимчасового захисту застосовують і в інших країнах, у тому числі в Україні. Крім того, в деяких країнах для надання тимчасового захисту українцям ухвалювали спеціальне додаткове законодавство. Наприклад, у Польщі прийняли Закон “Про допомогу громадянам України у зв'язку зі збройним конфліктом на території цієї держави” від 12 березня 2022 року.

Таким чином, до осіб, які вимушені були покинути свою Батьківщину через війну, застосовують механізм тимчасового захисту, яким переважно і скористалися українці в країнах ЄС.  

Утім, ч. 1 ст. 3 Директиви про тимчасовий захист не перешкоджає визнанню статусу біженця відповідно до Женевської конвенції. Разом із цим, згідно зі ст. 19 документа, держави-члени на свій розсуд можуть передбачити, що під час розгляду заяв про отримання статусу біженця тимчасовий захист не може надаватися одночасно зі статусом особи, яка просить притулку. Держави-члени ЄС забезпечують особі, яка має право або користується тимчасовим захистом, на продовження користування таким захистом аж до завершення періоду його надання, навіть якщо за результатами розгляду заяви про надання притулку цій особі відмовлять у наданні статусу біженця (іншого виду захисту).

III. Як рахують українців за кордоном?

Яку інформацію має Міністерство закордонних справ (далі — МЗС)?

Відповідно до даних МЗС, станом на 1 лютого 2023 року загальна кількість громадян України, які перебувають за кордоном, становить майже 8 млн (7 989 027) осіб. Із них дорослих громадян України — близько 5,84 млн (5 841 619) осіб. Водночас на консульському обліку станом на 12 грудня 2022 року перебувало 448 592 громадян України.

Деталізовані статистичні дані за країнами наведені в таблиці.

Така різниця у даних зумовлена тим, що взяття на консульський облік громадян України, які проживають за межами України, переважно добровільне та необов’язкове (за кількома винятками). Варто звернути увагу, що 30 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України Постановою № 1487 затвердив “Правила військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів”, де встановив обов'язок для призовників, військовозобов’язаних та резервістів перебувати на військовому обліку у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців — за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України. Втім, наразі практика застосування цієї вимоги відсутня, тому оцінити її дієвість неможливо. Разом з тим, дані консульського обліку не дозволяють встановити масштаб зовнішнього переміщення. 

У відповіді МЗС на уточнювальчий запит, як і в попередній, відсутня інформація щодо кількості українців, які перебували за кордоном до 24 лютого 2022 року. Натомість щодо громадян України, які в'їхали в країну перебування та/або отримали статус тимчасового захисту або подібний статус після повномасштабного вторгнення, надано статистику лише по тих державах, де вона ведеться (див. Таблиця “Кількість громадян України у країні-перебування”). З огляду на це, варто зазначити, що цифра громадян України, які в’їхали до країни перебування після 24 лютого 2022 року, не дозволяє зробити оцінку динаміки переміщення ще й тому, що не враховує українців, які повернулися в Україну або перетинали державний кордон в обидва боки кілька разів. Своєю чергою, статистика осіб, які отримали відповідний статус захисту є неповною, хоча певною мірою свідчить, що динаміка переміщення є значною. Тільки у тих країнах, де її ведуть, кількість таких осіб становить близько 1,5 млн. Саме тому за цими даними складно визначити, наскільки збільшилася кількість потенційних виборців за кордоном.

Крім цього, в уточнювальному запиті ОПОРА просила пояснити методологію підрахунків кількості тимчасово переміщених громадян України за межами держави та вказати джерела і способи отримання інформації про загальну кількість громадян за кордоном (які перебувають та не перебувають на консульському обліку) й відповідних статистичних даних. У відповідь МЗС повідомило, що: 1) отримує статистичну звітність у робочому порядку від закордонних дипломатичних установ України; 2) відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", методологія підрахунків кількості переміщених громадян України за межами України не належить до публічної інформації. Також МЗС проінформувало, що актуальні статистичні дані щодо кількості тимчасово переміщених громадян України за кордоном акумулюються з офіційних джерел країн-членів ООН на порталі відкритих даних цієї міжнародної організації https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine.

Якою інформацією володіє Державна прикордонна служба (далі — ДПС)?

Для визначення обсягу відтоку українців за кордон після повномасштабного вторгнення росії ОПОРА звернулася до Державної прикордонної служби. Так, ДПС повідомила, що з 24 лютого до 30 листопада 2022 року в пунктах пропуску зафіксовано 9,392 млн фактів перетину державного кордону повнолітніми (18 років і старше) громадянами України на виїзд з України та 8,726 млн фактів в’їзду в Україну. Відповідно, різниця між виїздами та в’їздами становить 0,666 млн перетинів. Можна припустити, що це орієнтовна мінімальна цифра, на яку збільшилась кількість виборців за кордоном. Утім, цей показник прогнозовано не кореспондується з інформацією, опублікованою на сайті The Operational Data Portal, за даними якого відтік становить близько 5 млн осіб. Така різниця зумовлює значні розбіжності в оцінці масштабу переміщення та потребує з'ясування її причин.

Проста різниця між в’їздами і виїздами не враховує цілої низки факторів, що значно впливають на підрахунок кількості вимушених переселенців з України. Насамперед українська статистика не враховує громадян України, які опинилися у тимчасовій окупації та були примусово переміщені на територію держави-агресора, а вже звідти шукали прихистку в інших країнах — ДПС не могла зафіксувати їх виїзд за кордон. Також відомо про проблеми з фіксацією масового переміщення українців в сусідні країни в перші три тижні від початку повномасштабного російського вторгнення. Тоді ДПС технічно не справлялися з внесенням даних до інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт». Окрім того, сукупні дані перетинів включають і кратні перетини кордону однією і тією ж особою, в тому числі тих, хто виїхав на постійне чи тимчасове проживання за межі України до 24 лютого 2022 року.

Як кількість українців за кордоном підраховує Управління верховного комісара ООН у справах біженців?

УВКБ ООН — провідна організація, що займається захистом прав і добробуту біженців, шукачів тимчасового притулку та осіб без громадянства по всьому світу. Одним із ключових способів реалізації мандату цієї організації є збір, аналіз і розповсюдження даних про становище відповідних груп населення. УВКБ ООН збирає дані про біженців різними методами, включаючи пряме спостереження та вимірювання, соціологічні опитування та аналіз вторинних джерел, таких як державна статистика та інші звіти. 

Станом на 24 січня 2023 року, за підрахунками УВКБ ООН, в Європі перебуває 7 млн 996 тисяч українських біженців, з яких 4 млн 453 тисячі зареєстровані в різних програмах національного захисту країн Європи. Ці дані сформовані на основі опублікованої або отриманої від органів влади інформації про кількість українських біженців у 46 країнах Європи. Однак кількість у майже 8 млн далека від реальності, адже у ній враховані 2,9 млн українців у росії та білорусі. Станом на сьогодні Україні не відомо, скільки її громадян перебуває на території країн-агресорів, і, тим паче, скільки з них виїхали туди добровільно, а скількох окупаційні війська депортували примусово. УВКБ ООН, найімовірніше, отримує ці дані безпосередньо від росії та білорусі, адже кількість українців у статусі переміщених осіб дорівнює кількості українців, які перетнули кордон з державою-агресором. Тому ці дані ще більше викликають сумніви, особливо враховуючи відповідь ДПСУ на інформаційний запит ОПОРИ, де зазначалось, що з 24 лютого 2022 року українсько-російський та українсько-білоруський кордони станом на 30 листопада перетнуло лише 510 громадян України.

Враховуючи це, можна припустити, що станом на 24 січня 2023 року, за даними УВКБ ООН, в Європі перебуває 5 млн 125 тисяч українців. На інфографіці ми зобразили динаміку кількості українців, які знайшли тимчасовий притулок в європейських країнах, починаючи з серпня минулого року. З часом ця цифра лише зростає. Якщо в середині серпня нараховували 4,4 млн людей, то до кінця січня 2023 року їх кількість збільшилась на 719 тисяч.

Зважаючи на дані УВКБ ООН про 5 млн 125 тисяч українців в Європі (без врахування даних з росії та білорусі), відсоток тих, хто отримав статус тимчасового захисту у країнах Європи, доволі високий — 96,7%. Однак таку високу цифру пояснює методологія підрахунку та обмежений доступ до даних про фактичну кількість українців, які перебувають в країнах Європи і не реєструвалися для отримання статусу тимчасового захисту або іншої соціальної допомоги. За відсутності інформації з низки країн Європи УВКБ ООН підраховує загальну кількість біженців саме за кількістю реєстрацій. За даними організації, найбільше українців у пошуках тимчасового притулку перебувають у Республіці Польща — 1,56 млн, Німеччині — 1,02 млн та Чехії — 483 тисячі. 

Таблиця кількості українців, які шукають тимчасового притулку у країнах Європи:

Дані, опубліковані УВКБ ООН, чудово ілюструють кількість українців, які подали заявку або зареєстровані у національних програмах захисту тимчасово переміщених осіб, проте лише частково охоплюють українських громадян, які не отримують офіційної допомоги від приймаючих країн. Окрім цього, на сайті організації прослідковується певна невідповідність даних про загальну кількість вимушених переселенців в окремих країнах. Наприклад, у Болгарії 151 285 українців взято на облік тимчасового захисту (або зареєстровно у відповідних програмах). Але водночас станом на 26 січня 2023 року в цій країні фізично перебуває лише 50 тисяч українських переселенців, тобто частина людей могла переміститись до інших країн. Враховуючи це, варто зауважити, що опублікована загальна кількість українців, які знайшли притулок у Європі, є заниженою.

Також на сайті УВКБ ООН опублікована інформація про кількість перетинів кордону України. Так, за цим показником з 24 лютого минулого року до 24 січня 2023 року зафіксовано 17 923 566 випадків перетину кордону на виїзд з України та 9 770 241 випадків перетину кордону в бік України. Ці дані, знову ж таки, містять інформацію про 2 852 395 випадків перетинів кордону з України в росію. Та враховуючи, що з лютого 2022 року по всій лінії кордону з рф відбуваються бойові дії, точна кількість українців, які добровільно виїхали до росії або ж були примусово депортовані туди окупаційними військами, невідома. Зважаючи на це, можна стверджувати, що в період з 24 лютого 2022 року до 24 січня 2023 року зафіксовано 15,05 млн перетинів кордону України та 9,77 млн повернень.

На інфографіці нижче зображена динаміка кількості перетинів кордону України з серпня 2022 року (без урахування інформації про перетин кордону з росією та білоруссю).

Зважаючи на дані УВКБ ООН, можна припустити, що з 24 лютого минулого року з України виїхало та не повернулось 5,2 млн осіб. Однак, знову ж, ця оцінка не враховує українців, які втікали від війни через територію росії та згодом знайшли притулок в інших країнах світу. 

Порівняння даних УВКБ ООН із даними МЗС та ДПСУ

Відповідно до отриманих статистичних даних від МЗС, станом на 19 грудня 2022 року загальна кількість громадян України, які перебувають за кордоном, становить більш як 7,98 млн осіб. На відміну від УВКБ ООН ця кількість враховує також і українців, які перебувають поза межами Європи, наприклад, у США, Канаді чи Японії так і тих що перебували за кордоном до 24 лютого 2022 року. 

Враховуючи це, та наявність у розпорядженні МЗС додатково окремих показників щодо кількості повнолітніх та неповнолітніх громадян, їх дані більш релевантні для оцінки викликів забезпечення права голосування за кордоном на перших післявоєнних виборах. Водночас на сьогодні неможливо оцінити достовірність та точність наданої МЗС інформації, оскільки МЗС не надав ОПОРІ методологію формування статистичної звітності посилаючись на Закон України “Про доступ до публічної інформації”. 

Стосовно кількості громадян України, які отримали статус тимчасового захисту після 24 лютого, наше міністерство має інформацію лише з 26 країн світу. Дані, які є у розпорядженні МЗС дуже близькі до даних УВКБ ООН. Проте, враховуючи повноту інформації та системний підхід до їх оновлення, для оцінки цієї категорії громадян більш слушно використовувати дані УКБВ ООН.

На інфографіці нижче ми порівняли отримані від МЗС дані з інформацією, опублікованою на сайті УВКБ ООН.

Як уже йшлося вище, за даними ДПСУ, з 24 лютого до 30 листопада 2022 року в зафіксовано 9,392 млн фактів виїзду з України та 8,726 млн в’їздів в Україну. І хоча прикордонники надали дані лише щодо повнолітніх громадян, ця інформація все одно значно відрізняється від даних на сайті УВКБ ООН. Так, за даними міжнародної організації, у період з 24 лютого по 29 листопада минулого року зафіксовано 12,96 млн перетинів кордону на виїзд з України та 8,12 млн перетинів на в'їзд. 

На основі даних про перетин кордону, опублікованих на сайті УВКБ ООН, можна зауважити, що кількість українців, які перебувають за кордоном, постійно зростає. Якщо станом на 16 серпня 2022 року різниця в перетинах кордону становила 4,16 млн, то станом на 24 січня 2023 року вона зросла більше ніж на мільйон людей — до 5,2 млн. Водночас наявна інформація не охоплює та не дає змогу оцінити кількість громадян, які покидали Україну в пошуках притулку через територію росії та білорусі.

Крім статистичних даних про кількість українських вимушених переселенців за кордоном, УВКБ ООН публікує також дані власних опитувань. Загалом з травня по листопад 2022 року організація провела 43 571 інтерв'ю з українцями, які виїхали з країни. Так, 23% респондентів зазначають, що хоча б раз відвідували Україну після початку повномасштабного вторгнення, 16% українців на момент виїзду з України вже мали статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО), 38% прибули до Європи у березні 2022 року. Детальніше результати опитування можна переглянути у цьому звіті.

IV. Висновки

Як бачимо, кількість ВПО і українців, які виїхали за кордон внаслідок війни, потребує подальших досліджень.

Для з’ясування коректної кількості внутрішньо переміщених осіб необхідно: 

• шукати додаткові джерела інформації про внутрішнє переміщення з орієнтацією на повнолітніх громадян України. Таким джерелом можуть бути оператори мобільного зв'язку, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації. Однак ОПОРА наразі не отримала позитивної відповіді на прохання щодо надання цієї інформації. Дані мобільних операторів, з одного боку, уможливлять розуміння динаміки та масштабів фактичного внутрішнього переміщення, необхідних для розробки пропозицій щодо змін державної політики та рекомендацій органам місцевого самоврядування, проте їх вільне поширення справді може становити загрозу для національної безпеки;
• уточнити у Мінсоцполітики кількість повнолітніх громадян України, які є ВПО, в тому числі за регіонами. Адже наразі доступна лише інформація про загальну кількість ВПО незалежно від віку та громадянства, що не дозволяє порахувати кількість виборців, які мають офіційний статус ВПО;
• шукати механізм моніторингу фактичного переміщення виборців, а не тільки тих, які мають офіційний статус ВПО з подальшим їх обліком органами ведення Державного реєстру виборців за новим фактичним місцем проживання. 

На подальших етапах дослідження кількості українців, які виїхали за кордон, потрібно: 

• з’ясувати чи держава має чи формує методологію визначення масштабу та динаміки переміщення українців за кордон після повномасштабного вторгнення;
• знайти причини розбіжностей у даних української сторони та міжнародних організацій, насамперед щодо перетину державного кордону, аби адекватно оцінити збільшення кількості виборців за кордоном. Разом із тим, слід зважати,, що ситуація в Україні залишається нестабільною та непередбачуваною, тож переміщення українців через державний кордон в обидва боки можуть бути маятниковими й не обов’язково вказуватимуть на стійкість тенденцій виїзду з України чи повернення до неї;
• шукати ефективні механізми обліку громадян України за кордоном, що дозволило б МЗС мати релевантні дані щодо фактичного зовнішнього переміщення, в тому числі через удосконалення режиму консульського обліку;
• враховувати, в якому саме значенні вживається той чи інший термін на позначення вимушено переміщених українців за кордоном. Використання винятково слова “біженці” може створювати викривлене уявлення причин вимушеного переміщення українців за кордон серед іноземців. Тому потрібно проводити просвітницьку роботу щодо значення термінів "біженці" й “особи, які потребують тимчасового захисту” та коректності їх вживання в інформаційному просторі. 

Аналіз відповідей на запити дозволив ОПОРІ з'ясувати, яку інформацію про кількість переміщених громадян всередині країни і за кордоном має держава. Водночас це також дало змогу виявити фактори, не враховані при підрахунку, та встановити необхідність уточнення деяких даних.

Для коректної оцінки можливих ризиків для проведення перших післявоєнних виборів за різними сценаріями завершення збройного конфлікту потрібно враховувати мінливість міграційних процесів. Зважаючи на те, що війна все ще триває, моніторинг масштабу, динаміки переміщення та настроїв виборців щодо питань повернення до місця реєстрації чи зміни місця тимчасового перебування має бути постійним і пріоритетним напрямком діяльності органів публічної влади в Україні.

Цю публікацію підготовлено у рамках проєкту «Громадянське суспільство для післявоєнного відновлення України та готовності до ЄС», який реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є винятковою відповідальністю Громадянської мережі ОПОРА і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.