Громадськість моніторить парламент не з метою критиканства, а щоб показати реальні результати і зміни, – Айвазовська

Громадські організації проводять моніторинги діяльності парламенту не з метою критиканства, а для того щоб показати реальні результати і зміни. Про це розповідала Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська сьогодні на панельній дискусії під час парламентської конференції "Громадяни та парламент: моделі та інструменти ефективної взаємодії".

"На старті нашої роботи виникла ідея моніторити комітети, бо серед них є приклади "позитивного бюрократа", які зацікавлені в якісній оцінці. Ми розпочали з того, що визначили, якими ми хочемо бачити комітети. Намалювавши ідеальну картинку ми почали моніторити їхню діяльність. Підходи, які на перший погляд здаються популістичними, як наприклад рейтинги, дають можливість пізніше працювати з результатами – з лідерами та аутсайдерами, які в тих самих умовах працюють по-різному, в когось є бажання і мотивація, а в когось вона відсутня. На прикладі наших моніторингів комітетів ми можемо показати, як за 5 років змінився парламент в цьому компоненті. Можемо дати відповідь на питання, наскільки змінився парламент в якісний бік", – зазначила вона.

Як зазначив Голова правління "Інтерньюз-Україна" Костянтин Квурт, проект Програми РАДА цікавий комунікаційною складовою. "Нам вдалось зробити чотири компоненти: 1) Публічні заходи (звітування нардепів, прес-брифінги, парламентські конференції, прес-тури в регіонах); 2) Аудіовізуальна продукція (відеоролики соціальної реклами, фільми про роботу парламенту), аби розповісти, як працює парламент і для чого він працює; 3) Вебінари (про ефективне залучення громадян до законодавчого процесуі про те, як контролювати уряд); 4) Інформаційна кампанія реформи (було проведено соціологію, підготовлено понад 20 публікацій про реформи, проводились тренінги)".

Інна Підлуська, заступник виконавчого директора МФ "Відродження", розповіла про досвід організації з підтримки Ради громадських експертів, а також народних депутатів, які вийшли з громадського сектору. "Хорошим був сам процес моніторингу законопроектів на предмет присутності корупційних ризиків. Жоден з таких законопроектів, який отримав негативний висновок, не був прийнятий. Другий кейс - теж позитивний, але більше наповнений уроками для нас. У 2016 році ми намагалися підтримати нову когорту нардепів, які прийшли з громадянського суспільства, намагались націлити їх на вироблення більш якісної та більш інклюзивної політики. Ми продовжуємо їх підтримувати. Маємо ресурси для співпраці та потребу для співпраці теж, але сам процес співпраці відбувається трохи складно. Але ми сподіваємось, що співпраця різних організацій дозволить визначити саме той формат роботи, який нам підходить і який буде успішним. Це не може не надихати на подальшу роботу", - поділилась думками вона.

Експертка Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник презентувала інструменти міських зібрань Town Hall Meeting, Policy Paper та лобіювання прийняття законопроекту. "Ці три компоненти ми опрацьовували на прикладі однієї теми - реабілітація жертв політичних репресій. Ми почали з цим працювати, оскільки чинне законодавство не враховувало потреб усіх категорій населення. Потрібно було розширити соціальний показник. У суспільстві не враховувалась думка великої кількості категорій жертв репресій, а також була застаріла процедура їх реабілітації. Першим етапом стало успішне проведення Міських зібрань в регіонах. Напрацювання регіональних експертів увійшли до Policy Paper і після доопрацювання були зареєстровані у вигляді законопроекту в парламенті. В результаті був прийнятий закон. Від Town Hall Meeting до прийняття законопроекту минуло майже три роки. Хоч інструмент не є швидкодіючим, але він дуже дієвий", - підкреслила вона.

Директорка Вінницького технічного коледжу Діана Довгань поділилась досвідом використання електронних петицій для успішного вирішення проблем. "Перша наша петиція була на сайті Президента України. Це не була петиція заради кількості. Наші проблеми почались після того, як були внесені зміни до закону про освіту. З’явились чотири альтернативних законопроекти. В брутальний спосіб між першим та другим читанням в результаті прийняття законопроекту наш заклад було відкинуто на два рівні назад. У цей час з’явився вже інструмент петицій. Ми вирішили спробувати ним скористатись. Зареєстрували петицію до Президента України. Почали займатись просвітницькою роботою серед населення. Виникало дуже багато нюансів із реєстрацією користувачів на сайті Президента України. Тоді ми почали збирати підписи під петицією в паперовому вигляді. Підписи було зібрано, пропозицію змін до законопроекту було подано, законопроект пройшов усі етапи від доопрацювання до внесення до порядку денного. Законопроект був поставлений на голосування та проголосований. Після цього почались протестні акції проти того, щоб закон підписував Президент, оскільки окремі політичні групи були ним не задоволені. Ми знову зареєстрували петицію до Президента з вимогою підписати закон. Закон був підписаний. Наш заклад освіти був врятований до 2019 року", - розповіла вона.

За словами голови правління Центру Громадянського Представництва "Життя" Андрія Скіпальського, якщо ведеш кампанії за однією тематикою, то постійно доводиться звертатись до попередніх успішних кейсів. "Я займався антитютюновою кампанією в Україні і лобіював прийняття всім відомого закону. Мені часто доводиться звертатись до попередніх успішних кампаній та кейсів. Одна з таких - заборона куріння в закладах харчування. Було в парламенті утворено міжфракційне об’єднання «За Україну без тютюну», куди входило 67 нардепів. Наша кампанія принесла досить хороші результати тоді. Цікаво, що нами було проведено дослідження і з’ясовано, що коли громадяни стають парламентарями, то в багатьох випадках кидають курити. Але ми продовжуємо працювати над проблемою куріння, оскільки вона не зникла повністю. Як висновок, хочеться наголосити на кількох моментах: в Україні досі існують унікальні можливості співпраці ГО та парламенту, парламент та його діяльність є достатньо відкритими", - наголосив він.

Як підсумувала Марія Гелетій з Проекту USAID "Громадяни в дії", вважає, що виключно інформаційних майданчиків парламенту для комунікації недостатньо. "Як побудувати кращу співпрацю між ГО та парламентом? Я вважаю, що недостатньо того, що парламент має хороший сайт і публікує там інформацію про себе. Парламент повинен бути відкритим до нових можливостей та нових інструментів. Парламент з допомогою громадянського суспільства повинен переймати кращі світові практики і їх ефективно використовувати. Обговорення законопроектів та інших напрямів парламентської роботи, коментування з боку громадськості та тісна взаємодія - це те, чого український парламент зараз потребує і що має бути невід’ємною складовою співпраці між парламентом та ГО", - підкреслила вона.

Крім того, конференція відкривалась серією презентацій громадських інструментів моніторингу. Наші експерти Андрій Савчук та Анатолій Бондарчук розповідали про методології та інструменти ОПОРИ з моніторингу роботи парламенту та комітетів.

Всеукраїнську парламентську конференцію організувала Програма USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа та партнерами, з метою поглиблення співпраці між Верховною Радою України та організаціями громадянського суспільства.