За два з половиною роки роботи Верховної Ради VIII скликання парламент уже 11 разів голосував за зняття недоторканості з народних депутатів. Окрім Євгена Дейдея, Андрія Лозового, Олеся Довгого, Максима Полякова, Борислава Розенблата та Михайла Добкіна, у нинішньому скликанні розглядалися подання на зняття недоторканості ще з 5 народних депутатів (Сергія Клюєва, Сергія Мельничука, Ігоря Мосійчука, Олександра Онищенка та Вадима Новинського). У всіх випадках, окрім голосування за Євгена Дейдея та Андрія Лозового, парламент дав згоду на притягнення депутатів до кримінальної відповідальності. У одному випадку згодом Верховний Суд України визнав незаконним зняття Верховною Радою недоторканності з народного депутата.

Мова йде про члена фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука. 

17 вересня 2015 року народні депутати надали дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт Ігоря Мосійчука. За таке рішення проголосували 262 парламентарі.

Проте згодом Верховний Суд визнав незаконним зняття парламентом недоторканності з народного депутата Ігоря Мосійчука. Уся справа в тому, що відповідно до Закону "Про Регламент Верховної Ради України" парламент мав розглядати три окремі подання і окремо надавати дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт депутата. Натомість Генпрокуратура внесла лише одне подання – Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України Ігоря Мосійчука.

Разом з тим не була дотримана процедура повного обговорення, як того вимагає стаття 30 Регламенту Верховної Ради. Згідно з нею передбачається доповідь ініціатора питання (у даному випадку представника ГПУ), виступи представника головного комітету (у даному випадку Регламентного), членів депутатських фракцій/груп, народних депутатів, заключне слово доповідача та співвідповідача. Право висловитись також надається депутату, щодо якого внесене подання для представлення своєї позиції.

Врахувавши попередній досвід, розгляд питання про зняття недоторканості з Максима Полякова, Борислава Розенблата та Михайла Добкіна відбувався відповідно до вимог Регламенту. У випадку Полякова та Розенблата парламент не надав згоди на затримання та арешт цих депутатів. Не пощастило лише Михайлу Добкіну, оскільки Верховна Рада проголосувала за всі три подання ГПУ і надала дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт.

Зважаючи на те, що процедура зняття недоторканості була дотримана, то Михайло Добкін не може розраховувати на визнання судом незаконним зняття з нього недоторканості.

"Казус Мосійчука" повинен стимулювати головуючого на засіданні суворо дотримуватися норм Регламенту. Тим більше, що початок розслідування Спеціальної антикорупційної прокуратури справи про законність призначення Юрія Луценка на посаду Генпрокурора і подання на зняття недоторканості з Олеся Довгого, яке базується на порушенні ним норм Регламенту як секретаря Київської міськради, активізували питання про відповідальність головуючого за порушення Регламенту під час розгляду колегіальним органом рішень.

Анатолій Бондарчук, керівник проекту ОПОРИ в рамках Програми РАДА