Opora

Як часто народні обранці попри свою фізичну присутність у парламенті та офіційну реєстрацію не проявляють своєї позиції під час розгляду питань й не голосують? Експерти ОПОРИ порахували, що таким чином внаслідок не натискання на жодну з кнопок українські парламентарі ігнорували голосування у майже третині випадків.

 

Проблема результативного ухвалення ініційованих законопроектів залишається актуальною для більшості депутатів Верховної Ради. Лише 18 народних обранців можуть похизуватися тим, що хоча б один з чотирьох законопроектів їхнього співавторства набув чинності. У даному матеріалі з серії "3 роки Верховній Раді" Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала голосування депутатів.

 

За три роки роботи Верховної Ради України народні депутати 4 мільйони 655 тисяч 128 разів висловлювали свою позицію під час голосувань. За цей час у середньому український парламентар пропустив кожне п’яте голосування,у третині випадків взагалі “не голосував”, а під час двох з п’яти голосувань натискав кнопку “за”. Натомість лише один раз зі ста голосував “проти”, а ще у семи відсотках випадків “утримувався”. У даному матеріалі з серії "3 роки Верховній Раді" Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала голосування депутатів.

 

Сьогодні, 19 грудня, до Апарату Верховної Ради України був поданий на заміну законопроект №7366 про вибори народних депутатів України за мажоритарною системою. Сам проект був зареєстрований ще 6 грудня. Таким чином, завтра, 20 грудня – останній день подання альтернативних законопроектів від народних депутатів.

 

Дуже часто народні обранці в соціальних мережах і на зустрічах з виборцями хизуються тим, що “привели” гроші на округ. Ми вирішили розібратися в тому звідки беруться ці кошти. Таким чином і натрапили на Постанову Кабінету Міністрів № 395 щодо надання у 2016 році субвенції з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, яку і проаналізували. Крім того, ми з’ясували, що роблять народні депутати, щоб ці кошти отримати.

 

11 травня Кабмін прийняв розпорядження, яким затвердив розподіл понад 1 мрд грн субвенцій з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між місцевими бюджетами та між місцевими бюджетами за об’єктами (заходами). У ньому зазначено, що перелік об’єктів та заходів, які фінансуються у 2017 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій згідно з додатком 2, формуються та затверджуються відповідними місцевими держадміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. А от яким чином формується перелік об’єктів та заходів із додатку 1 не зазначено. Та достеменно відомо, що до цього процесу причетні депутати-мажоритарники. Така процедура не прописана ні в Законі про бюджет, ні в бюджетному кодексі, ні, зрештою, у затвердженому ще 6-го лютого 2012-го року урядом Миколи Азарова Постанові “Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення соціально-економічного розвитку”, яка з деякими змінами діє по досі. Постановою визначено, що головним розпорядником субвенції є Мінфін, визначено, на які заходи та об’єкти можуть спрямовуватись субвенції, та наводяться умови надання таких субвенцій, в яких, втім, не згаданий механізм їх виділення та розподілу. Стаття 28 Закону України “Про Державний бюджет на 2017 рік” установлює лише, що розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між місцевими бюджетами здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  Тому виникає питання, за яким же принципом розподіляються ці кошти. Аналіз переліку об’єктів (заходів), що фінансуються у 2016-тому році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, показав нерівномірний розподіл коштів між областями та округами. До прикладу, у той час як 194-ий, 196-ий, 197-ий, 199-ий і 198-ий округи Черкаської області отримують по 14-17 млн грн фінансування; 200-ий члена депутатської групи “Партія “Відродження” Антона Яценка – понад 25 млн грн, а 195-ий округ його “одногрупника” Володимира Зубика отримує лиш 5 млн грн. Згідно з постановою про розподіл 2017-го року, 198-ий округ члена фракції БПП Сергія Рудика отримує 10 млн, 200-ий Антона Яценка – 8 млн, коли решта п’ять округів отримують по 5 млн грн із субвенції. У Львівській області в 2016-тому році 124-ий округ позафракційного Олега Мусія отримує майже 60 млн грн; 119-ий, 120-ий, 125, 126-ий округи – приблизно по 17 млн; 121-ший – 12 млн, 116-ий, 118-ий, 123-тій – по 5-7 млн; а 115-ий округ позафракційного Дмитра Добродомова, 117-ий округ членкині фракції Блоку Петра Порошенка Оскани Юринець і 122-гий округ позафракційного Володимира Парасюка взагалі не отримують коштів із субвенції. До слова, 122-гий окргуг Володимира Парасюка не отримав коштів із субвенцій і цього року. У той час як у 2016-тому році 91-ший, 93-ій, 94-ий, 95-ий, 96-ий і 98-ий округи Київсьокї області отримують різні суми від чотирьох до сімнадцяти мільйонів гривень із субвенції, 97-ий округ “порошенківця” Павла Різаненка отримує понад 38 млн. А 90-ий округ позафракційного “свободівця” Олександра Марченка та 92-гий округ члена фракції БПП Віталія Гудзенка взагалі не отримують коштів із субвенції.  Два з восьми округів Полтавської області, а саме 150-ий округ позафракційного Констянтина Жеваго та 148-ий округ “порошенківця” Констянтина Іщейкіна, теж не отримали фінансування із субвенції у 2016-тому році. Депутати-мажоритарники усвоїх звітах часто послуговуються термінами “вибити”, “залучити”, “посприяти виділенню”, коли йдеться про ці кошти. Юрій Вознюк, член депутатської фракції Політичної партії “Народний фронт”, депутат-мажоритарник від ОВО 153 (Рівненщина), на своїй сторінці у Facebook прозвітував про “привезені” на округ кошти із субвенції. Поцікавившись у нього, що конкретніше означає слово “привезти”, ми не отримали вичерпної відповіді. Відповідь депутата була, зрештою, зведена до словосполучення “процес лобіювання інтересів своїх виборців”. У експертних колах ми теж не отримали чіткого роз’яснення ні механізму залучення коштів субвенції депутатами, ні принципів їх розподілу. Звучала думка, що розподіл коштів субвенції залежить від голосування за бюджет (тут варто згадати пояснення мотивації Олександра Донія голосувати за бюджет – 2014 тим, що він піклувався про виділення коштів на його округ). Проте цей принцип вповні не підтверджується, позаяк, наприклад, згаданий уже Олег Мусій не голосував за бюджет 2016-го року, Геннадій Бобов і Валентин Ничипоренко були відсутніми під час голосування, Владислав Голуб утримався. Але на їхні округи кошти із субвенції “зайшли”. Та разом з тим Констянтин Жеваго був відсутнім під час голосування за бюджет, Володимир Парасюк не голосував, а Дмитро Добродомов проголосував проти. На їхні округи, як вже було сказано, кошти не надходили. Та той-таки Володимир Парасюк говорить: “Голосуєш за держбюджет – отримуєш “бонус” у вигляді виділення коштів на виборчий округ. Не голосуєш – не отримуєш нічого. І можна тоннами писати звернення та запити в міністерства, збирати підписи разом з громадянами, щоб виділили кошти на ремонт дороги чи ще якогось інфраструктурного об'єкту. Це такий спосіб маніпуляції та тиску провладної більшості. Тому виділення субвенцій на округ – ціна політичних торгів за Державний бюджет”. Неодноразово наголошували і на тому, що члени бюджетного комітету мають префернеції при розподілі, зокрема і тому, що вони його затверджують. Звучали також думки, що наявність і розмір фінансування залежить від “політичної ваги” конкретного депутата, від його голосувань за принципові питання, від співпраці з провладною коаліцією. Та усі експерти сходяться у думці, що цей процес “ручний”, позаяк прописаного законодавством механізму для його регулювання не існує. Відтак, досить часто цими коштами провладні сили “купують” чи заохочують лояльність депутатів, а ті, у свою чергу, підтримують лояльність виборців свого округу. Про це говорить і  Олександр Марченко: “На сьогодні, на жаль, існує практика підкупу народних депутатів. Вони отримують кошти на фінансування проектів на території їхніх мажоритарних округів в обмін на лояльність до урядових проектів та ініціатив. Мажоритарник залежний від трансфертів з державного бюджету на центральному рівні. Крім того, маємо недостатню прозорість у виділенні дотацій та субвенцій та ручне керування регіонами”. Ілюстративним тут можна вважати перехід позафракційного депутата-мажоритарника Сергія Рудика у лави фракції Блоку Петра Порошенка у квітні 2016-го року, напередодні призначення прем’єром Володимира Гройсмана. Рішення депутата перейти до провладної фракції було мотивоване фінансуванням його округу, про що говорив і він сам сказав у коментарі сайту Обозреватель: “Мене цікавило, чи готовий Гройсман подивитися на Черкаську область як на повноправний регіон нашої країни, а не відсталу область. Не так як Азаров і Янукович дивилися на Львівську область і всю підтримку державну давали на Луганську і Донецьку область. Мене запевнив кандидат у прем'єр-міністри Володимир Гройсман, що він докладе для цього максимум зусиль, і я йому повірив”. Йшлося передовсім про кошти на ремонт доріг, проте і коштів на соціально-економічний розвиток, у порівнянні з роком поза фракціями, стало більше, що й відзачено у звіті про роботу депутата за 2016-ий рік. Також у звіті депутат зазначає, що формує перелік об’єктів за поданнями сільських рад і пріоритетом для нього є заходи з енергозбереження та енергоефективності. Відтак заміні вікон у звіті присвячена ціла фотошпальта. Нардеп також “вибивав” кошти і на встановлення дитячих майданчиків, і на придбання мультимедійних центрів у школи, музичного обладнання в клуби і т. ін., що також відображено у його звіті. Сергій Рудик відмовився надавати нам будь-які коментарі. Проте інший депутат-мажоритарник, побажавши залишитись анонімом, у неофіційній розмові дещо таки розповів про механізм виділення і “вибивання” субвенцій для свого округу: “Субвенції на соцеконом розвиток виділяються Кабінетом Міністрів, але депутати мають можливість звернутися офіційно листом до Прем’єр-міністра зі своїми пропозиціями”, – говорить він. – “Ніде не закріплено право депутата на якісь квоти чи відсотки із “соцеконом розвитку”. Він лише може звернутися із пропозиціями. А вже Кабмін вирішує, прислухатись до них чи ні. Виділити кошти чи не виділити. І зрозуміло, що кошти виділяють лояльним. Навіть не обов’язково бути в коаліції, чи у провладній партії. Головне – бути в обоймі. Усі знають, коли буде розглядатись на засіданні Кабміну розподіл фонду соцеконом розвитку. Теоретично, кожен депутат заздалегідь може зробити свою пропозицію. На будь-яку суму. Можуть задовольнити її частково, можуть повністю. Але коли це робиться, то депутатам напередодні неофіційно оголошують таку суму. Проінформований депутат робить пропозиції, уже керуючись нею. Тому що немає сенсу “просити” менше, а коли “просиш” більше – можуть не задовольнити і відкинути певні пропозиції на свій розсуд, не цікавлячись пріоритетами. Звідки береться сума? Ще до пропозицій існує визначене число депутатів, серед яких ділитимуть субвенції. Як визначають цих депутатів і розмір суми кожному? Чи відбуваються торги, домовленості? Чи пропонують мажоритарникам “правильно” голосувати за ці кошти? Мені ніколи не пропонували. Я голосую так, як вважаю за потрібне, і мене не потрібно переконувати. Проте, думаю, на рівні окремих депутатських груп це так і відбувається. Ну і взагалі, якщо ти лояльний, “правильно” голосуєш, чи залишаєш свою картку аби за тебе проголосували, або сам голосуєш за кількох осіб, то це взагалі джек-пот”, – запевняє співбесідник. “Дехто дійсно спрямовує кошти на серйозні інфраструктурні проекти, проте дехто з депутатів дивиться на це крізь призму майбутньої передвиборчої кампанії. Бо тоді їм потрібно буде зайти в кожне село, в кожну школу, в кожен клуб, дитячий садочок і сказати: а оцей телевізор я вам купив, а оці вікна я вам поставив, дитячий майданчик я побудував, а оцю дірку в даху я залатав. І так по всьому округу”.  “Також, існує і таке неофіційне правило, – продовжує депутат, – хто заводить кошти на якісь об’єкти чи роботи, той і обирає підрядників. Ним доволі нерідко користуються. І це не те, що корупційний ризик, це справжнісінька корупція. Нардеп домовляється, наприклад, з головою районної адміністрації і “радить” потрібних підрядників. А часто буває, що самі органи місцевого самоврядування проводять тендери по декілька разів, бо не завжди перемагає “той, хто треба”. Інколи через такі процедури просто не встигають освоїти кошти і вони повертаються в держбюджет”. “За великим рахунком це має відбуватись за формулами, з урахуванням кількості населення: розділити порівну суму і на конкурсній основі розподіляти ці кошти. Без участі мажоритарника. Якщо буде функціонувати такий механізм, де по-чесному, порівну, то в  механізмі стимулювання мажоритарників просто не буде сенсу. Бо кожен орган місцевого самоврядування знатиме, що йому передбачена конкретна сума. І вже вони на місцях проводитимуть конкурс. І тоді депутат не буде говорити “я вибив гроші на цю школу”, – говорить депутат. Приклад зверненнь, про які йшлося, нам вдалося знайти на Facebook-сторінці члена депутатської фракції партії “Блок Петра Порошенка”, депутата-мажоритарника від 130-го ОВО (Миколаївщина)  Андрія Вадатурського. У них він просить Перм’єра, Міністра фінансів, голову бюджетного комітету і навіть Президента передбачити кошти на заміну вікон у всіх школах на його окрузі. З огляду на дату звернень, котрі ще і підкріплені підписами виборців та іншими додатками, це було якраз напередодні розподілу субвенцій. Віднайшовши у додатку 3 постанови 2016-го року райони 130-го ОВО, бачимо, що ці кошти виділили. І, згідно зі списком, заміна вікон була передбачена у понад сотні навчальних закладів округу. Депутат також прозвітував про це на своїй сторінці. Пізніше – прозвітував уже про встановлення вікон у деяких школах з переліку. Аналізуючи звіти депутатів-мажоритарників, доволі часто спостерігаємо таку стратегію звітування. Наприклад, Ігор Гузь, член депутатської фракції Політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ", мажоритарник від 19 ОВО (Волинь) з хештегом #перемога прозвітував про виділення коштів із субвенції на його округ. У 2106-тому році “за ініціативи” Ігоря Гузя із субвенції виділили кошти на майже 80 дитячих майданчиків для його округу. Депутат звітує про їх відкриття на своєму сайті. У матеріалі йдеться і про те, що таку нагоду він використав і для зустрічі із виборцями. Понад 21 млн грн було виділено із субвенції на реконструкцію скверу імені Тараса Шевченка у м. Умань (200 ОВО) і Антон Яценко на своїй сторінці вже звітує про реконструкцію скверу і відкриття фонтану за його сприяння вже в кінці червня. На реконструкцію нежитлової будівлі кінотеатру під дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки “Олімп” в м. Христинівка Черкаської області (ОВО 200) було виділено 1,2 млн грн, ще 200 тис. – на придбання спортивного обладнання для нього. Антон Яценко особисто побував на урочистостях з нагоди відкриття клубу і звітує перед виборцями, що це  стало можливим за його ініціативи. Згадує депутат  у своїх звітах і про придбання медичного обладнання, ремонт вуличного освітлення, встановлення   дитячих майданчиків, облаштування зупинок на окрузі за рахунок субвенції і за його ініціативи. І таких прикладів чимало: Примітно і те, що поряд з коштами на дитячі майданчики, водогони, освітлення, медичне обладнання, заміну вікон, ремонт доріг, ремонт будівель і т. ін. Кабмін виділяє кошти і на такі пункти, як от наприклад придбання проектора, телевізора, ноутбука чи електром’ясорубки для дитячого садка.   “Формально, якщо б ми жили у суперправовій державі, то проекти соціально-економічного розвитку мала б подавати місцева влада на Кабінет Міністрів, там аналізували б, наскільки цей проект несе інфраструктурну складову, вирішували б, чи виділяти ці кошти. Та враховуючи, що є мажоритарна складова, противником якої я є, попри те, що обраний по мажоритарці, то ця система використовується і для піару. Як тільки скасують мажоритарку – це стане просто нецікаво. А наразі це маразм. І поки ми не змінимо виборчу систему, цей маразм буде продовжуватись”, – говорить депутат-мажоритарник від 197-го ОВО Владислав Голуб, котрий на початку квітня вийшов із фракції Блоку Петра Порошенка. До слова, у минулому році йому вдалося залучити 17 млн грн із субвенції. Цьогоріч поки лиш 5. Закон про Державний бюджет 2017 року отримав зміни до статті 20-ої, в яких передбачено  створення комісії для підготовки пропозицій щодо розподілу субвенції на соціально-економічний розвиток окремих територій, до складу якої, зокрема, ввійдуть члени бюджетного комітету. Проте станом на 11 травня цього року така комісія ще не була створена. Можливо, саме вона відповідатиме за прозорий розподіл цих коштів та доцільність виділення їх на ті чи інші об’єкти або ж стане лише ще однією ланкою цієї схеми. Наразі ж заполітизованість і непрозорість цього процесу викликає чимало запитань. ________________________________________________________________________________ Захар КОЛІСНІЧЕНКО, Громадянська мережа ОПОРА Проект співфінансується Польсько-Американським Фондом Свободи в рамках програми RITA – «Зміни в регіоні», яку реалізує Фонд «Освіта для демократії». 

У квітні 2017 року з-посеред 88-ми депутатів-мажоритарників Верховної Ради, діяльність яких досліджує ОПОРА, лідером за сукупними показниками активності в парламенті та виборчому окрузі року став Михайло Бондар (фракція політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ"). 

 

На позачергових виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року у Києві було обрано 13 депутатів-мажоритарників: п’ятеро з них (Євген Рибчинський, Віктор Чумак, Володимир Ар'єв, Олександр Третьяков та Дмитро Андрієвський) були висунуті партією «Блок Петра Порошенка», троє (Віталій Сташук, Вячеслав Константіновський та Леонід Ємець) - «Народним Фронтом» та двоє (Андрій Іллєнко та Юрій Левченко) - Всеукраїнським об’єднанням «Свобода». Нардепами стали також троє самовисуванців (Борислав Береза, Олександр Супруненко та Андрій Білецький).

 

Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала діяльність народних депутатів України, що були обрані в одномандатних округах Київської області за такими критеріями: 1) відвідуваність засідань ВРУ та парламентських комітетів, 2) законодавча активність, 3) подача запитів, 4) виступи на пленарних засіданнях парламенту, 5) участь у голосуваннях у сесійній залі.

 

У рамках моніторингового проекту, який виконується в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», ОПОРА проводила моніторинг депутатів-мажоритарників 105 виборчих округів всіх областей України.У Івано-Франківській області це чотири виборчі округи: №83, №84, №86 та №89, де на позачергових виборах до Верховної Ради України у жовтні 2014 року перемогу здобули Олександр Шевченко, Михайло Довбенко, Анатолій Дирів та Юрій Соловей.

 
facebook logos PNG19750 greytwitter PNG29 grey2instagram greyyoutube PNG19 greyOPORA Githubtelegram PNG34 greyAndroid grey

rada grey

zhytlo grey

mapa 2015 grey

 digest gray

rada4you g

© Громадянська мережа ОПОРА 2006-2018